Постанова

від 15.04.2021 по справі 910/1671/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2021 р. Справа№ 910/1671/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 15.04.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київське виробниче об`єднання Простор на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 (повний текст рішення складено 20.10.2020)

у справі №910/1671/20 (суддя Котков О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Київське виробниче об`єднання Простор

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Логістик Транссервіс

про скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020 року Приватне акціонерне товариство Київське виробниче об`єднання Простор (надалі - ПрАТ КВО Простор , відповідач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі - відповідач) про скасувати рішення Київської міської ради ІХ сесії VIII скликання № 339/7912 про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Логістик Транссервіс в оренду земельних ділянок для обслуговування та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 22 у Святошинському районі міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення Київської міської ради від 12.12.2019 року № 339/7912 прийнято в порушення норм закону, тому підлягає скасуванню в судовому порядку.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, місцевим господарським судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Логістик Транссервіс (надалі ТОВ Логістик Транссервіс , третя особа).

Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні заяви про зміну предмета позову, оскільки у вказаній заяві позивач одночасно змінює предмет і підстави позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство Київське виробниче об`єднання Простор звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі №910/1671/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київське виробниче об`єднання Простор на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі №910/1671/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Київське виробниче об`єднання Простор на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі №910/1671/20, справу призначено до розгляду.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з перебуванням суддів у відпустці, склад колегії суддів неодноразово змінювався.

Так, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.02.2021 у справі №910/1671/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 справу №910/1671/20 прийнято до провадження у визначеному складі суду, справу призначено до розгляду.

У відзивах на апеляційну скаргу, відповідач та третя особа заперечили проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого господарського суду від 24.09.2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, Київська міська рада та ТОВ Логістик Транссервіс просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання 15.04.2021 з`явилися представники відповідача та третьої особи.

Представники позивача у судове засідання 15.04.2021 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, позивач повідомлявся належним чином.

Разом з тим, від ПрАТ КВО Простор до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи В обґрунтування вказаного клопотання представник скаржника посилається на введений на територій України карантин та проведення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) - обмеження руху громадського транспорту.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши думку представників відповідача та третьої особи щодо заявленого клопотання, відмовляє у його задоволенні та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники позивача, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представника скаржника у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Наведені у клопотанні про відкладення причини неявки, колегія не вважає поважними, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника позивача. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів. Судом апеляційної інстанції враховано, що 13.04.2021, Постійна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА вирішила продовжити посилені карантинні обмеження у Києві до 30.04.2021. Разом з тим, протоколом № 34 засідання Комісії внесено зміни до протоколу від 01.04.2021 № 29, які розширюють перелік осіб, що можуть користуватись під час локдауну громадським транспортом столиці, який наразі працює в режимі спецперевезень. Зокрема, за наявності службових посвідчень та засобів індивідуального захисту користуватись громадським транспортом можуть, зокрема адвокати, спеціальна перепустка не потрібна.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що представник позивача був присутній у попередніх судових засіданнях 11.02.2021 та 25.03.2021 та надавав суду свої пояснення по справі які колегією суддів прийняті до уваги.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 15.04.2021 надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти доводів, викладених у апеляційній скарзі на підставі доводів, зазначених у відзивах на скаргу та просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судом апеляційної інстанції відхилено клопотання скаржника про зупинення провадження у даній справі до набрання рішень законної сили по справам № 910/8399/20 та № 910/8965/18, оскільки у відповідності до п. 5 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Дослідивши підстави поданого відповідачем клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість на підставі приписів ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, а саме з мотивів не доведення заявником факту об`єктивної неможливості розгляду справи № 910/1671/20 до вирішення справи № 910/8399/20 та про можливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в даному господарському спорі.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у справі №910/8399/20 рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 скасовано, прийнято нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Беручи до уваги вказану постанову від 17.02.2021 у справі №910/8399/20, яка була прийнята після розгляду справи № 910/1671/20 судом першої інстанції, враховуючи приписи ст. ст. 119, 269 ГПК України, колегією суддів задоволено клопотання ТОВ Логістик Транссервіс про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи додаткових доказів (постанова від 17.02.2021 у справі №910/8399/20).

