Ухвала

від 25.05.2021 по справі 344/2137/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

25 травня 2021 року

м. Київ

справа № 344/2137/19

провадження № 61-8106ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 січня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного міського підприємства Івано-Франківськтеплокомуненерго про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просили: визнати дії Державного міського підприємства Івано-Франківськтеплокомуненерго (далі - ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго ), що призвели до непропорційного розподілу теплової енергії між споживачами будинку по АДРЕСА_1 , в якому вони проживають та є індивідуальними споживачами теплової енергії, такими, що вчинені з використанням нечесної підприємницької практики; визнати, що ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго порушило права позивачів - індивідуальних споживачів централізованого опалення, шляхом зобов`язання їх сплачувати частково за тепло, отримане іншими споживачами через порушення пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630; зобов`язати ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго нараховувати використання та оплату за теплову енергію, спожиту будинком по АДРЕСА_1 , облікованою єдиним загальнобудинковим лічильником споживачеві квартири АДРЕСА_2 - за особовим рахунком НОМЕР_1 , відкритим для оплати послуг теплопостачання та гарячої води, опалювальною площею 59 кв. м, та споживачеві квартири АДРЕСА_3 - за особовим рахунком НОМЕР_2 , відкритим для оплати послуг теплопостачання та гарячої води, опалювальною площею 45,5 кв. м, пропорційно до загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень будинку (об`єму), відповідно до пункту 12 Правил; здійснити перерахунок вартості спожитих ними послуг з централізованого теплопостачання за 2017-2019 роки та за період до винесення рішення; відобразити такий перерахунок в рахунках на послуги з теплопостачання за місяць, в якому прийнято рішення; стягнути з відповідача на їх користь по 50 000 грн кожній на відшкодування моральної шкоди.

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивовано тим, що вони є власниками квартир у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 . Вказаний будинок використовує систему централізованого теплопостачання та обладнаний лише загальнобудинковим приладом комерційного обліку теплової енергії. Виконавцем послуг з централізованого теплопостачання є ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго . Управління будинком здійснює Обслуговуючий кооператив Авіатор-52 . Юридичні особи - власники комерційних приміщень на першому поверсі будинку не є членами кооперативу, однак через їх приміщення проходить місцева розподільча теплова мережа, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії до теплового вводу індивідуальних споживачів, які розміщені над нежитловими приміщеннями. Відповідач як виконавець послуг самостійно розподіляє всю теплову енергію, спожиту будинком, між власниками лише 46 квартир опалювальною площею 2 547 кв. м, чим фактично зобов`язує їх платити за послуги, які ними не отримані. Пропорційно спожите тепло квартири АДРЕСА_2 становить 1,53 % від спожитого будинком, а квартири АДРЕСА_3 - 1,2 %. Натомість відповідач протизаконно нараховує їм більшу кількість спожитого тепла.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 січня 2021 року - без змін.

12 травня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 січня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є стягнення 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Тому в цій частині справа № 344/2137/19 є малозначною в силу вимог закону.

Також предметом позову в цій справі є визнання дій такими, що вчинені з використанням нечесної підприємницької практики, визнання порушення прав споживачів та зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку вартості спожитих послуг з централізованого теплопостачання.

Справа в цій частині вимог є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами б), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Необхідність розгляду справи в касаційному порядку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мотивували тим, що вони позбавлені можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи. Крім того, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для них і для власників інших 45 житлових приміщень. Позов стосується спору за договором про надання послуг з теплопостачання та оскарження нечесної підприємницької діяльності підприємства - монополіста в цій сфері.

Посилання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на те, що вони позбавлені можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, є неспроможними, оскільки касаційна скарга не містить інформації, при розгляді якої саме іншої справи вони позбавлені можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями. Тому формальне посилання заявника на відсутність такої можливості, не дає підстав для висновку про подання касаційної скарги на підставі підпункту б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявників з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення, тому що це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Вжите законодавцем словосполучення значний суспільний інтерес необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого в ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані зі збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

Оцінка судом винятковості справи може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі.

Заявники не навели обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділили особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін справи. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для заявників, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Касаційна скарга не містить належного обґрунтування існування обставин, які свідчили б про значний суспільний інтерес до справи, так як заявники не аргументували суттєвого значення цієї справи для інших 45 власників квартир в їх будинку, яким чином ця справа стосується їх потреб, примноження чи захисту існуючих цінностей або їх втрати. Крім того, заявники взагалі не вказали, чи поділяють їх позицію власники інших квартир. Також не може бути належним обґрунтуванням виняткового значення справи для заявників їх незгода з діяльністю підприємства - надавача комунальних послуг. Таким чином, заявники не продемонстрували наявності виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли б вимагати касаційного розгляду справи.

Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів .

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 січня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного міського підприємства Івано-Франківськтеплокомуненерго про захист прав споживачів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко