Ухвала

від 03.06.2021 по справі 367/3180/21

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/3180/21

Провадження №2-з/367/190/2021

УХВАЛА

Іменем України

03 червня 2021 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лисенка С.М. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), -

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів). Позивач просить: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7179 доларів США та 50 центів та 3% річних за користування даною сумою грошових коштів, що становить 425 доларів США та 50 центів; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7179 доларів США та 50 центів та 3% річних за користування даною сумою грошових коштів, що становить 425 доларів США та 50 центів.

01 червня 2021 року представник позивача - адвокат Лисенко С.М. подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на нерухоме майно - 1/5 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:041:0228 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1230290432108, вартістю 1 030631 гривень), що належить на праві особистої приватної власності відповідачу ОСОБА_2 , до набрання рішенням суду законної сили.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, представник позивача вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову. Зазначає, що відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:041:0228, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0, 0624 га, ринкова вартість даної земельної ділянки становить 1 030631 гривень. Таким чином, як вказує заявник, з урахуванням суми грошових коштів, яка заявлена як предмет позовних вимог та може бути стягнена з ОСОБА_2 (199 626 гривень), з урахуванням ринкової вартості майна (земельної ділянки) співмірним буде накладення арешту на 1/5 частину вищевказаної земельної ділянки.

Крім того, як зазначає представник позивача, на даний час існують ризики того, що ОСОБА_2 може продати вищевказану земельну ділянку, що в майбутньому, в разі задоволення позову, може ускладнити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду. Так, в мережі Інтернет було виявлено два оголошення про продаж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, як стверджує представник позивача, це є беззаперечною умовою для застосування заходів забезпечення позову у даній справі, адже оголошення про продаж земельної ділянки свідчить про те, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може бути відчужене. Таким чином, існує необхідність накласти арешт на 1/5 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:041:0228, адже ненакладення такого арешту може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

З приводу зустрічного забезпечення, заявник просить не застосовувати зустрічне забезпечення позову, посилаючись на відсутність підстав для його застосування, передбачених ст.154 ЦПК України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.153 ЦПК України , суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи представника позивача, суд приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України , суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом першим ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи та заяви про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7179 доларів США та 50 центів та 3% річних за користування даною сумою грошових коштів, що становить 425 доларів США та 50 центів; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7179 доларів США та 50 центів та 3% річних за користування даною сумою грошових коштів, що становить 425 доларів США та 50 центів.

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 01 червня 2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:041:0228, площею 0,0624 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1230290432108, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки (загальною площею 0,0624 га), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210800000:01:041:0228, вартість даного об`єкта нерухомості складає 1 030 631 гривня.

Враховуючи, що позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідачів грошові кошти, які, як він стверджує, набуті ними безпідставно, суд приходить до висновку про те, що між сторонами дійсно існує спір, і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача в разі задоволення позову.

Таким чином, вимоги позивача є співмірними із предметом позову, а вид такого забезпечення відповідає позовним вимогам повністю, тому вимоги про забезпечення позову є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом накладення арешту на 1/5 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:041:0228 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1230290432108, вартістю 1 030631 гривень), що належить на праві особистої приватної власності відповідачу ОСОБА_2 , до набрання рішенням суду законної сили.

При цьому, суд зауважує, що таке забезпечення позову має тимчасовий характер і спрямоване лише на запобігання розпорядженню майном та жодним чином не обмежує ОСОБА_2 у праві користування майном.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153 , 260-261 ЦПК України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лисенка С.М. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) - задовольнити.

До набрання рішенням суду законної сили у цивільній справі №367/3180/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), накласти арешт на 1/5 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3210800000:01:041:0228, площею 0,0624 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1230290432108, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Дані стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Дані боржника: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Копію ухвали суду направити до відома та виконання сторонам по справі, державному реєстратору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів із дня її складення до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Кравчук