Постанова

від 01.06.2021 по справі 347/2078/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року

м. Київ

справа № 347/2078/15

адміністративне провадження № К/9901/2093/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 347/2078/15

за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Косівському районі Вінтоняка Сергія Михайловича, Відділу Держгеокадастру у Косівському районі Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення 25 липня 2015 року та зобов`язання до вчинення дій, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді - Сеника Р.П., суддів: Судової-Хомюк Н. М., Хобор Р.Б.), -

в с т а н о в и в :

Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Косівського районного суду Івано-Франківської області з позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу Держемагенства у Косівському районі Вінтоняка Сергія Михайловича, в якому позивач просив:

-визнати незаконним та скасувати рішення відповідача №РВ-260035602015 від 25 липня 2015 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

-зобов`язати відповідача внести відомості щодо земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 0,08га до державного земельного кадастру та присвоїти земельній ділянці кадастровий номер.

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2015 року справу на підставі пункту 1 частини 2 статті 18 КАС України передано на розгляд за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року до участі у справі залучено другого відповідача-Відділ Держгеокадастру у Косівському районі.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Косівському районі Вінтоняка С.М. №РВ-260035602015 від 25 липня 2015 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Зобов`язано Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Косівському районі Івано-Франківської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 липня 2015 року про державну реєстрацію земельної ділянки та прийняти рішення відповідно до вимог Закону. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року набрала законної сили, в апеляційному порядку не оскаржувалась.

ОСОБА_1 , покликаючись на невиконання Державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру у Косівському районі вищевказаної постанови суду, звернувся до суду 07 жовтня 2016 року із заявою, в якій просив визнати протиправним рішення відповідача №РВ-2600082832016 від 14 червня 2016 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; встановити судовий контроль за виконанням постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року шляхом зобов`зання відповідача - суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання вказаної постанови суду, та за результатами розгляду якого накласти на керівника відповідача штраф.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року заява задоволена частково.

Визнано протиправним рішення Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Косівському районі №РВ-2600082832016 від 14 червня 2016 року про відмову у внесенні відомостей (змін) до Державного земельного кадастру та зобов`язано Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Косівському районі зареєструвати за позивачем ОСОБА_1 належну йому на праві власності земельну ділянку в с. Тюдів, Косівського району, Івано-Франківській області. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

29 вересня 2020 року ОСОБА_2 , покликаючись на те, що він не брав участі у справі, але оскаржуваним у цій справі рішенням суд вирішив питання про його права, свободи та інтереси. Також зазначив, що про ухвалення постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року дізнався нещодавно.

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків, встановлених частиною 1 статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 347/2078/15.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вказані заявником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2020 року, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У скарзі покликається на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначив, що земельна ділянка, для виділення якої ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації вже знаходилась у користуванні іншої особи, а 22 січня 2010 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2623687901:01:001:0222 зареєстрована за ОСОБА_2 , і земельна ділянка щодо якої вирішувався спір у цій справі за позовом ОСОБА_1 на 71,4206% накладається на земельну ділянку ОСОБА_2 .

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, відповідно до змісту якого просить у задоволенні скарги відмовити. Зазначив, що у липні 2020 року він завершив приватизацію земельної ділянки. ОСОБА_2 було відомо про цей факт, оскільки заявник неодноразово звертався до Тюдівської сільської ради усно та письмово, заперечуючи проти передачі земельної ділянки ОСОБА_1 . Позивач також зазначив, що прав та інтересів ОСОБА_2 рішення у цій справі не стосується.

Провадження в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 16 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 .

Ухвалою від 31 травня 2021 року Верховний Суд призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Стаття 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 120 КАС України).

Право на апеляційне оскарження особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, задекларовано у статті 13 та частині першій статті 193 КАС України.

Водночас, положеннями пункту 13 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду, яку оскаржив у апеляційному порядку ОСОБА_2 , ухвалена 26 жовтня 2016 року.

Отже, станом на дату ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови порядок і строки апеляційного оскарження були встановлені статтею 186 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), відповідно до частини 2 якої апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що за загальним правилом строк на апеляційне оскарження рішення суду визначений законом (КАС України) - 10 днів. Натомість початок перебігу такого процесуального строку для учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки пов`язаний з настанням різних подій.

Зазначене зумовлюється тим, що за правилами КАС України право на вручення чи отримання копії будь-якого процесуального документа по справі, у тому числі рішення суду мають учасники справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що за правилами частини другої статті 49 КАС України якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Наслідки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору врегульовані статтею 50 КАС України, відповідно до частини першої якої якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що початок перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки починається з наступного дня після того як їй стало відомо про ухвалене рішення, яке впливає на її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, а також про його зміст. При цьому, законодавець не пов`язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження з днем, коли така особа повинна була дізнатись про ухвалення такого рішення.

Зазначені висновки узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) згідно із якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належним їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У своєму рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, у особи, яка не була задіяна в ході судового розгляду не виник обов`язок з розумним інтервалом часу самій цікавитись судовими провадженням, у якому суд може вирішити питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона у ньому може набути право стосовно особи, яка не була залучена у справі.

Матеріали справи не містять відомостей стосовно участі ОСОБА_2 у справі та, відповідно, дати отримання ним оскаржуваної постанови.

В обгрунтування поважності причин пропуску строку ОСОБА_2 послався на те, що до участі до розгляду справи його не було залучено, про рішення суду він дізнався у серпні 2020 року, а з апеляційною скаргою звернувся до суду 29 вересня 2020 року. Також заявник зазначав, що є власником земельної ділянки на протязі 10 років, однак проживає у іншому населеному пункті та за весь цей період до нього не звертались ані позивач у справі, ані будь-які уповноважені органи з приводу цієї земельної ділянки.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ( ОСОБА_2 ), суд апеляційної інстанції послався на те, що особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Водночас, суд апеляційної інстанції не надав оцінки тій обставині, що особа, яка звертається з апеляційною скаргою, не брав участі у справі. Суд також належним чином не перевірив обставини вручення заявнику копії оскаржуваного судового рішення.

З огляду на наведене без установлення дати, з якої ОСОБА_2 дізнався про ухвалення Івано-Франківським окружним адміністративним судом постанови від 26 жовтня 2016 року, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження є передчасними та необґрунтованими.

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року - скасувати.

Справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя- доповідач: Л.В. Тацій

Судді: Т.Г. Стрелець

С.Г. Стеценко