Рішення

від 02.06.2021 по справі 826/10803/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року м. Київ № 826/10803/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Будінвестсервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

12.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю МК Будінвестсервіс звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2018 №0019571404.

В обґрунтування адміністративного позову, з урахуванням відповіді на відзив відповідача на позовну заяву, зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 18.04.2018 №0019571404 прийняте на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 30.03.2018 №313/26-15-14-04-03/34477796 щодо встановлених в ході перевірки порушень ТОВ МК Будінвестсервіс вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час формування податкової звітності за результатами здійснення господарських операцій із ТОВ Кейнфор (код 40947978) за грудень 2016 року. Позивач не погоджується з вказаними в акті перевірки висновками податкового органу, вважає, що викладені в акті перевірки судження є помилковими, адже не відповідають положенням законів та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених господарських операцій.

Позивач зазначив, що господарські відносини із ТОВ Кейнфор є реальними, підтверджені належними й достатніми первинними документами, які доводять реальність здійснення господарських операцій, встановлюють походження товару, його транспортування та оплату, зв`язок таких операцій із господарською діяльністю позивача та наявність у них чітких економічних причин.

При цьому, є помилковими та необґрунтованими доводи відповідача про неможливість здійснення таких операцій у зв`язку із відсутністю у ТОВ Кейнфор ресурсів для здійснення задокументованої діяльності та відповідних послуг у ланцюгу постачання, а також у зв`язку із наявністю вироку Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2017 у справі №757/22807/17-к щодо посадової особи ТОВ Кейнфор .

Крім того, позивач звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2019 дану справу прийнято до свого провадження суддею Чудак О.М. і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ МК Будінвестсервіс посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 30.03.2018 №313/26-15-14-04-03/34477796, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ МК Будінвестсервіс з ТОВ Кейнфор з огляду на те, що всі первинні документи за наслідками операцій з ТОВ МК Будінвестсервіс у грудні 2016 року від імені ТОВ Кейнфор підписано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо якого наявний вирок Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2017 у справі №757/22807/17-к згідно якого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, та встановлено, що після перереєстрації ТОВ Кейнфор на своє ім`я ОСОБА_1 , участь у здійсненні підприємницької діяльності не приймав, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій слідством особі на ім`я ОСОБА_2 .

Крім того, відповідач зауважив, що остання податкова декларація з податку на додану вартість подана ТОВ Кейнфор до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за січень 2017 року, прийнята 22.01.2017 за №9265193459. 15.02.2018 ТОВ Кейнфор анульоване свідоцтво ПДВ. Причина: ненадання декларацій протягом року.

До того ж, згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та АІС Податковий блок , податкової звітності ТОВ Кейнфор встановлено відсутність у ТОВ Кейнфор трудових ресурсів транспортних засобів, торгівельного обладнання, складських приміщень, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та інших основних фондів, в тому числі орендованих. Також встановлено, що ТОВ Кейнфор за весь період діяльності документально оформлено придбання сигарет в асортименті, тоді як в адресу ТОВ МК Будінвестсервіс документально оформлено реалізацію різних товарів та робіт, які не придбавались ТОВ Кейнфор . У ТОВ Кейнфор протягом періоду діяльності відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування в мережі Інтернет, оплату логістичних послуг, прибирання та інші витрати необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, характерні для реального сектору економіки.

Керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ МК Будінвестсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ Кейнфор (40947978) за грудень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.03.2018 №313/26-15-14-04-03/34477796.

У ході перевірки відповідач дійшов висновку про нереальність задокументованих фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Кейнфор (код ЄДРПОУ 40947978) за грудень 2016 року, у зв`язку із цим в акті від 30.03.2018 №313/26-15-14-04-03/34477796 зафіксовано порушення ТОВ МК Будінвестсервіс вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2016 року, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 112 674 грн.

ТОВ МК Будінвестсервіс подано заперечення на акт перевірки від 30.03.2018 №313/26-15-14-04-03/34477796. Листом ГУ ДФС у м. Києві від 23.10.2017 №33308/10/26-15-14-7-02-15 повідомлено про залишення без змін висновків акту від 30.03.2018 №313/26-15-14-04-03/34477796.

18.04.2018 на підставі вказаного висновку акту від 30.03.2018 №313/26-15-14-04-03/34477796 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0019571404, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ МК Будінвестсервіс з податку на додану вартість на 140 843 грн, з яких 112 674 грн за основним платежем та на 28 169 грн за штрафними санкціями.

ТОВ МК Будінвестсервіс оскаржило податкове повідомлення-рішення від 18.04.2018 №0019571404 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України. Рішенням ДФС України від 11.06.2018 №20009/6199-99-11-01-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено - без змін.

Не погоджуючись із результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 18.04.2018 №0019571404 та вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до

Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд зауважив, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

З наданих позивачем документів встановлено, що між ТОВ МК Будінвестсервіс (Покупець) та ТОВ Кейнфор (Постачальник) укладено договір поставки від 27.12.2016 №275, згідно до якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар, узгодженим сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях до цього договору. До договору були надані специфікації та замовлення з переліком товарів, які мають бути поставлені Покупцю.

Постачальником на ім`я Покупця виписані рахунки-фактури від 27.12.2016 №009 та від 29.12.2016 №275.

На умовах договору поставки від 27.12.2016 №275 та відповідно до специфікацій та замовлень до договору, ТОВ Кейнфор здійснено поставку товару для ТОВ МК Будінвестсервіс загальною вартістю 240 025,9 грн, у тому числі ПДВ 40 004,32 грн, згідно видаткових накладних від 29.12.2016 №009 та №275. Пдіписано акти приймання-передачі товару від 29.12.2016 до договору № 275 від 27.12.2016.

Переміщення товару підтверджено товарно-транспортними накладними від 29.12.2016 №2016/12-01 та №2016/12-02, оплата-платіжними дорученнями від 22.02.2017 №2551, від 28.02.2017 №2562.

За фактом поставки товару ТОВ Кейнфор виписані податкові накладні від 29.12.2016 №9 та №275 на загальну суму 240 025,9 грн, у тому числі ПДВ 40 004,32 грн.

ТОВ МК Будінвестсервіс включено ПДВ у сумі 40 004,32 грн до складу податкового кредиту за грудень 2016 року.

Також 27.12.2016 між ТОВ МК Будінвестсервіс (Замовник) та ТОВ Кейнфор (Виконавець) укладено договір №276 про створення за замовлення та використання об`єктів інтелектуальної власності-аудіовізуальних творів (відеороликів).

У Додатку 1 до Договору вказаний перелік відеороликів (аудіовізуальних товарів), що мають бути створені за цим договором. Також до договору підписане Замовлення.

На виконання умов договору №276 ТОВ Кейнфор створено та передано ТОВ МК Будінвестсервіс відеоролик Beltimport загальною вартістю 96 000 грн, у тому числі ПДВ 16 000 грн, у зв`язку із чим підписано акт виконаних робіт від 29.12.2016 №276.

Оплати за вказаний відеоролик проведено ТОВ МК Будінвестсервіс згідно платіжного доручення від 22.02.2017 №2551

За фактом підписання акту приймання-передачі товару від 29.12.2016 №276, ТОВ Кейнфор складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна від 29.12.2016 №276 на загальну суму 96 000 грн, у тому числі ПДВ 16 000 грн.

ТОВ МК Будінвестсервіс включено ПДВ у сумі 16 000 грн до складу податкового кредиту за грудень 2016 року.

27.12.2016 між ТОВ МК Будінвестсервіс (Замовник) та ТОВ Кейнфор (Підрядник) укладено договір №277, згідно до якого Підрядник зобов`язується своїми силами і засобами за завданням та за рахунок Замовника виконати роботи, визначені договором. У додатку 1 до цього договору сторони погодили договірну ціну робіт.

На виконання умов договору №277 ТОВ Кейнфор виконано для ТОВ МК Будінвестсервіс монтажні роботи загальною вартістю 84 840 грн, у тому числі ПДВ 14 140 грн, у зв`язку із чим підписано акт виконаних робіт від 29.12.2016 №277.

ТОВ Кейнфор на умовах договору виписано рахунок-фактуру від 27.12.2016 №277 згідно якої ТОВ МК Будінвестсервіс проведено оплату за виконані ТОВ Кейнфор роботу у повному обсязі на підставі платіжних доручень від 16.02.2017 №2548, від 22.02.2107 №2551.

За фактом підписання акту приймання-передачі товару від 29.12.2016 №277 ТОВ Кейнфор складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна від 29.12.2016 №277 на загальну суму 84 840 грн, у тому числі ПДВ 14 140 грн.

ТОВ МК Будінвестсервіс включено ПДВ у сумі 14 140 грн до складу податкового кредиту за грудень 2016 року.

01.12.2016 ТОВ МК Будінвестсервіс (Замовник) та ТОВ Кейнфор (Виконавець) уклали договір про виконання робіт №278, згідно до якого доручає, а Виконавець зобов`язується виконати відповідно до умов угоди роботу, а Замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Перелік робіт був узгоджений сторонами в локальному кошторисі на будівельні роботи №4-1-1, складений в поточних цінах станом на 01.12.2016. Також сторонами підписано локальний кошторис на будівельні роботи №4-1-1 та узгоджена договірна ціна.

На виконання умов договору №278 ТОВ Кейнфор виконало для ТОВ МК Будінвестсервіс ремонтні роботи загальною вартістю 178 800 грн, у тому числі ПДВ 29 800 грн, у зв`язку із чим 30.12.2016 підписано акт виконаних робіт за грудень 2016 року.

Згідно платіжного доручення від 19.01.2017 №2529 позивачем проведено оплату вказаних ремонтних робіт.

З огляду на виконання ТОВ Кейнфор робіт за договором №278 та їх прийняття ТОВ МК Будінвестсервіс , ТОВ Кейнфор складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна від 30.12.2016 №278 на загальну суму 178 800 грн, у тому числі ПДВ 29 800 грн.

ТОВ МК Будінвестсервіс включено ПДВ у сумі 29 800 грн до складу податкового кредиту за грудень 2016 року.

27.12.2016 між ТОВ МК Будінвестсервіс (Замовник) та ТОВ Кейнфор (Виконавець) укладено договір №279, згідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати відповідно до умов даної угоди роботу, а Замовник зобов`язується прийняти цю роботу й оплатити її. До договору надана довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2016 року. Також сторонами підписано зведений кошторис, погоджена та підписана Договірна ціна до договору.

На виконання умов договору №279 ТОВ Кейнфор виконало для ТОВ МК Будінвестсервіс ремонтні роботи загальною вартістю 76 380 грн, у тому числі ПДВ 12 730 грн, у зв`язку із чим 30.12.2016 підписано акт виконаних робіт за грудень 2016 року.

Оплата за вказані роботи проведена ТОВ МК Будінвестсервіс згідно платіжних доручень від 17.01.2017 №2527, від 19.01.2017 №2530, від 24.01.2017 №2535, від 30.01.2017 №2540.

З огляду на виконання ТОВ Кейнфор робіт за договором №279 та їх прийняття ТОВ МК Будінвестсервіс , ТОВ Кейнфор складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна від 30.12.2016 №279 на загальну суму 76 380 грн, у тому числі ПДВ 12 730 грн.

Щодо можливості підтвердження вказаними документами реальності господарських операцій між ТОВ МК Будінвестсервіс та ТОВ Кейнфор у грудні 2016 року, суд зазначає наступне.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні у справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

Згідно постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №814/569/16 факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого існує нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій, враховуючи обставини, встановлені вироком, який набрав чинності, період часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретну особу та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України (КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

При цьому, сам факт існування обвинувального вироку за статтею 205 КК України не є безумовною підставою для такого висновку. Суд повинен встановити, чи мали взагалі місце операції між платником і його контрагентами та чи може вирок мати преюдиційне значення в податковому спорі, а після цього ще й дослідити його зміст. Наявність вироку не завжди свідчить про нереальність господарських операцій.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що всі первинні документи надані ТОВ МК Будінвестсервіс для підтвердження реальності господарських відносин із ТОВ Кейнфор у грудні 2016 року, окрім договору від 01.12.2016 №278, від імені ТОВ Кейнфор підписано ОСОБА_1 . При цьому, первинні документ складені на виконання договору від 01.12.2016 №278 також від імені ТОВ Кейнфор підписані ОСОБА_1 .

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2017 у справі №757/22807/17-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України. За змістом даного вироку у грудні 2016 року ОСОБА_1 за грошову винагороду здійснив реєстрацію на своє ім`я ТОВ Кейнфор , розуміючи, що не буде мати ніякого відношення до ТОВ Кейнфор , а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ Кейнфор будуть займатись інші особи. Після перереєстрації ТОВ Кейнфор на своє ім`я ОСОБА_1 , участь у здійсненні підприємницької діяльності не приймав, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій слідством особі на ім`я ОСОБА_2 .

Таким чином, первинні документи надані ТОВ МК Будінвестсервіс для підтвердження реальності господарських відносин із ТОВ Кейнфор у грудні 2016 року мають дефекти щодо змісту, а тому не можуть вважатись первинними документами для цілей формування податкової звітності.

Побічно суд також враховує й доводи відповідача про те, що остання податкова декларація з податку на додану вартість подана ТОВ Кейнфор до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за січень 2017 року. 15.02.2018 ТОВ Кейнфор анульоване свідоцтво ПДВ, причина: ненадання декларацій протягом року.

Згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та АІС Податковий блок , податкової звітності ТОВ Кейнфор встановлено відсутність у ТОВ Кейнфор трудових ресурсів транспортних засобів, торгівельного обладнання, складських приміщень, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та інших основних фондів, в тому числі орендованих. Також встановлено, що ТОВ Кейнфор за весь період діяльності документально оформлено придбання сигарет в асортименті, тоді як в адресу ТОВ МК Будінвестсервіс документально оформлено реалізацію різних товарів та робіт, які не придбавались ТОВ Кейнфор .

Виявлено значний обсяг оформлених документально ТОВ Кейнфор операцій з надання різноманітного виду послуг, а саме: дослідження шкідливих факторів та атестація робочих місць по умовам праці, збірка світлодіодних консольних світильників, інженерно-геологічні вишукування для реконструкції системи обліку продукції насіння, шроту лушпиння (галерея подачі шроту і ділянка сушіння насіння соняшнику) на території Сантрейд в АДРЕСА_1 , інсталяція та налагоджені обладнання та ПЗ, інформаційно-консультаційні послуги, інформаційно-аналітичні послуги, капітальні ремонти, клінінгові послуги, комплекс робіт зі збору та оформлення документації для отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання, комплексне обслуговування рекламних конструкцій, консультаційні послуги з питань бухгалтерського обліку й оподаткування, консультування з питань оподаткування зовнішньо-економічної діяльності, монтажні роботи, послуги з перемотування, обрізання, товарного пакування, послуги охоронної діяльності тощо.

Вказані операції потребують трудовитрат, особистої участі персоналу з відповідними паховими знаннями (менеджерів, водіїв, працівників складу, бухгалтерів, технічних працівників та інших профільних спеціалістів з відповідними знаннями та освітою). При цьому встановлено, що відповідні послуги із залучення стороннього трудового ресурсу не придбавалися. Перевіркою не встановлено залучення ТОВ Кейнфор сторонніх організацій, які могли б надавати відповідні послуги в ролі субпідрядника послуг.

У ТОВ Кейнфор протягом періоду діяльності відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування в мережі Інтернет, оплату логістичних послуг, прибирання та інші витрати необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, характерні для реального сектору економіки.

З урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про нереальність господарських операцій між ТОВ МК Будінвестсервіс та ТОВ Кейнфор у грудні 2016 року, а отже й безпідставність формування позивачем податкового кредиту у сумі 112 674 грн за наслідками таких операцій.

Наведене свідчить про правомірність та відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2018 №0019571404.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

З урахуванням наведеного у сукупності, суд вважає, що контролюючим органом доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 18.04.2018 №0019571404, у той час як позивачем не надано доказів та обґрунтувань протилежного, а також не доведено факту порушення його прав у межах спірних правовідносин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю МК Будінвестсервіс .

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю МК Будінвестсервіс (місцезнаходження юридичної особи: 04073, місто Київ, провулок Куренівський, будинок 15; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 34477796).

Відповідач - Головне управління ДФС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).

Суддя О.М. Чудак