Постанова

від 27.05.2021 по справі 544/378/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/378/20 Номер провадження 22-ц/814/1266/21Головуючий у 1-й інстанції Нагорна Н. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.

за участю секретаря Яковенко В.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Рябцевої Ярослави Григорівни як представника позивача ОСОБА_1 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року, ухвалене суддею Нагорною Н.В., повний текст рішення складено 24.03.2021 р., у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Берегове" про розірвання договору оренди землі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2020 року представник позивача - адвокат Рябцева Я.Г. звернулась до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, в обґрунтування якого вказувала, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5323882200:00:025:0100 площею 3,5189 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області.

28.03.2014 р. позивачем видана нотаріально посвідчена довіреність Донченку Р.В. строком до 28.03.2017 р. на право розпоряджатися належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, у т. ч. укладати договори оренди, підписувати їх, отримувати грошові кошти по укладеним договорам, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 28.03.2014 р. № 26540235.

У листопаді 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 дізнався, що між ним та Фермерським господарством Берегове був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 46 років з орендною платою, яка складає 5% від нормативної грошової оцінки об`єкта оренди за один рік і становить 4019,46 гривень. Право оренди зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.02.2014 р., номер запису про речове право 4596571.

Вказує, що 20.01.2014 р. позивач нікого не уповноважував на підписання жодних документів на розпорядження належним йому майном, у тому числі земельною ділянкою з кадастровим номером 5323882200:00:025:0100 площею 3,5189га.

Крім того, з моменту укладення і до цього часу, позивач не отримував і не отримує орендну плату, а відповідач користується вказаною земельною ділянкою.

Посилаючись на положення ЦК України, ЗК України, Закону України Про оренду землі та враховуючи, що відповідач своїх обов`язків не виконує, орендну плату не сплачує, чим порушує умови договору, просить суд розірвати договір оренди землі від 20.01.2014 р. б/н на земельну ділянку з кадастровим номером 5323882200:00:025:0100, загальною площею 3,5189га, яка розташована на території Давидівської сільської ради Пирятинського району, укладений з фермерським господарством Берегове , відповідно до якого зареєстровано право оренди 07.02.2014 р., номер запису 4596571, та стягнути на користь позивача понесені судові витрати.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Берегове" про розірвання договору оренди землі,- відмовлено.

Стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19000,00 грн.

З вказаним рішенням суду не погодився позивач, оскарживши його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Рябцева Я.Г., посилаючись на те, що судом не враховано всі обставини справи, що призвело до порушення норм матеріального права, прохає скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивач з 2016 року не отримує орендну плату. За висновками судово-почеркознавчої експертизи підписи від імені позивача у відомості про виплату коштів в рахунок земельного паю за 2017 рік, у відомостях про виплату коштів від 10.12.2018 р. № 63, від 12.06.2019 р. № 19, від 26.02.2020 р. № 209, у видатковому ордері від 23.03.2020 р. виконані іншою особою, а не позивачем. Крім цього, відповідач систематично порушував свої обов`язки в частині розміру сплаченої орендної плати та термінів оплати орендних платежів.

Судом неправильно кваліфіковані відносини між позивачем та ОСОБА_2 , який повідомив у суді про те, що є одним із засновників позивача та від його імені отримував орендні платежі, якими розпоряджався на власний розсуд.

Під час ухвалення рішення судом хибно прийнято до уваги те, що ОСОБА_2 як уповноважена особа на підставі виданої йому довіреності отримував орендні платежі від відповідача, який виконував свої зобов`язання щодо виплати позивачу орендної плати.

При допиті свідка ОСОБА_2 було порушено принцип незацікавленості свідка, оскільки він перебуває в родинних стосунках з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є засновниками ФГ Берегове .

ОСОБА_2 представляв інтереси позивача з питань користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою, як є предметом оспорюваного договору оренди, за нотаріально посвідченою довіреністю, в тому числі і щодо отримання орендних платежів.

Між тим, не повідомив довірителя про те, що не може виконувати доручення у вигляді отримання коштів за договором оренди, оскільки є співвласником ФГ Берегове .

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_5 прохає залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення місцевого суду, яке вважає обґрунтованим та законним.

Вказує, що матеріалами справи беззаперечно підтверджується факт виплати позивачу орендної плати в рамках договору оренди землі від 20.01.2014 р. № б/н, розмір якої погоджено на рівні 5% від вказаної в договорі нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому, зазначає, що відповідач з власної ініціативи виплачував орендодавцю значно більші суми. Також стверджує, що чинне законодавство не містить обмежень щодо правовідносин представництва фізичних осіб, в тому числі засновників (членів) фермерського господарства. Сторона позивача не повідомляла суд про те, що ОСОБА_2 є засновником (членом) фермерського господарства, та не зверталися з клопотанням про залучення його в якості третьої особи. З огляду на положення чинного законодавства, засновник (член) фермерського господарства не є представником юридичної особи, а отримання замість довірителя орендної плати не є правочином в розумінні цивільного законодавства.

Вказують, що ні орендар, ні повірена особа не мають обов`язку перевіряти строк дії довіреності у відповідних реєстрах. За відсутності жодних дій довірителя (позивача) - власника земельної ділянки, спрямованих на припинення такої довіреності, вчинених у визначеному законом порядку, як повірена особа, так і сторона по договору, видаючи грошові кошти в якості орендної плати, діяли добросовісно.

ОСОБА_2 в своїх поясненнях як свідок підтвердив факти отримання готівкових коштів в якості орендної плати від відповідача та проставляння власного підпису замість позивача ОСОБА_1 відповідно до умов довіреності.

Несуттєві технічні недоліки оформлення працівником бухгалтерії касової документації не спростовують факту виплати орендної плати належній особі, а, відтак, і факту виконання зобов`язань орендарем.

На вирішення експертизи ставилося питання щодо належності підписів ОСОБА_1 . Отже, посилання апелянта на те, що підписи у відомостях та касових ордерах належать не повіреній особі ОСОБА_2 , а невідомій особі, є неспроможними.

ОСОБА_1 особисто приймав участь у судових засіданнях, йому було відомо про дату засідання, в яке був викликаний свідок ОСОБА_2 . Між тим, позивач не скористався можливістю прибути до суду, його участь була забезпечена представником, тому не вбачається порушення його процесуальних прав.

Також вважає, що суд правомірно стягнув з позивача витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_6 , представника відповідача ОСОБА_5 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив , що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,5189 га, яка знаходиться в адміністративних межах Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, кадастровий номер: 5323882200:00:025:0100, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.11.2013 р., зареєстрованого в реєстрі за №2-2428 (а.с.7, 10-13).

20.01.2014 р. між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Берегове було укладено договір оренди землі вказаної земельної ділянки площею 3,5189га, яка знаходиться в адміністративних межах Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, кадастровий номер 5323882200:00:025:0100, строком на 46 років, за умовами якого орендодавець ОСОБА_1 передає, а орендар ФГ Берегове приймає у довгострокове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.64-70).

Вказаний договір оренди зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.02.2014, номер запису 4596571 (а.с.11).

Факт укладення даного договору сторонами не оспорюється.

28.03.2014 року ОСОБА_1 , шляхом видачі нотаріально посвідченої довіреності, уповноважив ОСОБА_2 бути його представником в органах місцевого самоврядування, державних адміністраціях, управліннях (відділах) Держземагентства України, землевпорядних організаціях, в органах реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна - Державній реєстраційній службі, органах нотаріату, судових органах тощо , з питань користування та розпорядження (з правом передачі в оренду, спільне використання тощо) на умовах за розсудом уповноваженої особи належними йому земельними ділянками, які розташовані за адресою: Давидівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області, кадастрові номери 5323882200:00:025:0100, 5323882200:00:025:0099, цільове призначення: для ведення товарного сільського виробництва.

Для чого представнику надається право:

1. Підписувати та подавати від його імені заяви, в тому числі заяви про належність майна на праві особистої приватної власності тощо;

2. Подавати та отримувати необхідні довідки та документи, в тому числі довідку про відсутність (наявність) об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці, довідку про нормативну вартість земельної ділянки (технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки), експертний звіт (акт) про вартість земельної ділянки, довідку про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) за даними Державного земельного кадастру, витяг з Державного реєстру земель, витяг (свідоцтво) з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно;

3. Підписувати відповідні договори, правочини, документи, вносити зміни в укладені договори, правочини;

4. Отримувати гроші чи майно по укладеним договором, а також виконувати всі інші необхідні дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності та в рамках укладених на її підставі договорів (правочинів);

5. Здійснювати всі процесуальні дії, в тому числі - передача справи до товариського чи третейського суду, повна або часткова відмова від позову, зміна предмету позову, укладення мирової угоди, подача апеляційних та касаційних скарг на рішення, постанови та ухвали суду, пред`явлення виконавчих документів до стягнення, представляти його інтереси як позивача, відповідача та третьої особи;

6. Представляти його інтереси та здійснювати захист його прав в усіх державних органах, установах та підприємствах, в Державній виконавчій службі та інших органах Міністерства юстиції;

7. Представляти його інтереси та здійснювати захист його прав у відносинах з громадянами, підприємствами та їх об`єднаннями всіх форма власності; 8. Підписувати від його імені вимоги, претензії та відповіді на претензії, позовні заяви та відзиви на позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги та відзиви на скарги, клопотання тощо (а.с.8).

Інформація про вказану довіреність внесена до Єдиного реєстру довіреностей (а.с.9).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем умов цього договору в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за 2017-2019 роки, яка отримувалася за позивача уповноваженою ним особою за чинною довіреністю ОСОБА_2 під підпис.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За правилами ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України Про плату за землю ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.8 спірного договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4019,46грн, із якої вираховується податок з доходів орендодавця згідно з чинним законодавством.

У пункті 10 договору оренди зазначено, що орендна плата вноситься у такі строки: щорічно до 31 грудня.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, розірвання договору.

За ч.1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч.1 ст.141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

У п. 42 спірного договору встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

За приписами ст. ст. 12, 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції правильно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно наданих відповідачем відомостей виплати коштів в рахунок земельного паю за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, видаткового касового ордеру від 23.03.2020 р. ОСОБА_1 виплачено оренду плату за 2015 рік в сумі 11736,00 грн. за дві земельні ділянки, по 5868,00 грн. за кожну; за 2015 рік - в сумі 13578,94 грн. за дві земельні ділянки, по 6789,47 грн. за кожну; за 2017 рік - в сумі 19398,48 грн. за дві земельні ділянки, по 9699,24 грн. за кожну; за 2018 рік - в сумі 19398,48 грн. за дві земельні ділянки, по 9699,24 грн. за кожну; за 2019 рік - в сумі 11639,08 грн. та 23.03.2020 р. виплачено оренду плату в сумі 8000,00 грн. (а.с.25-30).

Позивач заперечував отримання від відповідача орендної плати та вказував, що не підписувався у зазначених документах про її отримання.

За клопотанням його представника судом першої інстанції було призначено судову почеркознавчу експертизу на предмет встановлення належності ОСОБА_1 підпису у відомостях виплат в рахунок земельного паю за 2015-2019 роки у розділі Підпис про одержання та у видатковому касовому ордері від 23.03.2020 р. у строчці Одержав (а.с. 59).

Згідно висновку експерта № 668 від 31.12.2020 р., за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_1 в рядку "Підпис про одержання" у відомості на виплату коштів в рахунок земельного паю за 2017 рік, відомості на виплату готівки №63 за 10.12.2018, відомості на виплату готівки №19 за 12.06.2020, відомості на виплату готівки №209 за 26.02.2020; в рядку "Одержав" у видатковому касовому ордері від 23.03.2020 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою ( а. с. 110-121).

Судом першої інстанції надано правильну правову оцінку цьому висновку та він обґрунтовано не взятий до уваги місцевого суду, оскільки не підтверджує, що відповідачем систематично не виплачувалася позивачеві орендна плата за 2017-2019 роки, яку під підпис отримувала уповноважена ним за довіреністю особа - ОСОБА_2 , що було підтверджено ним при допиті в якості свідка в суді першої інстанції. При цьому, свідок був приведений судом до присяги та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і за відмову віддачі показань (а.с. 145).

Посилання позивача в місцевому суді та аналогічні доводи апеляційної скарги про те, що довіреність від 28.03.2014 р., якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником з питань щодо користування та розпорядження на умовах за розсудом уповноваженої особи належними йому (Скрипці) земельними ділянками з кадастровими номерами 5323882200:00:025:0100 та 5323882200:00:025:0099, складає три роки та довіреність була чинною до 28.03.2017 р., - правильно не прийняті до уваги суду першої інстанції та не заслуговують на увагу колегії суддів, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

У пункті 1.1 Розділу 1 Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 28.12.2006 № 111/51.2. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2006 за № 1378/13252, зазначено, що єдиний реєстр довіреностей - це електронна база даних, що містить інформацію про довіреності (у тому числі їх дублікати), а також відомості про припинення їх дії.

Реєстрація довіреностей в Єдиному реєстрі - це технічна дія, під час вчинення якої реєстратор Єдиного реєстру (державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, дипломатичні представництва та консульські установи України, що мають доступ до Єдиного реєстру через інформаційну мережу Міністерства юстиції України) вносить записи до Єдиного реєстру про посвідчені довіреності, тобто реєстратор вносить зміст довіреності до Єдиного реєстру і інформація, що перенесена до Єдиного реєстру повинна відповідати тій інформації, що міститься в самій довіреності.

Згідно ч.1-3 ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників.

Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Як убачається зі змісту довіреності від 28.03.2014 р., виданої ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 (а.с.8), в ній не міститься положення щодо строку її дії, тому на підставі ч.1 ст.247 ЦК України вказана довіреність видана на невизначений стирок, у зв`язку з чим вона зберігає чинність до припинення її дії.

Представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 скасував видану ним довіреність від 28.03.2014 р. та виконав свій обов`язок, передбачений ч.2 ст.249 ЦК України, повідомивши представника ОСОБА_2 та третю особу ФГ Берегове про скасування довіреності, або що ОСОБА_2 та ФГ Берегове були обізнані про те, що дія довіреності припинилася.

Отже, позивачем не доведено систематичної несплати відповідачем орендної плати за 2017-2019 роки, оскільки ФГ Берегове на законних підставах здійснювало виплату орендної плати у вказаний період представнику орендодавця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який діяв на підставі чинної довіреності, виданої позивачем, дія якої не була скасована чи припинена.

Посилання представника позивача на те, що представник за довіреністю ОСОБА_2 не передавав довірителю ОСОБА_1 отриману ОСОБА_2 орендну плату, не може бути підставою припинення права користування земельною ділянкою, а впливає лише на зміст правовідносин, що склались між довірителем ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_2 , які не підпадають під дію положень ЗК України, а регулюються главою 17 та 68 ЦК України.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди землі від 20.01.2014 б/н на земельну ділянку з кадастровим номером 5323882200:00:025:0100, загальною площею 3,5189 га, яка розташована на території Давидівської сільської ради Пирятинського району, укладений ним з ФГ Берегове , відповідно до якого зареєстровано право оренди 07.02.2014, номер запису 4596571, за необґрунтованістю.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, тому до уваги колегії суддів не приймаються.

Посилання апелянта на те, що суд безпідставно стягнув витрати на правову допомогу, надання якої документально не підтверджено, на увагу колегії суддів також не заслуговують, з огляду на таке.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Частиною шостою статті 137 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.1, 2, 4, 5, 6, 12 ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч.1 ст.182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.5 та 6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні положень ч.5 ст.137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом першої інстанції правильно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підтвердження судових витрат відповідачем надано угоду № 20 про надання адвокатських послуг (професійної правничої допомоги) від 08.04.2020 р, що укладена між ФГ Берегове (замовник) та адвокатом Ступніком С.В. (виконавець), що діє на підставі свідоцтва № 353 від 11.11.2002, відповідно до умов якої замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по наданню адвокатських послуг замовнику щодо захисту прав та інтересів замовника при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до замовника про розірвання договору оренди землі.

Відповідно до п.4.1 договору сторони погодили, що за надання адвокатських послуг, передбачених в п.1 угоди, замовник сплачує виконавцю винагороду, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 1000 грн.

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 14.03.2021 р., виконавець - адвокат Ступнік С.В. передав, а замовник - ФГ Берегове прийняло послуги на суму 19000 грн. згідно договору № 20 про надання адвокатських послуг від 08.04.2020 р. (а.с. 134-138).

Враховуючи те, що позивач не заперечував проти розміру витрат на правничу допомогу та не довів неспівмірність витрат адвоката Ступніка С.В., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зменшення витрат на оплату правничої допомоги та обґрунтовано стягнув з позивача на користь відповідача понесені витрати на правову допомогу в сумі 19000 грн.

При цьому, колегія суддів зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 р. при розгляді справи № 925/1137/19.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

У зв`язку з чим апеляційна скарга залишається колегією суддів без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Рябцевої Ярослави Григорівни як представника позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повнитй текст постанови складено 04.06.2021 р.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Т.О.Кривчун