Постанова

від 02.06.2021 по справі 535/309/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/309/20 Номер провадження 22-ц/814/974/21Головуючий у 1-й інстанції Цвітайло П. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі Коротун І.В.

учасники справи:

представник позивача - адвокат Салашний М.О.

представник відповідача- адвокат Іванова О.І.

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Салашного Михайла Олексійовича

на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2021 року, ухвалене суддею Цвітайлом П.В., повний текст рішення складено - 18 лютого 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Зоря 2016 про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі , -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Салашний М.О., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 на підставі ордеру ПТ № 180926 та витягу із договору про надання правової допомоги від 01 квітня 2020 року, звернувся до ТОВ Зоря 2016 про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі, а саме просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зоря 2016 на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2018-2019 роки у розмірі 21 086,06 грн., 5 589,42 грн. - інфляційних витрат, 600,03 грн. - 3% річних, а всього стягнути 27 996,68 грн.; розірвати договір оренди землі №56/10р від 05.02.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Зоря 2016 , щодо передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Зоря 2016 земельної ділянки кадастровий номер 5322283000:00:001:1348, загальною площею 2,8918 га, що знаходиться на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, який зареєстрований 19.02.2018 року, номер запису про інше речове право 24942154; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зоря 2016 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме 1681,60 грн. сплаченого судового збору та 5 000,00 грн. - витрати на правничу допомогу, а всього 6 681,60 грн.

Позовна заява мотивована тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.10.2017 № 985 позивач є власником земельної ділянки площею 2,8918 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, кадастровий номер 5322283000:00:001:1348. 05.02.2018 року орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ Зоря 2016 уклали договір оренди земельної ділянки № 56/10р, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв строком на 10 років у платне користування вказану земельну ділянку. Зазначає, що станом на початок квітня 2020 року ТОВ Зоря 2016 допустило істотне порушення умов договору, зокрема не виконав свого зобов`язання щодо виплати належної їй орендної плати за 2018 та 2019 роки у строки, визначені п.11 договору. Вважає, що орендарем порушено вимоги Податкового кодексу України щодо нарахування та сплати до Державного бюджету України податку з доходів фізичних осіб. Зазначає, що ТОВ Зоря 2016 має їй сплатити заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою всього у розмірі 21 086,06 грн. Крім цього, п.14 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення. Отже, загальний розмір пені, що підлягає сплаті, становить 5 589,17 грн. Також відповідно ст. 625 ЦК України підлягає сплаті розмір встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що згідно розрахунку становить 721,42 грн.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Зоря 2016 про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі - відмовлено повністю.

Судові витрати позивачу - ОСОБА_1 по сплаті судового збору при подачі позову та витрат на правову допомогу не присуджені.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до договору оренди земельної ділянки №56/10р ОСОБА_1 за 11 місяців 2018 року орендна плата нарахована у розмірі 9 664,45 грн. За 2019 рік нарахована орендна плата - 10 543,03 грн. Кошти були сплачені орендодавцю через касу та поштовими переказами, що підтверджується наданими представником відповідача видатковими касовими ордерами та фіскальними чеками. Таким чином, заборгованість по виплаті орендної плати перед позивачем відсутня. При цьому, судом з`ясовані суттєві обставини цієї справи, як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору, а також щодо гарантованості з боку ТОВ Зоря 2016 стабільності вказаних правовідносин, оскільки орендна плата позивачу повністю сплачена, в тому числі продовжуються виплати за поточний рік, тобто, суд встановив, що мали місце випадки невчасної сплати орендної плати, а не несплата орендної плати взагалі. Суд визнав за необхідне застосувати у цій справі доктрину заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. На думку суду такий позов позивачем ОСОБА_1 заявлений лише формально, не для відновлення порушеного права щодо договірних правовідносин між сторонами договору, а в обхід договірних зобов`язань під формальним приводом звільнитися від них для отримання можливості у подальшому використати дану земельну ділянку на власний розсуд.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Салашний М.О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди землі -скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовну вимогу в цій частині задовольнити та стягнути судові витрати, пов`язані з розглядом справи в апеляційному суді.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Вважає, що висновок суду про те, що орендна плата, яка повинна була виплачуватись відповідно умов договору №56/10 від 05.02.2018 року сплачена, але просто з відхиленням строків, не відповідає обставинам справи, оскільки мало місце саме систематичне порушення умов договору щодо сплати орендної плати і це є підставою для розірвання договору оренди землі та задоволення позовних вимог в цій частині. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.07.2020 року у справі №479/1073/18. Також зазначає, що судом не враховано ту обставину, що позивач вже зверталася до Котелевського районного суду Полтавської області з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди іншої земельної ділянки, який був задоволений у повному обсязі. Жодного обґрунтування раптової зміни підходу до вирішення ідентичних по своїй суті справ суд першої інстанції не навів, як і не навів та не зазначив у своєму рішенні жодної норми права на обґрунтування власних висновків, чим порушив основні засади та завдання цивільного судочинства.

Предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди землі. В іншій частині рішення суду не оскаржується.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Як встановлено судом першої інстанції, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, серії НМТ 617607, що видане 24.10.2017 року приватним нотаріусом Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області Ковпаком В.І., зареєстрованого в реєстрі за № 985, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала у спадщину право на земельну частку (пай), яка знаходиться на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, розміром 3,16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), та належала ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0244969 від 09.01.1997 року (а.с. 13).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.02.2018 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,8918 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, кадастровий номер 5322283000:00:001:1348 (а.с. 14).

05.02.2018 року орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ Зоря 2016 , в особі директора Васильєва О.С., який діє на підставі статуту підприємства, уклали договір оренди земельної ділянки № 56/10р, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 2,8918 га, кадастровий номер 5322283000:00:001:1348, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, кадастровий номер 5322283000:00:001:1348, дата державної реєстрації 19.02.2018 року, відомості про оренду: орендар ТОВ Зоря 2016 ; орган, що здійснив державну реєстрацію речового права Великорублівська сільська рада Котелевського району (а.с. 15-16,17).

Згідно пунктів 5, 8, 9, 11 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,8918 га становить 117 144,80 грн.; договір укладено на 10 (десять) років, починаючи з дати державної реєстрації, але у будь-якому випадку діє до моменту закінчення виробничо-технологічного циклу діяльності орендаря на об`єкті оренди; орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі не менше 9 (дев`ять)% нормативної грошової оцінки земельної ділянки; орендна плата вноситься рівними частками (по 1/3) в такі строки - до 20 серпня, до 20 жовтня, до 20 грудня поточного року.

Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки №56/10р ОСОБА_1 за 11 місяців 2018 року орендна плата нарахована у розмірі 9 664,45 грн. За 2019 рік нарахована орендна плата - 10 543,03 грн. Кошти були сплачені орендодавцю через касу та поштовими переказами, що підтверджується наданими представником відповідача видатковими касовими ордерами та фіскальними чеками (а.с. 94-100).

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що відповідач ТОВ Зоря 2016 дійсно сплачував позивачу ОСОБА_1 орендну плату за використання землі, що не заперечується учасниками справи, зокрема представниками сторін - адвокатами Салашним М.О. та ОСОБА_3 , доказів на спростування цього суду надано не було, а тому обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ Зоря 2016 виплатила ОСОБА_1 орендну плату вже і за 2020 рік, отже, заборгованість по виплаті орендної плати перед позивачем відсутня.

В частині вимог про дострокове розірвання договору оренди землі №56/10р від 05.02.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Зоря 2016 , суд першої інстанції встановив наступне.

Орендна плата здійснювалась відповідачем з порушенням строків, встановлених договором оренди землі №56/10р від 05.02.2018 року, відповідно до якого орендна плата вноситься рівними частками (по 1/3) в такі строки - до 20 серпня, до 20 жовтня, до 20 грудня поточного року, однак в повній мірі на час розгляду справи сплачена.

Як зазначив суд першої інстанції, ним з`ясовані суттєві обставини як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору, а також щодо гарантованості з боку ТОВ Зоря 2016 стабільності вказаних правовідносин, оскільки орендна плата позивачу повністю сплачена та продовжуються виплати за поточний рік.

Зміст статті 141 Земельного Кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата орендної плати.

Як встановлено судом першої інстанції, у даному спорі мали місце випадки невчасної сплати орендної плати, а не несплата орендної плати взагалі.

Разом з тим, згідно частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Суд першої інстанції визнав за необхідне застосувати у даній справі доктрину заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться саме принцип добросовісності.

Судом першої інстанції встановлено, що поведінка позивача ОСОБА_1 , яка з моменту підписання нею договору оренди землі, погоджувалася з умовами договору оренди земельної ділянки, зокрема отримувала орендну плату, хоч і невчасно з відхиленням від строків, встановлених договором оренди землі № 56/10р від 05.02.2018 року до 20 серпня, до 20 жовтня, до 20 грудня поточного року.

При цьому, позивач ОСОБА_1 ніяких дій щодо ініціювання внесення змін в договір по строкам сплати орендної плати не вчиняла, а згодом подала позов про розірвання договору оренди землі, що суперечить її попередній поведінці (отриманню плати за користування земельною ділянкою), тому така поведінка і є (суперечливою, недобросовісною).

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанціїв частині відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди землі , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 05.02.2018 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ Зоря 2016 , в особі директора Васильєва О.С., який діє на підставі статуту підприємства, укладено договір оренди земельної ділянки № 56/10р, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 2,8918 га, кадастровий номер 5322283000:00:001:1348, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, дата державної реєстрації 19.02.2018 року, відомості про оренду: орендар ТОВ Зоря 2016 ; орган, що здійснив державну реєстрацію речового права Великорублівська сільська рада Котелевського району (а.с. 15-16,17).

Згідно пунктів 5, 8, 9, 11 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,8918 га становить 117 144,80 грн.; договір укладено на 10 (десять) років, починаючи з дати державної реєстрації, але у будь-якому випадку діє до моменту закінчення виробничо-технологічного циклу діяльності орендаря на об`єкті оренди; орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі не менше 9 (дев`ять)% нормативної грошової оцінки земельної ділянки; орендна плата вноситься рівними частками (по 1/3) в такі строки - до 20 серпня, до 20 жовтня, до 20 грудня поточного року.

Зі змісту позову вбачається, що відповідач на виконання умов договору оренди землі повинен був сплачувати позивачу орендну плату щорічно у розмірі 10 543,03 грн. Згідно п. 10 договору обчислення розміру орендної плати за замельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексу інфляції.

Позивачем в якості доказу надано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених нею доходів та утримання податків за період з 1 квартал 2017 р. по 4 квартал 2019 р. (а.с. 45).

Крім цього, апеляційному суду стороною позивача надано в якості доказу Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених нею доходів та утримання податків за період з 1 квартал 2017 р. по 4 квартал 2020 р., з яких вбачається, що у 4-у кварталі 2019 р. позивачу нараховано дохід від ТОВ Зоря 2016 у розмірі 25 617,92 грн. за надання майна в лізинг, з якого нараховано та перераховано податок у розмірі 4 611,23 грн.; у 1-у кварталі 2020 року позивачу виплачено дохід у розмірі 25 617,92 грн. за надання майна в лізинг (т.2 а.с. 4).

Отже, виходячи Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених нею доходів та утримання податків за період з 1 квартал 2017 р. по 4 квартал 2020 р., вбачається, що орендна плата за укладеним договором оренди земельної ділянки за період за 11 місяців 2018 року та за 2019 рік сплачена відповідачем позивачу лише у 1-у кварталі 2020 року, що вказує на несистематичну її сплату та на порушення строків її сплати, визначених договором оренди земельної ділянки, а у квітні 2020 року позивач звернулася до суду з даним позовом.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, стороною відповідача на підтвердження сплати позивачу орендної плати надані наступні докази: видатковий касовий ордер ТОВ Зоря 2016 №34 від 04.11.2019 р. на ім`я ОСОБА_4 про видачу йому коштів у розмірі 10 373,17 грн. на виплату орендної плати позивачу (а.с. 175) та видатковий касовий ордер ТОВ Зоря 2016 №7 від 21.02.2020 р. на ім`я ОСОБА_4 про видачу йому коштів у розмірі 13 707,00 грн. на виплату орендної плати позивачу (а.с. 180), надані фіскальні чеки ПАТ Укрпошта від 04.11.2019 р. про грошові перекази на ім`я ОСОБА_5 у розмірі 10 373,17 грн. (а.с. 176) та від 21.02.2020 р. на суму 143816,70 грн. (а.с. 181). Також надані договір позики від 05.02.2018 р. між ТОВ Зоря 2016 та ОСОБА_1 на суму 24 000 грн. (а.с.183-185), розписки ОСОБА_1 від 27.02.2018 р. про отримання коштів в якості позики у розмірі 1500 грн., від 14.02.2018 р. - позики 1512,86 грн., від 06.06.2018 р. - позики 500 грн., 05.02.2018 р. - позики 8 487,14 грн. (а.с. 186-187).

Оцінюючи надані стороною відповідача докази, вбачається, що видатковий касовий ордер ТОВ Зоря 2016 №34 від 04.11.2019 р. на ім`я ОСОБА_4 про видачу йому коштів у розмірі 10 373,17 грн. на виплату орендної плати позивачу (а.с. 175) та видатковий касовий ордер ТОВ Зоря 2016 №7 від 21.02.2020 р. на ім`я ОСОБА_4 про видачу йому коштів у розмірі 13 707,00 грн. на виплату орендної плати позивачу (а.с. 180) не містять відомостей про отримання цих коштів безпосередньо позивачем, на них відсутні її підписи. Надані фіскальні чеки ПАТ Укрпошта від 04.11.2019 р. про грошові перекази на ім`я ОСОБА_5 у розмірі 10 373,17 грн. (а.с. 176) та від 21.02.2020 р. на суму 13 816,70 грн. (а.с. 181) не містять даних про відправника ТОВ Зоря 2016 та не містять даних про те, що це є орендною платою і за який період. Надані відповідачем договір позики від 05.02.2018 р. між ТОВ Зоря 2016 та ОСОБА_1 на суму 24 000 грн. (а.с.183-185), розписки ОСОБА_1 від 27.02.2018 р. про отримання коштів в якості позики у розмірі 1500 грн., від 14.02.2018 р. - позики 1512,86 грн., від 06.06.2018 р. - позики 500 грн., 05.02.2018 р. - позики 8 487,14 грн. (а.с. 186-187) взагалі вказують на існування між сторонами правовідносин з договорів позики та не є належними та допустимими доказами сплати позивачу орендної плати, з якої підлягають нарахуванню та утриманню відповідні податки та збори, як з доходу фізичної особи.

Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції дав неправильну правову оцінку наданим по справі доказам, допустив невідповідність висновків суду обставинам справи та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки. При цьому суд першої інстанції не застосував правові висновки Верховного Суду з подібних правовідносин.

Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 р. у справі №№ 912/1385/17 вказав, що ст. 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати. Разом з тим за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2020 р. у справі №479/1073/18, а саме сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки не грунтується на вимогах матеріального права, є незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. в ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч.1, п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн., що підтверджується випискою про зарахування судового збору (т.1 а.с. 33-36), позивачем сплачено за договором про надання правової допомоги 5 000 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 01.04.2020 р., розрахунком витрат професійної правничої допомоги від 01.04.2020 р., актом №1 про прийняття-передачу наданих послуг за договором від 01.04.2020 р. про надання правничої допомоги від 14.04.2020 р. рахунком-фактурою від 14.04.2020 р. (т.1 а.с. 25-29), позивачем сплачено за подачу апеляційної скарги 2 521,50 грн., що підтверджується квитанцією та випискою про зарахування судового збору (т.1 а.с. 214, 216), а всього 9 203,10 грн. У разі задоволення однієї із двох позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 4 601,55 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 3,4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 3,4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Салашного Михайла Олексійовича - задовольнити.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди землі та в частині неприсудження судових витрат - скасувати і ухвалити нове рішення в цій частині.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмежденою відповідальністю Зоря 2016 про розірвання договору оренди землі - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі № 56/10р від 05.02.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Зоря-2016 , щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 2,8918 га, кадастровий номер 5322283000:00:001:1348, що знаходиться на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, який зареєстрований 19.02.2018 р., номер запису про інше речове право: 24942154.

Стягнути з Товариства з обмежденою відповідальністю Зоря 2016 на користь ОСОБА_1 4 601,55 грн. сплачених судових витрат.

В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 червня 2021 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов