Постанова

від 24.05.2021 по справі 520/1619/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 р.Справа № 520/1619/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Котеньов О.Г.) від 30.09.2020 року (повний текст рішення складено 12.10.20 року) по справі № 520/1619/19

за позовом Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче"

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство "Охоче", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії головного інспектора Нововодолазького РВ ГУ ДСНС України у Харківській області старшого лейтенанта служби цивільного захисту Килипко Антона Андрійовича та провідного інспектора Нововодолазького РВ ГУ ДСНС України у Харківській області старшого лейтенанта служби цивільного захисту Мудрого Сергія Олександровича;

- визнати протиправним та скасувати припис головного інспектора Нововодолазького РВ ГУ ДСНС України у Харківській області старшого лейтенанта служби цивільного захисту Килипко Антона Андрійовича та провідного інспектора Нововодолазького РВ ГУ ДСНС України у Харківській області старшого лейтенанта служби цивільного захисту Мудрого Сергія Олександровича №201 про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 13.12.2018 року.

В обґрунтування позову зазначив, що в період з 07.12.2018 по 13.12.2018 інспекторами Нововодолазького РВ ГУ ДСНС України у Харківській області проведено планову перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів у сферах пожежної і техногенної безпеки СПАТ "Охоче", за результатами якої складено акт №205 та припис про усунення порушень №201. На думку позивача, перевірка підприємства проведена без наявності на те законних підстав, зокрема, посадовими особами відповідача протиправно внесено підприємство до списку суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику, а також, при здійсненні інспекційного відвідування інспектори вийшли за межі предмету (об`єкту) перевірки, який був визначений наказом про проведення перевірки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29.04.2020 року частково задоволено касаційну скаргу СПАТ «Охоче» ; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

За наслідками нового судового розгляду рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 року у задоволенні позовної заяви відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність дій перевіряючих та законності прийнятого за наслідками проведеної перевірки припису.

Відповідач надав письмові пояснення по справі, які фактично є відзивом на апеляційну скаргу, в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що відповідно до наказу Нововодолазького РВ ГУ ДСНС України у Харківській області від 26.11.2018 р. № 104, у період з 07.12.2018 по 13.12.2018 головним інспектором Нововодолазького РВ ГУ ДСНС України у Харківській області старшим лейтенантом служби цивільного захисту Килипко А.А. та провідним інспектором Нововодолазького РВ ГУ ДСНС України у Харківській області старшим лейтенантом служби цивільного захисту Мудрим С.О. проведена планова перевірка додержання та виконання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки СПАТ «Охоче» , за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р-н, с. Охоче, вул. Польова, буд. 3.

Вказана перевірка проводилась на підставі річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з надзвичайних ситуацій на 2018 рік, затвердженого наказом ДСНС № 627 від 24.11.2017 р.; повідомлення на проведення планової перевірки від 26.11.2018 р. № 440-2438 Нововодолазького РВ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, наказу від 26.11.2018 р. № 104 «Про проведення планових перевірок об`єктів» та посвідчення на перевірку від 07.12.2018 р. № 223 Нововодолазького РВ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.

Предметом перевірки було визначено додержання та виконання вимог законодавства у сферах цивільного захисту пожежної і техногенної безпеки.

У ході перевірки будівель та устаткування СПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по вул. Польова, буд. 3, встановлено, що вони експлуатуються з порушеннями вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 205 від 13.12.2018 щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

13.12.2018 року Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (Нововодолазький районний відділ) на ім`я директора СПАТ «Охоче» Лучко П.М. винесено припис №201 про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Не погоджуючись із діями перевіряючих та правомірністю вказаного припису, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності призначення, проведення, фіксування результатів перевірки СПАТ «Охоче» та прийнятого за результатами такої перевірки припису.

Перевіряючи правомірність вказаних висновків суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (надалі - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно п. 4 Розділу І Правил пожежної безпеки в Україні пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Відповідно до п.1 ст.5 Закону України № 877-V, планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року.

Частинами 1 та 2 статті 7 Закону України № 877-V встановлено, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Згідно з п.8 ст.7 Закону України № 877-V, припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18 (провадження №К/9901/25669/19) висловлено правову позицію з питань оскарження наказів про проведення перевірок у разі допуску контролюючих органів до проведення перевірок та правових наслідків процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної або фактичної перевірки.

Так, Верховний Суд висловив правовий висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу як самостійного предмета позову, судова палата зазначила, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідним надати правову оцінку правомірності проведення перевірки позивача.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідачем в період дії мораторію на проведення планових перевірок протиправно віднесено СПАТ "Охоче" до списку суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику та включено підприємство в план-графік проведення перевірок.

На підставі статті 2 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", в редакції, яка діяла до 01.01.2018 (далі- Закон № 1728-VIII), до 31 грудня 2017 року був встановлений мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (Закон № 2246 -VIII) дія статті 2 Закону № 1728-VIII була продовжена на 2018 рік.

Також на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (або Закон № 2246-VIII), стаття 6 Закону № 1728-VII викладена в наступній редакції: "дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України".

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 № 1104 затверджений перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Постанова № 1104).

Постановою № 1104 передбачено, що мораторій не розповсюджується на ДСНС та її територіальні органи (в частині здійснення державного нагляду (контролю) стосовно закладів оздоровлення та відпочинку дітей, інтернатних закладів, закладів дошкільної освіти, загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, спеціалізованої освіти, а також суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику (у тому числі об`єктів паливно-енергетичного, військово-промислового комплексів, об`єктів підвищеної небезпеки, хімічно-небезпечних об`єктів та об`єктів висотного будівництва)

Таким чином, річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з надзвичайних ситуацій на 2018 рік, був затверджений наказом ДСНС № 627 від 24.11.2017 р., тобто до набрання чинності постанови КМУ № 1104.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року № 715 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки Державною службою з надзвичайних ситуацій» затверджено критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки Державною службою з надзвичайних ситуацій (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова № 715).

До критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки, належать: вид об`єкта (приміщення, будівля, споруда, будинок, територія), що належить суб`єкту господарювання на праві власності, володіння, користування (далі - об`єкт); площа об`єкта; максимальна розрахункова (проектна) кількість людей, які постійно або періодично перебувають на об`єкті; умовна висота об`єкта (висота, яка визначається різницею позначок найнижчого рівня проїзду (установлення) пожежних автодрабин (автопідйомників) і підлоги верхнього поверху без урахування верхніх технічних поверхів, якщо на технічних поверхах розміщено лише інженерні обладнання та комунікації будинку); наявність та масштаб небезпечних подій, надзвичайних ситуацій, які сталися на об`єкті протягом останніх п`яти років, що передують плановому періоду; клас наслідків (відповідальності) під час будівництва об`єкта; кількість порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, пов`язаних з експлуатацією або під час будівництва об`єкта та виявлених протягом останніх п`яти років, що передують плановому періоду.

Віднесення суб`єкта господарювання до високого, середнього або незначного ступеня ризику здійснюється з урахуванням суми балів, нарахованих за всіма критеріями, визначеними в додатку 2, за такою шкалою: від 41 до 100 балів - високий; від 21 до 40 балів - середній; від 0 до 20 балів - незначний. Якщо суб`єкту господарювання належить на праві власності, володіння або користування більше одного об`єкта, кількість балів нараховується за всіма критеріями, визначеними в додатку 2, окремо щодо кожного об`єкта. Стосовно об`єктів, що будуються, сума балів нараховується лише за критеріями 5-7, визначеними в додатку 2 (пункт 2 Постанови № 715).

Планові заходи державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки здійснюються за діяльністю суб`єктів господарювання з такою періодичністю: з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на два роки; із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на три роки; з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на п`ять років. Якщо суб`єкту господарювання належить на праві власності, володіння або користування більше одного об`єкта, перевірка суб`єкта господарювання здійснюється з періодичністю, що залежить від суми балів, нарахованих окремо щодо кожного об`єкта (пункт 5 Постанови № 715).

Судовим розглядом встановлено, що плановий захід державного нагляду (контролю) за додержанням позивачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів проведений у період з 07.12.2018 по 13.12.2018 року на підставі наказу від 26.11.2018 р. № 104 «Про проведення планових перевірок об`єктів» з метою виконання річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з надзвичайних ситуацій на 2018 рік, затвердженого наказом ДСНС № 627 від 24.11.2017 р.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 року, скасовуючи рішення судів попередніх інстанції та направляючи справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції вказав, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось питання щодо визначення ступеню ризику позивача на момент включення СГ ПАТ «Охоче» до річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на 2018 рік, тобто станом на 24 листопада 2017 року.

На виконання вказаного висновку судом першої інстанції витребувано у відповідача наказ ДСНС України № 627 від 24.11.2017 та річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на 2018 рік.

Згідно наданих документів встановлено, що СГ ПАТ «Охоче» включено до річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на 2018 рік. На підставі вказаних документів, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо проведення планової перевірки позивача.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що лише наявність СГ ПАТ «Охоче» у відповідному переліку підприємств стосовно яких вирішено здійснити заходи державного нагляду (контролю), не свідчить про правомірність проведення таких заходів контролю.

Так, враховуючи висновки і мотиви, з яких Верховним Судом були скасовані рішення судів попередніх інстанції, що згідно ч. 5 ст. 353 КАС України, є обов`язковим при новому розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідним є перевірка саме питання щодо правомірності та обґрунтованості визначення суб`єктом владних повноважень ступеню ризику позивача на момент включення до річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2018 рік, тобто станом на 24.11.2017 року.

Колегія суддів зазначає, що підставою для віднесення позивача до групи високого ризику може бути виключно наявність відповідних небезпечних об`єктів або фактичне провадження небезпечної діяльності , що визначено постановою №715.

При цьому, зазначена вище небезпечна діяльність, крім іншого, для проведення планової перевірки вимагає наявності у відповідача даних про наявність дозволів, джерел викидів, спеціальної техніки тощо.

Жодних посилань на відповідні обставини матеріали справи не мають, відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Також, відповідачем не надано до суду доказів визначення ступеню ризику позивача на момент включення підприємства до річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2018 рік, тобто станом на 24.11.2017 року.

Посилання відповідача, в обґрунтування підстав для віднесення позивача до високого ступеня ризику, на положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 р. № 1043 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказана постанова була прийнята вже після включення позивача до річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2018 рік, тобто після 24.11.2017 року.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

На переконання суду, рішення суб`єкта владних повноважень, наслідком якого є вчинення дій щодо нагляду (контролю) за його діяльністю, не може ґрунтуватись на припущеннях.

Наведене узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 21 жовтня 2019 року по справі №826/6720/16.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій (ст. 2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено наявності правових підстав для віднесення позивача до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику, а відтак не доведено підстав для включення позивача до переліку суб`єктів господарювання, які підлягають перевірці.

Верховний Суд в постановах від 12.06.2018 року по справі №№ 821/597/17 та від 20.09.2018 року у справі 810/1438/17 висловив правову позицію, що акт отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14 та в постанові Верховного Суду від 19.10.2018 року у справі №805/3137/17-а, за висновками якої невиконання вимог закону щодо процедури проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо незаконності акта перевірки, оформленого за результатами незаконно проведеної перевірки, викладеною у постановах від 19.02.2019 року у справі №820/6323/17, від 18.04.2019 року у справі №805/329/17-а, від 16.01.2018 року у справі № 826/442/13-а та від 20.03.2018 року у справі № 810/1438/17 .

Європейський суд у справі BlackClawsonLtd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638 вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі YvonevanDuyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» , заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» , заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини» , п. 128, та «Беєлер проти Італії» , п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії» , п. 74).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок (зокрема, інспекційного відвідування щодо виявлення неоформлених трудових відносин) може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Тобто, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах діяв не в межах, визначених законодавством, чим вчинив протиправні дії щодо прав та інтересів позивача, які підлягають захисту, шляхом визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 13.12.2018 року №201.

При цьому, оскільки саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки є належним способом захисту порушених прав та призводить до їх відновлення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії посадових осіб відповідача.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 року по справі №520/1619/19 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства "Охоче" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (Нововодолазький районний відділ) про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 13 грудня 2018 року №201.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 03.06.2021 року