Рішення від 12.05.2021 по справі 907/225/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.2021 м. Ужгород Справа № 907/225/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В. , розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котнар-М» , с. Мужієво, Берегівський район

до відповідача Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехман Олександра Анатолійовича, м. Ужгород

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» , м. Київ

про визнання незаконним та скасування рішення

секретар судового засідання - Корольчук М.М.

сторони не з`явились

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехман Олександра Анатолійовича від 03.08.2018 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 80,8 кв.м за Акціонерним товариством «ВТБ Банк» . Позов заявлено з посиланням на статті 24, 27, 29 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень» , ст. 17, ч. 2 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» , ст. 593 ЦК України.

Ухвалою суду від 16 квітня 2020 року головуючим суддею Ушак І.Г. відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Поряд з цим, у зв`язку з непрацездатністю головуючої судді Ушак І.Г., розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 28.07.2020 № 02-02/58/20 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 907/225/20. За результатами якого справу № 907/225/20 передано на розгляд головуючому судді Андрейчуку Л.В. (витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020).

Ухвалою суду від 30.07.2020 справу № 907/225/20 прийнято до провадження, розгляд справи постановлено почати спочатку, здійснювати його в порядку загального позовного провадження, повторно встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

В ході підготовчого провадження суд за власною ініціативою залучив до участі у справі третю особу - Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» , м. Київ.

В ході підготовчого провадження відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу та вручена 22.12.2020, про що зроблено відмітку на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У справі проведено підготовче провадження, за наслідками якого справу призначено до розгляду по суті.

До дня призначення розгляду справи по суті від залученої до участі у справі третьої особи надійшли пояснення з приводу предмету спору, які відповідають вимогам ст. 168 ГПК України. Оскільки такі містять обґрунтування дотримання заявником розумного строку їх подання суду - десяти днів з моменту отримання копії позовної заяви з додатками, суд прийняв їх до розгляду.

Позивач через електронний суд подав заяву про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих позивачем.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позивач вважає рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехмана Олександра Анатолійовича від 03.08.2018 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 80,8 кв.м за Акціонерним товариством «ВТБ Банк» незаконним та просить його скасувати, оскільки таке прийнято без достатніх на те підстав.

Пояснив, що договір іпотеки, за яким ТОВ "Котнар-М" передав в іпотеку в рахунок забезпечення виконання ЗАТ "Котнар" та/або ТОВ "Котнар-М", в межах суми 32 750 000,00 грн, зобов`язань перед ПАТ "ВТБ Банк" за Мировою угодою нерухоме майно: комплекс будівель, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Означений договір було укладено 25 квітня 2012 року в письмовій формі і нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Мирончуком О.В. та зареєстровано в реєстрі № 2137. В подальшому Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 16.03.12 про затвердження мирової угоди по справі № 5/58 скасовано та прийнято нове судове рішення про відмову арбітражному керуючому ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про затвердження мирової угоди, укладеної 06.12.2011 по справі № 5/58 про банкрутство ЗАТ "Котнар". В силу прийняття цього судового акту, права та зобов`язання, що виникли на підставі цієї мирової угоди, були припиненими з моменту її укладення у зв`язку із невідповідністю чинному законодавству. Такі висновки підтверджені Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2015 по справі № 5/58, якою припинено з 17.12.2012 усі господарські правовідносини між ТОВ "Котнар-М", ПАТ "ВТБ Банк" та ЗАТ "Котнар" за мировою угодою від 06.12.2011 по справі № 5/58 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Котнар". Ця ухвала залишена в силі Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2016. З огляду на це позивач стверджує, що з 17.12.2012 застава майна, яке знаходиться у АДРЕСА_1 не існує і будь-які дії третіх осіб, що вчиняються без відання власника - ТОВ Котнар-М є незаконними і такими, що посягають на його майнові права. Не зважаючи на це, АТ ВТБ банк 03.08.2018 звернувся з вимогою про реалізацію права іпотекодержателя до приватного нотаріуса Селехмана Олександра Анатолійовича, який у свою чергу також мав доступ до усіх державних реєстрів і, відповідно, знав або повинен був знати в силу свого положення про відсутність(припинення), як основного зобов`язання перед АТ ВТБ Банк , так і забезпечувального (іпотечного) зобов`язання.

Також наголосив, що АТ ВТБ Банк не надав приватному нотаріусу - відповідачу у справі доказів надіслання та отримання ТОВ Котнар-М (іпотекодавцю) повідомлення про порушення зобов`язання, а також доказів реєстрації в установленому порядку відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, що прямо порушує вимоги ст. 24 та ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень . Також не подано банком нотаріусу доказів повідомлення та отримання ТОВ Котнар-М про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, що також прямо суперечить ст. 29 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень і виключає прийняття приватним нотаріусом - відповідачем будь-яких дій, пов`язаних із позбавлення товариства права власності на нерухоме майно на користь АТ ВТБ Банк .

Заперечення відповідача

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

Пояснення третьої особи

Пояснив, що покликаючись на наявність укладеного з позивачем Іпотечного договору від 25.04.2012 та в зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за зазначеним договором АТ ВТБ Банк надіслав до ТОВ Котнар-М , ЗАТ Котнар вимогу про усунення порушення від 21.04.2017 за № 3592/1-2, відповідно до якої боржнику надано 30-денний строк з моменту отримання вимоги для погашення заборгованості. А оскільки боржник не вчинив жодних дій, банк в рахунок погашення боргу, звернув стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. ст. 33, 36, 37 Закону України Про іпотеку .

Так, з метою реєстрації права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна АТ ВТБ Банк у 2018 році подано Приватному нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу Селехману О.А. відповідну заяву та пакет документів, за результатом розгляду якої останнім було прийняте оскаржуване у справі рішення.

Вважає, що саме лише скасування Львівським апеляційним господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди не може бути підставою для визнання припиненими правовідносин за Іпотечним договором та Договорами застави, укладеними в забезпечення виконання зобов`язання ТзОВ Котнар-М або ЗАТ Котнар перед ПАТ ВТБ Банк , оскільки, основне зобов`язання в даному випадку не припинилось, доказів належного його виконання стороною суду не надано, а Іпотечний договір та договори застави на час розгляду спору не розірвані. Отже, станом на момент звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотечний договір, укладений в 2012 році між Банком та ТОВ Котнар-М , був чинним.

Таким чином, вважає заявлений товариством позов безпідставним.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехманом Олександром Анатолійовичем 03.08.2018 прийнято Рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 80,8 кв.м. ( АДРЕСА_1 ) за Акціонерним товариством ВТБ Банк (індексний номер 42381730).

Рішення прийнято приватним нотаріусом на підставі Дублікату іпотечного договору номер 1018 від 26.03.2018, Листа-вимоги АТ ВТБ Банк №8567/1-2 від 24.10.2017 та витягу із Протоколу № 50 від 31.05.2018.

Вказані факти підтверджуються Інформаційною довідкою №201084517 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Не погоджуючись з законністю та під ставністю рішення приватного нотаріуса, позивач, як власник нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №2530 від 29.04.2015 (індексний номер 21024924), звернувся до суду з позовом визнати такі рішення незаконними та скасувати.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №201084517, рішенням приватного нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу Селехмана Олександра Анатолійовича від 03.08.2018 право власності на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 80,8 кв.м. ( АДРЕСА_1 ) зареєстровано за Акціонерним товариством ВТБ Банк (індексний номер 42381730).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора із залученням іпотекодержателя третьою особою спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та третьою особою через невиконання договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18).

За змістом висновків, викладених у п. 31.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 372/51/16-ц, та постанові Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 року у справі № 686/20502/16-ц, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстровано речове право на нерухоме майно.

В свою чергу, статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Основною ознакою сторін господарського процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

За змістом ст. 45 ГПК України відповідачем є особа, якій пред`явлено позовну вимогу.

При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі..

Тобто, виходячи з системного аналізу вищенаведених положень господарського процесуального законодавства, слід дійти висновку, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, в той час як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічний висновок викладено й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Спір у цій справі виник з приводу порушення права власності на нерухоме майно, яке внаслідок дій АТ ВТБ Банк щодо реєстрації права власності на вказане майно за ним.

Позивач заявив вимогу до нотаріуса, який діяв як державний реєстратор.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц).

Вимога про визнання неправомірною рішення нотаріуса як державного реєстратора щодо реєстрації речового права, яке оспорює позивач, має похідний, опосередкований характер від спору про належність цього речового права позивачу чи третій особі та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб.

За наведених обставин, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд вважає, що нотаріус не є належним відповідачем у даній справі, в зв`язку з чим в задоволенні заявлених до нього позовних вимог слід відмовити.

За змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України» , «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки ключовим моментом у вирішенні спору є встановлення факту належності спірного нерухомого майна, чинності іпотечного договору та існування договірних правовідносин саме між позивачем та третьою особою, які не є сторонами у цій справі, а отже, жодні висновки суду у цій справі в силу положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не будуть мати преюдиційного значення, суд не надає оцінку доводам позивача.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір слід віднести на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено в зв`язку з перебуванням судді у відпустці 03.06.2021

Суддя Л.В. Андрейчук