Постанова

від 26.05.2021 по справі 911/2372/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2021 р. Справа№ 911/2372/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б.

за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 26.05.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"

на рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2021 (повний текст складено 08.02.2021)

по справі №911/2372/20 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Одеської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення 401 297,27 грн,

\

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" про стягнення 401 297,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що при набуті відповідачем права власності на нерухоме майно до нього перейшло і право користування земельною ділянкою, на підставі договору оренди землі від 24.09.2007. Однак відповідач не сплачував орендну плату, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 353 149,34 грн.

З огляду на наявність вищевказаної заборгованості позивачем нараховані відповідачу суму 9 775,55 грн пені, 23 633,90 грн інфляційних втрат та 14 738,48 грн 3 % річних.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.01.2021 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" на користь Одеської міської ради 353 149,34 грн заборгованості по орендній платі, 23 633,90 грн інфляційних втрат, 14 738,48 грн 3 % річних та 5872,83 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2021 у справі №911/2372/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також не з'ясовано обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції залишено без уваги наступні обставини:

- по - перше, те що обов'язок щодо сплати орендної плати за земельну ділянку до переоформлення прав третіх осіб на земельну ділянку покладено на орендаря - МПП "Віртус", тому на думку відповідача у нього відсутній обов'язок сплачувати орендну плату;

- по - друге, позивачем при розрахунку орендної плати не враховано рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1267-VI, яким з 20.09.2011 затверджено нові фіксовані відсотки при визначені орендної плати, зокрема, для підприємств торгівлі - 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Короткий зміст відзиву третьої особи на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів викладених у відзиві на апеляційну скаргу третя особа зауважує на тому, що з моменту набуття права власності на майно, яке розміщене на орендованій земельній ділянці, а саме з 14.11.2017 до відповідача також перейшло право оренди земельної ділянки, а отже й відповідні права та обов'язки орендаря, тому відповідач має сплачувати саме орендну плату у розмірі, встановленому у договірі - 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не земельний податок.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2021, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" на рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2021 у справі №911/2372/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" на рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2021 у справі №911/2372/20 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

23.03.2021 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків з оригіналом платіжного доручення №6641659 від 22.03.2021 із якого вбачається, що скаржник доплатив судовий збір у розмірі 219,95 грн та усунув недоліки зазначені в ухвалі від 09.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" на рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2021 у справі №911/2372/20. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2021 у справі №911/2372/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги; розгляд апеляційної скарги призначено на 26.05.2021.

11.05.2021 від представника Одеської міської ради надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 відмовлено у задоволенні заяви Одеської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у зв'язку з відсутністю технічної можливості проведення судового засіданні в режимі відеоконференції.

В судове засідання, яке відбулося 26.05.2021 з'явився представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу та просив суд апеляційної інстанції її задовольнити у повному обсязі.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021.

Представник позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду електронною поштою надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просив суд апеляційної інстанції відкласти судове засідання на іншу дату з урахуванням можливості його проведення в режимі відеоконференції.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання суду апеляційної інстанції; участь представника позивача в судовому засіданні судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась; позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, де висловлено позицію щодо аргументів скаржника.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників позивача та третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

24.09.2007 між Одеською міською радою (орендодавець) та Малим приватним підприємством "Віртус" (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до умов п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 2564 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 54, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

В оренду передається земельна ділянка, площею 2564 кв.м. для експлуатації та обслуговування ресторану "Віртус" у тому числі під капітальною забудовою - 1299 кв.м., під проїздами, проходами, площадками - 1265 кв.м. (п. 2.1 договору).

На земельній ділянці розташована нежила будівля, що належить МПП "Віртус", на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26.04.2005 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л.С., за реєстровим № 1663 (п. 2.2 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 623 561,72 грн, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 940/К від 04.07.2006, складеного Одеським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах (п. 2.3 договору).

Договір укладено терміном до 25.10.2024, для експлуатації та обслуговування ресторану "Віртус" (п. 3.1 дговору).

Орендна плата за земельну ділянку, площею 2564 кв.м., розрахована у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає - 262 356,17 грн в рік (п. 4.1 договору).

Розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно з рішенням Одеської міської ради № 4247-ІV від 15.07.2005 у відповідності до протоколу узгодження розміру орендної плати (п. 4.2 договору).

Орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітного місяця (п. 4.3 договору).

Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладення відповідних угод. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладення відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємними частинами цього договору, крім випадків: зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України; коригування "Грошової оцінки земель м. Одеси", яка затверджується рішенням Одеської міської ради; зміни функціонального призначення будівлі або її частини. У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем (п. 4.4 договору).

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (п. 9.1.2 договору).

Пунктом 9.4.6 договору визначено, що орендар взяв на себе зобов'язання повідомити в тижневий термін орендодавця про відчуження будинків, споруд (або їх частини), розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди.

У п. 12.5 договору сторонами було визначено, що дія договору припиняється у випадку: закінчення терміну, на якій орендарю було надано у користування земельну ділянку; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (п. 14.1 договору).

На підставі акту визначення меж земельної ділянки в натурі від 24.09.2007 і акту прийому-передачі земельної ділянки, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду, на виконання рішення Одеської міської ради № 1316-У від 05.04.2007 земельну ділянку, площею 0,2564 га, за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 54, кадастровий номер 5110136900:10:004:0015, терміном до 25.10.2024, для експлуатації та обслуговування ресторану "Віртус".

Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 № 756-VІІ "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеса" затверджено нову нормативну грошову оцінку земель м. Одеси, яка впроваджується з 01.01.2017.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 06.10.2017 № 5236 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 2 564,0 кв.м. становить 2 470 055,36 грн.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, починаючи з 14.11.2017 право власності на нежилу будівлю супермаркету з кафе за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 54, розташовану на земельній ділянці, загальною площею 2564 кв.м., яка була передана МПП "Віртус" в оренду, на підставі договору від 24.09.2007, належить Приватному акціонерному товариству "Сільпо Рітейл", на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.11.2017.

Отже, з 14.11.2017 власником майна (нежилої будівлі) за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 54, є ПрАТ "Сільпо Рітейл" (відповідач).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те що, до відповідача з моменту придбання вищевказаних нежилих будівель і споруд (14.12.2017) перейшли права та обов`язки, які передбачені договором оренди землі від 24.09.2007 . Також Департаментом комунальної власності Одеської міської ради на адресу ПрАТ "Сільпо Рітейл" було надіслано претензію № 01-13/5636 від 18.11.2019 про необхідність сплати заборгованості за договором оренди землі.

Натомість, незважаючи на вищевказану претензію, відповідач не виконав своїх обов`язків за договором щодо сплати орендної плати у розмірі, визначеному договором, у зв`язку із чим позивач звернутись до місцевого господарського суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.01.2021 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" на користь Одеської міської ради 353 149,34 грн заборгованості по орендній платі, 23 633,90 грн інфляційних втрат, 14 738,48 грн 3 % річних та 5872,83 грн судового збору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача як землекористувача заборгованості з орендної плати за договором за період з 14.11.2017 (момент переходу права власності на нерухомість) по 31.05.2020, що становить 353 149,34 грн.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Зі змісту ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За правилами статті 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В силу приписів статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, 24.09.2007 між Одеською міською радою (орендодавець, позивач) та Малим приватним підприємством "Віртус" (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №1316-V від 05.04.2007 року надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку №1 площею 2564 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 54, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

В силу вимог статтею 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

За умовами п.4.1 Договору, орендна плата за земельну ділянку площею 2564 кв.м., розрахована у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 262356,17 грн.

Згідно з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ГУ Держгеокадастру в Одеській області №5238 від 06.10.2017, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2564,0 кв.м. становить 2 470 055,36 грн.

Таким чином, орендна плата з розрахунку 10% від нормативної грошової оцінки складає 247 005,54 грн на рік, тобто 20 583,79 грн на місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

В силу вимог ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

При цьому, у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц викладена правова позиція, яка полягає в наступному: "...після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування."

Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, при переході права власності на об`єкт нерухомості - супермаркету з кафе за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 54, що розташований на земельній ділянці, загальною площею 2564 кв.м., до відповідача автоматично перейшло право на відповідну земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомості в тому ж обсязі, які були у попереднього землекористувача - МПП "Віртус".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з 14.11.2017 відповідач набув права та обов`язки орендаря за договором, в тому числі і обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 54, загальною площею 2564 кв.м.

Таким чином, доводи відповідача, що відсутності його обов'язку щодо сплати орендної плати за земельну ділянку до переоформлення прав третіх осіб на земельну ділянку спростовуються вищевикладеним.

Між тим, сплата орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою за період з 14.11.2017 по 31.05.2020 відповідачем не здійснювалась, доказів протилежного відповідачем не надано.

За розрахунком позивача заборгованість зі сплати орендної плати відповідача, як землекористувача земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. вул. Люстдорфська дорога, 54, загальною площею 2564 кв.м за період з 14.11.2017 по 31.05.2020 становить 353 149,34 грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши вказаний розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 353 149,34 грн за період з 14.11.2017 по 31.05.2020 є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Твердження відповідача стосовно того, що позивачем при розрахунку орендної плати не було враховано рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1267-VI, яким з 20.09.2011 затверджено нові фіксовані відсотки при визначені орендної плати, зокрема, для підприємств торгівлі - 5 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки до вищезгаданого договору не укладалось жодних додаткових угод щодо зміни орендної плати, в тому числі, у зв'язку із прийняттям Одеською міською радою рішення від 20.09.2011 № 1267-VІ.

За таких обставин зобов'язання щодо сплати орендної плати, у встановленому у договорі розмірі є чинними, що також не спростовано скаржником у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції.

Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За правилами до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до п. 4.6 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно зі статтею 16 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Між тим, вказаний Закон втратив чинність у 01.01.2011, а тому його положення щодо нарахування пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди землі за період з 14.11.2017 по 31.05.2020 року не застосовуються.

Отже фактично, умовами вказаного договору оренди не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а тому колегія суддів погоджується з вірним висновком господарського суду про відмову у стягненні пені.

Окрім того, частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Судова колегія перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність їх нарахувань позивачем.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення в судовому порядку заборгованості по орендній платі, інфляційних втрат та 3 % річних та відмови у нарахуванні пені.

Інші доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав колегією суддів також не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2021 у справі №911/2372/20 - без змін.

Матеріали справи №911/2372/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.06.2021.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

Є.Ю. Шаптала