Рішення

від 12.04.2021 по справі 914/2499/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2021 справа № 914/2499/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електроконтакт Україна , Львівська область, м.Перемишляни

до відповідача Приватного підприємства Тропак , м.Львів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Євротранс Еліт , Закарпатська область, Тячівський район, с.Нижня Апша та Приватного акціонерного товариства Перша , м.Київ

про стягнення 387947,62 грн

за участю представників:

від позивача: Сабаль О.З.;

від відповідача: Назарко А.Р.;

від третіх осіб: не з`явилися

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Електроконтакт Україна до Приватного підприємства Тропак про стягнення 387947,62 грн.

Ухвалою суду від 05.10.2020 р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків шляхом надання суду: долучених до позовної заяви документів (додатки №1-17) в оригіналах або належним чином засвідчених копіях; доказів відправлення на юридичну адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою суду від 26.10.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.11.2020 р., залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю Євротранс Еліт та Приватне акціонерне товариство Перша .

30.11.2020 р. позивач подав клопотання (вх.№34329/20) з долученими доказами направлення третім особам позовної заяви з додатками, а відповідач - клопотання (вх.№34182/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника в іншому судовому засіданні та відзив на позовну заяву (вх.№34181/20).

Ухвалою суду від 30.11.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 30.11.2020 р., продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 11.01.2021 р.

24.12.2020 р. від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№36519/20).

28.12.2020 р. через канцелярію суду надійшли пояснення (вх.№36665/20), в яких зазначено, що їх автором є водій ТзОВ Євротранс Еліт ОСОБА_1 . Дані пояснення містять підпис, зроблений від імені цієї особи, а також підпис невстановленої особи, скріплений печаткою ТзОВ Євротранс Еліт .

Згідно зі ст.161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Пояснення третьої особи підписуються третьою особою або її представником (ч.ч.1, 2 ст.168 ГПК України).

Відповідно до ст.169 ГПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Стаття 170 ГПК України передбачає загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Так, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Стаття 41 Кодексу визначає, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч.ч.1, 3 ст.56 ГПК України).

Згідно зі ст.62 ГПК України, учасниками судового процесу, крім учасників справи та їх представників, є помічник судді, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спеціаліст.

За визначенням ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 цієї статті).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 ГПК України).

Відповідно до ст.87 ГПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Як передбачено статтею 88 ГПК України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Отже, процесуальне законодавство встановлює, що заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань можуть подаватися учасниками справи, якими у справах позовного провадження є сторони та треті особи.

Суд не може розцінювати пояснення, які подав ОСОБА_1 , як пояснення, подані учасником справи, в тому числі і як пояснення третьої особи у справі, якою є ТзОВ Євротранс Еліт , адже відсутні докази того, що Поп М.І. уповноважений діяти від імені товариства в порядку самопредставництва або є його представником за довіреністю. Наявний на поясненнях (окрім підпису самого ОСОБА_1 ) підпис невідомої особи хоча і скріплений відбитком печатки ТзОВ Євротранс Еліт , проте не може свідчити про те, що пояснення дійсно надійшли від третьої особи, так як не дозволяє встановити особу, якій належить підпис, та обсяг її повноважень.

Варто зазначити, що ОСОБА_1 не належить не лише до числа учасників справи та їх представників, а і не є іншим учасником процесу, зокрема, свідком, оскільки норми процесуального законодавства передбачають обов`язкове викладення показань свідка в письмовій заяві, в якій зазначається ряд обов`язкових відомостей, та підпис свідка на якій посвідчується нотаріусом, однак подані пояснення цим вимогам не відповідають.

Враховуючи викладене, пояснення, які зареєстровані канцелярією суду 28.12.2021 р., не можуть братися до уваги при вирішенні спору у справі, з огляду на те, що вони подані не учасником справи (процесу), не є заявою по суті спору, заявою з процесуальних питань або письмовим доказом, в тому числі заявою свідка.

Ухвалою суду від 11.01.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 11.01.2021 р., підготовче засідання відкладено на 08.02.2021 р.

Ухвалою суду від 08.02.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 08.02.2021 р., підготовче засідання відкладено на 22.02.2021 р.

В судовому засіданні 22.02.2021 р. представник позивача подав додаткові пояснення, які були зареєстровані канцелярією суду 23.02.2021 р. (вх.№4322/21) у зв`язку із закінченням робочого часу невдовзі після закриття засідання у справі.

У додаткових поясненнях позивач, беручи до уваги позицію викладену відповідачем в ході підготовчого судового засідання, надав пояснення щодо: відповідальності ПП Тропак та залучення ним субвиконавця ТзОВ | Євротранс Еліт ; підтвердження факту пошкодження вантажу в процесі перевезення; вини ПП Тропак в особі залученого субвиконавця ТзОВ Євротранс Еліт у заподіянні шкоди. До пояснень позивач долучив копію листа ПП Тропак від 24.03.2020 р. №24/03-1, який, на думку позивача, містить визнання відповідачем вищевказаних обставин.

В судовому засіданні позивач просив суд долучити додаткові пояснення та доказ до матеріалів справи; пояснив, що потреба в їх поданні виникла у зв`язку з тим, що представник відповідача в попередньому підготовчому засіданні заперечив факт надання підприємством послуги з перевезення, в ході якої відбулось пошкодження вантажу, а також факт залучення ним ТзОВ Євротранс Еліт для виконання цього перевезення, однак з доданого листа вбачається, що до звернення позивача з позовом відповідач визнавав такі обставини.

Відповідно до ч.5 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Згідно з ч.8 ст.80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи те, що при проведенні підготовчого провадження виникли питання щодо обставин залучення відповідачем третьої особи для здійснення перевезення, а позивач не вбачав необхідності у поданні вищезгаданого листа до моменту, коли дізнався про те, що відповідач насправді не визнає наведені ним у листі твердження, беручи до уваги також і те, що подані документи було надіслано іншим учасникам справи, суд вважає за необхідне прийняти додаткові пояснення і доказ та здійснювати розгляд справи з їх врахуванням.

Ухвалою суду від 22.02.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 22.02.2021 р., закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 22.03.2021 р.

В судове засідання 22.03.2021 р. з`явилися представники сторін. В цьому судовому засіданні суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступне слово представників сторін. При цьому представник позивача просив позов задоволити, а представник відповідача - в його задоволенні відмовити. Суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідив докази та заслухав пояснення учасників справи з приводу доказів.

Ухвалою суду від 22.03.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 22.03.2021 р., судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 12.04.2021 р.

В судове засідання 12.04.2021 р. з`явились представники сторін. Треті особи явку представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

В судовому засіданні 12.04.2021 р. суд перейшов до проведення судових дебатів. Після судових дебатів, проаналізувавши зібрані у справі докази та через відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для його ухвалення.

В судовому засіданні 12.04.2021 р. після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В позовній заяві позивач ствердив, що між ним та відповідачем було укладено договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом, на виконання якого відповідач додатково залучив перевізника ТзОВ Євротранс Еліт , який здійснив міжнародне перевезення вантажу, що мав обути отриманий позивачем.

Як зазначив позивач, з відповідної міжнародної товарно-транспортної накладної вбачається, що перевізник прийняв у відправника до перевезення вантаж без будь-яких зауважень щодо технічного стану, комплектності, вимог до пакування, кріплення тощо, а технічний стан вантажу на момент завантаження був підтверджений актом прийому-передачі обладнання, складеним продавцем та покупцем товару (позивачем), однак в момент розвантаження/відвантаження вантажу представниками позивача за участі водія перевізника було виявлено факт пошкодження обладнання, про що складено спільний акт.

Позивач вважає, що внаслідок дій відповідача в особі залученого ним перевізника ТзОВ Євротранс Еліт було спричинено пошкодження вантажу/обладнання, чим завдано позивачеві матеріальну шкоду у сумі 387947,62 грн, розмір якої підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи.

У зв`язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача 387947,62 грн матеріальної шкоди.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав зазначені у позові обставини щодо укладення сторонами договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Разом з тим, відповідач звернув увагу суду на те, що перевізником у спірних правовідносинах виступало саме ТзОВ Євротранс Еліт , а не відповідач, що підтверджується, зокрема, і міжнародною автомобільною накладною, яку заповнює вантажовідправник, а в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач був уповноважений укладати від імені позивача чи від власного імені договори перевезення вантажу.

Крім того, відповідач вказав, що ТзОВ Євротранс Еліт як перевізник застрахувало свою цивільну відповідальність перед третіми особами під час здійснення ним транспортно-експедиторської діяльності, про що обізнаний і позивач, відтак страхувальник може нести цивільну відповідальність за завдану ним шкоду лише в межах різниці між фактичним розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням, сплаченим страховиком відповідальності.

Все наведене, на переконання відповідача, свідчить про те, що він не повинен відповідати за пред`явленими позовними вимогами.

Додатково, відповідач ствердив, що матеріали справи не містять доказів наявності причино-наслідкового зв`язку пошкоджень обладнання (наявності збитків), пов`язаних з перевезенням вантажу.

Також відповідач зазначив, що 29.02.2020 р. позивачем складено акт пошкодження обладнання, який з незрозумілих причин був підписаний водієм перевізника 09.04.2020 р. Крім того, цей акт містить застереження водія про те, що він не може підтвердити характер та ступінь ушкодження, не був допущений до огляду пошкодженого вантажу на території отримувача, а вантажовідправник грубо порушив вимоги до пакування і кріплення вантажу.

Заперечуючи проти позову, відповідач заявив, що обладнання, яке перевозилось, було у вжитку з 1990 р. по 2018 р., при цьому акт прийому-передачі обладнання було підписано 21.02.2020 р., однак його завантаження в автомобіль відбулось 26.02.2020 р., і в матеріалах справи відсутні докази про місце та умови зберігання даного обладнання позивачем протягом цього періоду, як і докази виконання позивачем вимог договору стосовно здійснення належного завантаження, кріплення та розміщення вантажу у транспортному засобі.

Відповідач повідомив, що згідно долученої позивачем міжнародної автомобільної накладної не можна встановити чи є він власником зазначеного в накладній товару, оскільки в ній не заповнено, в тому числі, графу, яка передбачає умови оплати та переходу права власності на товар, а інші докази оплати товару відсутні.

В свою чергу, позивач вказав на умови договору стосовно того, що у випадку покладення стороною виконання зобов`язання, яке виникло з вимог цього договору, на третю особу, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання вказаною третьою особою несе сторона за цим договором, відтак, відповідач у спірних правовідносинах має правовий статус перевізника/виконавця. З метою підтвердження того, що відповідач визнав факт залучення ним ТзОВ Євротранс Еліт та факт пошкодження вантажу в процесі перевезення, позивач посилався на лист відповідача з наведеними у ньому обставинами.

Позивач звернув увагу на те, що відповідач визнає домовленості в частині отримання коштів за перевезення, про що свідчить виставлений ним акт наданих послуг на міжнародне автотранспортне перевезення, під час якого і відбулося пошкодження вантажу.

Як зазначив позивач, умови страхування, в тому числі строки попередження про настання страхового випадку, відомі лише страховику і страхувальнику, яким є ТзОВ Євротранс Еліт . Більш того, про наявність договору про страхування відповідальності перевізника позивачеві стало відомо на етапі врегулювання спору, а не на момент виявлення пошкодження вантажу, що виключало його можливість самостійно звернутися із заявою про страхове відшкодування до страховика.

На думку позивача, відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вина перевізника за ушкодження вантажу презюмується та не підлягає доведенню замовником, в тому числі не підлягає доведенню причинно-наслідковий зв`язок, а замовник повинен підтвердити лише факт пошкодження вантажу. Водночас перевізник не доводив, що ушкодження вантажу є наслідком одного чи декількох особливих ризиків, передбачених Конвенцією.

Позивач надав власні тлумачення застережень водія ТзОВ Євротранс Еліт , які, як вказує позивач, свідчать про визнання водієм факту пошкодження вантажу та підтвердження, що він не є технічним спеціалістом. Решту застережень позивач вважає неправдивими, з огляду на те, що водій самостійно здійснював заїзд на територію підприємства та безпосередньо був присутній при розвантаженні вантажу, і помилковими, так як перевізник прийняв у відправника до перевезення вантаж без будь-яких зауважень щодо технічного стану, комплектності, вимог до пакування, кріплення тощо.

Також, на спростування заперечень відповідача про відсутність доказів права власності на товар, позивач надав платіжне доручення в іноземній валюті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

17.02.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Електроконтакт Україна як замовником та Приватним підприємством Тропак як перевізником було укладено договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом.

У відповідності до умов цього договору замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а перевізник зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов заявок замовника, а замовник зобов`язується сплатити погоджену сторонами провізну плату (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору, відносини сторін за цим договором регулюються положенням Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956р., Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957р., Цивільного і Господарських кодексів України, Законом України Про транспортно-експедиційну діяльність та інших нормативно-правових актів України, міжнародних конвенцій, угод, договорів, визнаних Україною.

За умовами п.2.1. договору, замовник зобов`язався, зокрема:

- координувати перевезення та надавати перевізнику рекомендації та інструкції щодо порядку та послідовності дій при виникненні непередбачених обставин при перевезенні вантажу (пп.2.1.4.);

- забезпечити оформлення товаросупровідних документів (міжнародної товарно-транспортної накладеної (CMR), інших товаросупровідних документів (сертифікати, висновки тощо), необхідних для здійснення міжнародного перевезення вантажів і подання до митного оформлення вантажу до митних органів (пп.2.1.5.);

- провести завантаження транспортного засобу у спосіб, що не перешкоджає проведенню митного контролю, забезпечує збереження вантажу протягом перевезення, безпечний рух і маневрування транспортного засобу (пп.2.1.6.);

- здійснювати завантаження транспортного засобу із врахуванням встановлених у державах, по території яких виконується перевезення вантажів, обмежень по загальній вазі вантажу та навантаження на вісь транспортного засобу. Замовник відшкодовує збитки, завдані перевізнику невиконанням чи неналежним виконанням зазначеного обов`язку (пп.2.1.7.);

- замовник зобов`язаний здійснити належне завантаження, кріплення та розміщення вантажу у транспортному засобі (пп.2.1.8.).

У пункті 2.2. договору сторони встановили, що перевізник зобов`язується, зокрема:

- прийняти вантаж за кількістю, а у випадках виявлення пошкоджень вантаж) (деформованих, підмочених, розірваних, битих, одиниць завантаження), а також у разі неналежного кріплення, упакування, завантаження вантажу в транспортний засіб зробити у всіх екземплярах міжнародної товарно-транспортної накладеної (CMR) запис у 18 графі до початку перевезення і довести ці обставини до відома замовника. При можливості вимагати від замовника письмового чи документального підтвердження наявності вищезазначених пошкоджень чи порушень (пп.2.2.2.);

- забезпечити доставку вантажу у місце призначення (розмитнення, вивантаження, перевантаження тощо) у строк, зазначений замовником (пп.2.2.3.);

- забезпечити наявність страхування своєї відповідальності за збереження вантажу. (пп.2.2.4.);

- при прийнятті вантажу водій перевізника зобов`язаний перевірити: точність записів, зроблених замовником в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR), що стосується кількості вантажних місць, а також їх маркування та нумерації; зовнішній стан вантажу та його пакування, укладки (пп.2.2.5.);

- у разі, якщо водій перевізника не має достатньої можливості перевірити правильність записів щодо кількості вантажних місць, ваги вантажу, його зовнішнього стану, пакування і укладки водій перевізника зобов`язаний вписати про це в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR), як обгрунтоване застереження та засвідчити своїм підписом. Водій перевізника зобов`язаний також обгрунтувати всі зроблені ним в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) застереження, що стосуються зовнішнього стану вантажу та його пакування, укладки (пп.2.2.6.);

- митним оформленням вантажу займається перевізник (пп.2.2.7).

Пунктом 3.2. договору погоджено, що розрахунки між замовником і перевізником здійснюються відповідно до діючого законодавства України не пізніше 15-ти днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR чи ТТН) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, акту виконаних робіт, податкових накладних.

Як передбачено п.4.3. договору, перевізник несе відповідальність за цілісність вантажу відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956 р., Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України.

У випадку покладення стороною виконання зобов`язання, шо виникло з вимог цього договору на третю особу, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання вказаною третьою особою несе сторона за цим договором (п.4.7. договору).

Відповідно до п.4.8. договору, перевізник несе повну відповідальність за вантаж, що переданий йому для перевезення.

Згідно з п.5.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань, якщо воно викликано дією обставин непереборної сили (форс-мажор), які сторони не могли передбачити або запобігти розумними діями.

За умовами п.5.2. договору, під обставинами непереборної сили сторони розуміють обставини, що наступили в результаті подій надзвичайного характеру, наприклад: війна, бойові дії без оголошення війни, масові безладдя, страйки, державні перевороти, стихійні лиха (урагани, землетруси, повені, пожежі), за умов, що ці обставини впливають на виконання стороною договірних зобов`язань та у їх виникненні відсутня вина сторони, якій такі обставини перешкодили виконанню свого обов`язку за цим договором.

Пунктом 7.1. договору погоджено, що за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт.

Як визначено у п.8.1. договору, усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 р., відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

21.02.2020 р. S.C. EKR Elektrokontakt Romania SRL (продавець) та ТзОВ Електроконтакт Україна (покупець) підписали акт прийому-передачі обладнання за договором від 07.02.2020 р., за яким передано та прийнято 46 найменувань товару, щодо якого зазначено його виробника, модель, рік виробництва, країну походження, кількість, вартість та наведено відомості про технічний стан (результати візуального контролю, потребу в ремонті, знос, стан, результати випробування), несправності, пошкодження, дефекти.

Відповідно до даного акту, більшість майна не має несправностей, пошкоджень, дефектів та придатна до експлуатації; деякі з одиниць товару потребують технічного обслуговування або придатні до експлуатації за умови проведення пусконалагоджувальних робіт.

В міжнародній товарно-транспортній накладній CMR, складеній 26.02.2020 р., відображено інформацію про здійснене перевізником ТзОВ Євротранс Еліт (р.н. НОМЕР_1 ) перевезення вантажу масою 6381,70 кг за інвойсом №30 від 26.02.2020 р. з завантаженням 26.02.2020 р. в м.Пинкота, окр.Арад, Румунія та розвантаженням 28.02.2020 р. у м.Перемишляни, Україна. Відправником в накладній вказано ТзОВ Електроконтакт Румунія (S.C. EKR Elektrokontakt Romania SRL), одержувачем - ТзОВ Електроконтакт Україна (Elektrokontakt Ukraine GmbH). Міжнародну товарно-транспортну накладну підписано від імені ТзОВ Електроконтакт Румунія та ТзОВ Євротранс Еліт , а також на ній наявні відбитки печаток цих осіб та відбитки штампів митниці від 27.02.2020 р.

Інвойс №30/2020 від 26.02.2020 р. складено щодо поставки 46-ти найменувань товару: металева шафа (вживана), прилад для термоусадки (вживаний), кримпувальний прес (вживаний), стілець (вживаний), прилад для розчісування металевого екрану на проводі (вживаний), фрезер ізоляції (вживаний), пневматичний прес (вживаний), прилад для відізолювання (вживаний), прес для фіксації металевої коронки на проводі (вживаний), вентиляційна система (вживана), прилад для заливки елементу кабельної мережі (вживаний), апарат для фільтрування повітря (вживаний), пристрій для вимірювання сили зривання (вживаний), прилад для очищення проводу (вживаний), прилад для відізолювання проводів (вживаний), пневматичний прес для фіксацій роз`єму на проводі (вживаний), прилад для перевірки короткого замикання (вживаний), прилад для відізолювання (вживаний), прилад для відрізання переплетення та ізоляції з проводу (вживаний). Загальна кількість одиниць товару - 61 шт, вартість - 236900 євро, маса брутто - 6381,70кг.

Електронною митною декларацією №UА209140/2020/018407 (форма МД-2, форма МД-3), поданою до Закарпатської митниці декларантом/представником Приватним підприємством Тропак , представлено для проведення митного контролю та митного оформлення перевезені товари.

У акті пошкодження обладнання від 29.02.2020 р. зазначено, що ТзОВ Євротранс Еліт , яке здійснювало міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від імені (в рамках договору) Приватного підприємства Тропак в особі водія ОСОБА_2 і ТзОВ Електроконтакт Україна в особі головного механіка Колодзінського Володимира Ігоровича за наслідками спільного огляду обладнання встановили пошкодження, що були нанесені обладнанню при здійсненні перевезення за напрямком: Румунія (S.C. EKR Elektrokontakt Romania SRL) - Україна (Elektrokontakt Ukraine GmbH); перевізник ТзОВ Євротранс Еліт , дата завантаження - 26.02.2020 р., дата відвантаження - 29.02.2020 р.

У акті відображено пошкодження такого обладнання:

- кримпувальний прес Schafer EPS10000.10018, 2018 року випуску, фото 1.1. (побитий захисний кожух, фото 1.2; на захисному кожусі зігнутий циліндр піднімання кришки 9196, DSNU-12-160-Р-А, фото 1.2, 1.3; пошкоджений сенсор закриття захисного кожуха, фото 1.5; недостатній рівень масла в редукторі внаслідок перекидання пресу, фото 1.6-1.8);

- кримпувальний прес Schafer EPS10000.00268, 2014 року випуску, фото 2.1. (поломаний сенсор наявності вала у верхньому положенні АD1/АР-1А, фото 2.2; побитий манометр, фото 2.4; відламані пневморозподільники Festo 73139, МЕН-5/3G-1/8-В, фото 2.3; розбитий перемикач ввімкнення-вимкнення, фото 2.5; пошкоджений захисний кожух, фото 2.8, 2.9; пошкоджений сенсор наявності закриття захисного кожуха, фото 2.7; пошкоджені фітинги підключення пневморозподільників, фото 2.10.);

- кримпувальний прес Hanke 97100004-04.А06, 2013 року випуску, фото 3.1. (пошкоджена кришка вентилятора двигуна преса, фото 3.2; пошкоджений захисний кожух, фото 3.3; сліди удару по корпусі, фото 3.4.);

- кримпувальний прес Schafer EPS2000.01980S, 1996 року випуску, фото 4.1. (внаслідок удару пошкоджені проводи підключення плати, фото 4.2; енкодер положення валу, не працює, фото 4.3; великий вільний хід редуктора пресу);

- - кримпувальний прес Schafer EPS2001-HTC1-4, 2014 року випуску, фото 5.1. (пошкоджений роз`єм CAN-Bus, необхідна заміна плати, фото 5.2-5.6);

- прилад для зняття ізоляції ВЕRI.СО.МЕGАМАХ 161185125, 2017 року випуску, фото 6.1. (пошкоджений сенсор наявності проводу, потрібен запасний, фото 6.2-6.3; розбита кришка для залишків ізоляції, фото 6.4);

- промислова шафа (пошкоджені двері, фото 7.1);

- промислова шафа (погнутий корпус, фото 7.2.).

В додатках до акту містяться фотокартки на 12 аркушах.

Акт підписали: від ТзОВ Електроконтакт Україна Колодзінський В.І., від ТзОВ Євротранс Еліт Поп Марін (09.04.2020 р.) Останній у акті вказав зауваження, в яких заявив, що здійснював перевезення згідно ЦМР від 26.02.2020 р., протягом якого сталося пошкодження вантажу, проте характер та ступінь ушкодження він підтвердити не може. Водій зазначив, що до огляду пошкодженого вантажу на територію отримувача недопущений та вважає, що його вини у даному ушкодженні немає, оскільки відповідальність за пакування та кріплення несе вантажовідправник, який грубо порушив вимоги до пакування, кріплення вантажу та ігнорував його зауваження під час завантаження.

У акті надання послуг №293 від 02.03.2020 р., підписаному ПП Тропак , підприємство зазначило про виконання ним таких робіт (надання таких послуг) на суму 28327,84 грн з ПДВ: міжнародні автотранспортні перевезення м.Арад (Румунія) - м.Перемишляни (Україна), НОМЕР_1 ; СМR б/н від 26.02.2020 р.

Листом від 24.03.2020 р. №24/03-1 ПП Тропак у відповідь на лист №81з/20 від 02.03.2020 р. довело до відома ТзОВ Електроконтакт Україна , що підприємством було вжито наступні заходи: оцінка відповідальності сторін, згідно договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.02.2020 р. та заявки на перевезення вантажу №1 від 21.02.2020 р., оцінка застосування умов Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956р. щодо відповідальності за пошкодження вантажу перевезення згідно ТТН (CMR) від 26.02.2020 р., аналіз обставин пошкодження вантажу, витребування письмового пояснення від водія, який здійснював перевезення протягом якого стався інцидент, звернення до страховика, що здійснив страхування відповідальності перевізника, з метою отримання виплати страхового відшкодування, ініціювання проведення незалежної експертизи виявлення причин та встановлення відповідальності за пошкодження вантажу даного перевезення, оцінка ступеню винуватості за пошкодження вантажу під час перевезення згідно договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.02.2020 р. та заявки на перевезення вантажу від 21.02.2020 р. згідно ТТН (CMR) від 26.02.2020 р.

У листі ПП Тропак повідомило, що на виконання замовлення, згідно поданої заявки, ПП ТРОПАК задіяло третю сторону - ТзОВ Євротранс Еліт (субвиконавець), якому перед завантаженням роз`яснило про цінність вантажу та дотримання умов безпеки вантажу під час транспортування.

Серед іншого, в цьому листі ПП Тропак припустило, що водій, виконуючи вказівки представників відправника прийняти на борт вантаж без необхідної упаковки та його неналежного кріплення, міг зробити помилкову оцінку ризиків ушкодження вантажу, тому не здійснив відповідний запис у ТТН (CMR); відповідальним за пакування, завантаження і кріплення вантажу, за усі вказівки та дії представників відправника під час завантаження, є замовник, який у своїй заявці не зробив жодних нотаток, щодо відсутності пакування вантажу, про потребу, за таких умов, додаткових засобів кріплення та особливі вказівки при транспортуванні даного вантажу.

Також підприємство підтвердило, що ушкодження вантажу сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а на ПП Тропак лежить тягар доведення власної невинуватості у спричиненні ушкоджень, проте причиною ушкодження, на його переконання, був не відсутній запис в ТТН (CMR), а дії відправника.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №91 від 09.04.2020 р. ТзОВ Електроконтакт Україна сплатило на користь ТзОВ Електроконтакт Румунія 541626,40 євро за товари за договором від 07.02.2020 р.

10.04.2020 р. ТзОВ Кабельтех Україна на підставі огляду та діагностики обладнання (кримпувальний прес Schafer EPS10000.10018 2018 року випуску, кримпувальний прес Schafer EPS10000.00268 2014 року випуску, кримпувальний прес Hanke 97100004-04.А06 2013 року випуску, кримпувальний прес Schafer EPS2000.01980S 1996 року випуску, кримпувальний прес Schafer EPS2001-HTC1-4 2014 року випуску, прилад для зняття ізоляції ВЕRI.СО.МЕGАМАХ 161185125 2017 року випуску) склало шість дефектних актів по ремонту обладнання із вказівкою на причини виходу з ладу/пошкодження/несправності, ступінь пошкодження, рекомендації.

15.04.2020 р. ТзОВ Електроконтакт Україна звернулося із запитом до ТзОВ Електроконтакт Румунія щодо надання пояснень стосовно дотримання правил завантаження вантажу згідно СМR б/н від 26.02.2020 р.

У відповідь адресат зазначив, що товар було завантажено на складі ЕКР м.Пинкота відповідно до норм забезпечення якості та безпеки; товар було запаковано та закріплено на палетах працівниками складу ЕКР у м.Пинкота; представник транспортної компанії (водій) допомагав та контролював весь процес завантаження та не висловив жодних заперечень чи коментарів щодо способу завантаження працівниками на складі чи щодо способу закріплення товару на палетах; товар не було належно зафіксовано водієм всередині вантажного автомобіля (ременями та планками); товар відбув зі складу в належному стані, без жодних і пошкоджень протягом процесу завантаження.

14.05.2020 р. ТзОВ Електроконтакт Україна звернулося до ПП Тропак з претензією, в якій вказало, що перевізник в особі ТзОВ Євротранс-Еліт , який діяв на умовах субпідряду з ПП Тропак , своїми діями та бездіяльністю спричинив пошкодження вантажу та завдав ТзОВ Електроконтакт Україна збитки на суму 530941,35 грн, і просило протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання даного повідомлення сплатити на користь ТзОВ Електроконтакт Україна компенсацію ушкодження вантажу у розмірі 530941,35 грн.

ПП Тропак у відповіді на лист зазначило, що, зважаючи на трактування законодавства Верховним Судом та згідно договору страхування відповідальності, де страховиком є ПрАТ СК Перша , підприємство просить у першу чергу звернутися за стягненням грошової компенсації ушкодження вантажу до страховика.

До листа додано підтвердження страхування відповідальності перевізника наземним транспортом щодо страхувальника ТзОВ Євротранс Еліт з загальним лімітом відповідальності 250000 доларів США з періодом страхового покриття з 26.02.2020 р. по 06.03.2020 р.

До позовної заяви позивачем долучено висновок експерта №2608/1 від 08.09.2020 р. за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, наданий на замовлення ТзОВ Електроконтакт Україна .

Даний висновок складений судовим експертом Дуцем Дмитром Леонідовичем, який має вищу освіту по спеціальності товарознавство та експертиза в митній справі, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових експертиз за спеціальністю 12.1 Визначення вартості машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання , свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта №1846 від 25.11.2016 р., видане ЦЕКК при Міністерстві юстиції України, термін продовженої дії до 22.04.2023 р., стаж експертної роботи з 2016 року.

У висновку зазначено, що його підготовлено для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

На вирішення товарознавчої експертизи ставилось питання щодо розміру матеріальної шкоди, заподіяної Товариству з обмеженою відповідальністю Електроконтакт Україна внаслідок пошкодження обладнання, що використовується у виробництві кабельних мереж, згідно СМR накладної від 26.02.2020 р. та поставлялось на територію України ПП Тропак ТЗ р.н. НОМЕР_2 / НОМЕР_3 .

Об`єктами дослідження у висновку вказано вихідні дані про пошкоджене обладнання, яке використовується у виробництві кабельних мереж, перелік та стан якого наведені в представлених замовником документації, а саме, акт пошкодження обладнання від 29.02.2020 р.

Дослідження проводилось відповідно до методичних рекомендацій Розрахунок втрати якості непродовольчих товарів у зв`язку з їх зносом та наявністю дефектів, який використовується при проведенні товарознавчих досліджень та Методичних рекомендацій Судово-товарознавча експертиза по визначенню розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого майна .

В процесі дослідження визначались: вид товару, його товарна характеристика за фізичними і функціональними ознаками, технічний та технологічний (якісний) стан, наявність дефектів спричинених ушкодженням, вартість майна та розмір матеріального збитку, спричинений негативними факторами.

Розмір матеріальної шкоди у висновку визначено методом розрахунку, виходячи з вартості нового майна зазначеної в інвойсі, а також з врахуванням відсотку втрати якості внаслідок псування (знищення) від замокання.

Виходячи з актів технічного стану та актів технічної діагностики, в ході проведення експертизи встановлено наступне: досліджуване обладнання знаходиться у пошкодженому стані; для відновлення у працездатний стан зазначене обладнання потребує виділення людських та значних матеріальних ресурсів згідно детального кошторису.

Вартість досліджуваного майна до пошкодження визначалася розрахунковим способом з урахуванням ціни товару на підставі інформаційної довідки №278/2з/20 від 04.08.2020 р.

За результатами дослідження експерт зробив висновок про те, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної Товариству з обмеженою відповідальністю Електроконтакт Україна , становить 387947,62 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно зі ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За умовами ч.1 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею першою Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р., яка набрала чинності для України 17.05.2007 р., встановлено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції (стаття 4 Конвенції).

За нормами ст.6 Конвенції, вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику.

Як визначає ст.8 Конвенції, приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обгрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов`язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов`язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

Частина друга статті дев`ятої Конвенції вказує на те, що якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Як передбачено ст.917 ЦК України, перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред`явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ст.308 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 924 ЦК України визначає, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч.1 ст.314 ГК України).

Частинами першою та другою статті 17 Конвенції передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої (ч.3 цієї статті).

Відповідно до ч.4 цієї статті, за умови дотримання пунктів 2- 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби.

Згідно з ч.1 ст.18 Конвенції, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Відповідно до ч.1 ст.528 ЦК України, виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця (ч.1 ст.618 ЦК України).

Як встановлено статтею 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Стаття 3 Конвенції передбачає, що для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

У випадку покладення стороною виконання зобов`язання, що виникло з вимог цього договору на третю особу, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання вказаною третьою особою несе сторона за цим договором (п.4.7. договору).

Відповідно до п.4.8. договору, перевізник несе повну відповідальність за вантаж, що переданий йому для перевезення.

Згідно з п.5.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань, якщо воно викликано дією обставин непереборної сили (форс-мажор), які сторони не могли передбачити або запобігти розумними діями.

Вищезгадані норми встановлюють принцип винності у разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, уникнути яких

перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, зокрема внаслідок вини відправника вантажу, особливих природних властивостей перевезеного вантажу, недоліків тари й пакування, дефектів вантажу тощо.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

При здійсненні спірного перевезення перевізник ТзОВ Євротранс Еліт забезпечив подання транспортного засобу під навантаження, прийняв вантаж до перевезення без повідомлень та запису в товаросупровідних документах про наявність пошкоджень, недоліків упаковки, кріплення та розміщення вантажу в транспортному засобі, відтак вважається, що вантаж прийнятий у належній якості, кількості, належно упакований та закріплений.

Натомість, позивачем доведено факт псування вантажу під час перевезення, оскільки одержувач вантажу при його прийманні склав акт пошкодження обладнання, підписаний і водієм, і цей акт є первинним доказом того, що одержувач прийняв від перевізника пошкоджений вантаж.

У відносинах позивача та відповідача останній за умовами договору є перевізником, на якого відповідно до наведених вище приписів законодавства і договору, покладається обов`язок забезпечення схоронності вантажу під час перевезення, доставки вантажу до пункту призначення та видачі його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку є підставою для відповідальності перевізника за незбереження вантажу, крім випадків, коли він доведе наявність обставин, що за законом звільняють його від відповідальності.

Відповідач або третя особа не довели існування жодної з передбачених Конвенцією, кодексами чи договором підстав для звільнення від відповідальності за пошкодження вантажу, тому слід вважати, що презумпція вини перевізника в даному випадку не отримала спростування.

Судом встановлено, що сторони в укладеному договорі допускали те, що відповідач може залучати до виконання своїх обов`язків інших осіб, тобто покладати виконання зобов`язання, яке виникло з цього договору, в тому числі і зобов`язання з перевезення вантажу, на третіх осіб.

Таке право виконавця (перевізника) жодним чином не суперечить законодавчим положенням, більш того, випливає зі змісту, зокрема, ч.2 ст.902 ЦК України та статті 3 Конвенції.

Разом з тим, як відповідні норми законодавства, так і умови договору однозначно регулюють наслідки використання перевізником такого права та встановлюють, що останній, безумовно, залишається повністю відповідальним перед замовником за дії, недогляди, невиконання чи неналежне виконання зобов`язання залученими третіми особами.

Фактично, вищенаведені положення в частині настання правових наслідків у вигляді можливої відповідальності ототожнюють виконання зобов`язання з перевезення самим перевізником та виконання цього ж зобов`язання залученою ним особою.

В ході розгляду справи суд не отримував документів, на підставі яких виникли та існували правовідносини між відповідачем та ТзОВ Євротранс Еліт , зокрема договору, актів, документів про оплату між цими особами. Однак, зважаючи на встановлені судом умови укладеного з позивачем договору щодо зобов`язань перевізника та умов його відповідальності, в тому числі, відповідальності за дії осіб залучених ним до виконання договору, ці обставини не є визначальними у спірних відносинах з позивачем.

Водночас наявні в матеріалах справи докази (договір про міжнародне перевезення вантажів, CMR та складений відповідачем від свого імені акт про надання ним послуг за цією накладною, а також адресований позивачеві лист, в якому ПП Тропак підтвердило факт залучення до перевезення ТзОВ Євротранс Еліт як субвиконавця), в сукупності дозволяють вважати встановленим те, що відповідач поклав виконання свого зобов`язання з перевезення вантажу на третю особу, а відтак і повинен нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання нею.

Суд наголошує на тому, що одними із основоположних засад цивільного законодавства та зобов`язання є добросовісність, розумність і справедливість, а дії учасників цивільних правовідносин мають бути такими.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки, яка є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Відповідач, який під час розгляду справи стверджує про те, що не повинен відповідати за пред`явленою вимогою про відшкодування вартості пошкодженого вантажу у зв`язку з тим, що не здійснював перевезення особисто, а також не залучав для цього іншу особу, не враховує того, що він раніше бажав отримати оплату за це перевезення, надавши позивачеві акт виконаних робіт, як і не враховує того, що визнавав залучення ним третьої особи у попередній діловій переписці з позивачем.

На думку суду, вказане не свідчить про добросовісність дій відповідача та його бажання діяти з дотриманням задекларованих у договорі принципів та звичаїв.

Враховуючи необхідність дотримання сторонами договірних відносин принципу non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), суд приходить до висновку, що відповідач повинен відповідати за пошкодження вантажу, яке трапилося під час здійснення перевезення Товариством з обмеженою відповідальністю Євротранс Еліт , так само, якби це пошкодження відбулось при перевезенні вантажу самим відповідачем.

Як зазначено у ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Схожі визначення містить і ст.4 Закону України Про страхування .

Як вказано у ст.5 Закону, страхування може бути добровільним або обов`язковим.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч.1 ст.6 Закону).

Пункти 9, 10, 12 ч.4 ст.6 Закону відносять до видів добровільного страхування: страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

Згідно зі ст.8 Закону, страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а страховим випадком - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст.9 Закону).

Відповідно до ст.25 Закону, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що перевізник застрахував свою цивільну відповідальністю перед третіми особами під час здійснення ним транспортно-експедиторської діяльності, про що свідчить додане позивачем до позовної заяви підтвердження страхування ПрАТ СК Перша , тому збитки підлягають стягненню зі страховика, який застрахував відповідальність, а перевізник/експедитор може відповідати перед особою, якій завдано збитки, лише в межах суми, що не покрита страховою виплатою.

Як вбачається з підтвердження страхування ПрАТ СК Перша , страхувальником за договором страхування відповідальності перевізника є ТзОВ Євротранс Еліт . Також у підтвердженні вказано, що страховим покриттям є відповідальність за доставку вантажів згідно з конвенцією CMR з періодом страхового покриття з 26.02.2020 р. по 06.03.2020 р.

Стаття 980 ЦК України та стаття 4 Закону України Про страхування визначають предметом договору страхування відповідальності майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі).

Отже, на момент пошкодження вантажу застрахованою була відповідальність ТзОВ Євротранс Еліт , яка може виникнути у зв`язку з відшкодуванням товариством завданої шкоди.

Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність (ТзОВ Євротранс Еліт ), дійсно покладається на страховика цієї особи у межах, встановлених Законом України Про страхування , розробленими страховиком правилами страхування та договором добровільного страхування відповідальності, а відшкодування шкоди безпосередньо страхувальником можливе за умови, що у страховика, виходячи з положень законодавства чи договору, не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування або ж розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування).

У даній справі позивач звертається за відшкодуванням шкоди до ПП Тропак , з яким у нього існували договірні відносини та яке повинно в повному обсязі відповідати за порушення зобов`язання залученим ним перевізником.

В матеріалах справи відсутні докази страхування відповідальності саме Приватного підприємства Тропак чи докази страхування будь-ким з учасників відносин безпосередньо вантажу, що перевозився, відтак відповідач не може уникнути виконання обов`язку з відшкодування збитків, посилаючись на те, що зобов`язаною особою є страховик відповідальності третьої особи.

Посилання ж на необхідність звернення до страховика, який застрахував відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю Євротранс Еліт , мало би значення, власне, у випадку пред`явлення вантажовідправником чи вантажоодержувачем вимог про відшкодування збитків безпосередньо товариству або ж звернення до нього в порядку регресу перевізника/експедитора, який самостійно відшкодував шкоду.

Позивач обрав особою, яка має відповідати за вимогами про відшкодування збитків, ПП Тропак , бажаючи одержати відшкодування з нього як зі свого контрагента за договором, та не порушив цим вимог закону, тому, враховуючи також і відсутність доказів відшкодування цих самих збитків іншою особою, в тому числі ТзОВ Євротранс Еліт або його страховиком, відповідач у справі є належним.

За правилом, встановленим ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Аналогічно, ч.1 ст.623 ЦК України передбачає, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, а ч.1 ст.22 ЦК України, відповідно, - що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч.3 ст.623 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як встановлює ч.2 ст.224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч.1 ст.225 ГК України).

Частина друга статті 22 ЦК України визначає, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14.04.2020 р. у справі №925/1196/18 надано таке визначення збитків - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Варто зазначити, що збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками, натомість відповідачеві потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Суд вважає, що наявними у справі доказами (актом пошкодження обладнання, фотографіями, дефектними актами) підтверджено факт пошкодження вантажу, який поставлявся, тобто факт погіршення його стану, знецінення тощо.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Протиправна поведінка відповідача полягала у порушенні взятого ним на себе зобов`язання зберігати вантаж з моменту прийняття вантажу до перевезення та до моменту видачі одержувачеві. При цьому, те, що безпосереднім перевізником вантажу була третя особа, яка фактично і приймала та видавала вантаж, не впливає на можливість вважати протиправною поведінку самого відповідача, адже він, як було зазначено раніше, повністю відповідає перед замовником за виконання делегованих ним іншому перевізнику обов`язків.

Те, що таке порушення було вчинено саме з вини відповідача, встановлено судом вище, зокрема і внаслідок неспроможності відповідача як зобов`язаної сторони спростувати презумпцію своєї вини у пошкодженні вантажу.

Крім цього, наявним є причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, адже при отриманні товару від покупця, а також при завантаженні його для перевезення, товар, а саме 8 одиниць обладнання, не мав таких недоліків та дефектів, як ті, що були виявлені при його отриманні та розвантаженні, і могли виникнути не інакше, ніж під час його перевезення - внаслідок недотримання обов`язку зберігати вантаж.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Аналогічні положення містяться також в ст.225 ГК України.

Стаття 25 Конвенції встановлює, що у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23. Розмір компенсації не може, однак, перевищувати: a) у випадку пошкодження всієї відправки, суми компенсації, яка підлягала б сплаті при втраті всього вантажу; b) у випадку пошкодження лише частини відправки, суми, яка підлягала б сплаті при втраті тієї частини вантажу, яка виявилася пошкодженою.

Відповідно до ст.23 Конвенції, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і

під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток

відшкодуванню не підлягає.

Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Як встановлено ч.3 ст.314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідно до положень ст.1 Закону Про судову експертизу , судовою експертизою є дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Стаття 98 ГПК України визначає, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно з ч.ч.1 та 5 ст.101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст.104 ГПК України).

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

В матеріалах справи наявний висновок експерта, складений на замовлення позивача, який відповідає вимогам закону, зокрема у даному висновку вказано, що його підготовлено для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до висновку експерта, розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачеві, становить 387947,62 грн. Ця сума визначена, виходячи з вартості майна, зазначеної в інвойсі, а також з врахуванням відсотку втрати якості внаслідок псування майна, і, по суті, дорівнює сумі, на яку загалом зменшилась вартість всього пошкодженого майна, тобто фактичній шкоді, та в будь-якому разі не перевищує суми, що підлягала би сплаті при втраті тієї частини вантажу, яка виявилася пошкодженою.

Судова експертиза у справі була проведена на замовлення позивача; при її проведенні було дотримано вимоги законодавства; суду невідомо про існування обставин, які виключали участь експерта; компетентність експерта підтверджено відповідним свідоцтвом; при проведенні експертного дослідження використано значну кількість нормативних актів, методики, джерел; наданий висновок у дослідницькій частині містить детальний опис продукції та її особливостей; у висновку надано вичерпні та однозначні відповіді на поставлене запитання тощо.

Отже, беручи до уваги також і узгодженість висновку експерта з іншими матеріалами справи, суд не вбачає за можливе відхиляти цей висновок при вирішенні спору по суті.

Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд встановив, що відповідач як перевізник несе перед позивачем відповідальність за збереження вантажу, як і відповідальність за дії іншої особи, залученої ним для виконання перевезення, в ході якого відбулося пошкодження вантажу. Враховуючи те, що відповідач не довів існування факторів, які виключають його відповідальність, та встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, суд прийшов до висновку про необхідність відшкодування позивачеві відповідачем завданих збитків, а, оцінивши висновок експерта разом з іншими доказами, суд підсумовує, що стягненню на відшкодування завданої шкоди підлягає 387947,62 грн.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити

2. Стягнути з Приватного підприємства Тропак , м.Львів, вул.Медової Печери, 36, кв.21 (ідентифікаційний код 19331745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Електроконтакт Україна , Львівська область, м.Перемишляни, вул.Топольна, 1 (ідентифікаційний код 35101874) 387947,62 грн майнової шкоди та 5819,21 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 12.04.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 26.05.2021 р.

Суддя З.П. Гоменюк