Ухвала

від 27.05.2021 по справі 522/1882/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/1882/21

Провадження № 1-кс/522/2911/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 32020160000000054 від 14.07.2020 року про скасування арешту майна.

Учасники процесу:

представник володільця майна - ОСОБА_4 ,

слідчий - ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси із клопотанням про скасування арешту, мотивуючи наступним.

18.02.2021 на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого було виявлено та вилучено: речі, документи та майно.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.03.2020 (справа №522/1882/21, провадження №1-кс/522/1991/21) на речі, предмети і документи вилучені 18.02.21 в ході обшуку - накладено арешт.

Вилучені речі та документи належать ОСОБА_3 , яка не була присутня під час судового розгляду клопотання, також про час, дату та місце судового розгляду ні власник майна ні його представник не були повідомлені належним чином. Вважають що арешт накладений безпідставно, оскільки ОСОБА_3 немає жодного процесуального статусу, а вилучене майно не підпадає під критерії вказані в ст. 98 КПК України. Окремо зазначає, що клопотання про арешт майна подано із порушенням 48-годинного строку.

Представник власника майна підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Слідчий заперечив проти клопотання.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників судового розгляду, та дослідивши надані матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку про наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст.170КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Згідно із ч.ч.6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Арешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст.174КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

В провадженні СУ ГУ ДФС в Одеській області знаходилося досудове розслідування кримінального провадження № 32020160000000054 від 14.07.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2020 (справа №522/1882/21, провадження №1-кс/522/1991/21) на речі, предмети і документи вилучені 18.02.21 в ході обшуку - накладено арешт.

Станом на момент розгляду клопотання про накладення арешту, слідчим належним чином було вмотивовано і доведено необхідність застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження. Вимоги, які висуваються для перевірки підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження на першочергових стадіях досудового розслідування не є такими суворими, як у зв`язку із спливом певного строку.

Так, слідчий суддя повинен звернути увагу на те, що з моменту накладення арешту на майно, сторона обвинувачення не вжила жодних дій направлених на оперативне досудове розслідування, не забезпечила швидке і ефективне кримінальне провадження, що у свою чергу негативним чином порушує права осіб, які не мають жодного процесуального статусу, який би виправдовував такий ступінь втручання в їх діяльність.

Відповідно дост. 13 Конституції України«держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).

З урахуванням вище наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що справді, за вказаних у клопотанні обставин подальше обмеження права власності є недопустимим, а тому застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає скасуванню.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 170-174, 372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 32020160000000054 від 14.07.2020 року про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2020 року на блокнот жовтого кольору з чорновими записами на 72 арк, 1 шт; картонна папка білого кольору з листами паперу А4 з чорновими записами та документами ТОВ «Лібра» на 12 арк; папка зеленого кольору з надписом ТОВ «МК Алебрі Договора показники 2020» з договорами на 209 арк; папка сірого кольору з надписом «Каса 2020» з документами на 595 арк; папка червоного кольору з надписом «Договора 2020» з документами на 254 арк; пластикова папка синього кольору з листами паперів різних форматів з чорновими записами на 160 арк; ноутбук білого кольору «SAMSUNG» S/N HG7K93TB701398 на якому встановлено програмне забезпечення «1С Бухгалтерія», «Клієнт-Банк» підприємств ТОВ «МК Алебрі», ТОВ «ЮАлекс-Юг», 1 шт; 39 скріншотів з мобільного телефону ОСОБА_3 .

Копію судового рішення направити прокурору у даному кримінальному провадженні - для виконання.

Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1

27.05.2021