Рішення

від 27.05.2021 по справі 665/1266/20

ЧАПЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Рішення набрало чинності "___"

---

20____р. Справа № 665/1266/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі :

головуючої судді - Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання - Ткаченко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просила суд визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок по АДРЕСА_1 та розділити спільне майно визнавши за нею Ѕ частину вказаного спірного домоволодіння, що складатиме 43.9 кв.м., та Ѕ частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, що складатиме 0ю0493 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона у період з 10.11.2007 року по 24.12.2019 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі. У період шлюбу ними за рахунок спільних коштів був придбаний житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка для обслуговування цього житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0.0987 га.

Зазначає, що оскільки відповідно до ст. 60 СК України, вказане майно набуто в період шлюбу, то воно перебуває у правовому режимі спільного сумісного майна подружжя, та відповідно до ст. 70 ч.1 СК України їх частки є рівними. Згоди між сторонами про добровільний поділ майна не досягнуто, тому звернулася до суду з даним позовом.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності. Просила позов задовольнити.

ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя підлягають часткоовму задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга ст. 5 ЦПК України).

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10 листопада 2007 року зареєстрували шлюб, що підтверджується даними зазначеними в паспорті громадянина України виданого на ім`я ОСОБА_3 та заочним рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області про розрівняння шлюбу від 24.12.2019 року.

Під час шлюбу в сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено з копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 .

Як вбачається з наданої позивачем копії договору купівлі-продажу житлового будинку НВА 359099 від 29.09.2016 р., 29 вересня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 .

Вказаний договір ОСОБА_2 уклав в інтересах своєї родини за кошти, які є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 , про що позивачем надано відповідну заяву. Цього ж дня, право власності на придбаний об`єкт незавершеного будівництва, 42% готовності було зареєстровано за відповідачем та відомості про речову право внесено до реєстру речових прав на нерухоме майно, що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.09.2016 року №69368741.

Крім, того, 29 вересня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 також було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки НВА359100, за яким останній набув у власність земельну ділянку площею 0.0987 га, яка розташована по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Як і в попередньому випадку, вказаний договір укладено ОСОБА_2 в інтересах родини та за кошти, які є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 , про що позивачем надано відповідну заяву. Цього ж дня, право власності на придбану земельну ділянку було зареєстровано за відповідачем та відомості про речову право внесено до реєстру речових прав на нерухоме майно, що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.09.2016 року №69451306.

Заочним рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області №665/1696/19 від 24.12.2019 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, як на підставу своїх позовних вимог посилалася на те, що спірний будинок було придбано відповідачем за час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі за їх спільні кошти.

Відповідно до положень ст.ст.76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 60, 70 СК України, ст. 368 ЦК України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Статтею 50 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

При розгляді справ про поділ майна подружжя слід мати на увазі, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: а) час набуття такого майна; б) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); в) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма ст. 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 23, 24 постанови від 21.12.2007 №11 Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України). При поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно із ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України, відповідно до якої у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Способи та порядок поділу майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначені ст. 71 СК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 368 ч. 3 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 372 ч.2 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Вирішуючи питання з приводу заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Судом установлено, що 10.11.2007 року між сторонами було укладено шлюб, який розірвано рішенням суду від 24.12.2019 року. За час подружнього життя сторонами було придбано житловий будинок АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку для обслуговування даного житлового будинку.

Тобто, судом встановлено, що спірний об`єкт нерухомості було придбано сторонами у 2016 році за спільні кошти, оскільки сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, мали взаємні права, обов`язки та спільний сімейний бюджет, а тому в силу ст. ст. 60, 61, 74 СК України, таке майно є об`єктом права спільної сумісної власності сторін.

У свою чергу, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила суд поділити житловий будинок, який було набуто нею з відповідачем в період шлюбу. При цьому в ході розгляду справи встановлено, що спірним майном є об`єкт саме незавершеного будівництва 42% готовності, який не здано в експлуатацію належним чином.

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 цього Кодексу).

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить тільки власникові (стаття 317 ЦК України).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 534 та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Разом з тим, в ЦК України, крім понять нерухомість , нерухоме майно , об`єкт нерухомого майна (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, як: об`єкт незавершеного будівництва (стаття 331), об`єкт будівництва (статті 876, 877, 879881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Як вказано вище, за частиною другою ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, при виникненні спору може підлягати поділу між подружжям як об`єкт права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 158/2404/13-ц (провадження № 61-21466св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 488/3103/17-ц (провадження № 61-12010св19) 30 січня 2019 року у справі № 454/1678/16-ц (провадження № 61-13096св18).

З метою визначення стану готовності житлового будинку - об`єкту незавершеного будівництва 42% готовності, розташованого по АДРЕСА_1 , ухвалою Чаплинського районного суду Херсонської області від 09 лютого 2021 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, виконання якої доручено судовому будівельно-технічному експерту Фесун Ларисі Анатоліївні

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 23 квітня 2021 року №21, складеного експертом, ступінь готовності житлового будинку по АДРЕСА_1 складає 99.9% та даний будинок використовується за функціональним призначенням. Конструктивні елементи житлового будинку не мають дефектів та пошкоджень, що забезпечує безпечну експлуатацію будівлі.

Відповідно до копії паспорта позивача, ОСОБА_1 зареєстрована за місцем розташування спірного майна у відповідному будинку.

Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини об`єкта - незавершеного будівництвом будинку, з огляду на те, що спірний об`єкт незавершеного будівництва побудований подружжям за спільні кошти під час шлюбу, а тому є об`єктом спільної сумісної власності. При цьому суд, враховує, що будинок експлуатується за своїм функціональним призначенням (зареєстроване місце проживання сторін спору та їхніх дітей), але не прийнятий до експлуатації, ступінь його будівельної готовності становить 99.9 %, технічно можливо довести до кінця будівництво вказаного об`єкта, проте право власності на спірний будинок відповідачем не оформлюється, а позивач позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу спірного майна. При цьому відповідачем не спростована презумпція спільності права власності подружжя на будинок. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірний будинок було побудовано за його особисті кошти.

Також оскільки спірний незавершений будівництвом будинок побудований на земельній ділянці, яка придбана відповідачем за цивільно-правовою угодою в період шлюбу та, всі права за якою у відповідності до договору купівлі-продажу від 29.09.2016 року перейшли до ОСОБА_2 , поділу також підлягає й земельна ділянка, яка має цільове призначення для обслуговування будинку та господарських споруд.

Також зі змісту позовних вимог вбачається, що звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею Ѕ частину спірного домоволодіння, що складатиме 43.9 кв.м та Ѕ частину земельної ділянки, що складатиме 0.0493 га. При цьому ні під час звернення до суду ні в ході судового розгляду справи, нею не ставилося питання про виділ частки, що належить їй на праві спільної сумісної власності подружжя в натурі, та не вирішувалося питання щодо визначення можливих варіантів поділу вказаного будинку, тому визначення площі, як житлового будинку так і земельної ділянки можливе лише в разі технічної можливості такого поділу, що має встановлюватися відповідним висновком експерта. А оскільки на даному етапі спору, позивачем така вимога не заявлялася, тому за положенням ч. 2 ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України, спірне майно підлягає поділу у рівних частках - по 1/ 2 частині, кожному.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Визнати житловий будинок - об`єкт незавершеного будівництва готовністю 99.9 % , що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 6525455100:01:006:0057) спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Поділити майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку - об`єкта незавершеного будівництва готовністю 99.9 % , що розташований по АДРЕСА_1 .

Поділити майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки (кадастровий номер 6525455100:01:006:0057), площею 0.0987 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, строк на подання заяви про його перегляд може бути поновлено, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом до Херсонського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Чаплинський районний суд Херсонської області

Суддя: І.О. Пилипенко