Ухвала

від 04.06.2021 по справі 915/712/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

04 червня 2021 року Справа № 915/712/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом : Фермерського господарства Наталі-4 (55401, Миколаївська область, Братський район, смт Братське, вул. Гагаріна, буд. 32; адреса для листування: 04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 160 Б, оф. 201)

до відповідача : Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв. Пр. Миру, 34)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ;

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 );

3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 );

4) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 );

5) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 );

6) ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 );

7) ОСОБА_7 ( АДРЕСА_5 );

8) ОСОБА_8 ( АДРЕСА_6 );

9) ОСОБА_9 ( АДРЕСА_6 );

10) ОСОБА_10 ( АДРЕСА_6 );

11) ОСОБА_11 ( АДРЕСА_6 );

12) ОСОБА_12 ( АДРЕСА_7 );

13) ОСОБА_13 ( АДРЕСА_8 );

14) ОСОБА_14 ( АДРЕСА_9 );

15) ОСОБА_15 ( АДРЕСА_10 )

про визнання протиправним наказу про припинення права постійного користування, визнання недійсними наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення, визнання права постійного користування земельною ділянкою,

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

02.06.2021 позивачем подано до Господарського суду Миколаївської області позов до відповідача, яким просить суд:

1) визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.11.2019 року №9861/0/14-19-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ;

2) визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14.02.2020 року №3122/0/14-20 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення ;

3) визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 01.03.2021 року №1115-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення ;

4) визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22.04.2021 року №2717-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення ;

5) визнати за Фермерським господарством Наталі-4 право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га, Державний акт на право постійного користування землею серія МК №180 від 29.12.2001, який зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею №180 для ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 4821480400:01:000:0595, площе 50,00 га, що розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області;

6) скасувати записи про державну реєстрацію земельних ділянок, які було зареєстровано шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки (кадастровий номер 4821480400:01:000:0595), а саме: наступну кадастрові номери: 4821480400:01:000:0608; 4821480400:01:000:0609; 4821480400:01:000:0610; 4821480400:01:000:0611; 4821480400:01:000:0612; 4821480400:01:000:0613; 4821480400:01:000:0614; 4821480400:01:000:0615; 4821480400:01:000:0616; 4821480400:01:000:0617; 4821480400:01:000:0618; 4821480400:01:000:0619; 4821480400:01:000:0620; 4821480400:01:000:0621; 4821480400:01:000:0622; 4821480400:01:000:0624; 4821480400:01:000:0625; 4821480400:01:000:0626; 4821480400:01:000:0627; 4821480400:01:000:0628; 4821480400:01:000:0668; 4821480400:01:000:0669.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/712/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про повернення останньої позивачу, з наступних підстав.

Судовий захист прав суб`єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб`єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява № 49069/11), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти.

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Частинами 1, 4 статті 173 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Предметом даного позову є:

1) визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.11.2019 року №9861/0/14-19-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ;

2) визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14.02.2020 року №3122/0/14-20 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення ;

3) визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 01.03.2021 року №1115-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення ;

4) визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22.04.2021 року №2717-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення ;

5) визнати за Фермерським господарством Наталі-4 право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га, Державний акт на право постійного користування землею серія МК №180 від 29.12.2001, який зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею №180 для ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 4821480400:01:000:0595, площе 50,00 га, що розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області;

6) скасувати записи про державну реєстрацію земельних ділянок, які було зареєстровано шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки (кадастровий номер 4821480400:01:000:0595), а саме: наступну кадастрові номери: 4821480400:01:000:0608; 4821480400:01:000:0609; 4821480400:01:000:0610; 4821480400:01:000:0611; 4821480400:01:000:0612; 4821480400:01:000:0613; 4821480400:01:000:0614; 4821480400:01:000:0615; 4821480400:01:000:0616; 4821480400:01:000:0617; 4821480400:01:000:0618; 4821480400:01:000:0619; 4821480400:01:000:0620; 4821480400:01:000:0621; 4821480400:01:000:0622; 4821480400:01:000:0624; 4821480400:01:000:0625; 4821480400:01:000:0626; 4821480400:01:000:0627; 4821480400:01:000:0628; 4821480400:01:000:0668; 4821480400:01:000:0669.

В той час як позивачем вірно визначено підсудність позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14.02.2020 року №3122/0/14-20 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення та про визнання за Фермерським господарством Наталі-4 права постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га, ним допущено помилку у визначенні підсудності позову в частині позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 01.03.2021 року №1115-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення , про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22.04.2021 року №2717-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення та скасування відповідних записів.

Господарський суд при цьому виходить з такого.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року в адміністративній справі № 816/1920/17. викладено правову позицію, що у разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.

Отже з наведеного вбачається, що з оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 01.03.2021 року №1115-СГ та від 22.04.2021 року №2717-СГ, враховуючи суб`єктний склад сторін відповідних правовідносин, витікає набуття фізичною особою права цивільного.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною першою статті 19 ЦПК України в редакції від 03.07.2018 визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

З аналізу статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) можна зробити висновок, що органи виконавчої влади у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної власності (надання земельних ділянок у користування, укладення, зміни, розірвання договорів оренди земельної ділянки) діють як органи, через які держава реалізує повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи вступають із юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Цивільні відносини, відповідно до частини першої статті 1 ЦК України, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Отже рівність учасників є одним із принципів цивільних правовідносин.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах приватноправового характеру, які виникають із земельних відносин, за відповідності складу сторін спору статті 4 ЦПК України, мають розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

(правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №485/1472/17).

Розгляд даних спорів в порядку цивільного судочинства підтверджується чисельною судовою практикою і на даний момент.

Зокрема, у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 587/2121/18 (провадження № 14-595цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про приватноправовий характер таких спорів та необхідність розгляду справи у порядку цивільного судочинства.

Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року в адміністративній справі № 816/1920/17. викладено правову позицію, що у разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.

Отже з наведеного вбачається, що з оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 01.03.2021 року №1115-СГ та від 22.04.2021 року №2717-СГ, враховуючи суб`єктний склад сторін відповідних правовідносин, витікає набуття фізичними особами права цивільного.

Похідними від цих вимог є вимоги про скасування записів про державну реєстрацію земельних ділянок, які було зареєстровано шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки, які також стосуються прав, набутих фізичними особами.

Отже спір в цій частині підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, позивачем у позовній заяві об`єднано кілька позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню заявнику без розгляду для роз`єднання позовних вимог.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ч. 8 ст. 174 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 174, 232, 233, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовну заяву Фермерського господарства Наталі-4 від 01.06.2021 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправним наказу про припинення права постійного користування, визнання недійсними наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення, визнання права постійного користування земельною ділянкою, з доданими до неї документами повернути позивачу.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 04.06.2021.

Суддя В.О.Ржепецький