Постанова

від 31.05.2021 по справі 620/4326/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4326/20 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., за участю секретаря судового засідання Романович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким просив:

- визнати протиправними дії щодо обмеження абсолютного граничного максимального розміру пенсії;

- зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 як пенсіонеру органів внутрішніх справ без обмеження її абсолютного граничного максимального розміру;

- зобов`язати відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати у визначений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що обмеження максимального розміру пенсій, яке визначено Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 911-VІІІ від 24.12.2015, повинно застосовуватись лише до пенсій, призначених починаючи з 01.01.2016, і таке обмеження не може застосовуватись до пенсій, призначених раніше.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 р. у позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження ОСОБА_1 абсолютного граничного максимального розміру пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016 як пенсіонеру органів внутрішніх справ без обмеження її абсолютного граничного максимального розміру. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що на позивача після перерахування пенсії поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення перерахунку, зокрема, в частині обмеження максимального розміру пенсії, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.06.2020 року у справі №580/234/19.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 відкрито провадження за цією апеляційною скаргою та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав висновки суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивач є пенсіонером МВС України, перебуває на обліку в ГУ ПФ у Чернігівській області та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі №825/1173/18, яке набрало законної сили 25.04.2018, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та, в тому числі, зобов`язано ГУПФ України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно з Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей № 900-VІІІ від 23.12.2015, ст. ст. 51, 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції , виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження її максимального розміру (а.с.16-18).

На виконання вказаного рішення відповідачем проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії, виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження її максимального розміру, що не заперечується сторонами. Розмір пенсії ОСОБА_1 склав 19 525,44 грн.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, надійшла довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку його пенсії за нормами, чинними станом на 01.01.2016, у зв`язку з чим відповідачем було проведено відповідний перерахунок.

Не погодившись з таким перерахунком, позивач оскаржив його до суду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі №620/3360/18, яке набрало законної сили 01.02.2019, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016, з урахуванням раніше виплачених сум.

Отримавши пенсію, після її перерахунку на виконання вказаного рішення суду, позивач з`ясував, що відповідачем перерахунок проведено з обмеженням її максимального розміру.

12.08.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з вимогою привести виплату пенсії відповідно до чинного законодавства, а саме скасувати обмеження її граничного максимального розміру та виплатити різницю за час її протиправного обмеження (а.с.23).

Листом від 14.09.2020 № 3259-3324/Р-02/8-2500/20 відповідач повідомив позивача, що пенсія виплачується згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 №620/3360/18, в якому суд не зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплачувати йому пенсію без обмеження її граничного максимального розміру (а.с.24-25).

Згідно з наданим перерахунком від 13.05.2020 підсумок пенсії позивача складає 22061,63 грн, але з урахуванням максимального розміру пенсії обмежений до 19897,64 грн (а.с.27).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. 43, 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 2 Закону №3668-VI, рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що пенсія Позивачу вперше призначена з 17.04.2014.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.

Загальні умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та Законом України Про пенсійне забезпечення .

У свою чергу, спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, є Закон № 2262-ХІІ.

Цей Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Частиною 4 статті 63 Закону №2262-XII передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Отже, законодавством, передбачено право Позивача на перерахунок його пенсії.

Як було встановлено раніше, відповідачем на виконання рішень Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 року у справі №825/1173/18, та від 07.11.2018 року у справі № 620/3360/18, позивачу було здійснено перерахунок пенсії, внаслідок якого розмір пенсії останнього склав 21520,22 грн. Проте, виплату призначеної позивачу пенсії було обмежено до 19 897,64 грн.

Судовою колегією враховується, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом №3668-VI.

Так, приписи ст. 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 року, визначають, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу , Про прокуратуру , Про статус народного депутата України , Про Національний банк України , Про Кабінет Міністрів України , Про дипломатичну службу , Про службу в органах місцевого самоврядування , Про судову експертизу , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів , Про наукову і науково-технічну діяльність , Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , Про пенсійне забезпечення , Про судоустрій і статус суддів , Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України , не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

У свою чергу, згідно ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 року №911-VIII, яка набрала чинності з 01.01.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно абз. 1 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положення Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку дає підстави для висновку, що вказані норми Закону №3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011 року, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.

Таким чином, указану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. У даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії Позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.

Як було зазначено вище, згідно абз. 1 п. 2 розд. II Прикінцевих та перехідних положення Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При цьому абз. 2 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положення Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Наведені у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

Отже, положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв`язку з цим приписи пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв`язку між собою.

Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI у контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, на момент набрання чинності Законом №3668-VI пенсія Позивача не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, то на нього не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI.

Аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI у контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Видокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту обмеження максимального розміру пенсії за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).

Норми статті 2 Закону №3668-VI кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 85 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Як вбачається зі встановлених по справі обставин, внаслідок перерахунку пенсії Позивача його розмір перевищив максимальний. Відтак, оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку у період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону №3668-VI та ч. 3 ст. 85 Закону України Про пенсійне забезпечення неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Отже, на переконання судової колегії, відмова ГУ ПФ в Чернігівській області у нарахуванні (перерахунку) і виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру пенсії є законною і обґрунтованою та не призвела до зменшення розміру пенсії останнього, яку він отримував до цього. У даному випадку така відмова за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Наведені вище висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.06.2020 року у справі №580/234/19.

Крім того, зазначена правова позиція у подальшому неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах від 10.12.2020 року у справі №580/492/19, від 05.11.2020 року у справі №440/2423/19, від 24.09.2020 року у справі №640/5854/19.

Щодо рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону №2262-ХІІ із змінами, то у пункті 2 резолютивної частини зазначено, що положення ч. 7 ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Таким чином, з 20.12.2016 року констатується відсутність ч. 7 ст. 43 у Законі №2262-ХІІ, яка з вказаної дати втратила чинність. У той же час інші положення Закону № 3668-VI, а також Закону №2262-XII, неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки перерахунок пенсії Позивачу з урахуванням максимального розміру пенсії Відповідачем було проведено вірно. Наведені вище обставини є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 р.- задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 р.- скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель