Постанова

від 26.05.2021 по справі 522/18540/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 522/18540/18-ц

провадження № 61-84св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Дачно-будівельний кооператив Нова Аркадія ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю Украгродім ХК ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дачно-будівельного кооперативу Нова Аркадія на постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2018 року Дачно-будівельний кооператив Нова Аркадія (далі - ДБК Нова Аркадія ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (далі - Орган опіки та піклування), Товариство з обмеженою відповідальністю Украгродім ХК (далі - ТОВ Украгродім ХК ), про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим приміщенням.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01 липня 2011 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-3801/11 визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на склад сім`ї з чотирьох осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) право користування службовим приміщенням на АДРЕСА_1 , під літ. Р , Р ' , Р1 та складається з приміщень 8 , площею 8 кв. м, 9 , площею 8,8 кв. м, 10 , площею 12,7 кв. м, 11 , площею 3,4 кв. м, 12 , площею 7,5 кв. м, 7 , площею 11,1 кв. м, 6 , площею 13,8 кв. м, 4 , площею 9,6 кв. м, 3 , площею 6,5 кв. м, 2 , площею 2,9 кв. м, 1 , площею 2,8 кв. м, загальною площею 87,1 кв. м. Зобов`язано ДБК Нова Аркадія укласти з ОСОБА_1 на склад сім`ї з чотирьох осіб договір найму на вказане службове приміщення.

Відповідачі з заявою укласти договір найму службового приміщення на АДРЕСА_1 , не звертались, більше року не проживають у ньому і не утримують його. Сім`я ОСОБА_5 забезпечена іншим житлом, так як ОСОБА_1 на праві приватної власності належить ряд об`єктів нерухомого майна, серед якого дві квартири. Службове приміщення знаходиться у занедбаному, непридатному для проживання стані, у ньому відсутні комунікації електо-, газо- та водопостачання. Достатніх та триваючих зв`язків зі службовим приміщенням, щоб вважати його їхнім житлом, відповідачі не підтримують.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування службовим приміщенням на АДРЕСА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2019 року позов ДБК Нова Аркадія задоволено. Визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування службовим приміщенням на АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі тривалий час (більше одного року) не проживають адресою: АДРЕСА_1 , не здійснюють дій щодо зняття з реєстрації свого місця проживання за вказаною адресою, не утримують приміщення у належному стані, привели його у непридатний для проживання стан, а тому права та інтереси позивача, як власника приміщення, де зареєстровані відповідачі, порушуються.

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ДБК Нова Аркадія .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що непридатний для експлуатації будинок є поважною причиною не проживання в ньому. Доказів на підтвердження того, що відповідачі без поважних причин, протягом шести місяців не проживають у спірному помешканні, матеріали справи не містять. Позивачем не доведено належними доказами факт не проживання без поважних причин відповідачів у спірному будинку понад шість місяців. Крім того, позивачем не доведено обставин порушення його права, так як власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, брати участь у витратах на управління, утримання та збереження майна для його проживання, нести відповідальність перед третіми особами. Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилалась на те, що відповідачі не приймають участі у витратах на утримання квартири. Проте належним способом захисту порушеного права, у разі відмови відповідача компенсувати позивачу витрати на житлово-комунальні послуги, належним способом захисту є стягнення заборгованості. З огляду на викладене, позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б у сукупності свідчили, що відповідачі більше шести місяців без поважних причин не проживають у спірному будинку.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2020 року ДБК Нова Аркадія подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 711/5092/17 (провадження № 61-47262св18), від 22 травня 2019 року у справі № 235/3907/15-ц (провадження № 61-26517св18), які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частина третя статті 411 ЦПК України); суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частина третя статті 411 ЦПК України). Сім`я ОСОБА_5 не зверталась ні до ДБК Нова Аркадія із заявою про продовження строку відсутності у службовому приміщенні, ні до суду з відповідним позовом. Відповідачі не утримували надане їм службове приміщення та привели його у непридатний для проживання стан.

У травні 2021 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга ДБК Нова Аркадія не спростовує висновки апеляційного суду, є протиправною, безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Що стосується фототаблиці та відеозапису приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , то з них не випливає, що фото та відео зроблені саме того приміщення, право користування яким позивач намагається позбавити відповідачів. Відповідачі отримують поштову кореспонденцією за цієї адресою, платять за послуги газопостачання та інші послуги. Орган опіки та піклування не брав участі у розгляді спору судом та не давав письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження,Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Обставини встановлені судами

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2002 року, що набрало законної сили, у позові ОСОБА_6 , ДБК Нова Аркадія до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Приморської районної адміністрації Одеського міськвиконкому про визнання посвідчення на службове житлове приміщення частково недійсним, зобов`язання звільнити дачне приміщення та виселення -відмовлено.

01 липня 2011 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-3801/11 визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на склад сім`ї з чотирьох осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхніх двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) право користування службовим приміщенням на АДРЕСА_1 , під літ. Р , Р ' , Р1 та складається з: приміщень 8 , площею 8 кв. м, 9 , площею 8,8 кв. м, 10 , площею 12,7 кв. м, 11 , площею 3,4 кв. м, 12 , площею 7,5 кв. м, 7 , площею 11,1 кв. м, 6 , площею 13,8 кв. м, 4 , площею 9,6 кв. м, 3 , площею 6,5 кв. м, 2 , площею 2,9 кв. м, 1 , площею 2,8 кв. м, тобто має загальну площу 87,1 кв. м. Зобов`язано ДБК Нова Аркадія укласти з ОСОБА_1 на склад сім`ї з чотирьох осіб договір найму на вказане службове приміщення.

Відповідно до листа ТОВ ІНФОРК від 22 листопада 2018 року № 5744-04/11558, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), не є абонентом філії Інфоксводоканал , послуги до цього будинку з централізованого водопостачання надаються у повному обсязі.

ДБК Нова Аркадія у довідці від 28 листопада 2018 року № 7/11 повідомляє, що до будинку АДРЕСА_1 , ДБК Нова Аркадія воду не розподіляє, плату за користування не отримує, ОСОБА_7 не був та не є абонентом з користування водою за вказаною адресою.

З акта від 10 грудня 2018 року вбачається, що будинок на АДРЕСА_1 , ніхто не доглядає, він знаходиться у занедбаному нежитловому стані, ніхто там не проживає.

Сторонами не заперечується, що договір найму службового приміщення на АДРЕСА_1 , між сторонами не укладався. Доказів ухилення ДБК Нова Аркадія від укладання договору найму відповідачами не надано, самі відповідачі з метою укладення договору найму службового приміщення до ДБК Нова Аркадія не звертались.

На підтвердження фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі надали копію довідки, виданої головою органу самоорганізації населення Комітету мікрорайону Приморський м. Одеса в якій, за словами відповідачів, вказано, що вони проживають за вказаною адресою.

Представником позивача на ім`я голови органу самоорганізації населення Комітету мікрорайону Приморський в м. Одесі (ОСОН КМ Приморський ) направлено адвокатський запит із проханням повідомити яким чином перевірено факт проживання відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи, що вказана будівля є занедбаною, напівзруйнованою з 2014 року.

У відповідь на адвокатський запит, головою ОСОН КМ Приморський ОСОБА_9 надано лист від 07 березня 2019 року вих. № 4, згідно з яким факт прописки (постійної реєстрації) відповідачів перевірено на підставі записів у будинковій книзі на житловий будинок АДРЕСА_1 , оригіналів паспортів осіб, пред`явлених особисто для огляду, а факт проживання за місцем знаходження будинку не перевірявся, акт про проживання не складався.

Згідно з наданими ОСОБА_2 копією рахунку на 25 червня 2018 року ТОВ Одесагаз-Постачання та квитанції від 09 листопада 2018 року, абонентом споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ). Станом на 01 червня 2018 року існує заборгованість у розмірі 3 323,30 грн. Протягом більше 44 місяців (більше 3,5 років) за послуги газопостачання плата відповідачами не здійснювалась.

09 листопада 2018 року, тобто після звернення ДБК Нова Аркадія з позовною заявою до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право користування службовим приміщенням, вказана заборгованість сплачена.

Відповідно до копії листа начальника Управління експлуатації газового господарства м. Одеси ПАТ Одесагаз від 04 квітня 2019 року № 1242/21, особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_2 на підставі наданих документів. За вказаною адресою встановлене газове обладнання фактично - газова плита та відповідно проекту - газова плита та АОГВ (відключено за заявою абонента).

Згідно з постановою у справі про адміністративне правопорушення від 01 жовтня 2018 року № 1712 (при розгляді цієї справи адміністративною комісією Виконавчого комітету Одеської міської ради) встановлено, що дерева видалені на ділянці занедбаної нежилої будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою ДБК Нова Аркадія від 28 листопада 2018 року № 7/11 (до членів ДБК Нова Аркадія входить 11 осіб. Водопостачання членам кооперативу здійснюється через майнову базу та лицевий рахунок ДБК Нова Аркадія , а на земельну ділянку та будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , ДБК Нова Аркадія воду не розподіляє та плату за користування водою не отримує, крім того, ОСОБА_1 не є та ніколи не був абонентом з користування водою за вказаною адресою.

Відповідно доакта ДБК Нова Аркадія від 10 грудня 2018 року (в будинку та на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 ), з 2014 року до цього часу ніхто не проживає. За вказаним будинком протягом тривалого часу ніхто не доглядає; будинок находиться у занедбаному та нежилому стані.

Фототаблицею та відеозаписом приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується, що вказаний будинок занедбаний, непридатний для проживання, відсутні комунікації електо-, газо- та водопостачання, відсутні меблі та речі, які б свідчили про наявність ознак проживання сім`ї з неповнолітньою дитиною.

Згідно з інформаційною довідкою № 141768221 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать: земельна ділянка, загальною площею 0,1054 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове підсобне приміщення № Хк, загальною площею 7,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; квартира, загальною площею 41,1 кв. м, житловою - 17,4 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_4 (державна реєстрація права власності 02 грудня 2016 року); нежитлове приміщення, загальною площею 9,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 ; нежитлове приміщення, загальною площею 8,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 ; нежитлове приміщення, загальною площею 21,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_7 ; квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_8 , (державна реєстрація права власності 12 серпня 2011 року).

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що позивачем не доведено належними доказами факт не проживання без поважних причин відповідачів у спірному будинку понад шість місяців. Крім того, позивачем не доведено обставин порушення його права, так як власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, брати участь у витратах на управління, утримання та збереження майна для його проживання, нести відповідальність перед третіми особами. Звертаючись до суду з позовом, ДБК Нова Аркадія посилався на те, що відповідачі не приймають участі у витратах на утримання будинку. Проте належним способом захисту порушеного права, у разі відмови відповідача компенсувати позивачу витрати на житлово-комунальні послуги, є стягнення заборгованості.

Разом із тим Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 123 Житлового кодексу УРСР Порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 9 Житлового кодексу УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц (провадження № 61-30912св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17 (провадження № 61-7317св19), від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19).

Статтею 118 ЖК Української РСР визначено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Судами встановлено, що права відповідачів на користування спірним приміщенням встановлено 01 липня 2011 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-3801/11. Визнаючи право користування спірним приміщенням за сім`єю у складі з чотирьох осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхніх двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), суд виходив з того, що вони є членами сім`ї ОСОБА_8 (дідуся ОСОБА_2 ), якому указане житло надавалось як службове у зв`язку із перебуванням у трудових відносинах із ДБК Нова Аркадія .

Стороною відповідача не надано судам доказів про те, що вони користувались спірним приміщенням після ухваленням судом рішення у 2011 році.

Установивши, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 більше шести місяців не проживають у будинку на АДРЕСА_1 , без поважних причин і не несуть витрат на утримання спірного будинку, що підтверджується наданими власником будинку ДБК Нова Аркадія доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування вказаним будинком.

При цьому, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надано суду жодного доказу, який би підтверджував фактичне користування ними спірним будинком, а саме: що у ньому є їхні речі, сам будинок облаштований для проживання двох дорослих осіб та двох дітей, що вони несуть витрати на утримання будинку як користувачі. Навпаки, за встановленими обставинами, відповідачі протягом тривалого часу не проживають у будинку, не цікавляться ним, не несуть жодних витрат на його утримання.

На час вирішення справи відповідачі не проживають у будинку на АДРЕСА_1 , будинок є непридатним для проживання, у ньому відсутні комунікації електо-, газо- та водопостачання, відсутні меблі та речі, які б свідчили про наявність ознак проживання сім`ї. Вказане підтверджується фототаблицею (т. 1, а. с. 134-138), та іншими численними доказами, наданими позивачем, та належно оціненими судом першої інстанції.

Крім того, відповідачі не спростували факт відсутності перешкод зі сторони власника будинку ДБК Нова Аркадія щодо вселення та проживання у спірному будинку.

Отже, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ДБК Нова Аркадія , оскільки позивачем доведений факт не проживання більше шести місяців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спірному будинку без поважних причин, а отже, наявність підстав для визнання їх такими, що втратили право користування будинком. Відповідачі не довели наявність поважних причин відсутності у спірному будинку понад шість місяців, чи наявність обставин, які б об`єктивно свідчили про те, що позивач чи інші особи чинили перешкоди відповідачам у користуванні будинком.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, крім вступної, описової частин рішення та викладу норм матеріального права не мотивував свого рішення щодо відмови у задоволенні позову ДБК Нова Аркадія . Колегія суддів апеляційної інстанції вважала достатнім вказати на те, що позивачем не доведено належними доказами факт не проживання без поважних причин відповідачів у спірному будинку понад шість місяців.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не містить мотивів незгоди із оцінкою суду першої інстанції, наданою наявним у справі доказам, та відповідно, встановленим судом першої інстанції на підставі цих доказів обставинам справи. Апеляційним судом не обґрунтовано, у чому помилковість чи неправильність оцінки суду першої інстанції.

Так судом, апеляційної інстанції вказано, що під час розгляду справи не знайшли своє підтвердження посилання позивача на факт не проживання відповідачів у спірному будинку більше шести місяців. У той же суд апеляційної інстанції не мотивував своїх висновків щодо наданої судом першої інстанції оцінки зібраним доказам, які у свою чергу беззаперечно свідчать про те, що у будинку на АДРЕСА_1 , ніхто не проживає .

Такі висновки апеляційного суду є необґрунтованими, оскільки наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 263-265, 382 ЦПК України не забезпечив повний та всебічний розгляд справи та встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також належним чином не відобразив у рішенні результатів оцінки доказів, наданих сторонами.

Суд апеляційної інстанції також вказував на те, що належним способом захисту порушеного права позивача, у разі відмови відповідача компенсувати витрати на житлово-комунальні послуги, є стягнення заборгованості.

Проте, предметом цього позову є не стягнення заборгованість зі сплати комунальних послуг, і самої заборгованості, з урахуванням того, що за газопостачання сплачено відповідачем після пред`явлення позову, немає, а отже, такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим. Позов спрямовано на захист речового права позивача на користування своїм майном, оскільки таке право відповідачі втратили. Право обрання способу захисту порушеного права належить особі, яка звертається до суду за таким захистом.

При ухваленні рішення, судом враховано, що відповідачі, яким за рішенням суду, що набрало законної сили, надано право користування службовим приміщенням , фактично знехтували цим правом, оскільки вони не проживали і не проживають у спірному будинку, в результаті чого цей будинок став непридатним для проживання, а тому власник будинку - ДБК Нова Аркадія , звернувся до суду за захистом своїх прав як власник, надані позивачем докази свідчать про те, що відповідачі не зацікавлені у користуванні цим службовим приміщенням, не дбають про нього, втратили з ним зв`язок, а отже, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування вказаним будинком, є законними та обґрунтованими.

