Рішення

від 27.05.2021 по справі 542/1478/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2021 Справа № 542/1478/20

м.Полтава

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до Територіальної громади Драбинівської сільської ради, вул.Центральна, 11, с.Драбинівка, Новосанжарський район, Полтавська область,39351

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар судового засідання Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

Обставини справи: Постановою Полтавського апеляційного суду від 03.03.2021 до Господарського суду Полтавської області направлено справу №542/1478/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади Драбинівської сільської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 45,3000га кадастровий номер 5323481000:001:0070 для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, на яку виданий державний акт на право постійного користування землею серії ПЛ №б/н, акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №5 від 24 лютого 1994 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2021 призначено суддю Кльопова І.Г.

Ухвалою суду від 22.03.2021 року на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

02.04.2021 року через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.04.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 13.05.2021.

28.04.2021 та 19.05.2021року через канцелярію господарського суду від відповідача надійшли листи про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини, які є предметом доказування у справі.

Згідно до довідки Драбинівської сільської ради Новосанжарсько району від 18.11.2020 року № 634, в гр. ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б № б/н від 24 лютого 1994 року, акт зареєстрований в Книзі запис державних актів на право постійного користування землею за № 5, перебуває в постійному користуванні земельна ділянка площею 45,3000 га кадастровий номер 5323481000:00:001:0070, для ведення селянської (фермерського) господарства "Веселка", що розташована на території Драбинівською сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

В 2019 році ПП Інститут агрономії на замовлення гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 45,3000 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення відновлення (відновлення) меж земельної ділянки, та земельній ділянці площею 45,3000 га присвоєно кадастровий номер 5323481000:00:001:0070, що підтверджується витягом з ДЗК № НВ - 5315986262020 від 10.04.2020 року.

Позивач зазначає, що державний акт на право постійного користування землею серії ПЛ № б/н від 24 лютого 1994 року, акт зареєстрований за № 5, був втрачений, про що було ним дано оголошення в Новосанжарській районній газеті Світлиця ,

У зв`язку із відсутністю оригіналу державного акту на постійної користування землею, позивачу неможливо реалізувати своє право на постійне користування. Тому, позивачеві необхідно у судовому порядку визнати право постійного користування за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 45,3000 га кадастровий номер 5323481000:00:001:0070, для ведення фермерського господарства на території Драбинівської сільської рад Новосанжарського району Полтавської області.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом та є предметом спору у даній справі.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Згідно з частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення ФГ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення ФГ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення ФГ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єкту - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент створення ФГ; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Таким чином, законодавством, чинним на момент створення СФГ "Веселка", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого СФГ.

19.06.2003 прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон №937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону №937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому, на момент створення СФГ "Веселка", можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства була безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) у право постійного користування засновнику СФГ земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Для забезпечення єдності судової практики щодо питання права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 року у справі №179/1043/16-ц виклала правову позицію, відповідно до якої право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки. З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в іншій постанові від 23.06.2020 року у справі №922/989/18 також відступила від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 05.10.2016 року у справі №181/698/14-ц, від 23.11.2016 року у справі №657/731/14-ц, та зазначила, що у разі смерті громадянина засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

Водночас згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2002, тобто після державної реєстрації ФГ (підпункт 7.2 цієї постанови)) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України у редакції, яка діяла з 01.01.2002 (момент набрання ним чинності) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України рішенням N 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі. Отже, у правовідносинах щодо земельної ділянки, яка була надана засновнику СФГ, їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України.

Статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення Рішення) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто інші юридичні факти не можуть розглядатися як підстава припинення права користування зазначеною земельною ділянкою.

Відповідно до матеріалів справи жодних підстав вважати, що право постійного землекористування згідно до Державного акту на право постійного користування землею від 24.02.1994, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №5 може бути або було припинено відсутні.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України, яка діяла до 01.01.2002, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статями 31 і 32 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що земельній ділянці, яка була надана в постійне користування засновнику СФГ "Веселка" Дмитренку Петру Пилиповичу на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 24.02.1994 року серії ПЛ №б/н було присвоєно кадастровий номер 5323481000:001:0070

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.04.2020 року, земельна ділянка з кадастровим номером 5323481000:001:0070, площею 45,3000 гектарів, знаходиться в комунальній власності, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 24.06.2019 ПП "Інститут агрономії", ОСОБА_2 ; орган, який зареєстрував земельну ділянку - Відділ у Новосанжарському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

З урахуванням того, що з моменту реєстрації СФГ право постійного користування земельною ділянкою переходить від засновника до самого господарства, Фермерське господарство "Веселка" (ідентифікаційний код юридичної особи: 21076800) має право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5323481000:001:0070 для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, на яку виданий державний акт на право постійного користування землею серії ПЛ №б/н, акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №5 від 24 лютого 1994 року.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію".

Відповідно до статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статей 73, 77 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за селянським (фермерським) господарством "Веселка" (код ЄДРПОУ 21076800) право постійного користування земельною ділянкою площею 45,3000га кадастровий номер 5323481000:001:0070, що розташована на території Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, на яку виданий державний акт на право постійного користування землею серії ПЛ №б/н, акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №5 від 24 лютого 1994 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 03.06.2021

Суддя Кльопов І.Г.