Ухвала

від 15.07.2021 по справі 544/378/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 544/378/20

провадження № 61-11245ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рябцевої Ярослави Григорівни на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Берегове про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив розірвати договір від 20 січня 2014 року оренди земельної ділянки загальною площею 3,5189 га, кадастровий номер 5323882200:00:025:0100, розташованої на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, укладений між ним і Фермерським господарством Берегове , згідно з яким право оренди зареєстровано 07 лютого 2014 року, номер запису 4596571.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки площею 3,5189 га, кадастровий номер 5323882200:00:025:0100, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області. 28 березня 2014 року він видав нотаріально посвідчену довіреність Донченку Р. В. строком до 28 березня 2017 року на право розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, в тому числі укладати договори оренди, підписувати їх, отримувати грошові кошти за укладеними договорами, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 28 березня 2014 року № 26540235. У листопаді 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався, що між ним та Фермерським господарством Берегове було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 46 років з орендною платою, яка складає 5 % від нормативної грошової оцінки об`єкта оренди за один рік і становить 4 019,46 грн. Право оренди зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 лютого 2014 року, номер запису про речове право 4596571. 20 січня 2014 року він нікого не уповноважував на підписання жодних документів на розпорядження належним йому майном, в тому числі й земельною ділянкою площею 3,5189 га з кадастровим номером 5323882200:00:025:0100. Крім того, з моменту укладення вказаного договору він не отримував і не отримує орендної плати, а відповідач користується земельною ділянкою.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2021 року (повний текст якої складено 04 червня 2021 року) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рябцевої Я. Г. залишено без задоволення, а рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року - без змін.

05 липня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рябцева Я. Г. подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Згідно з пунктом 8 оспорюваного договору оренди землі від 20 січня 2014 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4 019,46 грн, з якої вираховується податок з доходів орендодавця згідно з чинним законодавством.

Отже, ціна позову в цій справі становить 12 058,38 грн (4 019,46 х 3), що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Тобто справа № 544/378/20 є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Доводи касаційної скарги не свідчать про неврахування судами правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 16 січня 2011 року у справі № 3-31гс11, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц, в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 31 липня 2019 року у справі № 925/968/18, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 385/939/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 675/3131/18, так як у наведених судових рішенням встановлені обставини, які не є подібними до обставин цієї справи, в якій встановлено факт отримання позивачем орендної плати за оспорюваним договором через свого представника, який діяв на підставі чинної довіреності, виданої позивачем, яка не була скасована чи припинена.

Крім того, посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів .

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Рябцевої Ярослави Григорівни на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Берегове про розірвання договору оренди землі.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко