Постанова

від 24.05.2021 по справі 910/565/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2021 р. Справа№ 910/565/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 про відмову у встановленні тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України

у справі № 910/565/20 (суддя: Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційний прогрес

до Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер Технологій

про стягнення 161 311,05 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 у справі № 910/565/20 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ Майстер Технологій на користь ТОВ Інноваційний прогрес основний борг у розмірі 80 125,49 грн, штраф у розмірі 670, 96 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,95 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

07.08.2020 на виконання вищезазначеного рішення судом був виданий відповідний наказ.

25.02.2021 через відділ діловодства суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича надійшло подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі № 910/565/20 у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер Технологій Чорнобая Василя Валерійовича за межі України відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А.М. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі № 910/565/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер Технологій Чорнобая Василя Валерійовича за межі України.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що прийнята місцевим господарським судом з порушенням норм процесуального права. Так, апелянт стверджує, що місцевий господарський суд дійшов безпідставних висновків про відсутність доказового підтвердження ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. За доводами приватного виконавця наведені обставини підтверджуються вчиненням відповідачем активної господарської діяльності та прийняття участі у тендерних закупівлях на значні суми коштів, керівник жодного разу не з`явився до виконавця, про об`єктивність причин своєї неявки не повідомив. Примусові заходи приватного виконавця щодо виконання судового рішення виявились безрезультатними, а тому у останнього відсутня можливість належним чином виконати судове рішення, що набрало чинності та підлягає примусовому виконанню згідно Закону України Про виконавче провадження .

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2021, апеляційна скарга у справі № 910/565/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 поновлено приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Телявському А.М. строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 02.03.2021; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі № 910/565/20; розгляд справи призначено на 24.05.2021; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Від ТОВ Майстер Технологій надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач звертає увагу на те, що приписами ст. 337 ГПК України передбачено можливість застосування санкцій у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності самого факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. За доводами відповідача приватним виконавцем належними засобами доказування не доведено наявності факту ухилення від виконання судового рішення.

В судове засідання 24.05.2021 представники ТОВ Інноваційний прогрес та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А. М. не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому законом порядку за адресами місцезнаходження юридичних осіб згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, рекомендований конверт, що надсилався на адресу позивача, повернутий відділенням поштового зв`язку з відміткою адресат відсутній . Згідно повідомлення про повернення поштового відправлення приватним виконавцем отримано рекомендовану кореспонденцію суду 05.05.2021.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, унормованих ст. 273 ГПК України, а також з врахуванням того, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони і приватного виконавця, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та приватного виконавця, повідомлених належним чином про здійснення перегляду справи в апеляційному порядку.

В судовому засіданні 24.05.2021 представник відповідача заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

За змістом п. 29 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Звертаючись до місцевого господарського суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України, приватний виконавець посилався на те, що під час здійснення виконавчих дій встановлено відсутність у боржника коштів на рахунку, зареєстрованого на праві власності нерухомого/рухомого майна та земельних ділянок. Також на адресу товариства-боржника неодноразово надсилались приватним виконавцем виклики керівнику юридичної особи, однак керівник в офіс виконавця не з`являвся та про причини неявки не повідомив. Крім того приватний виконавець стверджує, що відповідач здійснює активну підприємницьку діяльність, приймає участь у тендерних закупівлях на значні суми. У зв`язку з викладеними обставинами приватний виконавець вважає, що керівник ТОВ Майстер Технологій , як уповноважена особа, навмисно не виконує наказ № 910/565/20 від 07.08.2020, що виданий Господарським судом міста Києва, про стягнення 161 311,05 грн, що на його думку є підставою для застосування до керівника товариства-боржника заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджена така обов`язкова умова для застосування тимчасових обмежень для виїзду за кордон, як ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, в розумінні ст. 337 ГПК України, ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , то відсутні підстави для задоволення подання приватного виконавця у даній справі.

Крім того, судом першої інстанції зауважено, що приватним виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що керівник боржника здійснює виїзди за кордон, а у поданні не було зазначено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника реально забезпечить виконання рішення суду по справі № 910/565/20, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції/ покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті саме забезпечення виконання цього рішення суду.

Колегія суддів, переглянувши в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2021, погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

За своєю суттю обмеження у праві виїзду за межі України є тим заходом, який застосовується судом по відношенню до боржника у випадку вжиття виконавцем всіх можливих від нього заходів спрямованих на виконання рішення суду, які як наслідок залишились безрезультатними, в зв`язку з чим виникає необхідність вжиття даного заходу як виключного.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 19) ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Застосовуючи зазначені стандарти до цієї справи, суд звертає увагу на те, що стаття 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України передбачає можливість тимчасового обмеження права громадянина України, який має паспорт, на виїзд за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання таких зобов`язань. Тобто Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань та/або судового рішення, а за ухилення від їх виконання. При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням необхідно розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

При цьому, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду. Тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Так, на обґрунтування ухилення боржника від виконання судового рішення приватним виконавцем до матеріалів подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України надано документи виконавчого провадження, а саме постанову про відкриття виконавчого провадження, запити до державних установ відносно інформації щодо перебування у власності товариства-боржника рухомого/нерухомого майна та земельних ділянок, постанову про арешт коштів та майна боржника, листи-повідомлення установ банку про відсутність коштів на рахунку боржника, відповіді державних установ щодо відсутності у божника майна, виклики приватного виконавця щодо керівника товариства-боржника.

Таким чином з представлених приватним виконавцем документів вбачається наявність обставин неможливості виконання відповідачем судового рішення у зв`язку з відсутністю відповідних коштів на рахунках боржника та майна. Поряд з цим, як вже зазначалось, наявність невиконаного зобов`язання не може бути достатньою підставою для застосування такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення як застосування до керівника товариства-боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що приватним виконавцем не доведено того, що ним було вчинено усі можливі заходи з примусового виконання судового рішення з огляду на посилання апелянта на активну господарську діяльність, а відтак і можливої наявності рахунків у інших банківських установах.

Також, у даній справі, не може бути достатньою підставою для визнання обставин ухилення від виконання судового рішення неявка керівника товариства-боржника на виклик приватного виконавця, оскільки, як встановлено судовою колегією, до матеріалів справи не надано доказів надіслання повідомлень приватним виконавцем та їх отримання керівником ТОВ Майстер Технологій .

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що приватним виконавцем при зверненні з відповідним поданням належними, та допустимими доказами в контексті ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України недоведено ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, а відтак висновок суду першої інстанції про відмову в його задоволенні є правомірним.

При цьому, судовою колегією враховано, що згідно ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для охорони здоров`я або моралі, чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі Гочев проти Болгарії ( Gochev v. Bulgaria від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції, і, по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів необхідно пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдане лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте, навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим з самого початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, у тому числі й ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

У справі Хлюстов проти Росії ( Khlyustov v. Russia від 11 липня 2013 року) ЄСПЛ застосував вказані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушенням ст.2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано автоматично , тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, без належного обґрунтування з врахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість оскаржуваної ухвали та її прийняття з порушенням норм процесуального закону, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 02.03.2021, відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 234, 337 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича).

Керуючись ст. ст. 129, 255, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі № 910/565/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі № 910/565/20 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича.

4. Матеріали справи № 910/565/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець

Повний текст постанови складено 04.06.2021