Крім того, враховуючи приписи ст. ст. 119, 269 ГПК України суд апеляційної інстанції поновив строк для подання доказів та долучення до матеріалів справи додаткових доказів - лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 40-301-22/21 від 14.04.2021, оскільки вказаний лист заявником отримано на адвокатський запит 14.04.2021, тобто після прийняття рішення у даній справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції рішенням ІІІ сесії XXIII скликання Київської міської ради від 08 липня 1999 року № 348/449 Про надання та вилучення земельних ділянок надано в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку площею 1,76 га для будівництва та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 24/2 у Ленінградському районі м. Києва.

Вищезазначеним рішенням Київської міської ради вирішено:

- затвердити проект відведення земельної ділянки акціонерному товариству Київське виробниче об`єднання Простор закритого типу для будівництва та експлуатації виробничої бази на кільцевій дорозі, 24/2 у Ленінградському районі;

- вилучити з користування радгоспу Совки частину земельної ділянки площею 1,76 га, з них: пасовищ - 1,07 га, господарських будівель та дворів - 0,69 га, відведеної сільськогосподарській артілі Комуніст (акт на вічне користування землею колгоспами від 25.02.47, лист-згода від 21.10.98 № 251);

- надати акціонерному товариству Київське виробниче об`єднання Простор закритого типу за умови виконання п. 1 додатка 3 до цього рішення в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку площею 1,76 га для будівництва та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 24/2 у Ленінградському районі за рахунок земель вилучених з користування радгоспу Совки даним рішенням.

Протоколом від 24.06.1998 року у справі № 263 Головного управління містобудування та архітектури м. Києва Головкиївархітектура погоджено архітектурно-планувальну частину проекту виробничих будівель АТЗТ КВО Простір по вул. Великій окружній дорозі. Термін дії протоколу 2 роки до 24 червня 2000 року.

Згідно висновку № 86 від 07.10.1998 року Київської міської санепідемстанції Міністерства охорони здоров`я України земельна ділянка в Ленінградському районі по вул. Трублаїні, 2 за санітарно-гігієнічними вимогами придатна для будівництва виробничих баз АТ КВО Простор .

05.11.1998 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва видано АТЗТ КВО Простор дозвіл № 298-Лн на будівництво І-ї черги виробничої бази, вул. Трублаїні, 2. Строк дії дозволу до 31.12.1998 року.

30.07.1999 позивач звернувся до начальника Київського міського управління земельних ресурсів з листом № 76 від 29.07.1999 про видачу Державного акту на право користування земельною ділянкою, який був отриманий Київським міським управлінням земельних ресурсів за вх. № 12336.

Позивач зазначає, що право власності на земельну ділянку по вул. Кільцева дорога, 24/2 у м. Києві, на якій розташована виробнича будівля (склад) літ. А , площею 305,90 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 965485280000) та право оренди строком на 49 років на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:201:0054 площею 0,4683 га зареєстровано за ПАТ Київське виробниче об`єднання Простор (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1714941480000, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 125335219 від 25.05.2018 року.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 125333492 від 25.05.2018 року на земельній ділянці по вул. Кільцева дорога, 24/2 у м. Києві також розташована виробнича будівля (насосна станція) літ. Б , площею 232,70 кв.м, право власності на яку зареєстровано за ПАТ Київське виробниче об`єднання Простор (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 965549380000).

26.11.2018 в Державному земельному кадастрі ПАТ Київське виробниче об`єднання Простор було зареєстровано земельну ділянку площею 0,9543 га, що розташована за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 24/2, кадастровий номер: 8000000000:75:201:0055, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаною з отриманням прибутку). Вказане підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000857182018 від 26.11.2018.

Крім того, 26.11.2018 в Державному земельному кадастрі ПАТ Київське виробниче об`єднання Простор було зареєстровано земельну ділянку площею 0,4683 га, що розташована за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 24/2, кадастровий номер: 8000000000:75:201:0054, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаною з отриманням прибутку). Вказане підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000857192018 від 26.11.2018 року.

За доводами позивача, виробничі будівлі - склад літ. А , площею 305,90 кв.м та насосна станція літ. Б , площею 232,70 кв.м на законних підставах були збудовані ПАТ Київське виробниче об`єднання Простор на вищевказаних земельних ділянках 8000000000:75:201:0055 та 8000000000:75:201:0054 відповідно до проектної документації, розробленої Державним комунальним проектним комплексом Київпроект , що узгоджена та зареєстрована Головним управління архітектури та містобудування м. Києва за № 263 від 24.06.1998 року та дозволом на будівництво № 298-Лн від 05.11.1998 року, виданим Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва.

Позивач вказує, що з офіційного веб-сайту Київської міської ради за посиланням: https://kmr.gov.ua/uk/rishenya/419?field_numeric_doc_value=339%2F7912+&field_teaser_value_1=&field_podanya_value_selective=All&field_start_date_n_h_value_1%5Bmin%5D%5Bdate%5D=&field_start_date_n_h_value_1%5Bmax%5D%5Bdate%5D=&field_birthday_2_value/5Bmin%5D%5Bdate%5D=&field_birthday_2_value%5Bmax%5D%5Bdate%5D=) йому стало відомо, що рішенням ІХ сесії VIII скликання Київської міської ради від 12 грудня 2019 року № 339/7912 передано Товариству з обмеженою відповідальністю Логістик Транссервіс в оренду на 10 років земельні ділянки площею 0,4683 га (кадастровий номер: 8000000000:75:201:0054) та площею 0,9543 га (кадастровий номер: 8000000000:75:201:0055) для обслуговування та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 22 у Святошинському районі м. Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення було прийнято передчасно, з огляду на те, що земельні ділянки (кадастрові номери: 8000000000:75:201:0054 та 8000000000:75:201:0055) перебувають у користуванні ПАТ КВО Простор строком на 49 років, про що 25.05.2018 року до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та 26.11.2018 року до Державного земельного кадастру було внесено відповідні записи, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 125335219 та № 125333492 від 25.05.2018 року та Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000857182018 та № НВ-8000857192018 від 26.11.2018 року. На думку позивача, приймаючи оскаржуване рішення відповідач не врахував, що земельні ділянки (кадастрові номери: 8000000000:75:201:0054 та 8000000000:75:201:0055) фактично перебували у тимчасовому користуванні позивача строком на 49 років, тому рішення ІХ сесії VIII скликання Київської міської ради від 12 грудня 2019 року № 339/7912 підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти позову, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач зазначив, що:

- Київській міські раді стало відомо, що позивач зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди на земельні ділянки кадастрові номери 8000000000:75:201:0054 та 8000000000:75:201:0055, які не передавались йому в оренду, за відсутності укладених договорів оренди;

- рішення ІІІ сесії XXIII скликання Київської міської ради від 08 липня 1999 року № 348/449 втратило чинність відповідно до Порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 року № 457/1867.

- Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію права оренди на земельні ділянки кадастрові номери 8000000000:75:201:0054 та 8000000000:75:201:0055 та реєстрацію права власності на об`єкти незавершеного будівництва;

- ПАТ КВО Простор до бюджету не було сплачено втрати сільськогосподарського виробництва, рішення Київської міської ради від 08.07.1999 року № 348/449 не було виконане та втратило чинність, що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.07.2019 року № 05716-13425;

- ПАТ КВО Простор не виконало умови за яких земельні ділянки могли бути передані в оренду, між Київською міською радою та ПАТ КВО Простор договір оренди укладено не було, що посвідчує право користування земельною ділянкою, та не було проведено державну реєстрацію договору оренди, відповідно ПАТ КВО Простор не набуло право оренди на земельну ділянку;

- зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельні ділянки за кадастровими номерами 8000000000:75:201:0054 та 8000000000:75:201:0055 не співпадають з площами ділянок наданими в оренду рішенням ІІІ сесії XXIII скликання Київської міської ради від 08 липня 1999 року № 348/449 та відсутні правові підстави вважати, що земельні ділянки за кадастровими номерами 8000000000:75:201:0054 та 8000000000: 75:201:0055 це саме земельні ділянки, які могли бути надані ПАТ КВО Простор за умови виконання умов, передбачених п. 1 додатку № 3 до рішення.

Третя особа проти позовних вимог заперечила, посилаючись на те, що:

- ТОВ Логістик Транссервіс отримало земельні ділянки для обслуговування та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 22 у Святошинському районні міста Києва в оренду в порядку та згідно вимогам чинного законодавства, отже є законним землекористувачем (орендарем) земельних ділянок кадастрові номери 8000000000:75:201:0054 та 8000000000:75:201:0055;

- позивач не надав жодних належних та допустимих доказів про те, що договір оренди укладено, орендна плата сплачувалась, право оренди земельних ділянок було ним реалізовано та він є належним орендарем або користувачем земельних ділянок та доказів того, що він протягом 20 років звертався за поновленням нібито порушеного права;

- у переліку документів, на підставі яких за позивачем було зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно, відсутній документ, який посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (договір оренди земельної ділянки), тому рішення III сесії Київської міської ради XXII скликання від 08.07.1999 року № 348/449 Про надання та вилучення земельних ділянок не є належним документом, який посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, оскільки втратило чинність відповідно до норм Порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 року № 457/1867 та прийнято після видачі дозволу від 1998 року;

- відповідно до наданих позивачем документів та даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дозвіл на будівництво № 298-Лн, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, був отриманий позивачем від 05.11.1998 року;

- дозвіл на будівництво № 298-Лн, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, отриманий позивачем від 05.11.1998 року був неправомірно отриманий останнім, з порушенням всіх вимог чинного на дату видачі законодавства, отже позивачем була здійснена незаконна реєстрація права власності на об`єкти, що знаходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:75:201:0054 та 8000000000:75:201:0055 до дати прийняття рішення органу місцевого самоврядування, яке втратило чинність на підставі недійсного дозволу на виконання будівельних робіт;

- документи надані позивачем у підтвердження права власності на об`єкти недобудованих споруд підтверджують факт неправомірності набуття права власності на об`єкти, та відповідним чином не є документами в розумінні чинного законодавства України, які підтверджують наявність у позивача права власності на об`єкти недобудови та права оренди на земельні ділянки, а наявність зареєстрованого, з порушенням вимог чинного законодавства, права власності на об`єкти недобудови, ніяким чином не створюють істотного значення при вирішенні питання щодо правомірності використання земельних ділянок.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив суд скасувати рішення Київської міської ради ІХ сесії VIII скликання № 339/7912 про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Логістик Транссервіс в оренду земельних ділянок для обслуговування та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 22 у Святошинському районі міста Києва.

Положеннями ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з положеннями ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частиною 2 ст. 83 Земельного кодексу України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Стаття 14 Конституції України закріплює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За приписами п.п. а), б), в) ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.

За змістом ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до вказаного Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

З системного аналізу норм чинного законодавства слідує, що право розпорядження земельними ділянками комунальної власності в межах території м. Києва належить до повноважень Київської міської ради.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні також встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За приписами ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію (ч. 5 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 155 Земельного кодексу України У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням ІІІ сесії XXIII скликання Київської міської ради від 08 липня 1999 року № 348/449 Про надання та вилучення земельних ділянок надано в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку площею 1,76 га для будівництва та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 24/2 у Ленінградському районі м. Києва.

Вказаним рішенням Київської міської ради затверджено проект відведення земельної ділянки акціонерному товариству Київське виробниче об`єднання Простор закритого типу для будівництва та експлуатації виробничої бази на кільцевій дорозі, 24/2 у Ленінградському районі; вилучено з користування радгоспу Совки частину земельної ділянки площею 1,76 га, з них: пасовищ - 1,07 га, господарських будівель та дворів - 0,69 га, відведеної сільськогосподарській артілі Комуніст (акт на вічне користування землею колгоспами від 25.02.47, лист-згода від 21.10.98 № 251); надано акціонерному товариству Київське виробниче об`єднання Простор закритого типу за умови виконання п. 1 додатка 3 до цього рішення в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку площею 1,76 га для будівництва та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 24/2 у Ленінградському

Відповідно до додатку № 3 до рішення Умови надання акціонерному товариству Київське виробниче об`єднання Простор закритого типу земельної ділянки на Кільцевій дорозі, 24/2 у Ленінградському районі Акціонерному товариству Київське виробниче об`єднання Простор закритого типу: виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог ст. 40 Земельного кодексу України (п. 1.1.); у місячний термін замовити у Київському міському управлінні земельних ресурсів документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (п. 1.2.); забезпечити вільний доступ для прокладки нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мережі споруд на них, що знаходяться в межах закріплюваної території (п. 1.3.); майново-правові питання вирішувати у встановленому порядку (п. 1.4.); відшкодувати Київській міській раді втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь з земель радгоспу Совки в сумі 17,76 тис. грн. (п. 1.5.). Попереджено землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог ст. 27 Земельного кодексу України .

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000857182018 від 26.11.2018 року вбачається, що 26.11.2018 року в Державному земельному кадастрі ПАТ Київське виробниче об`єднання Простор було зареєстровано земельну ділянку площею 0,9543 га, що розташована за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 24/2, кадастровий номер: 8000000000:75:201:0055, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаною з отриманням прибутку).

Також з наявного в матеріалах справи Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000857192018 від 26.11.2018 року слідує, що 26.11.2018 року в Державному земельному кадастрі ПАТ Київське виробниче об`єднання Простор було зареєстровано земельну ділянку площею 0,4683 га, що розташована за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 24/2, кадастровий номер: 8000000000:75:201:0054, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаною з отриманням прибутку).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ІХ сесії VIII скликання Київської міської ради від 12 грудня 2019 року № 339/7912 передано Товариству з обмеженою відповідальністю Логістик Транссервіс в оренду на 10 років земельні ділянки площею 0,4683 га (кадастровий номер: 8000000000:75:201:0054) та площею 0,9543 га (кадастровий номер: 8000000000:75:201:0055) для обслуговування та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 22 у Святошинському районі м. Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач стверджує, що приймаючи 12 грудня 2019 року рішення № 339/7912 відповідач не врахував, що земельні ділянки (кадастрові номери: 8000000000:75:201:0054 та 8000000000:75:201:0055) фактично перебували у тимчасовому користуванні позивача строком на 49 років.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти вказаних доводів позивача, зазначив, що позивач не є орендарем земельних ділянок 8000000000:75:201:0054 та 8000000000:75:201:0055 за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 24/2, оскільки за відсутності укладених договорів оренди зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди на земельні ділянки кадастрові номери 8000000000:75:201:0054 та 8000000000:75:201:0055, тобто набув право оренди на земельні ділянки, які йому в оренду не передавались.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням від 08.07.1999 року № 348/449 Акціонерному товариству Київське виробниче об`єднання Простор закритого типу було надано в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку площею 1,76 га для будівництва та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 24/2 за умови виконання пункту 1 додатку № 3 до цього рішення.

Так, у п. 1.5. додатку № 3 до рішення встановлено, що Акціонерному товариству Київське виробниче об`єднання Простор закритого типу необхідно відшкодувати Київській міській раді втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь з земель радгоспу Совки в сумі 17,76 тис. грн.

Проте, доказів відшкодування Київській міській раді втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь з земель радгоспу Совки в сумі 17,76 тис. грн. матеріали справи не містять.

Судова колегія звертає увагу на те, що п. 3 рішення від 08.07.1999 року № 348/449 чітко було визначено, що земельна ділянка площею 1,76 га передається в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років лише за умови виконання п. 1 додатка 3 до цього рішення, який в частині відшкодування втрат в сумі 17,76 тис. грн. позивачем виконано не було. В матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Згідно з статтею 72 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Частиною 5 статті 6 Закону України Про оренду землі передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 15 Закону України Про оренду землі визначає істотні умови договору оренди землі. Зокрема, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, право оренди земельної ділянки це засноване на підставі договору оренди право. Відтак, договір оренди земельної ділянки, який містить істотні умови є документом який засвідчує виникнення права оренди земельної ділянки.

Місцевим господарським судом встановлено, що договір оренди земельних ділянок між позивачем та Київською міською радою укладено не було. При цьому з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що 03.01.2019 року позивач звертався до Київської міської ради із заявою № 3 від 03.01.2019 року про укладення договору оренди земельних ділянок. Тобто, як вірно зауважив суд першої інстанції, позивач звернувся до Київської міської ради із даною заявою майже через 20 (двадцять) років після прийняття рішення від 08.07.1999 року № 348/449.

У відповідь на заяву № 3 від 03.01.2019 року листом № 05716-3480 від 14.02.2019 року Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що пунктом 5 перехідних положень розділу 11 Порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 року № 457/1867 визначено, що рішення Київської міської ради, прийняті до набуття чинності цим Порядком, відповідно до яких зацікавлені особи мають право укласти договори оренди землі, вважаються такими, що втратили чинність, через дванадцять місяців після офіційного оприлюднення цього Порядку, якщо відповідні договори оренди землі на підставі таких рішень не будуть укладені протягом цього терміну.

Крім того, у вказаному листі Департамент земельних ресурсів зауважив, що пункт 3 рішення Київської міської ради від 08.07.1999 року № 348/449 Про надання та вилучення земельних ділянок не містить інформацію щодо кадастрових номерів 8000000000:75:201:0055, 8000000000:75:201:0054, що не дає можливість встановити передачу Київською міською радою ПАТ КВО Простор цих земельних ділянок.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення ІІІ сесії XXIII скликання Київської міської ради від 08 липня 1999 року № 348/449 Про надання та вилучення земельних ділянок , яким позивачу надано в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку площею 1,76 га для будівництва та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 24/2 у Ленінградському районі м. Києва втратило чинність.

Судовою колегією враховано, що у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати своїх попередніх рішень, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.

Разом з тим, позивач помилково ототожнює втрату чинності рішенням органу місцевого самоврядування внаслідок його невиконання у встановлений строк фізичною чи юридичною особою, яка претендує отримати земельну ділянку в оренду, з скасуванням попереднього рішення органу місцевого самоврядування в розумінні рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009. При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, про існування такого припису та можливість настання відповідного наслідку позивач був обізнаний або повинен був бути обізнаним в межах реалізації ним відповідних правомочностей на отримання земельної ділянки в оренду.

Рішення Київської міської ради від 08 липня 1999 року № 348/449 не створює у відповідача обов`язку щодо укладення договору оренди земельних ділянок, оскільки відновлення рішення, яке втратило чинність, не відбувається за наслідком зміни нормативного регулювання.

Тобто, як вірно вказав суд першої інстанції, заявлені позивачем у даній справі вимоги про скасування рішення Київської міської ради ІХ сесії VIII скликання № 339/7912 про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Логістик Транссервіс в оренду земельних ділянок для обслуговування та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 22 у Святошинському районі міста Києва не приводять до поновлення права позивача, оскільки позивач, за наслідками розгляду спору позбавлений можливості реалізувати свої права на користування земельними ділянками 8000000000:75:201:0055, 8000000000:75:201:0054, так як їх реєстрація в Державному земельному кадастрі неможлива без скасування державної реєстрації земельних ділянок 8000000000:75:201:0055, 8000000000:75:201:0054.

Позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів порушення відповідачем його прав, що на думку скаржника, полягає у прийнятті рішення Київської міської ради ІХ сесії VIII скликання № 339/7912 про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Логістик Транссервіс в оренду земельних ділянок для обслуговування та експлуатації виробничої бази на Кільцевій дорозі, 22 у Святошинському районі міста Києва.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу відповідачем.

Місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позову з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачами прав позивача та охоронюваних законом інтересів за викладених в позовній заяві обставин.

Щодо порушення на думку позивача оскаржуваним рішенням його права оренди та права власності на недобудовані будівлі, які за доводами останнього знаходяться на спірних земельних ділянках, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Судом апеляційної інстанції врахований лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 40-301-22/21 від 14.04.2021 наданий на адвокатський запит 14.04.2021 №09/04/2021 представника ТОВ Логістик Транссервіс відносно дозволу на виконання будівельних робіт № 298- Лн від 05.11.1998 року будівництва 1-ї черги виробничої бази на вул. Трублаїні, 2, виданого на підготовчі роботи , строком дії дозволу до 31.12.1998 року, а саме чи видавався такий дозвіл та строк на який він був виданий, чи є чинним/дійсним цей дозвіл, чи був дійсним/чинним цей дозвіл станом на 2018 рік, які види робіт могли виконуватись за цим дозволом та чи необхідно було для отримання дозволу на виконання будівельних робіт в 1998 році подавати документ про наявність прав на земельну ділянку.

Так, у вказаному листі на адвокатський запит Державна архітектурна-будівельна інспекція України зазначає, що механізм набуття права на виконання будівельних робіт (що діяв на момент отримання дозволу) визначався ДБН А.3.1-2-93 Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт , затвердженого Наказом Мінбудархітектури України від 10.08.1993року №136 (надалі - ДБН А.3.1-2-93).

Відповідно до п.3.3 ДБН А.3.1-2-93 у разі позитивного рішення орган держархбудконтролю видає забудовнику (замовнику) дозвіл на вкидання будівельних робіт по формі згідно додатку 6. По закінченню терміну дії дозволу забудовник (замовник) повинен продовжити його в органах держархбудконтролю в місячний строк. Якщо дозвіл на будівництво не було продовжено протягом місяця після закінчення його терміну, він вважається таким, що втратив чинність.

Відповідно до даних Департаменту, відсутня інформація, щодо видачі Управлінням державно архітектурно-будівельного контролю м. Києва дозволу на виконання будівельних робіт від 05.11.1998 №298-Л на будівництво першої черги виробничої бази, вул. Трублаїні. 2. Крім цього відсутня інформація щодо продовження дії вищевказаного дозволу.

Крім того, у Листі зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України Про реалізацію експериментального проекту щодо запровадження першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 01.07.2020 № 559 затверджено Порядок проведення експериментального проекту щодо запровадження першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ( далі - Порядок). Експериментальним проектом передбачено створення та внесення відомостей до Реєстру будівельної діяльності першої черги Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва (далі - Реєстр)

Відповідно до підпункту 10 пункту 4 Порядку, Єдина державна електронна система у сфері будівництва виконує функції таких електронних ресурсів - єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Щодо необхідності подавати документ про наявність прав на земельну ділянку для отримання дозволу на виконання будівельних робіт в 1998 році Державна архітектурна-будівельна інспекція України зазначила, що відповідно до підпункту б) пункту 2.1. ДБН А.3.1.-2-93 для реєстрації об`єкта і отримання дозволу на виконання будівельних робіт забудовник (замовник) повинен надати в орган держархбудконтролю документ, що підтверджує право забудовника (замовника) на використання (власність) земельної ділянки, на якому буде розміщений об`єкт (будівництва) .

Отже, Дозвіл від 05.11.98 року № 298-Лн строком дії до 31.12.1998 року не може бути належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 73, 76 та 77 ГПК України, оскільки він не був виданий та не був зареєстрованим у встановлений законодавством спосіб.

Крім того, судом апеляційної інстанції врахована постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у справі №910/8399/20 якою скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 та прийнято нове рішення яким відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства Київське виробниче об`єднання Простор до Міністерства юстиції України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Київська міська рада, ТОВ Логістик Транссервіс про скасування наказу Міністерства юстиції України № 1628/5 від 12.05.2020, прийнятого за результатами скарги ТОВ Логістик Транссервіс , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.03.2020 за № 7872-33-20 щодо державного реєстратора комунального підприємство Реєстратор , м. Київ Нікітіна Юлія Володимирівна; державного реєстратора комунального підприємства Центр державної реєстрації , м. Київ Демченко Марина Олександрівна; державного реєстратора комунального підприємства Центр державної реєстрації , м. Київ Тарнавська Світлана Володимирівна.

У вказаній постанові по справі №910/8399/20 судом апеляційної інстанції зазначено, що судом не встановлено наявність порушеного права оренди чи права власності у позивача, про порушення якого він зазначає як на підставу звернення до суду. Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції виходила з того, що оскаржуваними рішеннями проведена державна реєстрація права власності ПАТ КВО Простор на об`єкти незавершеного будівництва та права оренди земельних ділянок, однак подані ПАТ КВО Простор документи не давали змоги встановити набуття ПАТ КВО Простор права власності на об`єкти незавершеного будівництва 1, 2, а також набуття права оренди земельних ділянок 1, 2, оскільки для проведення державної реєстрації таких прав заявником до заяв не було подано документа, що посвідчує речове право (користування) на земельні ділянки 1, 2 під об`єктами незавершеного будівництва 1, 2, та документа, який відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, а також технічних паспортів на об`єкти незавершеного будівництва 1, 2.

Колегією суддів спростовано ті порушення Колегією, які на думку позивача мали місце, що мають процедурний характер. При тому, суд наголосив, що в позовній заяві відсутнє обгрунтування порушення відповідачем прав та інтересів позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду.

Отже судом у справі №910/8399/20 встановлено, що у Позивача відсутнє порушене право оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:75:201:0054 та 8000000000:75:201:0055 та право власності на недобудовані будівлі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України колегія суддів апеляційного господарського суду вважає встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у справі №910/8399/20 обставини є преюдиційними у даній справі № 910/1671/20.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ПрАТ КВО Простор не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2020, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ПрАТ КВО Простор слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2020 - залишити без змін.

Судові витрати (судовий збір) розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київське виробниче об`єднання Простор на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі №910/1671/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі №910/1671/20 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Приватне акціонерне товариство Київське виробниче об`єднання Простор .

4. Матеріали справи №910/1671/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 04.06.2021 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.Р. Станік