Суд першої інстанції також правильно врахував, що відповідачі забезпечені житлом, що підтверджується інформаційною довідкою № 141768221 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Як на підставу для відкриття касаційного провадження, позивач посилався на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 711/5092/17 (провадження № 61-47262св18), від 22 травня 2019 року у справі № 235/3907/15-ц (провадження № 61-26517св18), які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 711/5092/17 (провадження № 61-47262св18) зроблено висновки про те, що сам факт не проживання відповідачів у спірному житлі не може бути підставою для визнання їх такими, що втратили право користування спірним житлом. При цьому, суди встановили, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позовної заяви, зокрема, що відповідачі без поважних причин більше шести місяців не проживали у спірному житловому приміщенні, дійшли правильного висновку, що останні не могли користуватись житлом постійно з поважних причин, зокрема, через те, що в спірній кімнаті № 37, площею 11,4 кв. м, зареєстровано 7 осіб, що унеможливлює їх спільне проживання на цій площі, тоді як наказом ДП РЕУ ЧШК № 47 від 01 серпня 2003 року визначено, що кількість ліжко-місць у кімнаті визначається площею кімнати поділеної на 6 кв. м.

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 235/3907/15-ц (провадження № 61-26517св18) зроблений висновок про те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог,дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем у порушення вимог статті 81 ЦПК України не доведено факт відсутності відповідачів понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Відступ від правової позиції - це сукупність підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо певного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов`язано зі зміною суспільних відносин та усунення суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією живого права (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права, а отже, відсутні підстави для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 711/5092/17 (провадження № 61-47262св18), від 22 травня 2019 року у справі № 235/3907/15-ц (провадження № 61-26517св18), з огляду на те, що у вказаних постановах та у справі, що переглядається встановлені різні обставини. Зокрема, у вказаних постановах позивачами не доведено факту не проживання більше шести місяців у житловому приміщенні.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що відповідачі не проживають у спірному будинку більше шести місяців без поважних причин, що свідчить про наявність підстав для визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Крім того, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, не застосовував вказані висновки Верховного Суду, сформульовані у наведених постановах. Таким чином, наведена заявником підстава касаційного провадження не підтвердилися.

Іншими підставами для відкриття касаційного провадження стало посилання заявника про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 , 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частина третя статті 411 ЦПК України); суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частина третя статті 411 ЦПК України).

Статтею 263 ЦПК України встановлено вимоги щодо законність і обґрунтованість судового рішення. Так, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367ЦПК України).

Статтею 376 ЦПК України встановлено чіткі підстави для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи позивача про непроживання відповідачів у спірному житлі, не мотивував свою незгоду із оцінкою суду першої інстанції, наданою наявним у справі доказам, та відповідно, встановленим судом першої інстанції на підставі цих доказів обставинам справи, чим порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Доводи заявника про те, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частина третя статті 411 ЦПК України), є необґрунтованими, оскільки справу розглянуто за правилами загального позовного провадження з викликом сторін цього спору у судове засідання, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями та журналом судового засідання.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням належної оцінки наданих сторонами доказів, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ДБК Нова Аркадія .

Отже, з огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам ЦПК України, принципам верховенства права та справедливості.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Скасовуючи правильне по суті рішення суду першої інстанції, та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, не спростувавши висновки суду першої інстанції, не встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, судове рішення апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд відхиляє доводи ОСОБА_2 викладені у її відзиві, оскільки вони нічим не підтверджені. Відповідачі, заперечуючи проти позову, не надали жодного доказу, який би підтверджував їхній зв`язок із будинком на АДРЕСА_1 .

Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради брав участь у розгляді справи, а та обставина, що ним не надавався висновок щодо врегулювання спору, не є підставою для залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції, яким скасоване правильне по суті рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ДБК Нова Аркадія підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги по 1 762,00 грн із кожного.

Керуючись статтями 141, 409, 413, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дачно-будівельного кооперативу Нова Аркадія задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020року скасувати, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2019року залишити в силі.

Стягнути із ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Дачно-будівельного кооперативу Нова Аркадія (місцезнаходження: вул. Посмітного, 9, м. Одеса, код ЄДРПОУ: 23210177) судовий збір за подання касаційної скарги по 1 762,00 грн із кожного.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко