Постанова

від 27.05.2021 по справі 560/3357/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 560/3357/19

адміністративне провадження № К/9901/21723/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Жидецької В. В.,

представника позивача Олійника Ю. П.,

представників відповідача - Олійник М. А., Орлова О. М.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року (суддя Божук Д.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року (судді Курко О.П., Біла Л.М., Гонтарук В.М.) у справі № 560/3357/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноострівське хлібоприймальне підприємство до Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області, треті особи: Державна казначейська служба України, Міністерство фінансів України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Чорноострівське хлібоприймальне підприємство (далі альтернативно - ТОВ Чорноострівське хлібоприймальне підприємство , Товариство, позивач) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області (далі - відповідач, УДКС України в Хмельницькому районі), в якому просило:

- визнати протиправними дії УДКС України в Хмельницькому районі щодо нарахування позивачу пені в сумі 81 598,04 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 12 липня 1995 року №119/109/193; пені в сумі 299 151,10 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 11 квітня 1996 року № 72/113; пені в сумі 599 721,73 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 04 березня 1997 року №70/54/18; пені в сумі 27 231,08 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1003 від 11 вересня 1997року;

- зобов`язати УДКС України в Хмельницькому районі здійснити дії по анулюванню (списанню) неправомірно нарахованої пені в сумі 81 598,04 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 12 липня 1995 року №119/109/193; пені в сумі 299 151,10 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженої наказом від 11 квітня 1996 року №72/113; пені в сумі 599 721,73 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 04 березня 1997 року №70/54/18; пені в сумі 27 231,08 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1003 від 11 вересня 1997 року.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю визначення розміру пені і його невідповідністю нормам права, оскільки пеня (її розмір) не передбачена, ні Порядками формування обсягів і виконання закупівлі сільськогосподарської продукції та продовольства за державним замовленням у 1996 році, ні Порядком формування обсягів та закупівлі зерна і сортового насіння зернових культур за державним замовленням у 1997 році. При цьому як нормами Цивільного кодексу УРСР (стаття 179), так і Цивільного кодексу України (стаття 551) установлено, що розмір пені встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач наголошує, що відсутні рішення відповідних органів про надання бюджетної позички або фінансової допомоги, договори, на підставі яких надавалась бюджетна позичка або фінансова допомога, платіжні документи, які підтверджують перерахування коштів, виписки по рахунках суб`єкта господарювання. Без указаних документів визначити дату виникнення, суми та правовий характер грошових зобов`язань неможливо. Разом з цим, з урахуванням приписів статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Цей висновок ідентичний висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 826/8966/14.

Також позивач зауважив, що у статті 72 Цивільного кодексу Української РСР були встановлені скорочені строки позовної давності тривалістю в шість місяців, зокрема за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені), закінчення яких мало наслідком відмову в позові.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії УДКС України в Хмельницькому районі щодо нарахування ТОВ Чорноострівське хлібоприймальне підприємство пені в сумі 81 598,04 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 12 липня 1995 року №119/109/193; пені в сумі 299 151,10 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 11 квітня 1996 року №72/113; пені в сумі 599 721,73 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 04 березня 1997 року №70/54/18; пені в сумі 27 231,08 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 11 вересня 1997року.

Зобов`язано УДКС України в Хмельницькому районі здійснити дії щодо анулювання (списання) протиправно нарахованої пені в сумі 81 598,04 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 12 липня 1995 року №119/109/193; пені в сумі 29 9151,10 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженої наказом від 11 квітня 1996 року №72/113; пені в сумі 599 721,73 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 04 березня 1997 року №70/54/18; пені в сумі 27 231,08 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 11 вересня 1997 року.

Означені судові рішення мотивовані тим, що відповідач не довів належними доказами (первинними документами), оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , правомірність і обґрунтованість нарахування позивачу пені. Відповідачем також не було надано суду кредитних (субкредитних) угод, а також угод про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, доказів надання бюджетних позичок.

Одночасно, суди попередніх інстанцій, посилаючись на приписи Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №174, дійшли висновку, що саме по собі подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою. При цьому дійшли висновку, що орган, який нараховує пеню, може і анулювати (списати) її, оскільки нормами законодавства не визначено розпорядчого рішення відповідача про нарахування пені, яке б доводилося до відома та/чи виконання ТОВ Чорноострівське хлібоприймальне підприємство .

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

На рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог вказано, що відповідно до Законів України про Державний бюджет на 1996, 1997, 1998, 1999 роки органам системи Міністерства фінансів України, до яких належить Казначейство, надано право на нарахування пені по наданим ними позичками. В той же час, пеня на прострочену заборгованість нараховувалась органами Казначейства до прийняття Порядку обліку заборгованості відповідно до норм законів про державні бюджети на 1996-1999 роки.

Поза увагою судів залишено те, що Порядок обліку заборгованості не містить норми щодо перерахунку пені у випадку її нарахування до його прийняття, що свідчить про те, що він може застосовуватись тільки у тих випадках, якщо пеня на прострочену заборгованість не була нарахована до його прийняття.

УДКС України в Хмельницькому районі не порушувало норм чинного законодавства, діяло в межах законів про державні бюджети на 1996-1999 роки, Бюджетного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12 липня 1995 року № 119/109/193, наказу Міністерства сільського господарства і продовольства, Міністерства фінансів, та Державної акціонерної компанії Хліб України від 04 березня 1997 року №70/54/18, наказу Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11 квітня 1996 року № 72/113, постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003.

Окрім того суди зобов`язали відповідача здійснити дії, які не передбачені жодним нормативно-правовим актом, у зв`язку з чим таке рішення судів суперечить частині другій статті 19 Конституції України. Проте списувати бюджетну заборгованість може виключно Міністерство фінансів України.

За наведених мотивів скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкових висновків за результатами розгляду і вирішення адміністративної справи.

Ухвалою від 19 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюка А.Г. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Треті особи відзивів на касаційну скаргу не надали.

Ухвалами від 01 квітня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 27 травня 2021 року представники скаржника підтримали вимоги касаційної скарги та просили їх задовольнити.

Представник позивача просив у задоволенні касаційної скарги УДКС України в Хмельницькому районі відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

УДКС України в Хмельницькому районі внесені подання Головному управлінню ДФС у Хмельницькій області, крім подань про стягнення основної заборгованості по бюджетних позичках і фінансової допомоги, про здійснення заходів щодо стягнення з позивача простроченої заборгованості (пені) по бюджетних позичках і фінансовій допомозі, а саме:

- подання УДКС України в Хмельницькому районі № 28 від 04 лютого 2019 року (аналогічне № 156 від 15 жовтня 2019 року) про здійснення заходів щодо стягнення з позивача простроченої заборгованості (пені) в сумі 81 598,04 грн на виконання Порядку надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12 липня 1995 року №119/109/193;

- подання УДКС України в Хмельницькому районі № 30 від 04 лютого 2019 року (аналогічне № 158 від 15 жовтня 2019 року) про здійснення заходів щодо стягнення з позивача простроченої заборгованості (пені) в сумі 299 151,10 грн на виконання Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 02 квітня 1996 року №72/113;

- подання УДКС України в Хмельницькому районі № 32 від 04 лютого 2019 року (аналогічне № 160 від 15 жовтня 2019 року) про здійснення заходів щодо стягнення з позивача простроченої заборгованості (пені) в сумі 599 721,73 грн на виконання Порядку надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства, Міністерства фінансів України та ДАК Хліб України від 04 березня 1997 року №70/54/18;

- подання УДКС України в Хмельницькому районі № 26 від 04 лютого 2019 року (аналогічне № 154 від 15 жовтня 2019 року) про здійснення заходів щодо стягнення з позивача простроченої заборгованості (пені) в сумі 27 231,08 грн на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1003 від 11 вересня 1997 року.

Заборгованість і пеню обліковано на підставі таких документів:

- пеня на суму 81 598,04 грн - звіт про повернення бюджетної позички станом на 01 вересня 2006 року, акт приймання-передачі заборгованості по бюджетній позичці наданій на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1994-1995 років від 29 травня 1997 року, акт переоформлення залишку переплати по бюджетній позичці 1994 року станом на 28 квітня 1999 року, акт №1 звірки залишку заборгованості по бюджетних позичках 1994-1995 роках станом на 28 квітня 1999року;

- пеня на суму 29 9151,10 грн - довідка про надання і повернення бюджетної позички станом на 01 вересня 2006 року, акт передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, наданій заготівельним підприємствам для авансування заготівлі зерна за держзамовленням 1996 року від 31 грудня 1996 року, акти №1 та №3 передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці від 24 лютого 1997 року та від 07 березня 1997 року, розрахунок пені;

- пеня на суму 599 721,73 грн - довідка про надання і повернення бюджетної позички станом на 01 січня 2005 року, акти передачі заборгованості по бюджетній позичці при внутріобласному переміщенні зерна від 17 вересня 1999 року та від 17 квітня 1999 року, акти №1 та №5 передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, наданій заготівельним підприємствам для авансування заготівлі продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року від 06 серпня 1997 року та від 03 вересня 1997 року, акт №4 передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, наданій заготівельним підприємствам для авансування заготівлі продовольчого зерна і сортового насіння урожаю 1998-1999 років від 10 квітня 1998 року, розрахунок пені;

- пеня на суму 27 231,08 грн - акт №7 передачі-прийому заборгованості по фінансовій допомозі, наданій заготівельним підприємствам в рахунок здачі продовольчого зерна і сортового насіння урожаю 1998року від 29 липня 1998 року, розрахунок пені.

У розрахунку заборгованості за Порядком надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 02 квітня 1996 року №72/113, відповідач посилається на надання позивачу бюджетних позичок на суму 762 300,00 грн та повернення останнім коштів в сумі 575 700,00 грн.

За змістом розрахунку заборгованості за Порядком надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства, Мінфіну та ДАК Хліб України від 04 березня 1997 року №70/54/18, позивачу надано бюджетних позичок на суму 598 800,00 грн, а повернуто ним 234 030,00 грн.

Пеню не виокремлено в розрізі окремих актів передачі заборгованості, що зумовлює неможливість виділення її окремих сум за вказаними актами та неможливість встановлення дійсного розміру заборгованості та розміру пені.

Відповідач посилається на повернення позивачем 809 730 грн (575700,00 грн + 234030,00 грн), але надає докази погашення ТОВ Чорноострівське хлібоприймальне підприємство бюджетних позичок лише на суму 51 500,00 грн згідно платіжних доручень від 11 січня 1997 року на суму 15 000,00 грн, від 24 лютого 1997 року на суму 20 000,00 грн, від 05 березня 1997 року на суму 4 500,00 грн, від 31 березня 1997 року на суму 5 000,00 грн, від 15 травня 1997 року на суму 7 000,00 грн.

На вимогу ухвал Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада та 11 грудня 2019 року відповідач не подав договори, кредитні (субкредитні) угоди, угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, докази надання бюджетних позичок, первинні бухгалтерських документи, платіжні документи про надання бюджетних позичок та фінансової допомоги.

Незгода позивача з фактом нарахування йому пені відповідачем, що, на його думку, є підставою для анулювання (списання) такої заборгованості, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами частин першої та другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, визначених статтею 341 КАС України, виходить з такого.

Питання надання бюджетних позичок на закупівлю зерна за державними замовленнями 1995, 1996 та 1997 років регулювалося Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженим спільним наказом Міністерства фінансів України (далі - Мінфін), Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки) та Міністерства сільського господарства і продовольства України (далі - Мінсільгосппрод) від 12 липня 1995 року № 119/109/193 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України (далі - Мін`юст) 14 вересня 1995 року за № 334/870 (далі - Порядок № 119/109/193); Порядком надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затвердженим спільним наказом Мінфіна та Мінсільгосппрода від 11 квітня 1996 року № 72/113 та зареєстрованим в Мін`юсті 04 червня 1996 року за № 265/1290 (зі змінами, внесеними наказом від 16 жовтня 1996 року № 222/324 (далі - Порядок № 72/113); Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженим наказом Мінсільгосппрода, Мінфіна та Державної акціонерної компанії Хліб України від 04 березня 1997 року № 70/54/18 та зареєстрованим в Мін`юсті 06 червня 1997 року за № 70/54/18 (далі - Порядок № 70/54/18).

Зокрема, відповідно до пунктів 3.1, 13.2- 13.4 Порядку № 119/109/193 безвідсоткова бюджетна позичка на зазначені цілі надається заготівельним організаціям Мінсільгосппроду, які мають право державного замовника сільськогосподарської продукції (зерна) до державних ресурсів за державним контрактом, у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення і відповідальності за цільове і ефективне використання коштів. За несвоєчасне повернення бюджетної позички фінансові органи за підсумками документальних перевірок мають право у безспірному порядку стягувати з рахунків заготівельних організацій прострочену заборгованість по ній. До підприємств і організацій, що отримали бюджетну позичку і вказаних у пунктах 13.1- 13.2 Порядку, застосовуються штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,5 відсотків непогашеної заборгованості за кожен день до повного її повернення. Іншу відповідальність сторони можуть нести на підставі укладених договорів.

Пунктами 3.1, 10.3, 10.5 Порядку № 72/113 визначено, що безвідсоткова бюджетна позичка на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння надається заготівельним організаціям Мінсільгосппроду, а на закупівлю елітного насіння елітно-насінницьким господарствам у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове і ефективне використання коштів. За несвоєчасне повернення бюджетної позички заготівельними підприємствами територіальні органи Державного казначейства України за підсумками документальних перевірок мають право у безспірному порядку стягувати з їх рахунків прострочену заборгованість і застосовувати штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,5 відсотка непогашеної заборгованості за кожен день прострочки до повного її повернення. Іншу відповідальність сторони несуть відповідно до укладених договорів.

Згідно з пунктами 2.1, 10.2- 10.4 Порядку № 70/54/18, безвідсоткова бюджетна позичка на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння надається заготівельним підприємствам ДАК "Хліб України" через органи Державного казначейства України у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення, цільового і ефективного використання коштів. Несвоєчасне повернення бюджетної позички або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством. Стягнута пеня зараховується до Державного бюджету України за Класифікацією доходів і видатків державного і місцевих бюджетів на розділ 12, параграф 2, символ звітності банку 39. Іншу майнову відповідальність сторони несуть відповідно до умов, викладених в договорах.

Отже, положеннями указаних Порядків передбачалася відповідальність заготівельних підприємств за несвоєчасне повернення бюджетної позички або нецільове її використання шляхом нарахування штрафних санкцій у вигляді пені та інших видів відповідальності, визначених у договорах про надання бюджетної позички.

На обґрунтування правомірності своєї позиції щодо нарахування позивачу пені УДКС в Хмельницькому районі посилається на норми Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (далі - Закон № 2181-III). Однак абзац 2 преамбули цього Закону (який виключено на підставі Закону України від 08 липня 2010 року № 2457-VI) передбачав, що цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов`язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування. Зупинення цієї норми пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2010 рік визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 22-рп/2010 від 30 листопада 2010 року, а виключення цієї норми на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Бюджетного кодексу України" від 08 липня 2010 року № 2457 відбулося тільки 01 січня 2011 року одночасно з втратою сили Законом № 2181-III.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що сфера правового регулювання Закону № 2181-III не охоплює правовідносини за договором про надання бюджетної позички щодо нарахування пені та застосуванню не підлягає.

Відповідно, з аналогічних підстав не може бути застосована Інструкція про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року № 290, на яку посилається відповідач, оскільки згідно преамбули ця Інструкція затверджена відповідно до Закону № 2181-III, який, як уже зазначалось вище, не може застосовуватися для визначення методу нарахування пені за договором про надання бюджетної позички.

Так само не підлягає застосуванню й Інструкція про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 грудня 2010 року № 953, оскільки нею встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платників податків у зв`язку із несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов`язання, та пені на податкове зобов`язання, нараховане контролюючим органом у разі виявлення його заниження та/або визначене податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Тобто положення цієї Інструкції підлягають застосуванню виключно органами державної податкової служби, позаяк саме вони є органами стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позичками.

Також є помилковими посилання скаржника на норми Бюджетного кодексу України, адже, по-перше, бюджетним законодавством не регулюються питання нарахування пені органами державного казначейства за договором про надання бюджетної позички та можливість застосування відповідачем податкового законодавства для визначення порядку нарахування та розміру заборгованості за цим договором, крім того відсутнє будь-яке посилання на відповідальність у вигляді пені; по-друге, нормами бюджетного законодавства передбачено можливість застосування порядку стягнення заборгованості саме податковими органами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 174 затверджений Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок № 174).

Цей Порядок регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993- 1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993- 1998 роках.

Відповідно до пунктів 6, 9, 10 Порядку № 174 облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією. Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою. З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Пунктами 11- 13 Порядку № 174 передбачено, що нарахування пені починається з моменту виникнення простроченої заборгованості і припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання повинне бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором про надання кредиту, бюджетної позички/фінансової допомоги.

Пеня нараховується:

Мінфіном на прострочену заборгованість за кредитами;

територіальними органами Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника на прострочену заборгованість за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

Якщо облік заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою здійснюється Державною казначейською службою, її територіальні органи нараховують пеню на підставі інформації про суми простроченої заборгованості, що надійшли від Державної казначейської служби відповідно до пункту 9 цього Порядку.

Пеня нараховується у гривнях на суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками, платою за надання гарантій або кредитів, залучених державою) у порядку, передбаченому відповідними законодавчими актами чи кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Водночас, відповідачем не надано суду кредитних (субкредитних) угод, угод про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, доказів надання бюджетних позичок. Разом з тим, без указаних документів неможливо визначити дату виникнення, суми та правовий характер грошових зобов`язань (якщо такі є). Порядки надання і повернення бюджетної позички, на які посилається УДКС в Хмельницькому районі, визначають строки повернення бюджетних позичок, але відповідач у поданих розрахунках пені сам визначає ці строки початку нарахування пені.

Посилання скаржника на те, що нарахування пені позивачу здійснювалося на підставі норм законів про державні бюджети на 1996-1999 роки колегія суддів також оцінює критично, так як останніми не встановлювалися строки нарахування пені.

Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

У частині першій статті 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, поняття первинного документу наведено у статті 1 вказаного Закону та означає документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тож належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону № 996-XIV, оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Між тим, як установлено судами, будь-яких первинних та банківських документів на підтвердження перерахування позивачу чи іншим суб`єктам господарювання і отримання позивачем суми заборгованості відповідач суду не надав.

Таким чином відповідач у силу положень частини другої статті 77 КАС України не довів правомірності своїх дій та рішень належними та допустимими доказами.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд приходить до висновку, що нарахування пені позивачу на прострочену заборгованість за бюджетними позичками відбулось з порушенням законодавчо визначеного порядку її нарахування, а також за відсутності самих договорів про надання бюджетних позичок і будь-яких первинних документів, які б підтверджували перерахування позивачу і отримання позивачем суми заборгованості.

З огляду на це колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність дій відповідача щодо нарахування позивачу пені, з огляду на що наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити дії по її анулюванню (списанню).

Отже, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б вказували на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів і фактично зводяться до переоцінки встановлених обставин справи.

В цьому аспекті колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених у цій постанові мотивів доводи касаційної скарги не є такими, що можуть вплинути на суть оскаржуваних судових рішень, а отже й слугувати підставою для їх скасування.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області залишити без задоволення.

2. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 01 червня 2021 року.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк