Постанова

від 25.05.2021 по справі 910/13580/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2021 р. Справа№ 910/13580/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі Реуцькій Т.О.

представники сторін у судове засідання не з`явились.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Консалдінг-Інвест

на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2020

у справі №910/13580/20 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СПЕКТР-АГРО

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Консалдінг-Інвест ,

2. товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕЛЕНА ГІЛЬДІЯ ПЕРЕРОБКА

про стягнення 444 709,01 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Позов заявлено про солідарне стягнення з відповідачів основного боргу в сумі 310 986,64 грн. за поставлений позивачем відповідачу 1 за укладеним з останнім договором поставки №Пж-20/113-КВ від 16.03.2020, але неоплачений товар, 36% річних в сумі 37 985,91 грн., пені в сумі 13 045,95 грн. та штрафу в сумі 82 690,51 грн.

Вимоги до відповідача 2 ґрунтуються на укладеному сторонами договорі поруки № П/Пж-20/113-КВ від 16.03.2020, яким забезпечувалось виконання відповідачем 1 всіх грошових зобов`язань договором поставки №Пж-20/113-КВ від 16.03.2020.

У поданому до суду першої інстанції відзиві на позов відповідач 1 визнав позов в частині суми основного боргу у розмірі 310 986,64 грн., в іншій частині проти позову заперечив.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2020, повний текст якого складений 10.12.2020, у справі № 910/13580/20 позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності основного боргу у відповідача 1 перед позивачем за поставлений за спірним договором поставки товар у заявленій до стягнення сумі доведений належним чином, з огляду на що позивач має право на солідарне стягнення основного боргу, річних, штрафу та пені у заявлених до стягнення сумах з відповідача 1 (боржника) та відповідача 2 (поручителя за спірним договором поруки).

Не погоджуючись з рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Консалдінг-Інвест звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2020 по справі №910/13580/20 та прийняти нове судове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги та стягнути солідарно з відповідачів 310 986,64 грн. основного боргу, у солідарному стягненні з відповідачів 36% річних в сумі 37 985,91 грн., пені в сумі 13 045,95 грн. та штрафу в сумі 82 690,51 грн. відмовити.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції при ухвалені оспорюваного рішення не з`ясував всіх істотних обставини, що мають значення для всебічного розгляду справи.

У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що, з урахуванням всіх інтересів сторін, що заслуговують на увагу, положень ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та Закону України Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 , стягнення штрафних санкцій, які розраховувалися у період дії встановленого урядом України карантину, суперечить принципам господарського законодавства та є несправедливим відносно апелянта, тобто фактично просив зменшити нараховані до стягнення суми річних, штрафу та пені до 0,00 грн.

Апелянт зазначив про те, що:

- суд першої інстанції не прийняв до уваги істотні обставини, які спричинили спірну заборгованість апелянта та які полягають повному зупиненні господарської діяльності апелянта у період сплати чергових платежів через встановлення урядом України карантину;

- судом першої інстанції не встановлено всіх істотних обставин, які призвели до заборгованості відповідача перед позивачем, при цьому позивач не довів суду, що наявний борг спричинив останньому реальні збитки.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2021 року справу №910/13580/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Консалдінг-Інвест на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2020 року у справі №910/13580/20 та призначено розгляд справи на 23.03.2021 о 10 год. 45 хв.

05.03.2021 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що:

- за змістом положень ст. 551 ЦК України зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду і відповідачем, для застосування вказаної норми закону мають бути доведені одночасно розмір збитків, значне перевищення неустойки стосовно розміру збитків та наявність інших обставин, які мають істотне значення, проте відповідач 1 не довів наявність всіх цих факторів, які необхідні для застосування судом вказаної норми закону;

- посилання апелянта на надмірно великий розмір штрафних санкцій є безпідставними, оскільки суми присуджених до стягнення штрафу та пені (95 736,46 грн.), становлять лише 24,3 % від загальної суми позовних вимог (444 709,01 грн.). При цьому 36% річних за своєю правовою природою є платою за користування грошовими коштами та, відповідно, не є неустойкою у вигляді штрафу чи пені;

