Постанова

від 02.06.2021 по справі 234/9787/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 234/9787/19

Номер провадження 22-ц/804/1331/21

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року

м. Бахмут

справа № 234/9787/19

провадження № 22-ц/804/1331/21

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цимбал Д.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державна казначейська служба України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 234/9787/19 за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державної казначейської служби України про стягнення спричинених збитків та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 січня 2021 року (суддя Сухоручко Ю.О. ), ухваленого в приміщенні Краматорського міського суду Донецької області, повне судове рішення складено 05 лютого 2021 року,-

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В червні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послався на те, що рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 серпня 2007 року у справі № 2-1181/2007 за ним було визнано право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення 05 жовтня 2007 року ним від КП БТІ м. Донецька було отримано витяг про реєстрацію право власності на нерухоме майно № 16178300 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 449891 від 28 жовтня 2009 року йому належить земельна ділянка під цим будинком, загальною площею 1,0371 га. Рішенням виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради Про реконструкцію будинку АДРЕСА_1 № 69 від 12 березня 2008 року йому було дозволено здійснити реконструкцію буд по АДРЕСА_1 згідно з проектною документацією.

08 вересня 2008 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Донецькій області йому було надано дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції даного будинку. У березні 2014 року об`єкт будівництва було завершено та ним подано заяву до архітектурно - будівельної інспекції про реєстрацію декларації про готовність об`єкту до експлуатації. Однак 16 жовтня 2014 року державним реєстратором Волноваського районного управління юстиції Донецької області Мацегорою І.О. власність за реконструйованим об`єктом будівництва у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була зареєстрована за ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ . У зв`язку із чим ним було подано позов до відділу Волноваської районної державної адміністрації Донецької області, державного реєстратора з вимогою про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності за ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ № 16526969 від 16 жовтня 2014 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року рішення Державного реєстратора було скасовано. Дане рішення набрало законної сили 15 листопада 2018 року. Рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області від 07 лютого 2019 року № 45420008 право власності на об`єкт нерухомості було скасовано з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 155487468 від 07 лютого 2019 року.

Об`єктом будівництва, яке реконструювалось є торгівельно - офісна будівля, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 741, 8 кв.м. з усіма працюючими комунікаціями та цілком придатна для її використання як об`єкт нерухомості за призначенням. Розмір торгово - офісних площ даного об`єкту складає 453,1 кв.м. Через існування державної реєстрації даного об`єкту будівництва за ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ починаючи з 10 жовтня 2014 року до листопада 2018 року, через існування перешкод, він не мав можливості здати завершений будівництвом об`єкт до експлуатації, не мав можливості користуватись належним йому об`єктом за його функціональним призначенням. Метою здійснення реконструкції даного об`єкту було бажання отримувати доходи від здачі в оренду торгівельно - офісних приміщень.

Неправомірність дій державного реєстратора Мацегори І.О. підтверджується рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року, зокрема, підставою для скасування державної реєстрації судом було визначено неналежну перевірку поданих заявником відомостей на предмет дотримання вимог закону про недопущення подвійної реєстрації на один і той самий об`єкт нерухомого майна та неналежну перевірку поданих документів для реєстрації на їх достовірність. Державний реєстратор Мацегора І.О. під час здійснення державної реєстрації при перевірці достовірності документів не звернула уваги на те, що інформація про замовника будівництва згідно з відомостями з Реєстру дозвільних документів про замовника у дозволі на виконання будівельних робіт з ОСОБА_1 змінилась на ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ , при чому жодного підтверджувального документу про перехід права власності не було. Державний реєстратор Мацегора І.О. не звернула увагу на таку недостовірність відомостей про особу замовника будівництва під час державної реєстрації, чим безпідставно обмежила його право на власність. Державний реєстратор з змісту отриманих нею документів, а саме: рішення виконавчого комітету Ворошиловської районної в м. Донецьку ради від 09 липня 2014 року, змісту відомостей про нього як забудовника з Реєстру дозвільних документів та змісту декларації ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ про готовність об`єкту до експлуатації був поінформований про те, що ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ шляхом заміни адреси на № 151 А, хотів здійснити державну реєстрацію належного йому об`єкту будівництва, чим фактично припинив юридичну чинність вихідних даних як дозвільних будівельних документів, виготовлених за його ініціативою на його ім`я у 2008 році. З моменту здійснення державної реєстрації державним реєстратором Мацегорою І.О. він не міг скористатись даними дозвільними документами для можливості оформлення прав на даний об`єкт будівництва, оскільки така реєстрація на нього вже відбулась, хоч і на іншу особу власника.

На подану ним скаргу на дії державного реєстратора Мацегори І.О. Міністерство юстиції України відмовило у її розгляді у зв`язку із закінченням строку подачі скарги. Таким чином, компетентні органи відмовились належним чином здійснити аналіз дій державного реєстратора та відмовили у розгляді змісту допущених нею порушень по суті.

Вважає, що неправомірність з боку державного реєстратора знаходяться у причинно - наслідковому зв`язку з спричиненими йому збитків. Характер спричиненої йому матеріальної шкоди визначається упущеною вигодою, а саме, розміром втрачених доходів, які б він міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право на державну реєстрацію права власності на завершений будівництвом об`єкт не було порушено.

Середній розмір плати за найм на умовах оренди торгівельних площ схожих об`єктів нерухомого майна за площею, призначенням та місцем розташування об`єкту за 2014 - 2018 роки склав 780 грн. за один квадратний метр площі за місяць. Розмір упущеної вигоди слід визначати за наступним розрахунком - добутку площі об`єкту призначених для здачі в оренду на вартість оренди за один квадратний метр площі на кількість місяців протягом яких існував режим неможливості здійснення ним прав власності, тобто 453,1 кв. м. * 780 грн. * 48 місяців = 16 964 064 грн.

Факт належності йому реконструйованого об`єкту та земельної ділянки, на якій він розташований, окрім документів наведених вище, підтверджується як обставина встановлена рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року. Факт того, що реконструйований об`єкт на момент здійснення державної реєстрації у жовтні 2014 р. був цілком придатний до використання як об`єкт нерухомого майна за його призначенням, підтверджується фактичними обставинами, зокрема, тим, що у матеріалах реєстраційної справи Головного територіального управління юстиції у Донецькій області серед документів - додатків до заяви ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень була декларація ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ про готовність об`єкту до експлуатації від 23.09.2014 р. № ДЦ 14314266014, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Донецькій області.

З моменту здійснення державної реєстрації державним реєстратором, він вже не міг скористатись даними дозвільними документами для можливості оформлення прав на даний об`єкт будівництва, оскільки така реєстрація на нього вже відбулась, хоча і на іншу особу власника. Тривала неможливість здійснювати право власності об`єктом будівництва позбавила його можливості належним чином заробляти собі на життя та реалізовувати життєві плани, що завдавало йому постійного психологічного напруження та страждань. Усвідомлення дійсної неможливості розпоряджатись, володіти та користуватись належним йому нерухомим майном навіює тривогу та відчуття втрати наявного способу життя, болісного усвідомлення неможливості реалізації планів на майбутній стабільний бізнес, до якого він рухався та який був сенсом для нього не одне десятиліття. Діями відповідача дані плани назавжди є зруйнованими. Розмір моральної шкоди з урахуванням розумності та справедливості він оцінює у 500 000,00 грн.

Державний реєстратор Мацегора І.О. на момент прийняття рішення була працівником Волноваського районного управління юстиції Донецької області, яке постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року було ліквідоване, належним правонаступником прав та обов`язків Волноваського районного управління юстиції у Донецькій області.

Просив суд стягнути з Державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь суму спричинених йому збитків у розмірі 16 964 064,00 грн.; стягнути з Державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду на суму 500 000,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 28 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Державної казначейської служби України про стягнення спричинених збитків та моральної шкоди, відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що у спірних правовідносинах позивач ОСОБА_1 не є їх учасником, рішення державного реєстратора Мацегори О.І. не порушило жодного права чи обов`язку позивача ОСОБА_1 , а тому, право на захист у позивача відсутнє. Відповідно відсутність у позивача прав та/або обов`язків у зв`язку з прийняттям рішення державним реєстратором Мацегорою О.І. не надає йому і права на захист у спосіб, який він обрав, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду позивач - ОСОБА_1 посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що посилання суду першої інстанції на обставини встановленні при розгляді справи 807/1547/17 не мають преюдіційного значення оскільки у цій справі не приймали участь відповідачі.

Суд залишив поза увагою ту обставину, що ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ отримав дозвіл на реконструкцію, а не на початок виконання будівельних робіт. Судом першої інстанції помилково взято до уваги про наявність рішення виконавчого комітету Ворошиловської районної ради м. Донецьк від 09 липня 2014 якою за заявою ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ надано потову адресу у АДРЕСА_1 .

Помилковим є висновок суду першої інстанції з посиланням на акт державного виконавця що на земельній ділянці на момент підготовки до торгів у 2013 року була відсутня будівля. Судом не взято до уваги копію технічного паспорта від 14 березня 2014 року виготовленого на замовлення позивача з якого вбачається що громадський будинок, торгово-офісна будівля документована за позивачем у 2014 році площею 741,8 м.кв., що спростовує висновок суду про знесення цього майна у 2013 року. Помилковим є висновок суду про знесення майна у 2013 році так як майно перебувало у іпотеці АТ Перший Український міжнародний банк та відносно нього тривали дії по зверненню стягнення. Банк вказані дії і наявність іпотечного майна контролював.

Належними і допустимими доказами підтверджено його пряме відношення до нерухомого майна за адресою в АДРЕСА_1 , які крім того підтверджують протиправний перехід всупереч волі власника до третьої особи ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ .

Інші доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, що викладенні у позовній заяві.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

30 квітня 2021 року від представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) - Вірченко Ю.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

В обґрунтування відзиву зазначає, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться три ділянки: розміром 0,0371 га, розміром 0,0225 га та розміром 0,0140га, що може слугувати підставою для надання окремої адреси.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 249500373, вбачається, що земельна ділянка розміром 0,014 га кадастровий номер 1410136300:00:009:0097 з 21 травня 2014 року належить ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ на праві приватної власності; земельна ділянка розміром 0,0371 га кадастровий номер 1410136300:00:009:0132 з 07 листопада 2013 року належить ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ на праві приватної власності.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 січня 2013 року у справі № 0508/12397/2012 за позовом ОСОБА_1 до ПП Нива-В.Ш , ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ , Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС головного управління юстиції у Донецькій області, третя особа - ПАТ Перший Український Міжнародний Банк , про скасування результатів прилюдних торгів, свідчить про те, що ОСОБА_1 знав, що за результатами прилюдних торгів право власності на земельну ділянку площею 0,0371 га,розташованому за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ і він не є власником цього об`єкту нерухомості. Отже, ОСОБА_1 при звернені до Краматорського міського суду ввів суд в оману.

24 грудня 2007 року відповідно до заочного рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20 грудня 2011 року у справі №2-1933/11 між ЗАТ Перший Український Міжнародний банк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5867421 в розмірі 2 121000,00 грн. та договір іпотеки № 5867882. Предметом іпотеки, яке було передано ЗАТ Перший Український міжнародний банк житловий будинок, реєстраційний номер:12979184; загальна площа:135,6 м.кв., розташований за адресом: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка, площею 0,0736га; кадастровий номер 1410136300:00:009:0132, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В рішенні від 20 грудня 2011 року у справі № 2-1933/11 судом не встановлено згоди іпотеко держателя на реконструкцію предмета іпотеки - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаним рішенням суду звернуто стягнення на цей будинок та на земельну ділянку кадастровий номер 1410136300:00:0009:0132; 09 квітня 2012 року державним виконавцем складено акт про відсутність на земельній ділянці житлового будинку, який є предметом іпотеки - що встановлено рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 січня 2013 року у справі №0508/12397/2012.

Виходячи з наведеного скаржник не мав законних підстав реконструювати житловий будинок.

При проведенні державної реєстрації прав об`єкта нерухомості ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ держаний реєстратор керувався Законом України Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV та діючому на час реєстрації Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затверджений постановою КМУ від 17 жовтня 2013 року №868 (порядок 868). Законних підстав відмовити в держаній реєстрації новоствореного об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 не було. Скаржник не зазначає які норми Законом України Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV та порядку 868 порушив держаний реєстратор, якими нормами передбачено перевірка державним реєстратором реєстру дозвільних документів. Ним не надано від осоті з Реєстру дозвільних документів про будь-які дії з реконструкції (будівництва) об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1

Скаржником до позовної заяви в якості доказу надано: копію дозволу на виконання будівельних робіт №08/737 від 08 вересня 2008 року, строком дії до 30 вересня 2009 року, доказів продовження дозволу на виконання будівельних робіт позивачем не надано.

Декларація про початок будівельних робіт торгово-офісної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ ТОРГ-ІНВЕСТ-СТРОЙ від 05 березня 2014 року № ДЦ 083140640574 внесені до Реєстру Державної архітектурно-будівельний інспекції України.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с.136 т.2).

Представник Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - Вірченко Ю.М. в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її залишити без задоволення.

Представник Державної казначейської служби України, в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.134 т.2).

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 серпня 2007 року за позивачем ОСОБА_1 було визнано право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 з прибудовами та перебудовами, а 05 жовтня 2007 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на зазначений житловий будинок, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька. (а.с.9-11 т.1).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05 жовтня 2007 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/1 житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.12 т.1).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 449891, позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0371 га у АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. (а.с.13 т.1).

Рішенням виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради від 12.03.2008 р. № 69 та Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Донецькій області від 08 вересня 2008 року № 08/737 ОСОБА_1 надано дозвіл на реконструкцію будинку по АДРЕСА_1 . (а.с.14,15 т.1).

Дізнавшись про рішення державного реєстратора Мацегори І.О. про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ТОВ ТОРГ - ІНВЕСТ - СТРОЙ , ним до комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України була подана скарга на рішення державного реєстратора Мацегори О.І., але наказом заступника міністра з питань державної реєстрації Міністерства юстиції України від 12.03.2019 р. № 848/7 йому було відмовлено у задоволенні скарги у зв`язку із закінченням встановленого законом строку подачі скарги. (а.с.29-35 т. 1).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року у справі № 807/1547/17 позовні вимоги були задоволені, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради від 09 липня 2014 року №133/2 Про надання адреси: АДРЕСА_1 та скасовано рішення державного реєстратора Мацегори І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16526969 від 16 жовтня 2014 року (а.с. 17-22 т.1)

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 807/1547/17 апеляційну скаргу ТОВ Торг-Інвест-Строй задоволено. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року у справі № 807/1547/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Рішення скасовано з тих підстав, що у спірних правовідносинах позивач ОСОБА_1 не є їх учасником, тому оскаржувані дії та рішення відповідача не породжують для позивача жодних прав та обов`язків, відтак право на захист у позивача - відсутнє.

Рішенням виконавчого комітету Ворошиловської районної в м. Донецьку ради від 09 липня 2014 року № 133/2, за заявою ТОВ ТОРГ - ІНВЕСТ - СТРОЙ надано будівлі торгово -офісного комплексу, яка розташована по АДРЕСА_1 , адресу АДРЕСА_1 . (а.с.210 т.1).

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 жовтня 2014 року № 16526969 державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області Мацегорою І.В. проведено державну реєстрацію права власності на торгівельно - офісну будівлю, що розташована у АДРЕСА_1 , за ТОВ ТОРГ - ІНВЕСТ - СТРОЙ та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16 жовтня 2014 року № НОМЕР_1 . (а.с.212-213,214,215-216 т.1).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 807/1547/17 встановлено, що 20 грудня 2011 року Ворошиловським районним судом м. Донецька було винесено заочне рішення у справі за позовом ПАТ Перший український міжнародний банк до ОСОБА_1 , яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 1410136300:00:009:0132 та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 20115174; 27 лютого 2012 року відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 ; 05 жовтня 2012 року відбулися прилюдні торги по реалізації іпотечного майна, що належало ОСОБА_1 . Переможцем торгів стало ТОВ Торг-Інвест-Строй ; 10 жовтня 2012 року на підставі статті 66 Закону України Про виконавче провадження та на підставі акту про проведення прилюдних торгів від 10 жовтня 2012 року, ТОВ Торг-Інвест-Строй видано свідоцтво № 6643 про те, що останньому належить на праві власності майно, що складається з земельної ділянки, площею 0,0371 га, кадастровий номер: 1410136300:00:009:0132 за адресою: АДРЕСА_1 , яке придбане за 310000,00 (триста десять тисяч) гривень, що раніше належало ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.10.2009 р. №2-010914600019; 25 січня 2013 року Ворошиловським районним судом м. Донецька винесено рішення у справі № 2/255/398/2013 про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП Нива-В.Ш , ТОВ Торг-Інвест-Строй , відділу примусового виконання рішень Управління ДВС у Донецькій області про скасування результатів прилюдних торгів від 05.10.2012 р. Реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 28963498; 09 квітня 2012 року державним виконавцем складено акт про відсутність на земельній ділянці житлового будинку, який є предметом іпотеки. Станом на травень 2012 року відсутні житлові будинки та споруди на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ; 09 жовтня 2013 року виконавчим комітетом Ворошиловської районної у м. Донецьк ради надано ОСОБА_1 (за його заявою) дозвіл на знесення житлового будинку АДРЕСА_1 .

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно з положеннями пункту 3 частини 1, статті 376 ЦПК, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків , викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону, рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах позивач ОСОБА_1 не є їх учасником, рішення державного реєстратора Мацегори О.І. не порушило жодного права чи обов`язку позивача ОСОБА_1 , а тому, право на захист у позивача відсутнє. Відповідно відсутність у позивача прав та/або обов`язків у зв`язку з прийняттям рішення державним реєстратором Мацегорою О.І. не надає йому і права на захист у спосіб, який він обрав, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі не можливо з наступних підстав.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 серпня 2007 року за позивачем ОСОБА_1 було визнано право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 з прибудовами та перебудовами, а 05 жовтня 2007 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на зазначений житловий будинок, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05 жовтня 2007 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/1 житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.12 т.1). Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 449891, позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0371 га у АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. (а.с.13 т.1). Рішенням виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради від 12.03.2008 р. № 69 та Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Донецькій області від 08 вересня 2008 року № 08/737 ОСОБА_1 надано дозвіл на реконструкцію будинку по АДРЕСА_1 . (а.с.14,15 т.1).

Тому висновки суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах позивач ОСОБА_1 не є їх учасником, рішення державного реєстратора Мацегори О.І. не порушило жодного права чи обов`язку позивача ОСОБА_1 , а тому, право на захист у позивача відсутнє та не надає йому право на захист у спосіб, який він обрав, не відповідають фактичним обставинам справи.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 в справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).

Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1,6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Положення зазначених статей узгоджуються із сталою практикою Європейського Суду, так у рішенні в справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що саме неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати 1 694 064 грн від здачі в оренду спірної будівлі, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Також колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2020 року у справі № 686/25718/19 (провадження № 61-7697св20), від 30 грудня 2020 року у справі № 482/48/19 (провадження № 61-11020св20).

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди позивач посилався на те, що неправомірність дій державного реєстратора Мацегори І.О. підтверджується рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 р., проте постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 807/1547/17 апеляційну скаргу ТОВ Торг-Інвест-Строй задоволено: рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року у справі № 807/1547/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено, отже позивачем не надано суду доказів.

Отже позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт заподіяння йому моральної шкоди, причинний зв`язок між діями відповідача та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує.

Отже рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволені позову з інших підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно з положеннями пункту 3 частини 1, статті 376 ЦПК, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків , викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи , рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог з інших підстав.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпунктів б та в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, а тому ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищезазначене, судові витрати пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 січня 2021 року, скасувати.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державної казначейської служби України про стягнення спричинених збитків та моральної шкоди, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: О.А. Мірута

Я.В. Хейло

Повне судове рішення складено 02 червня 2021 року

Головуючий О.О.Тимченко