Постанова

від 25.05.2021 по справі 465/6276/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/6276/19 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.

Провадження № 22-ц/811/2336/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу № 465/6276/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Львівобленерго про відшкодування майнової шкоди,-

в с т а н о в и в :

01.11.2019 року ОСОБА_1 звернулася у Франківський районний суд м.Львова із позовом до ПрАТ Львівобленерго про стягнення у її користь матеріальних збитків в сумі 22 855 грн. в порядку відшкодування вартості за пошкодження майна та віднесення судових витрат на відповідача.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 15 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Львівобленерго , про відшкодування майнової шкоди передано на розгляд до Сихівського районного суду м. Львова.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ Львівобленерго про відшкодування матеріальної шкоди.

Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням суду, вважає, що судом при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, не досліджено та не дано оцінки доказам, які мають значення для справи.

Посилається на норми ст.ст. 386, 1166, ч.1 ст. 1192 Цивільного кодексу України та зазначає, що внаслідок обмеження відповідачем доступу до спірного гаражу, власником якого вона є в порядку спадкування, такий фізично знищений. Через неналежне утримання гаражу, будівля потребує капітального ремонту. Відповідно до зведеного кошторисного розрахунку ремонту/ будівництва гаражу АДРЕСА_1 його вартість становить 22 855,00 грн.

Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Відповідно до статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) представником ПрАТ Львівобленерго адвокатом О.В.Черней надано Відзив на апеляційну скаргу (далі Відзив).

У Відзиві представник відповідача зазначає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено факт заподіяння матеріальної шкоди у розумінні ст.1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК), яка складається із складових: протиправна поведінка, шкода, причинно-наслідковий зв`язок та вина. Правові підстави, на які спирається відповідач не мають відношення до фактичних обставин справи. Апелянтом не зазначено, в чому полягає порушення судом норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, рішення суду першої інстанції законним.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з вимогою відшкодування матеріальної шкоди за недогляд за будівлею за час користування відповідачем гаражем під АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що спірний гараж належав на праві власності її батькові ОСОБА_2 з 13.05.1994 року.

Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 вона отримала у Сокальській державній нотаріальній конторі Свідоцтво про право на спадщину серія та номер: 2-399, видане державним нотаріусом Сокальської ДНК Хома В.О.

Згідно Свідоцтва про спадщину від 03.06.2015 року у спадкову масу входить спірний гараж з оглядовою ямою, який знаходиться на АДРЕСА_3 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.06.2015 року, вона зазначена власником гаража № НОМЕР_1 АДРЕСА_3 та земельної ділянки площею 0,0039 га для будівництва і обслуговування гаража кадастровий номер 4624810100:01:008:0358 (а.с.7, 8-9).

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 02.08.2017 року задоволено позов ОСОБА_1 до ПрАТ Львівобленерго , виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області про скасування права власності. Скасовано рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради № 295 від 08.11.2011 року в частині надання дозволу на оформлення права власності на гараж площею 34,0 кв.м., позн.9 за адресою АДРЕСА_3 та в частині видачі Свідоцтва про право власності на гараж площею 34,0 кв.м, позн.9 за адресою АДРЕСА_3 , що належить ПАТ Львівобленерго .

Скасовано право власності, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно-нежитлову будівлю-гараж, загальною площею 34,0 кв.м, позн.9 за адресою АДРЕСА_3 , що належить ПАТ Львівобленерго (а.с.51-53).

Вважає, що відповідач по справі самовільно зайняв спірний гараж, використовував його у своїх цілях з 2010 по 2018 роки, власника не допускав, однак не дбав про збереження такого, не підтримував у належному технічному стані шляхом проведення поточного та капітального ремонту зовнішньої стіни гаражу та покрівлі, внаслідок чого допустив до заподіяння майнової шкоди.

Відповідно до зведеного кошторису розрахунку вартості капітального ремонту/ будівництва гаражу АДРЕСА_1 становить 22 855,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із аналізу зведеного кошторису вартості будівництва гаражу аналогічної площі, враховуючи вартість будівельних матеріалів та робіт. Зазначений зведений кошторис не містить дефектів спірного гаражу, не зазначено причин, що призвели до необхідності проведення такого ремонту та витрат на зазначену позивачем суму.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.

Відповідно до статті 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує (п.4 ст. 319 ЦК).

Із матеріалів справи не встановлено, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, що попередній власник гаражу ОСОБА_2 вживав заходів для належного утримання гаражу, не встановлено в який спосіб він таким користувався, маючи правовстановлюючі документи з 1994 року. Позивач як і попередній власник не зверталися про усунення перешкод користування гаражем ( з матеріалів справи зазначене не прослідковується).

Приміщення гаражу на час, коли батько позивача працював у Сокальському РЕМ ВЕО Львівенерго , а з 1994 року до 2002 року був його керівником, використовувалося для обслуговування та зберігання службового автотранспорту.

У період з 2008 по 2010 роки ВАТ Львівобленерго по всіх структурних підрозділах області оформляло право власності на майно товариства, яке було у його статутному фонді та перебувало на його балансі. Відповідно до рішення органу місцевого самоврядування, а саме Сокальської районної ради, 18.11.2011 року видано ВАТ Львівобленерго Свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі у списку яких під №9 значився зазначений гараж.

Проявляючи недбалість за своє власне майно, попередній власник не вжив жодних заходів для особистого користування та використання у своїх цілях спірного гаража.

Згідно частини другої ст.386 ЦК власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Суду не надано доказів, що власник гаражу ОСОБА_2 скаржився у правоохоронні органи з приводу порушення його права володіти, користуватися власним майном (гаражем).

Після отримання Свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач ОСОБА_1 з 2016 року почала вживати заходи для повернення майна, власність на яке вона набула по спадщині.

Відповідно до статті 322 ЦК власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 323 ЦК ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звертаючись з позовом про відшкодування шкоди на підставі ст.1166 ЦК, позивач ОСОБА_1 не довела суду, що майно (гараж) вибув з користування поза волею власника, що власник вживав заходи для повернення майна до 2015 року, що в діях відповідача має місце неправомірна поведінка, вина, причинний зв`язок між неправомірними діями та завданою шкодою. Позивачем не надано суду доказів, що шкода завдана умисними винними діями відповідача, а не внаслідок недбалого відношення попереднього власника та природного з часом зносу.

Відповідно до статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (п.6 ст. 81 ЦПК).

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, є справедливим, підстав для його скасування немає.

Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м.Львоова від 07 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк