Постанова

від 31.05.2021 по справі 120/2337/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2021 року

Київ

справа №120/2337/20-а

адміністративне провадження №К/9901/31817/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 120/2337/20-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія технічного контролю "МІР" до Міністерства інфраструктури України про визнання протиправним та скасування наказу

за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України

на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, постановлену суддею Богоносом М.Б.

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Іваненко Т.В., суддів: Граб Л.С., Сторчака В.Ю.,

УСТАНОВИВ:

Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю МІР (далі - позивач, ТОВ ЛТК МІР , Товариство) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства інфраструктури України (далі - відповідач, Мінінфраструктури) про визнання протиправним та скасування наказу від 02 березня 2020 року № 184 Про відкликання повідомлення виконавця суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю МІР (далі - наказ № 184).

2. Одночасно із пред`явленням адміністративного позову, позивач подав заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу № 184.

2.1. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач зазначив, що оскаржуваний наказ є очевидно протиправним. Крім цього, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення прав та інтересів Товариства та може призвести до фактичного вивільнення частини працівників, а також припинення діяльності п`яти дільниць у трьох областях (№ 1 вул. Ватутіна, 174, м. Вінниця, № 2 віл. Герцена, 1, м. Олевськ, Житомирська обл., № 3 вул. Київська, 4, м. Хмельницький, № 4 вул. Гладкова, 1, м. Вінниця, № 5 вул. Варварівська, 4, м. Бердичів, Житомирська обл.). Також позивач зазначив, що має відповідні зобов`язання щодо обов`язкового технічного контролю транспортних засобів за договорами про надання послуг державним організаціям (АТ Вінницяобленерго та КП Вінницька транспортна компанія ), а тому зупинення діяльності Товариства може призвести до фінансових втрат як замовника так і контрагентів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року, заяву про забезпечення адміністративного позову задоволено. Зупинено дію наказу № 184 (номери у Реєстрі суб`єктів господарювання проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів 00721, 00941, 01063) до набрання законної сили рішенням суду у справі № 120/2337/20-а.

4. Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про існування обставин, які вказують, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а відтак і про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. 23 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Мінінфраструктури на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 120/2337/20-а.

6. Касаційну скаргу вмотивовано тим, що судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права. На думку скаржника, жодних дійсних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення адміністративного позову, судами першої та апеляційної інстанції у цій справі не встановлено. Також, на думку відповідача, суди не дали оцінку доводам позивача, враховуючи критерії розумності, обґрунтованості і адекватності вимог. Відповідач вважає, що застосований захід забезпечення позову не відповідає критеріям співмірності та адекватності, а підстави які зазначені в рішеннях, ґрунтуються виключного на доводах, заснованих на припущеннях заявника, які не підтверджені жодними належними доказами. Крім того, вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано той факт, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного наказу № 184 забезпечує можливість продовження діяльності Товариства, як суб`єкта здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, з порушеннями законодавства та вимог міжнародних стандартів, що може призвести до значних негативних наслідків, у тому числі і репутаційних, для Держави України.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою Мінінфраструктури на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 120/2337/20-а.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 травня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

9. Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

10 . Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

12. Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною другою цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

13. Колегія суддів зазначає, що вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

14. Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

15. Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

16. У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

17. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

18. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.

20. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

23. Відповідно до оскаржуваного у цій справі наказу № 184, відкликано повідомлення виконавця суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія технічного контролю МІР на підставі статті 35 Закону України Про дорожній рух , статтю 23 Закону України Про автомобільний транспорт , статтю 15 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , пункт 6 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягу перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 та листа Національного агентства акредитації України від 06 лютого 2020 року.

24. За змістом заяви про забезпечення позову заявник посилався на те, що внаслідок прийняття оскаржуваного наказу буде зупинено основний вид господарської діяльності підприємства та вивільнення працівників, що в свою чергу призведе до заподіяння значних збитків господарській діяльності ТОВ ЛТК МІР . Крім того, позивач, як на одну із підстав постановлення судом ухвали про забезпечення позову зіслався на очевидні ознаки протиправності спірного наказу № 184. При цьому, про очевидну протиправність наказу який оскаржується, на думку позивача, вказує неправомірність рішення Національного органу з акредитації атестата про акредитацію виконавця (далі - НААУ) про тимчасове зупинення дії атестата про акредитацію ООВ.

25. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову у цій справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, відхилив доводи заявника щодо очевидності ознак протиправності спірного наказу, оскільки останній пов`язує таку протиправність із неправомірністю рішення НААУ про тимчасове зупинення дії атестата про акредитацію виконавця, яке не є предметом розгляду у цій справі.

26. Щодо аргументів позивача про ймовірне заподіяння йому збитків у господарській діяльності та вивільнення працівників, якими Товариство оперує при обґрунтуванні заяви, то суди не встановили передумов для висновку про застосовність цієї підстави в цілях забезпечення позову ТОВ ЛТК Мір .

27. Водночас суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, застосував заходи забезпечення позову, виходячи з того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки позивачу доведеться ініціювати ряд як адміністративних так і не виключено судових процедур з метою відновлення статусу суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю, а ймовірне скасування наказу № 184 у судовому порядку, не стане підставою для автоматичного поновлення його статусу.

28. При цьому, як зазначив суд першої інстанції, навіть за умови обґрунтованості тверджень відповідача про наявність певних порушень зі сторони позивача у процесі проведення ним обов`язкового технічного контролю, за встановлених обставин такі порушення в силу пункту 5 Правил застосування національного знака акредитації, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 21 листопада 2002 року № 339, не можуть впливати на права чи інтереси як відповідача так й інших осіб.

29. Обґрунтовуючи підстави забезпечення позову виходячи з ефективного захисту прав та інтересів позивача суди попередніх інстанцій зазначили, що ймовірне скасування наказу № 184 у судовому порядку не стане підставою для автоматичного відновлення прав та інтересів Товариства, а з метою набуття (відновлення) статусу суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю ТОВ ЛТК МІР повинна пройти ряд процедур, визначених Порядком формування загальнодержавної бази даних про результати обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, доступу до неї та встановлення розміру плати за надання таких послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 512, Порядком проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137.

30. Враховуючи зазначене, суди дійшли висновку про наявність передбачених пунктом першим частини другої статті 150 КАС України, підстав для забезпечення позову, що сприятиме ефективному захисту прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

31. Оцінюючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги Верховний Суд виходить з наступного.

32. Виходячи з наданих законом повноважень та завдань відповідача відповідно до Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 та Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, прийняття оскаржуваного наказу № 184 мало за мету зупинення діяльності позивача для недопущення подальшого порушення законодавства.

33. Основним же доводом заявника щодо підстав для забезпечення позову є посилання на зупинення діяльності Товариства внаслідок реалізації наказу № 184, що, в свою чергу, призведе до фінансових втрат як замовника так і контрагентів. При цьому, про припинення позивачем такої діяльності в силу приписів Пункту 5 Правил № 339 у заяві не зазначено.

34. Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

35. В питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права та дійшов висновків, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

36. Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 та від 26 грудня 2019 року у справі № 640/13245/19, від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18, який колегія суддів враховує при розгляді цієї справи.

37. Доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять, а судом не витребувано будь-яких підтверджень наявності чи відсутності обставин, які, в свою чергу, вказували б на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб.

38. Не було наведено заявником й відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такий мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.

39. Сама ж лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

40. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що наведені заявником доводи щодо необхідності забезпечення позову у цій справі не можуть вважатись підставою для вжиття таких заходів, оскільки підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.

42. Посилання судів на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства. Заявником не наведено у чому саме може полягати неможливість або ускладнення виконання рішення суду.

43. При цьому, пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України визначено, що суд, зокрема і з власної ініціативи, має право вжити заходи забезпечення позову встановивши, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

44. Вжиття таких заходів з метою сприяння судом ефективному захисту прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, як зазначили суди попередніх інстанцій, вказаною нормою не передбачено.

42. На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що вжиті судами заходи забезпечення не відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову, оскільки фактично свідчать про задоволення адміністративного позову без розгляду справи по суті.

43. Наведене свідчить про порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів статті 150 та 151 КАС України, що призвело до постановлення необґрунтованої ухвали та постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідками її перегляду.

44. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

45. З огляду на встановлені судом касаційної інстанції порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга Міністерства інфраструктури України підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

46. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України - задовольнити.

2. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 120/2337/20-а в частині задоволення заяви про забезпечення позову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія технічного контролю "МІР" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду