Рішення

від 24.05.2021 по справі 446/2053/19

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 446/2053/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2021 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Бакай І. А.

за участі:секретаря судового засідання Новосад І.В.

представника позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника відповідачів: Черниш І.І.

розглянувши в м. Кам`янка-Бузька Львівської області в залі суду у відкритому судовому засіданні справу за позовом підприємства "ОЛВА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМА МАРКЕТ", ОСОБА_3 , треті особи: ПрАТ »СК »Велтлінер» , ПрАТ »СК АСКО ДС» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив та просить постановити рішення, яким стягнути солідарно з ТзОВ »КЕРАМА МАРКЕТ» , ОСОБА_3 на користь керівника Підприємства »ОЛВА» ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 257353, 59 грн. завдану внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, моральну шкоду в сумі 50000 грн. та судові витрати по справі. У підтвердження заявлених вимог покликається на те, що 25.09.2018 року ОСОБА_2 - керівник Підприємства »ОЛВА» , перебуваючи за кермом автомобіля марки »КІА CARENS» , державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить йому на праві приватної власності, з приєднаним автопричепом марки »ТА-НО'» , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить Підприємству »ОЛВА» , потрапив у дорожньо-транспортну пригоду за участю автомобіля марки » FORD TRANSIT» , державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить на праві власності ТзОВ »КЕРАМА МАРКЕТ» , під керуванням водія ОСОБА_3 , який на час скоєння ДТП являвся працівником ТзОВ »КЕРАМА МАРКЕТ» , перебуваючи в трудових відносинах з названою юридичною особою. У результаті зіткнення був безповоротно пошкоджений автопричіп »ТА-НО» та завдано значних механічних ушкоджень задній та ходовій частинам автомобіля »КІА CARENS» . 29.10.2018 року Галицьким районним судом міста Львова водія ОСОБА_3 визнано винним у порушенні п.12.1 та п.13.1 Правил дорожнього руху України та вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 18.10.2018 року страховою компанією »АСКО ДС» було прийняте рішення про відшкодування завданих збитків в результаті ДТП за участю автомобіля марки »КІА CARENS» в розмірі 64227,69 гривень, а 20.10.2018 страховою компанією »АСКО ДС» прийняте рішення про відшкодування завданих збитків в результаті ДТП за участю автопричепу марки »ТА-НО» в розмірі 26793,53 гривні. 12.03.2019 за ініціативою позивача була проведена незалежна експертна товарознавча експертиза пошкоджених транспортних засобів, яку провів судовий експерт-товарознавець Семенюк В.М. За проведення незалежної автотоварознавчої експертизи ОСОБА_2 було сплачено: 2652 гривні за експертизу автомобіля »КІА CARENS» і 2100 гривень за експертизу автопричепу »ТА-НО» . 30.03.2019 судовим експертом-товарознавцем були виконані експертні автотоварознавчі дослідження №19 і №20, якими були встановлені суми матеріальних збитків, що складають: за автомобіль марки »КІА CARENS» - 110042,40 грн., за автопричіп марки »ТА-НО» - 71250 грн. У зв`язку з механічними пошкодженнями, завданими дорожньо-транспортною пригодою автомобілю і автопричепу, позивач не міг використовувати дані транспортні засоби за призначенням впродовж значного проміжку часу, так як відповідачі відмовилися відшкодовувати заподіяну матеріальну шкоду, і на даний час ні автомобіль, ні автопричіп не відремонтовані та знаходяться у стані не придатному для використання. Між Підприємством »ОЛВА» та його контрагентами - ТзОВ »Волиньтабак» , ТзОВ »Регіональний Центр Логістики та Дистриб`юції» до події ДТП, тобто до 25 вересня 2018 року були укладені договори про надання послуг і виконання робіт (технічне обслуговування та ремонт електромереж та електрообладнання), на об`єктах яких ОСОБА_2 надавались послуги і проводились ремонтні роботи на території міста Луцька та Волинської області. Оскільки Підприємством »ОЛВА» були взяті на себе зобов`язання по проведенню поточних і аварійних ремонтів та обслуговування електромереж і устаткування, то з метою запобігання невиконання (порушення) договірних зобов`язань, проведення вчасного та якісного ремонту та обслуговування, директор Підприємства »ОЛВА» ОСОБА_2 на виконання договірних зобов`язань поніс додаткові вимушені витрати на оренду транспортного засобу у сторонніх осіб. Так, 01.10.2018 між Підприємством »ОЛВА» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір оренди транспортного засобу (мікроавтобуса »ОРЕL VIVARO» ) на строк один рік, до 01.10.2019; сума орендної плати за договором становить 6000 грн. щомісячно, а всього сума сплаченої оренди становить 156 000 грн. Після ДТП ОСОБА_2 з часом почав страждати від наслідків струсу головного мозку і був госпіталізований в неврологічне відділення Луцької центральної районної лікарні з діагнозом: ураження судин головного мозку. В Луцький центральній районній лікарні ОСОБА_2 знаходився на лікуванні з 26.10.2018 по 02.11.2018 та змушений витрачати грошові кошти на купівлю ліків та супутніх медичних матеріалів; витрати склали 1530,41 гривень, які просить стягнути з відповідачів. У загальному наслідки дорожньо-транспортної пригоди з вини водія ТзОВ »КЕРАМА МАРКЕТ» ОСОБА_3 призвели до глибоких моральних і душевних страждань ОСОБА_2 та членів його сім`ї. Правопорушенням була спричинена моральна шкода, яка полягає у самому факті заподіяння фізичної шкоди здоров`ю ОСОБА_2 , внаслідок чого істотно погіршився стан здоров`я останнього, який викликає занепокоєння та потребує підвищеної уваги і стороннього догляду, допомоги, довготривалого лікування, тощо. Внаслідок цього ОСОБА_2 відчуває нервові переживання, стривоженість і дискомфорт; у нього часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість; непокоять неврози, які проявляються тривогою, страхом, невпевненістю у майбутньому та нездатністю в повній мірі зосередитись на основних питаннях свого життя. У зв`язку з цим просить компенсувати завдану моральну шкоду в сумі 50000 грн. Також стягненню з відповідачів підлягають витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. та сплачений судовий збір.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 у поданому суду відзиві заперечила проти задоволення позовних вимог, оскільки у даному випадку суб`єктом, який несе цивільно-правову відповідальність є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, тобто ОСОБА_3 під час настання дорожньо - транспортної пригоди виконував свої трудові обов`язки і перебував у трудових відносинах з ТзОВ »КЕРАМА МАРКЕТ» , а тому не може нести відповідальність. Станом на день дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ТзОВ »КЕРАМА МАРКЕТ» застрахована за договором обов`язкового страхування у страховій компанії »АСКО ДС» та крім того, добровільна цивільно-правова відповідальність ТзОВ »КЕРАМА МАРКЕТ» як власника наземного транспортного засобу автомобіля марки » FORD TRANSIT» та особи, винної в ДТП, була застрахована в ПрАТ »Страхова компанія »ВЕЛТЛІНЕР» - ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю становить 200000грн., за шкоду заподіяну майну -100000грн. 18.10.2018 страховою компанією »АСКО ДС» було прийняте рішення про відшкодування завданих збитків в результаті ДТП за участю автомобіля марки позивача в розмірі 64227,69 грн., а 20.10.2018 - за участю автопричепу позивача 26793,53 грн. Тобто, позивач отримав визначене страховиком страхове відшкодування у межах страхового ліміту, прийняв таке і не оспорював визначеної суми збитку. Однак після відшкодування позивачу страховою компанією АСКО ДС усієї суми завданих збитків, 12.03.2019 року була проведена повторна незалежна автотоварознавча експертиза сума вартості завданої матеріальних збитків за автомобіль становить - 110042,40 грн., за автопричіп - 71250 грн., однак дана експертиза проведена поза межами адміністративної чи судової процедури, експерт не попереджався судом про кримінальну відповідальність перед наданням такого висновку, а тому такий висновок слід оцінювати критично, як такий, що зроблений на замовлення тієї сторони, яка його подає як доказ. Щодо стягнення суми витрат на вимушено орендований транспортний засіб, то оскільки упущена вигода, яка входить до складу збитків, що є предметом у даній справі, є неотриманим доходом на підставі договорів про надання послуг і виконання робіт (технічне обслуговування та ремонт електромереж та електрообладнання), то позивачем не надано достатніх доказів те, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи у визначеному ним розмірі, за визначений ним період. Щодо стягнення моральної шкоди, то жодних доказів, які б підтверджували ступінь моральних страждань позивачем надано не було, не підтвердив факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, то така вимога є також безпідставна та недоведена.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просять його задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову з підстав наведених у відзиві.

Представник третьої особи ПрАТ »СК АСКО ДС» - Богданов Є.В. подав суду заяву, у якій просить проводити розгляд справи у відсутності третьої особи. Суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності третьої особи.

Представник третьої особи ПАТ »Страхова компанія »Велтлінер» - Михалевський Ю.Р. подав суду письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги про солідарне стягнення з працівника ОСОБА_3 та роботодавця ТОВ »Керама Маркет» відшкодування шкоди є безпідставними, оскільки вимогами ЦК України та іншими актами цивільного законодавства, також договорами між працівником ОСОБА_3 та роботодавцем ТОВ »Керама Маркет» не передбачено солідарного обов`язку працівника та роботодавця щодо відшкодування шкоди, а навпаки положенням ст.1172 ЦК України закріплений імперативний обов`язок роботодавця відшкодовувати шкоду, завдану працівником, який в подальшому відповідатиме перед роботодавцем лише в разі пред`явлення відповідної зворотної вимоги та межах середнього місячного заробітку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до вимог п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі статті 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою та вина в заподіянні шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 25.09.2018 року о 09 год. 35 хв., ОСОБА_3 на автодорозі Львів Луцьк, с.Новий Став, керуючи автомобілем Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під час руху не дотримавшись безпечної дистанції, скоїв зіткнення із причіпом ТА-НОА5 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який буксирував автомобіль » Kia Carens» реєстраційний номер НОМЕР_1 , від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями порушив п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 29.10.2018року по справі № 461/7993/18 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У судовому засіданні встановлено, що автомобіль марки » FORD TRANSIT» , державний номерний знак НОМЕР_4 належить на праві власності ТзОВ »КЕРАМА МАРКЕТ» , під керуванням ОСОБА_3 , який на час скоєння ДТП був працівником ТзОВ »КЕРАМА МАРКЕТ» .

Транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак на підставі ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було заподіяно шкоду, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Частина 1 ст. 1172 ЦК України визначає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п. п. 4, 5 Постанови »Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1993 року за № 6, з подальшими змінами та доповненнями, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки з зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися. Під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдання шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

З огляду на вказані положення законодавства відповідач ОСОБА_3 не може нести в даному випадку відповідальності за заподіяну шкоду, а тому позовні вимоги до нього не підлягають до задоволення.

Автомобіль марки » FORD TRANSIT» , державний номерний знак НОМЕР_4 на час ДТП був застрахований у ПрАТ »СК АСКО - ДС» полісом АМ/6213328 від 14.09.2018 року. Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 100000грн.; за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 200000 грн.

Також у ході розгляду справи встановлено, що згідно договору № ДГ 049938 від 14.09.2018року автомобіль марки » FORD TRANSIT» , державний номерний знак НОМЕР_4 , який належить ТОВ »КЕРАМА МАРКЕТ» також застрахований ПрАТ »СК »ВЕЛТЛІНЕР» за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту: ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн.; за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 200 000 грн.

18.10.2018 року ПрАТ »СК »АСКО ДС» було прийняте рішення про відшкодування завданих збитків в результаті ДТП за участю автомобіля марки »КІА CARENS» в розмірі 64227,69 гривень, а 20 жовтня 2018 ПрАТ »СК »АСКО ДС» прийняте рішення про відшкодування завданих збитків в результаті ДТП за участю автопричепу марки »ТА-НО» в розмірі 26793,53 гривні.

Позивачем не оскаржувався розмір страхової виплати ПрАТ »СК »АСКО ДС» .

Позивач звернувся експерта ОСОБА_6 і згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження матеріальних збитків № 19 від 30.03.2019 вартість матеріального збитку автомобіля марки »КІА CARENS» становить - 110042,40 грн.; а згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження матеріальних збитків № 20 від 30.03.2019 вартість матеріального збитку автопричіпа марки »ТА-НО» - 71250 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

За змістом статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

За умовою частини першої, другої статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 6 Закону України »Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України »Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 3 статті 20 Закону України »Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже Великою Палатою Верховного Суду вже сформульовано висновки щодо відшкодування страховиком шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином з відповідача ТзОВ »КЕРАМА МАРКЕТ» не може бути стягнута матеріальна шкода, яка, на думку позивача, повинна бути доплачена на підставі проведеного додаткового експертного дослідження, оскільки не повністю використано межі ліміту відповідальності страхувальника, передбаченого як у договорі обов`язкового так і договорі добровільного страхування цивільно-правової відповідальності.

Виконання страховою компанією свого обов`язку з відшкодування шкоди, спричиненої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не звільняє останню від відшкодування шкоди, розмір якої перевищує відшкодування, виплачене відповідно до указаного закону.

При таких умов правовий інститут обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у повній мірі реалізує мету свого існування. Інакше законодавчо закріплена обов`язковість страхування цивільно-правової відповідальності втрачає сенс, оскільки настання страхового випадку не тягне реалізацію договору, обов`язковість якого встановлена законом.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пов`язаних з вимушеною орендою транспортного засобу суд зазначає наступне.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за майнову шкоду майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди зазначеної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого (мова йдеться про реальні збитки та упущену вигоду - ст. 22 ЦК України). в) прямий причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов одночасно є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Позивачем доведений факт неправомірних винних дій ОСОБА_3 , однак не доведено наявність реальних збитків та безпосередній причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та виплатами за оренду автомобіля.

За своєю правовою природою майновою шкодою є збитки (псування, погіршення або знищення цінності), завдані майну фізичної або юридичної особи в наслідок його пошкодження, необхідність провести затрати на відновлення майна чи інших цінностей, необхідність здійснення зайвих витрат з метою відновлення порушеного права.

Такими зайвими затратами на відновлення свого порушеного права займатися підприємницькою діяльністю позивач називає сплачені ним кошти по оренді автомобіля.

Позивач помилково ототожнює особисті вкладення у ведення власної підприємницької діяльності з шкодою, завданою адміністративним правопорушенням ОСОБА_3 .

Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Не можна стверджувати, що вчинивши ДТП відповідач порушив цивільне право позивача на здійснення підприємницької діяльності, оскільки вказана діяльність не пов`язана безпосередньо з автомобілем.

Питання про відшкодування упущеної вигоди, як підтверджено в судовому засіданні представником позивача, у позовних вимогах не ставиться.

Враховуючи зазначене, витрати позивача на оренду автомобіля для здійснення підприємницької діяльності суд не може трактувати як реальні збитки Підприємстава »Олва» внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 , а тому дана позовна вимога до задоволення не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд встановив наступне.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (ч.2 ст.1167 ЦК України).

На підставі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. ч. 1, 2ст. 23 ЦК України).

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95 »Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» , відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 18 Постанови Пленуму передбачено, що при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди суди мають виявляти і всебічно з`ясовувати причини й умови, що призводять до порушення прав фізичних і юридичних осіб та заподіяння їм моральної шкоди.

Тобто, умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо відшкодування третьою особою частини завданих збитків, заподіяних позивачеві внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди.

Позивач не довів належним чином наявність моральних збитків, зазначених ним у позові, розмір відшкодування та його обрахування, як і зв`язок витрат на лікування з наслідками дорожньо-транспорної пригоди.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, в силу вимог п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати та витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 90, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову підприємства "ОЛВА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМА МАРКЕТ", ОСОБА_3 , треті особи: ПрАТ »СК »Велтлінер» , ПрАТ »СК АСКО ДС» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Повний текст рішення складено 03 червня 2021 року.

Суддя: І.А.Бакай