Постанова

від 24.05.2021 по справі 910/3158/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/3158/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 (колегія суддів: Хрипун О. О., Дикунська С. Я., Агрикова О. В.) у справі

за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) Комунального підприємства "Путрівське", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектні інновації", 2) Державного реєстратора Комунального підприємства "Путрівське" Рибалко В.М.,

про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію прав, усунення перешкод у користуванні майном,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бузівське"

до 1) Комунального підприємства "Путрівське", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд"

про скасування реєстраційного запису та усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст обставин справи

1.1. Заступник Генерального прокурора (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Путрівське" (далі-КП "Путрівське") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд" (далі - ТОВ "Лігабуд") про скасування рішення державного реєстратора КП "Путрівське" Рибалко В.М. від 18.01.2019 № 45118562 (далі - державний реєстратор) та запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт незавершеного будівництва (готовність 22%) на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва (далі - об`єкт незавершеного будівництва) за ТОВ "Лігабуд"; усунення перешкод у користуванні територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:90:371:0041, розташованою на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва (далі - спірна земельна ділянка), шляхом знесення об`єкта незавершеного будівництва та зобов`язання ТОВ "Лігабуд" привести спірну земельну ділянку у стан, який існував до порушення прав територіальної громади міста Києва.

1.2. В межах розгляду справи № 910/3158/20 до суду звернулося Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бузівське" (далі - СТОВ "Бузівське") з позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору, в якому СТОВ "Бузівське" просило суд скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт незавершеного будівництва від 18.01.2019 №45118562, вчинений державним реєстратором Комунального підприємства "Путрівське" Рибалко В.М.; усунути перешкоди у користуванні СТОВ "Бузівське" спірною земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта незавершеного будівництва та зобов`язання ТОВ "Лігабуд" привести спірну земельну ділянку у стан, який існував до порушення прав СТОВ "Бузівське".

1.3. Прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою від 12.11.2020 № 15/3/1-21780-20 про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на об`єкт незавершеного будівництва; заборонити ТОВ "Лігабуд" та іншим особам вчиняти будь-які дії із зазначеним об`єктом незавершеного будівництва, у тому числі укладати договори та інші правочини щодо нього.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 (суддя Бойко Р. В.) у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/3158/20 відмовлено.

2.2. Місцевий господарський суд послався на раніше висловлену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у цій справі позицію відносно недоведеності заявником за аналогічними доводами необхідності застосування визначених ним заходів забезпечення позову в межах цієї справи. Також суд зауважив про відсутність обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб. Суд дійшов висновку, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованими.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 у справі № 910/3158/20 скасовано, заяву прокурора про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову наступним шляхом: до набрання законної сили рішенням суду у цій справі накладено арешт на об`єкт незавершеного будівництва; заборонено ТОВ "Лігабуд" та іншим особам вчиняти будь-які дії із об`єктом незавершеного будівництва, у тому числі укладати договори та інші правочини щодо нього. Боржником за даною ухвалою суд визначив ТОВ "Лігабуд", стягувачем - Офіс Генерального прокурора.

2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявлені заходи забезпечення позову, а саме арешт об`єкта незавершеного будівництва та заборона вчиняти будь-які дії з ним є обґрунтованими, адекватними, відповідають предмету спору, застосовані з урахуванням встановлених обставин справи, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав територіальної громади міста Києва, за захистом яких звернувся прокурор. Заявлені заходи забезпечення позову, за висновком апеляційного господарського суду, не позбавляють скаржника його прав, не перешкоджають займатися господарською діяльністю, а лише обмежують його право на період дії таких заходів розпоряджатися об`єктом незавершеного будівництва.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, ТОВ "Лігабуд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2020.

3.2. Скаржник зазначає, що заява прокурора підлягала поверненню, оскільки за змістом не відповідала вимогам статті 139 Господарського процесуального кодексу України. ТОВ "Лігабуд" звертає увагу, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель житлових, житлово-будівельних, гаражно- і дачно- будівельних кооперативів для житлової забудови, а не до земель природно-заповідного фонду, тому висновки суду апеляційної інстанції про те, що на спірній земельній ділянці будівництво заборонено, і порушення такої заборони може призвести до знищення унікального природного комплексу, є помилковими. Скаржник зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України. ТОВ "Лігабуд" вважає, що апеляційний господарський суд не спростував висновків та обґрунтувань суду першої інстанції, які покладені в основу ухвали Господарського суду міста Києва від 27.11.2020. Крім того, скаржник зазначає, що прокурор повторно звернувся із заявою про забезпечення позову, першу таку заяву місцевий та апеляційний господарський суд залишили без задоволення.

3.3. У відзивах на касаційну скаргу прокурор просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Лігабуд" - без задоволення. Прокурор зазначає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову відповідає вимогам статті 139 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в ній викладено позицію щодо зустрічного забезпечення. Прокурор зауважує, що наявними в матеріалах доказами підтверджується цільове призначення спірної земельної ділянки, з моменту оголошення ландшафтного заказника місцевого значення "Острів Жуків" ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та мета використання визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта. Прокурор наголошує, що застосування обраних ним заходів забезпечення позову дасть можливість попередити пошкодження земельної ділянки і забезпечить ефективний захист прав та інтересів територіальної громади міста Києва у разі задоволення позову. Щодо доводів про повторне звернення із заявою про забезпечення позову, прокурор зазначає про неідентичність заяв, а тому - відсутність преюдиційного значення при вирішенні наступної заяви, яка мотивована іншими обставинами.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржувану у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

4.2. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, винесені за результатами розгляду заяви прокурора про вжиття заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва та заборони ТОВ "Лігабуд" та іншим особам вчиняти будь-які дії із об`єктом незавершеного будівництва, у тому числі укладати договори та інші правочини щодо нього.

4.3. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, прокурор посилався на незаконність реєстрації за ТОВ "Лігабуд" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташований на спірній земельній ділянці, можливість розпорядитися ним до ухвалення судом рішення у цій справі, що призведе до утруднення виконання рішення суду та необхідність вжиття додаткових заходів позовного характеру. Прокурор наголошував, що права законного власника землі - територіальної громади міста Києва вважатимуться ефективно захищеними лише тоді, коли земельна ділянка повернеться до комунальної власності у первинному вигляді.

4.4. Розглядаючи заяву, суд першої інстанції встановив, що станом на момент розгляду справи за ТОВ "Лігабуд" зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташований на спірній земельній ділянці. Однак, суд зазначив, що саме по собі посилання прокурора на недобросовісність дій відповідачів при проведенні такої реєстрації не може бути правовою підставою для висновку про можливість вчинення за час вирішення даного спору в суді дій, що утруднять або унеможливлять виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, в той час як будь-яких доказів на підтвердження вчинення ТОВ "Лігабуд" реальних дій, спрямованих на відчуження чи обтяження об`єкта незавершеного будівництва матеріали справи не містять. Окрім того, суд, враховуючи посилання прокурора на відсутність у ТОВ "Лігабуд" будь-яких речових прав на спірну земельну ділянку чи дозвільної документації на проведення її забудови, зазначив про неможливість її відчуження чи обтяження. Відтак, суд дійшов висновку, що подана заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб.

4.5. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву прокурора про забезпечення позову, виходив із того, що предметом спору є вимоги немайнового характеру про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень на об`єкт незавершеного будівництва та усунення перешкод у користуванні Київською міською радою земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта незавершеного будівництва. Суд зазначив, що прокурором доведено обставини, якими він обумовлює необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва, заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти дії із об`єктом незавершеного будівництва, у тому числі укладати договори та інші правочини щодо нього, оскільки земельна ділянка належить до природно-заповідного фонду і виконання подальших будівельних робіт на земельній ділянці може призвести до втрати унікального природного комплексу, що унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав територіальної громади міста Києва.

4.6. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

4.7. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про скасування рішення державного реєстратора і запису про державну реєстрацію прав на об`єкт незавершеного будівництва та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, на якій об`єкт незавершеного будівництва знаходиться, шляхом відновлення попереднього становища - знесення незавершеного будівництвом об`єкта. Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру і спір стосується перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, спору щодо прав Київської міської ради щодо об`єкта незавершеного будівництва немає.

Тому у цій справі має досліджуватися обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (подібну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

4.8. Верховний Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору.

Проте суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва, не врахував, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову. Позовні вимоги у цій справі не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування об`єкта незавершеного будівництва на користь позивача. Тому, суд апеляційної інстанції, накладаючи арешт на майно, належне відповідачу, залишив поза увагою відсутність зв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог та не врахував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, безпідставно задовольнивши вимогу прокурора про застосування заходу забезпечення позову у цьому спорі шляхом накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва.

При цьому суд апеляційної інстанції не навів фактичних обставин, які би свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, та обставин, які би підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції обмежився лише посиланням на те, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може мати наслідком неможливість для позивача захистити свої порушені права, за захистом яких він звернувся до суду, в межах одного судового провадження.

Отже, вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва не відповідають змісту позовних вимог. Більше того, як установив суд першої інстанції, подана заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва.

4.9. Щодо заходу забезпечення у вигляді заборони ТОВ "Лігабуд" та іншим особам вчиняти будь-які дії із зазначеним об`єктом незавершеного будівництва, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини, то суд апеляційної інстанції правомірно взяв до уваги, що підставою позову є неправомірне (самочинне), на думку позивача, будівництво на земельній ділянці, на якій будівництво заборонено, оскільки вона належить до природно-заповідного фонду (Ландшафтний заказник місцевого значення "Острів Жуків"). Суд урахував, що метою вирішення спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та приведення її у попередній стан, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що виконання подальших робіт на спірному об`єкті незавершеного будівництва на зазначеній земельній ділянці може призвести до втрати унікального природного комплексу та об`єктів, що унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів територіальної громади міста Києва, за захистом яких звернувся прокурор. Окрім того, апеляційний господарський суд, дослідивши та перевіривши подані заявником документи, зазначив про наявність зв`язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, те, що заявник зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду у разі задоволення позову та встановлення незаконності використання земельної ділянки під об`єктом незавершеного будівництва.

4.10. За таких обставин ужиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову у вигляді заборони ТОВ "Лігабуд" та іншим особам вчиняти будь-які дії із зазначеним об`єктом незавершеного будівництва, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

5.3. За змістом частин 1, 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.4. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.5. Згідно з положеннями статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.6. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 4 частини 1 статті 308 та статті 312 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у частині задоволення заяви прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва, оскільки постанова суду апеляційної інстанції у цій частині ухвалена з порушенням вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, та залишення в силі ухвали Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 у цій частині в силі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі № 910/3158/20 в частині задоволення заяви заступника Генерального прокурора про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва (готовність 22%), розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:371:0041 на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва, скасувати, у цій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 у справі № 910/3158/20 залишити в силі.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі № 910/3158/20 у частині задоволення заяви заступника Генерального прокурора про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Лігабуд" (код ЄДРПОУ 37053393) та іншим особам вчиняти будь-які дії із об`єктом незавершеного будівництва (готовність 22%), розташованим на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:371:0041 на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва, у тому числі укладати договори та інші правочини щодо нього, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак