Постанова

від 03.06.2021 по справі 640/13910/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13910/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Бояринцева М.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Київська ремонтна база - Можаєва Михайла Олександровича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року (розглянута у порядку спрощеного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київська ремонтна база до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Київська ремонтна база (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.03.2020 №00003170502 та № 00003180502.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновки акту перевірки від 24.02.2020 №140/26-15-05-02-04/40268843 не відповідають фактичним обставинам справи, господарські операції між ним та ТОВ МАРКСВЕЛ , ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП мали реальний характер. Окрім цього, ТОВ Київська ремонтна база вказує, що вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 у справі №202/790/19 скасовано судом апеляційної інстанції, а відтак, останній не може бути підставою для висновку про нереальність господарської операції з ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Київська ремонтна база , за наслідком якої складено акт перевірки від 24.02.2020 №140/26-15-05-02-04/40268843 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки зафіксовано наступні порушення, допущені позивачем, а саме:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2017 у сумі 53679,0 грн., в тому числі по періодам: грудень 2017 - 15470 грн.; вересень 2018 - 38209 грн.

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16169, в тому числі по періодам: грудень 2017 - 4378 грн.; вересень 2018 - 11791 грн.

Тут і надалі разом висновки акту перевірки.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 13.03.2020 №00003170502, яким ТОВ Київська ремонтна база збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за грошовими зобов`язаннями у розмірі 53679 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 13420 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення від 13.03.2020 №00003180502, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення за грудень 2017 на суму 4378 грн. та за вересень 2018 на суму 11791 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В свою чергу, пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПКУ та підписана уповноваженою особою.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з акту перевірки донарахування контролюючим органом позивачу здійснено по його взаємовідносинах з ТОВ МАРКСВЕЛ та ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП .

Зокрема, відповідач в акті перевірки посилається на наявність вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 щодо директора ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП , а щодо ТОВ МАРКСВЕЛ наявність облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва, показання директора ОСОБА_1 та фігурування такого підприємства у кримінальних провадженнях.

Щодо господарських відносин ТОВ Київська ремонтна база з ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП , колегія суддів зазначає наступне.

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 у справі №202/790/19 затверджено угоду про визнання винуватості від 03 квітня 2019 року в м. Дніпро між обвинуваченою ОСОБА_2 , захисником Савенко О.М. та прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Єлісєєвим С.О.

ОСОБА_2 визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено їй узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речовий доказ - реєстраційну справу ТОВ Продукт Групп (ЄДРПОУ 41445134) - збережено у матеріалах кримінального провадження №32019041660000004.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати, пов`язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи у сумі 3 432, 00 грн.

Як вбачається з вказаного вироку На початку липня 2017 року, в денний час доби, більш точну дату та час встановити не надалось можливим, ОСОБА_2 погодилась на пропозицію невстановленої під час досудового розслідування особи, за грошову винагороду в сумі 2 000 грн. стати засновником та директором ТОВ Продукт Групп (ЄДРПОУ 41445134), тобто створити (зареєструвати) вказане підприємство, не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, зафіксовану в статутних документах вказаного товариства.

Згідно з досягнутою з невстановленою особою домовленістю, ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер запропонованих їй дій як майбутнього засновника та директора ТОВ Продукт Групп (ЄДРПОУ 41445134), на підтвердження своєї згоди на створення товариства, надала їй копії свого паспорту - серії НОМЕР_1 виданого 19.05.2005 року Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру облікової картки платника податків № НОМЕР_2 , необхідних для складання статутних та реєстраційних документів суб`єкта господарювання.

06.07.2017 року приблизно о 10.00 год., ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі з невстановленою особою, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на створення суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, прибула до кафе, розташованого в приміщенні Торгівельно-розважального центру Мельница по вул. Калиновій, 9, в Індустріальному районі м. Дніпра , де, зустрівшись з невстановленою особою, усвідомлюючи, що не має навичок і досвіду для виконання обов`язків службової особи та засновника підприємства, а також навичок здійснювати підприємницьку діяльність, не маючи наміру здійснювати таку діяльність від імені ТОВ Продукт Групп , достовірно знаючи, що вона ніколи не буде здійснювати функції директора ТОВ Продукт Групп , не буде реалізовувати набуті повноваження відповідно до затвердженого статуту підприємства та проводити фінансово-господарську діяльність товариства, розподілу прибутків та збитків, під керівництвом невстановленої слідством особи, власноруч, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленою особою, в порушення положень законів України, а саме: ст. ст. 81, 87, 89 ЦК України, ст. ст. 56, 83, 89 ГК України, ст. 8 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців , яким визначено, що установчі документи юридичної особи, які подаються державному реєстратору, повинні містити відомості, передбачені законом, підписала заздалегідь складені невстановленою особою при невстановлених під час досудового розслідування обставинах: протокол №1 від 06.07.2017 року установчих зборів ТОВ Продукт Групп (ЄДРПОУ 41445134), про створення вказаного підприємства, його реєстрацію, затвердження розміру статутного капіталу, затвердження статуту та обрання себе на посаду директора; статут ТОВ Продукт Групп від 06.07.2017 року; опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи ; заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи (форми №1) від 06.07.2017 року.

Також ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що здійснювати заявлену в статуті ТОВ Продукт Групп фінансово-господарську діяльність та працювати (фактично виконувати обов`язки) на посаді директора товариства не буде, виконуючи частину досягнутої з невстановленою особою злочинної змови, діючи умисно, з корисливих мотивів, передала останній вищезазначені документи для здійснення реєстрації ТОВ Продукт Групп , за що в подальшому отримала грошову винагороду в сумі 2 000 грн.

Підписані ОСОБА_2 протокол №1 від 06.07.2017 року установчих зборів ТОВ Продукт Групп , та інші документи надали юридичні підстави посадовим особам Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області 07.07.2017 року здійснити державну реєстрацію ТОВ Продукт Групп визначивши ОСОБА_2 одноосібним засновником та директором вказаного підприємства та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №12691020000005281.

Незважаючи на те, що ТОВ Продукт Групп було зареєстровано в державних органах влади як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_2 створила вказане підприємство без наміру здійснення господарської діяльності, пов`язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, а виключно з метою прикриття незаконної діяльності не встановлених досудовим розслідуванням осіб, діючи за попередньою змовою в інтересах не встановлених слідством осіб.

Вищезазначені умисні дії ОСОБА_2 , які виразились у створенні (реєстрації) суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Продукт Групп з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненні за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, призвели до того, що не встановлені органом досудового розслідування особи отримали можливість здійснювати фінансові операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора в порушення встановленого законодавством порядку

ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкта підприємницької діяльності за попередньою змовою групою осіб, з метою прикриття незаконної діяльності, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України. .

З вказаного слідує, що ОСОБА_2 виступала номінальним директором ТОВ Продукт Групп , жодних документів від імені підприємства не підписувала та не мала намір підписувати, ТОВ Продукт Групп створено з метою прикриття незаконної діяльності.

Між тим, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2019 у справі №202/790/19 апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2019 року задоволено частково.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2019року щодо ОСОБА_2 скасовано.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України, закрито на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з тим, що набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

У зазначеній ухвалі вказано про наступне: Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 469-470, 472 КПК України, угода про визнання винуватості укладається між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим у проваджені щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладання такої угоди має бути добровільним, заснованим на можливості виконання обвинуваченим своїх обов`язків та беззастережним визнанням обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

В угоді про визнання винуватості зазначаються сторони, формулювання підозри (обвинувачення) та його правова кваліфікація з зазначенням статті та частини закону України про кримінальну відповідальність, істотні для кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним своєї винуватості в обсязі повідомленої йому підозри, узгоджене покарання та згода підозрюваного на його призначення, наслідки укладання та затвердження угоди.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що угода про визнання винуватості укладена 03 квітня 2019 року та затверджена судом в той же день - 03 квітня 2019 року за участю обвинуваченої та її захисника Савенка О.М.. Відповідно до журналу судового засідання, ОСОБА_2 у повному обсязі визнала свою вину, просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити їй узгоджену міру покарання, також судом першої інстанції з`ясовано думку учасників процесу щодо укладеної угоди та розуміння останніми прав та наслідків укладання і затвердження угоди, на підставі чого, суд переконався, що сторони уклали угоду добровільно.

Крім того, відповідно до матеріалів провадження, обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції не вказувала на те, що укладання угоди про визнання винуватості є наслідком застосування до неї примусу чи погрози, а також що її захисник неналежним чином виконує обов`язки щодо її захисту, що свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги обвинуваченої в цій частині.

Згідно із вимогами ч. 2 ч. 4 ст. 375 КПК України, вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.

Мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити: формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа; відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.

Так, в мотивувальній частині вироку викладено формулювання обвинувачення, відповідно до якого чітко зазначено дату, місце, час та обставини вчиненого ОСОБА_2 злочину. Крім того, вказані відомості про укладену угоду, її зміст та визначену міру покарання, яка відповідає вимогам ст. 65 КК України, ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченої.

Доводи обвинуваченої щодо невірної кваліфікації її дій, а також, що її вина є недоведеною, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, відповідно до вимог п.1 ч.4 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди.

При цьому підстав щодо невиконання судом вимог, встановлених ч .ч. 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення обвинуваченій наслідків укладення угоди, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Твердження щодо посилання прокурором на ст. 8 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців , редакція якого втратила чинність 01 січня 2016 року, не є підставою для скасування вироку, ухваленого на підставі угоди, яким встановлено порушення положень ст.ст. 81, 87, 89 ЦК України та ст.ст. 56, 83, 89 ГК України, які також регламентують порядок державної реєстрації юридичної особи.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення підсудності розгляду цього кримінального провадження не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до встановлених обставин ОСОБА_2 підписала та передала документи для здійснення реєстрації ТОВ Продукт Групп, перебуваючи в Індустріальному районі м. Дніпра.

Посилання обвинуваченої на те, що суд не в повній мірі роз`яснив їй зміст положень ч. 3 ст. 349 КПК України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не розглядалось, оскільки воно було розглянуто на підставі угоди.

Таким чином, оскільки обсяг оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості є обмеженим, апеляційна скарга обвинуваченої, з визначених нею підстав, задоволенню не підлягає. .

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

В той же час, згідно із п.п 1, 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження також закривається в разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення; встановленння відсутності в діянні складу кримінального правопорушення; не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Колегія суддів наголошує, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2019 у справі №202/790/19 закрито кримінальне провадження не на підставі реабілітуючи обставин відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, а на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв`язку із тим, що набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Таким чином обставини, які зафіксовані як у вироку, так і в ухвалі в рамках кримінальної справи №202/790/19 дають суду можливість дійти до однозначного висновку про не здійснення ОСОБА_2 своїх функцій, як директора ТОВ Продукт Групп , не підписання нею від імені такого товариства жодних документів.

В той же час, під час вирішення спору по суті враховано наявність в матеріалах справи копій наступних документів підписаних від імені ТОВ Продукт Групп - ОСОБА_2 , а саме: видаткова накладна №РН-11120101 від 11.12.2017 на загальну суму з ПДВ 119 088,00 грн. (товар кільця компресійні, маслоз`ємні, чавунні та втулка циліндрична), рахунок-фактура №СФ-111201 від 11.12.2017 на загальну суму з ПДВ 119 088,00 грн., податкову накладну №268 від 11.12.2017, виписка з рахунку станом на 20.12.2017 про оплату на користь ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП грошових коштів у розмірі 119 088,00 грн., картку взаєморозрахунків.

Однак вказані документи, на думку колегії судді, не можуть бути належними та такими, що підтверджують факт реальності господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №520/3580/19 суд вказав, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

В даному випадку, позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження використання отриманих товарів від ТОВ Продукт Групп у власній господарській діяльності.

Більше того, обставини встановлені вироком та ухвалою в рамках кримінальної справи №202/790/19 однозначно підтверджують про не здійснення ОСОБА_2 , функцій та повноважень директора ТОВ Продукт Групп (підписання документів, укладення договорів тощо та відсутність намірів реалізовувати повноваження директора).

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності формування ТОВ Київська ремонтна база податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Продукт Групп , а тому висновки контролюючого органу в цій частині є правовірними.

Щодо господарських відносин з ТОВ МАРКСВЕЛ , колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ МАРКСВЕЛ укладено договір №1709 від 17.09.2018 (далі - договір №1709), у відповідності до якого постачальник зобов`язується поставляти покупцю товари окремими партіями та виконувати роботи (послуги) за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно узгоджується сторонами в накладних та актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язаний приймати товар і виконані роботи та оплачувати їх на встановлених договором умовах.

Згідно із пунктом 1.2 договору №1709 загальний обсяг товару та виконання робіт, що поставляється за цим договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару та за всіма поставленими відповідно до умов договору окремими партіями товару та виконаними роботами.

Відповідно до пункту 3.1 ціни на товар та роботи (послуг) остаточно визначаються сторонами в рахунку-фактурі, накладній або акті виконаних робіт на момент постави партії або роботи.

Згідно із додатком №1 від 17.09.2018 до договору №1709 від 17.09.2018 затверджено калькуляцію на ремонт тепловозу ТГМ 4А, загальна сума 300 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 50 000, 00 грн.

Також, на підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано до суду копії наступних документів: податкова накладна №138 від 20.09.2018, виписку по рахунку станом на 25.09.2018, картка взаєморозрахунків, акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0002009, рахунок-фактура СФ-0002009 від 20.09.2018 (ремонт тепловозу ТГМ 4А).

Між тим, як слідує з акту перевірки згідно баз даних ДПС TOB Марксвел не подано до органів ДПС Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них за період з 01.06.2018 по 31.07.2018, чисельність працівників TOB Марксвел склала 6 осіб. За перевіряємий період засновниками TOB Марксвел (код 42098305) були (є): ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), адреса - АДРЕСА_2 . Сума внеску в статутний фонд 10,0 тис. грн. (100 %).

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 19.03.2019 у справі №826/9534/17 на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Також встановлено, що відповідно до ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08.11.2018 у справі №201/12111/18 по матеріалам досудового розслідування, внесеного за №12018220540000457, ТОВ Марксвел (код 42098305) відкриті рахунки у ПАТ БАНК Український Капітал (МФО 320371), які використовується в незаконній діяльності, а саме рахунок № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 .

В матеріалах справи наявні два протилежних пояснення ОСОБА_1 , наданих як позивачем, так і відповідачем.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 08.07.2019, наданої позивачем та зареєстрованої в реєстрі за №3815, останній зазначив про те, що ніяких заяв від свого імені стосовно того, що він ніколи не був директором ТОВ Марксвел , або був директором за грошову винагороду та не мав наміру на ведення підприємницької діяльності до компетентних органів не надавав та не підписував. Всі первинні бухгалтерські документи Товариства з моменту його призначення директором підписував особисто без будь-якого психічного та/або фізичного тиску на нього третіх осіб.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 13.04.2019, останній до реєстрації та ведення в подальшому фінансово-господарської діяльності ТОВ Марксвел не має відношення.

З огляду на викладені ОСОБА_1 у заявах обставини, слід відмітити про розбіжності у поясненнях останнього щодо ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Марксвел з позивачем, викладених у заяві від 08.07.2019 за №3815, яка надана позивачем, та від 13.04.2019, оскільки необхідно зауважити, що приватним нотаріусом Гусенко О.О. засвідчено лише справжність підпису ОСОБА_1 , на заяві від 08.07.2019 зареєстрованої за №3815, однак не посвідчувалося фактів, викладених ОСОБА_1 в такій заяві.

Приймаючи до уваги зауважені процесуальні приписи, зважаючи на не складання ОСОБА_1 присяги свідка в рамках даної справи, суд не вважає, в розумінні статей 65, 76, 90, 212 КАС України, подані ОСОБА_1 заяви від 13.04.2019 та 08.07.2019 достатніми доказами в площині питання оцінки таких заяв як самостійних доказів у цій справі, а тому відхиляє їх.

Між тим, як вже було вказано судом вище, ТОВ Марксвел надавало позивачу послуги по ремонту тепловозу ТГМ 4А на загальну суму 300 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 50 000, 00 грн.

В той же час, ТОВ Київська ремонтна база не надано до суду жодних належних та достатніх доказів щодо наявності у останнього на балансі тепловозу ТГМ 4А та/або надання таких послуг іншому суб`єкту господарювання на підставі укладеного договору позивачем із таким суб`єктом.

Колегія суддів наголошує, що в матеріалах справи відсутні також докази експлуатації тепловозу ТГМ 4А у власній господарській діяльності ТОВ Київська ремонтна база , останнім не надано пояснень щодо економічної вигоди (ділової мети) від укладеного договору із ТОВ Марксвел .

Колегія суддів звертає увагу на те, що місце реєстрації ТОВ Марксвел - м. Дніпро, у той час коли, реєстрація позивача - м. Київ. ТОВ Київська ремонтна база не надало до суду письмових пояснень де, ким та яким чином здійснювався ремонт тепловозу ТГМ 4А (відрядження працівників ТОВ Марксвел тощо).

Таким чином, зазначене є суттєвим, оскільки тепловоз ТГМ 4А є досить габаритним та згідно характеристик наведених на сайті http://locopark.ru/tgm-4-b/, вага його становить 68 тонн.

При цьому, звертає увагу на те, що документи, такі як калькуляція на ремонт тепловозу ТГМ 4А, акт здачі-прийняття робіт, рахунок-фактура містять в собі загальну назву послуги - ремонт тепловозу ТГМ 4А, проте не містять жодних інших ідентифікуючих ознак (серійний номер, номер двигуна тощо), які б давали можливість встановити, якого саме тепловозу здійснено ремонт.

Таким чином, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів щодо використання у власній господарській діяльності позивача тепловозу ТГМ 4А, наявності такого тепловозу на балансі ТОВ Київська ремонтна база , ділової мети від укладеного договору із ТОВ Марксвел , пояснень щодо того де, ким та яким чином здійснювався ремонт тепловозу ТГМ 4А, колегія суддів вважає, що надані первинні документи не підтверджують реальність господарської операції позивача з ТОВ Марксвел .

Окрім зазначеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем у справі не надано доказів до матеріалів справи чому тепловоз ТГМ 4А не стоїть на балансі позивача.

На підставі вище викладеного, колегія суддів погоджується зі висновками відповідача про порушення ТОВ Київська ремонтна база п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2017 у сумі 53679,0 грн., в тому числі по періодам: грудень 2017 - 15470 грн.; вересень 2018 - 38209 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16169, в тому числі по періодам: грудень 2017 - 4378 грн.; вересень 2018 - 11791 грн.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відповідність спірних рішень критеріям, які встановлені ч. 2 ст. 2 КАС України, що, в свою чергу, зумовлює відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Київська ремонтна база - Можаєва Михайла Олександровича - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

М.І. Кобаль