Постанова

від 02.06.2021 по справі 376/343/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021року м. Київ

Справа № 376/343/21

Провадження: № 22-ц/824/8129/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Іванової І .В ., Левенця Б.Б.,

секретар Гулієв М.Д.о,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сухенка Олександра Михайловича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Березанка

на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 23 березня 2021 року, постановлену під головуванням судді Коваленка О.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Березанка про визнання недійснимидодаткових угод до договору оренди земельної ділянки з витребуванням її з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на прав приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 3224081500:04:004:004, площею 3,6610 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 13 серпня 2013 року між не. та ТОВ Агрофірма Березанка укладено договір № 11 оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років. 30 листопада 2020 року вона, позивачка, отримала з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості, з яких дізналась про те, що ТОВ Агрофірма Березанка зареєструвало за собою право оренди на 10 років на підставі невідомих їй додаткових угод від 18.02.2015 та 16.11.2017 років до вказаного вище договору оренди. Будь-якої інформації у ТОВ Агрофірма Березанка стосовно вказаних додаткових угод їй отримати не вдалось. На підставі вказаних обставин 21.01.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12021115260000014 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними додаткові угоди від 18.02.2015 та 16.11.2017 років до договору оренди земельної ділянки № 11 від 13.08.2013 року, укладені між нею та ТОВ Агрофірма Березанка , з витребовуванням земельної ділянки з незаконного володіння у ТОВ Агрофірма Березанка .

22 березня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що дія укладеного між нею з ТОВ Агрофірма Березанка договору оренди № 11 від 13 серпня 2013 року земельної ділянки закінчилась 25 листопада 2020 року. Визначений у відомостях з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно 10-річний строк оренди земельної ділянки не відповідає дійсності, оскільки визначений додатковими угодами, які вона, ОСОБА_1 , чи її довірені особи не укладали. Повторно надавати в оренду даному товариству свою земельну ділянку вона не бажає, про що письмово повідомила ТОВ Агрофірма Березанка у своїй заяві від 30 липня 2020 року з проханням не обробляти землю після закінчення строку дії договору, оскільки дані землі вона планує використовувати для вирощування сільськогосподарських культур самостійно. Незважаючи на це, спірна земельна ділянка продовжує перебувати за відсутності законних підстав у користуванні ТОВ Агрофірма Березанка , та, враховуючи настання посівного періоду, буде оброблятися відповідачем з метою вирощування на вказаній землі сільськогосподарських культур. Проведення ТОВ Агрофірма Березанка ґрунтообробних та посівних робіт на зазначеній земельній ділянці порушить її права як власника цієї землі, а також ускладнить у подальшому виконання майбутнього рішення суду у цій справі та унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав, за захистом яких вона звернулась до суду. Вказувала, що не застосування заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, оскільки за правилами зазначених норм діючого законодавства обробка землі і посів на ній ТОВ Агрофірма Березанка відповідних культур вимагатиме подальшого фактичного користування відповідачем земельної ділянки до моменту збору з неї сільськогосподарської продукції. За наведених обставин, просила суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на виконання будь-якої роботи щодо предмета спору, а саме, (оранка, культивування, внесення мінеральних добрив та засівання площ сільськогосподарськими культурами тощо) та використання належної їй, ОСОБА_1 , земельної ділянки пл. 3,6610 га, кадастровий номер 3224081500:04:004:0004.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 23 березня 2021 року заяву адвоката Приймака О.Ю. в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ТОВ Агрофірма Березанка та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на виконання будь-якої роботи щодо предмета спору, а саме: заборонено відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які роботи, пов`язані з обробкою ґрунту (оранка, культивування, внесення мінеральних добрив та засівання площ сільськогосподарським культурами тощо) та використання належної ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 3224081500:04:004:0004, площею 3,6610 га.

Не погодившись із таким судовим рішенням, Сухенко О.М. в інтересах ТОВ Агрофірма Березанка подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що договір оренди та додаткові угоди були укладені відповідно до приписів законів України, зокрема, були викладені в письмовій формі та підписані відповідачем та позивачкою в трьох оригінальних, ідентичних примірниках, які також надані позивачці. Також договір оренди та додаткові угоди зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Подання позову про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди є, на його думку, намаганням позивачки уникнути договірних відносин з відповідачем на підставі необґрунтованих та нічим не підтверджених доводів. Задовольняючи клопотання суд першої інстанції створив відповідачу негативні наслідки, оскільки ТОВ Агрофірма Березанка на даний час не може продовжувати весняні польові роботи на орендованій земельній ділянці, при тому, що восени 2020 року вже було розпочато підготовку ґрунту, адже на момент їх проведення у відповідача були відсутні будь-які підстави, котрі б вказували про неможливість вчинення відповідних дій. Зазначав, що із поданої ОСОБА_1 заяви від 30 липня 2020 року не вбачається, що позивачка вимагала заборонити обробляти орендовану земельну ділянку після 25.11.2020 року. В будь-якому випадку, якщо позивачка пред`явила таку вимогу, то вона б не відповідала договірним відносинам, які склалися між сторонами, оскільки додатковою угодою №2 строк оренди земельної ділянки було продовжено до 25 листопада 2027 року. Зважаючи на наведене, відповідачем дану заяву розцінено як вимогу про припинення користування орендованою земельною ділянкою саме після 25 листопада 2027 року. Інших підстав для припинення користування орендованою земельною ділянкою після 25 листопада 2020 року не було, відповідно відповідач в межах договору оренди і надалі правомірно користується нею, права якого на даний час незаконно обмежено оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції. При розгляді заяви про забезпечення позову суд мав з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. В той же час, суд першої інстанції зазначене вище не врахував та вжив заходи забезпечення позову таким способом, який фактично підмінив собою судове рішення у справі. Вказані позивачкою обставини щодо визнання недійсними додаткових угод не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки підлягають оцінці судом під час розгляду справи по суті заявлених вимог.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні .

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Приймак О.Ю. в інтересах ОСОБА_1 заперечував проти апеляційної скарги та зазначав, що скаржником суду не надано жодного доказу та не наведено доводів незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Оскільки заборона вчиняти дії, спрямовані на виконання будь-якої роботи щодо предмета спору, стосується не лише ТОВ Агрофірма Березанка та й ОСОБА_1 , вважав, що при застосуванні обраного позивачкою способу забезпечення позову сторони залишаються у рівному положенні без надання судом одній із них будь-яких переваг.

В судовому засіданні адвокат Прокопець О.М. в інтересах ТОВ Агрофірма Березанка підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просив її задовольнити.

ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

01 червня 2021 року до суду надійшло клопотання адвоката Приймака О.Ю. в інтересах ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку із його перебуванням у щорічній відпустці.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності позивачки та її адвоката, колегія суддів ураховує наступне.

Відповідно до статті 372 ЦПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив , що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 особисто в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, правова позиція адвоката Приймака О.Ю. в інтересах ОСОБА_1 щодо розгляду поданої представником відповідача апеляційної скарги сповна викладена у поданому відзиві, колегія суддів не визнала наведені у клопотанні підстави для відкладення розгляду справи поважними, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності позивачки та її адвоката.

Вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що незабезпечення позову у обраний позивачкою спосіб унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, оскільки обробка землі і посів на ній відповідачем відповідних культур вимагатиме подальшого фактичного користування ТОВ Агрофірма Березанка належною позивачці земельною ділянкою до моменту збору з неї сільськогосподарської продукції, що у свою чергу грубо порушить право ОСОБА_1 на вільне розпорядження своїм майном, у тому числі, шляхом самостійного вирощування сільськогосподарських культур.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно частини 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

В пунктах 2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України зазначено, що позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до частини 10 статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, просила визнати недійсними додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки, які стосуються строку дії договору, з витребуванням її з чужого незаконного володіння, отже, спір між сторонами у справі виник щодо строку користування земельною ділянкою.

Метою вказаного позову є захист прав позивачки на припинення договірних відносин з відповідачем щодо оренди спірної земельної ділянки.

Разом з тим, заявником не було наведенообґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття обранихзаходів з урахуванням заявлених позовних вимог ,та яким чином невжиття такого виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення щодо визнання недійсними додаткових угод до договору оренди землі та її витребування у разі задоволення позову .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив заходи забезпечення у такий спосіб, який фактично підмінив собою судове рішення у справі та вирішив позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Наявність самого по собі позову про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони користуватись об`єктом оренди (земельна ділянка), з огляду на те, що предметом спору є виключно договірні правовідносини стосовно строку договору оренди.

Окрім того, встановлення судом першої інстанції заборони відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії та виконувати будь-які роботи, пов`язані з обробкою ґрунту (оранка, культивування, внесення мінеральних добрив та засівання площ сільськогосподарськими культурами тощо) та використанням належної позивачці земельної ділянки, не відповідає принципу співмірності та збалансованості.

ТОВ Агрофірма Березанка користується спірною земельною ділянкою на підставі додаткових угод, які наразі є чинними, право оренди відповідача є зареєстрованим відповідно до законодавства,а тому забезпечення позову таким шляхом є прямим втручанням у господарську діяльність відповідача.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову в обраний позивачкою спосіб, суд першої інстанції прийняв до уваги лише інтереси позивачки, залишивши поза увагою інтереси інших осіб, в тому числі і відповідача, права яких можуть бути порушеними, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані матеріально-правовими обмеженнями заходи його забезпечення виявляться необґрунтованими.

За правилами ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених підстав, ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 374 , 376 , 381-384 ЦПК України , суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Сухенка Олександра Михайловича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Березанка задовольнити.

Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 23 березня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 03 червня 2021 року.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді І .В . Іванова

Б.Б. Левенець