- тим, що у період дії карантину, апелянт проводив часткові оплати за поставлений товар спростовуються його посилання на повне зупинення його господарської діяльності у цей період;

- позивач не повинен доводити факт наявності та розмір збитків;

- положення Закону України Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки останні виникли на підставі договору поставки, в той час як вказаний закон регулює кредитні відносини між банками та/бо іншою фінансовою установою та позичальниками,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з відповідачів солідарно судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в господарському суді апеляційної інстанції в розмірі 12 000,00 грн.

30.04.2021 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання, про розгляд справа у відсутності уповноваженого представник позивача, також в заяві просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання, 25.05.2021 року представники сторін не з`явились, про причини неявки представник відповідача не повідомив, в свою чергу клопотання позивача, про розгляд справи у відсутності уповноваженого представника, підлягає задоволенню.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги (а.с.178-180,183-189), а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників сторін за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.03.2020 позивач як постачальник та відповідач 1 як покупець уклали договір поставки № Пж-20/113-КВ (далі Договір) ( а.с.5-9) в п.1.1 якого погодили, що на умовах, визначених Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі Товар), а покупець - прийняти Товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки (згідно правил Інкотермс 2010), порядок та термін оплати Товару та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до Договору, які є невід`ємними його частинами, та у видаткових накладних.

Загальна сума Договору становить загальну вартість Товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3 Договору, що передається за цим Договором та суму належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість Товару вказується у додатках до Договору та у видаткових накладних, складних на підставі цього Договору (п. 2.1 Договору).

Додатками № 1 до Договору сторони погодили кількість поставленого товару, його вид та строки оплати.(а.с.10-18)

Згідно з п. 2.12 Договору моментом переходу права власності на Товар від постачальника до покупця є дата складення видаткової накладної на Товар та/або, при необхідності, складення інших документів, що посвідчують факт передачі товару покупцю.

Відповідно до п. 2.4 Договору покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в строки, які вказані в додатках до Договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний у Договорі або в рахунках на оплату вартості Товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника вказаного в тексті Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу 1 Товар на загальну суму 3 720 667,98 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвіченими копіями видаткових накладних №6329 від 19.03.2020, №13258 від 08.04.2020, №16783, №16785, №16786, №16787, №16788, №16789, №16790, №16793 від 23.04.2020.(а.с.22-31)

За поставлений Товар відповідач 1 розрахувався частково і заборгованість по його оплаті станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом становила 310 986,64 грн., що відповідачем 1 визнано у відзиві на позов.

В рахунок забезпечення виконання відповідачем 1 за Договором поставки від 16.03.2020 позивач як кредитор, відповідач 1 як боржник та відповідач 2 як поручитель уклали договір поруки № П/Пж-20/113-КВ від 16.03.2020 (а.с.19) (далі Договір поруки) згідно з п.п. 1.1, 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач 2 поручається перед позивачем за виконання відповідачем 1 всіх грошових зобов`язань Договором.

Відповідно до п. 3.3 Договору поруки поручитель несе відповідальність за сплату боржником основного борг, курсової різниці, процентів за користування товарним кредитом, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені), відсотків річних, інфляційних втрат, судових витрат та інших витрат кредитора, пов`язаних з одержання виконання грошового зобов`язання за Договором поставки.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач 1 порушив умови Договору поставки в частині своєчасної оплати за поставлений товару, з огляду на що стягненню з останнього підлягають основний борг в сумі 310 986,64 грн., а також, нараховані за прострочення виконання вказаного обов`язку по оплаті товару, 36% річних в сумі 37 985,91 грн., пеня в сумі 13 045,95 грн. та штраф в сумі 82 690,51 грн.

При цьому, враховуючи умови Договору поруки, заявлені до стягнення суми підлягають солідарному стягненню з відповідача 1 та відповідача 2.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції визнав доведеним як факт поставки товару за договором № Пж - 20\113-КВ від 16.03.2020 року на суму 3 720 667,98 грн., так і те, що станом на час розгляду справи відповідач 1 має заборгованість перед позивачем за Договором в сумі 310 986,64 грн. та несвоєчасно проводив розрахунки за поставлений товар.

Крім того, суд першої інстанції визнав законними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені, штрафу та 36 % річних у заявлених позивачем до стягнення сумах, а також те, що, з огляду на приписи Договору поруки, заявлені до стягнення суми підлягають солідарному стягненню з відповідача 1 та відповідача 2.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем 1 фактично оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 36% річних в сумі 37 985,91 грн., пені в сумі 13 045,95 грн. та штрафу в сумі 82 690,51 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 7.2 Договору у випадку порушення умов Договору постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за Договором поставик. За порушення даних умов Договору покупець:

А) сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання;

Б) у випадку прострочення оплати більше на 5 банківських днів, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

В) сплачує на користь постачальника 36 відсотків річних з простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем 1 свого обов`язку щодо оплати отриманого за Договором товару, позивач відповідно до приписів Договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань пеню та штраф, а відповідно до положень ст. 625 ЦК України та Договору - 36 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.

При цьому, враховуючи умови укладеного між сторонами Договору поруки, заявлені до стягнення суми пені, штрафу та 36 % річних підлягають солідарному стягненню з відповідача 1 та відповідача 2.

Щодо доводів відповідача 1, викладених у апеляційній скарзі про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, штрафу та 36 % річних, які обґрунтовані посиланнями на приписи ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та Закону України Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Отже, зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) можливо судом лише з наявності відповідного клопотання/заяви сторони, проте у цій справі відповідач 1 з відповідним клопотанням/заявою до суду першої інстанції не звертався, що, в будь-якому випадку, виключає можливість зменшення судом першої інстанції присуджених до стягнення у цій справі пені та штрафу.

При цьому, колегія суддів зауважує відповідачу 1 на тому, що 36% річних за своєю правовою природою не є неустойкою (штрафом/пенею) та, відповідно, не можуть бути зменшені судом у порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Щодо посилань апелянта на приписи Закону України Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 , колегія суддів зазначає про те, що за змістом вказаного закону, його положення про звільнення від обов`язків сплатити неустойку, штраф, пеню за прострочення грошового зобов`язання за договором, застосовується до договорів, предметом яких є надання кредитів (позик) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), яким за свою правовою природою договір поставки від 16.03.2020 року не є, а відтак положення цього закону до правовідносин, які виникли на підставі Договору, застосовані бути не можуть.

При цьому, стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання обов`язків по оплаті товару, нарахованих у період дії встановленого урядом України карантину, чинним законодавством не заборонено.

Слід зазначити і про те, що, з огляду на дату підписання договору поставки (16.03.2020), при його укладенні відповідач 1 був обізнаний про встановлення з 12.03.2020 на усій території України карантину, оскільки вказаний карантин було запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , а відтак, мав усвідомлювати всі ризики, пов`язані з введенням карантину, зокрема і зупинення власної господарської діяльності.

Також колегія суддів зазначає і про те, що апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження обставин щодо зупинення власної господарської діяльності, так само як не надано і доказів того, що обмеження щодо діяльності, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , стосуються апелянта.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 солідарно 36% річних в сумі 37 985,91 грн., пені в сумі 13 045,95 грн. та штрафу в сумі 82 690,51 грн.. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі № 910/13580/20 у оскаржуваній частині, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

Щодо стягнення з відповідачів витрат позивача на правову допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, слід зазначити таке.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідачів солідарно судові витрати, а саме, витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в господарському суді апеляційної інстанції в розмірі 12 000,00 грн.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою у суді апеляційної інстанції є апеляційна скарга та відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідачів солідарно судові витрати, а саме, витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в господарському суді апеляційної інстанції в розмірі 12 000,00 грн.

На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додані:

- додаток № 28/А від 25.02.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.01.2019 (а.с.158);

- Акт № 33 здачі-приймання виконаних правових послуг договором надання правової (правничої) допомоги від 04.03.2021 (а.с.159);

- детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Білецькою Н.С. при наданні професійної правничої допомоги у Північному апеляційному господарському суді справі 910/13580/20 від 04.03.2021 9(а.с.160).

Крім того у матеріалах справи міститься укладений між позивачем як замовником та адвокатом Білецькою Н.С. договір про надання правової (правничої) допомоги від 21.01.2019. (а.с. 40)

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом п. 1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.01.2019 адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Згідно з п. 1.2 договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.01.2019 адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень, серед іншого, представляє інтереси замовника в судах.

Відповідно до п. 3.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.01.2019 за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору замовник сплачує адвокату винагороду, визначену додатками до цього договору.

За змістом п. 4.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.01.2019 умови та порядок розрахунків з адвокатом за надання правової допомоги, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

У додатку № 28/А від 25.02.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.01.2019 (а.с.158) який визначає порядок оплати юридичних послуг адвокату за надання професійної правничої допомоги у спорі про стягнення з ТОВ Консалдінг-Інвест та ТОВ Зелена гільдія переробка на користь замовника заборгованості та штрафних санкцій за Договором, встановлено, що:

- адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів замовника у господарському суді апеляційної інстанції (Північний апеляційний господарський суд) у справі № 910/13580/20;

- вартість послуг адвоката:

1) участь у судовому розгляді справи (правовий аналіз апеляційної скарги, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту відзиву на апеляційну скаргу). - 12 000,00 грн.;

2) складання заяв, клопотань та інших процесуальних документів - документ 3 000,00 грн.;

3) участь у судових засіданнях - засідання 3 000,00 грн.

- оплата послуг з представництва інтересів у суді апеляційної інстанції здійснюється в наступному порядку: 100 % вартості послуги сплачується замовником адвокату протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення постанови суду апеляційної інстанції.

Зі змісту доданого позивачем до відзиву на апеляційну скаргу Акту № 33 здачі-приймання виконаних правових послуг договором надання правової (правничої) допомоги від 04.03.2021 (а.с. ) слідує, що надана правова допомога складається з участі у судовому розгляді справи (правовий аналіз апеляційної скарги, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту відзиву на апеляційну скаргу), загальна вартість наданих послуг становить 12 000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом Білецькою Н.С. послуг на заявлену до стягнення суму.

При цьому той факт, що позивачем не надано доказів оплати наданих адвокатом послуг на заявлену до стягнення суму, не може бути підставою для відмови у їх стягненні, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Вказана правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката колегія суддів зазначає таке.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідачами до суду апеляційної інстанції не подавалося.

Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та підлягає задоволенню у заявленій позивачем до стягнення сумі 12 000,00 грн.

Враховуючи, що за змістом п. 3.3 Договору поруки сторони Договору поруки домовились, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність по всім зобов`язанням боржника, вказаним вище, в тому числі по сплаті судових витрат та інших витрат кредитора, пов`язаних з одержанням виконання грошового зобов`язання за Договором витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи в суді апеляційної інстанції в сумі 12 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідачів солідарно.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Консалдінг-Інвест на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/13580/20 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/13580/20 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Консалдінг-Інвест (03164, м. Київ, вул. Підлісна, 1, оф. 38-Б, ідентифікаційний код 39220431) та Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕЛЕНА ГІЛЬДІЯ ПЕРЕРОБКА (03164, м. Київ, вул. Підлісна, 1, оф. 38-Б, ідентифікаційний код 40967051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕКТР-АГРО (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 20, ідентифікаційний код 36348550) витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити суду першої інстанції.

6. Матеріали справи №910/13580/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 03.06.2021.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко