Рішення

від 24.05.2021 по справі 522/21295/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/21295/19

Провадження № 2/522/4151/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Баланюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Споживчого товариства Сузір`я Будова про визнання недійсними додаткових угод про заміну сторони у договорах асоційованого членства у споживчому товаристві,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати недійсними з моменту укладення додаткові угоди від 27 грудня 2017 року, які укладені між ОСОБА_1 з СП Сузір`я Будова про заміну умов договорів асоційованого членства житлових комплексів по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 : № 2/227 від 27 квітня 2017 року; № 3/156 від 14 вересня 2017 року та № 1/130 від 24 жовтня 2016 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_2 , який є його сином, після укладення оспорюваних договорі перестав з ним спілкуватися та відмовився в подальшому переоформити на нього Договори, що є обманом з його боку та мало істотне значення при укладення оспорюваних договорів.

Сторони по справі до судового засідання, призначеного на 24.05.2021 року не з`явились, про дату, час та місце проведення якого повідомлені належним чином.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 11.03.2020 року, яке було відкладено до 28.05.2020 року у зв`язку із неявкою, належним чином повідомлених сторін у справі до судового засідання.

24.01.2020 року представник СТ Сузір`я Будова надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, з підстав необґрунтованості. Вказував на те, що оспорюваними Договорами № 2/227 та 3/156 передбачено безоплатне право Пайовика на передачу своїх прав і обов`язків на користь третіх осіб. Крім того, вказував на те, що вони не є стороною за оспорюваним Договором № 1/130 від 24 жовтня 2016 року.

10.03.2020 року представник відповідача ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав з підстав їх необґрунтованості та недоведеності введення позивача в оману відповідачем. Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, у наданому до суду відзиві просила розглядати справу у її відсутність.

Підготовче судове засідання, призначене на 25.08.2020 року за заявою представника позивача відкладено до 05.08.2020 року.

До підготовчого судового засідання, призначеного на 05.08.2020 року позивач та його представник не з`явились, у зв`язку із чим судове засідання відкладено до 25.11.2020 року.

18.11.2020 року від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.11.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 04.03.2021 року.

У зв`язку із неявкою учасників процесу до судового засідання, призначеного на 04.03.2021 року, розгляд справи відкладено до 24.05.2021 року.

Сторони по справі до судового засідання не з`явились про дату, час та місце проведення якого повідомлені належним чином.

Від відповідача СТ Сузір`я Будова надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Від позивача на адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, посилаючись на те, що Одеським апеляційним судом розглядається цивільна справа №522/7162/19, яка має преюдиційне значення.

Пунктом 2 частини 3 статті 223 ЦПК України визначено, що суд розглядає справу в разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Враховуючи наведене вище, численні неявки позивача до судового засідання суд ухвалив проводити розгляд справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 квітня 2017 року між Споживчим Товариством Сузір`я Будова та ОСОБА_1 укладено Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 2/277.

Відповідно до умов вказаного Договору, ОСОБА_1 в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести Частку в розмірі 2 407 200 грн., а СТ Сузір`я Будова зобов`язується передати йому двокімнатну квартиру, загальною площею 100,3 кв.м., яка розташована на 20 поверсі секції 2 за адресою: АДРЕСА_1 , будівельний номер квартири АДРЕСА_3 .

Відповідно до п.2.4 Договору, Пайовик оплачує додаткові кошти Товариству в разі передачі своїх прав і обов`язків за цим Договором на користь третіх осіб в розмірі 5% від Частки, зазначеної в п.2.1 Договору. Це правило не поширюється на випадки передачі своїх прав і обов`язків Пайовиком на користь третіх осіб, які перебувають в родинних відносинах (чоловік, дружина, діти, батьки, рідні сестри і брати, дід, баба) з Пайовиком, але не більше одного разу.

Також, 14 вересня 2017 року між Споживчим Товариством Сузір`я Будова та ОСОБА_1 було укладено Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 3/156.

За умовами вказаного Договору, ОСОБА_1 в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести Частку в розмірі 1 076 300 грн., а СТ Сузір`я Будова зобов`язується передати йому однокімнатну квартиру, загальною площею 45,8 кв.м., яка розташована на 11 поверсі секції 3 за адресою: АДРЕСА_1 , будівельний номер квартири АДРЕСА_4 .

Відповідно до п.2.4 Договору, Пайовик оплачує додаткові кошти Товариству в разі передачі своїх прав і обов`язків за цим Договором на користь третіх осіб в розмірі 5% від Частки, зазначеної в п.2.1 Договору. Це правило не поширюється на випадки передачі своїх прав і обов`язків Пайовиком на користь третіх осіб, які перебувають в родинних відносинах (чоловік, дружина, діти, батьки, рідні сестри і брати, дід, баба) з Пайовиком, але не більше одного разу.

24 жовтня 2016 року між Споживчим Товариством Будова-Етюд та ОСОБА_1 укладено Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/130.

Відповідно до умов вказаного Договору, ОСОБА_1 в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести Частку в розмірі 1 326 000 грн., а СТ Будова-Етюд зобов`язується передати йому двокімнатну квартиру, загальною площею 66,3 кв.м., яка розташована на 18 поверсі секції 1 за адресою: АДРЕСА_5 .

Пунктом 2.4 вказаного Договору, Пайовик оплачує додаткові кошти Товариству в разі передачі своїх прав і обов`язків за цим Договором на користь третіх осіб в розмірі 5% від Частки, зазначеної в п.2.1 Договору. Це правило не поширюється на випадки передачі своїх прав і обов`язків Пайовиком на користь третіх осіб, які перебувають в родинних відносинах (чоловік, дружина, діти, батьки, рідні сестри і брати, дід, баба) з Пайовиком, але не більше одного разу.

27 грудня 2017 року було укладено Додаткові угоди про заміну Сторони в Договорах асоційованого членства у споживчому товаристві № 3/156 від 14 вересня 2017 року, № 2/277 від 27 квітня 2017 року та № 1/130 від 24 жовтня 2016 року, відповідно до яких Пайовика ОСОБА_1 було замінено на нового Пайовика - ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14 зроблено висновок, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що його було введено в оману відповідачами щодо обставин Договору.

Позивач усвідомлював правові наслідки вчиненого правочину, зміст та умови на яких він здійснюється.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та в їх задоволенні належить відмовити.

Крім того, щодо визнання недійсним Договору про заміну сторони асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/30 від 27 грудня 2016 року, укладеного 27 грудня 2017 року між СТ Будова-Етюд , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід зазначити наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження .

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не було залучено до участі співвідповідача в особі Споживчого Товариства Будова-Етюд , який був стороною за Договором № 1/130, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З наведеного вище, суд вважає позов не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, об`єктивно та неупереджено, суд вважає за необхідне в задоволенні позву відмовити за недоведеністю вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 215 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Споживчого товариства Сузір`я Будова про визнання недійсними додаткових угод про заміну сторони у договорах асоційованого членства у споживчому товаристві,- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 03.06.2021 року.

Суддя: Р.Д. Абухін

24.05.21