Постанова

від 02.06.2021 по справі 160/14063/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/14063/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року в адміністративній справі №160/14063/20 (головуючий суддя першої інстанції Златін С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (треті особи: Приватне акціонерне товариство ДТЕК Павлоградвугілля , Первинна організація обласного об`єднання Незалежних профспілок гірників України Західного Донбасу Виробничого структурного підрозділу Шахта ім. Героїв Космосу ВАТ Павлоградвугілля ) про стягнення допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 28.10.2020 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (треті особи: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля", Первинна організація обласного об`єднання Незалежних профспілок гірників України Західного Донбасу Виробничого структурного підрозділу "Шахта ім. Героїв Космосу" ВАТ "Павлоградвугілля"), в якому просив зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області здійснити фінансування Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля в розмірі 11507,21 грн. для надання йому матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 13 днів тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності серія АДЮ № 716976, АДЧ № 583752, а саме за період з 09.05.2020 року по 21.05.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працює прохідником по 5 розряду з повним робочим днем у шахті у Виробничому структурному підрозділі Шахтоуправління імені Героїв Космосу ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля . Наказом роботодавця від 15.04.2020 року №1089 з 20.04.2020 року по 15.05.2020 року оголошено простій цього підприємства з оплатою праці працівників, що знаходяться в простої, в розмірі не нижче тарифної ставки (окладу). В період часу з 04.05.2020 року по 21.05.2020 року він перебував на лікарняному у зв`язку з загальним захворюванням. Позивач вказує, що 17.06.2020 року заява-розрахунок була передана роботодавцем на розгляд відповідача через програму МЕДОК, проте 24.06.2020 року роботодавцем отримана квитанція від відповідача про не прийняття заяви-розрахунку з позначкою Допомога по тимчасовій непрацездатності за календарними днями перебування працівника в простої, за рахунок фонду не надається, оскільки суперечить нормам ч.1 ст.22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування . Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області здійснити фінансування Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля в розмірі 11507,21 грн. для надання ОСОБА_1 матеріального забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за 13 днів його тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності серія АДЮ № 716976, АДЧ № 583752, а саме за період з 09.05.2020 року по 21.05.2020 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з невірним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права та є необгрунтованим. Відповідач зазначає, що судом не враховано той факт, що ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля не підтверджено факт виходу працівника на роботу у період простою, а також суд не взяв до уваги позицію Мінсоцполітики України, яка викладена в листі від 31.07.2015 року №445/18/99-15. Заробітна плата є винагородою за працю, а у дні простою не відбувається втрати заробітної плати, а тому допомога по тимчасовой непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігвються з календарними дгями перебування підприємства в простої (при цьому не передбачениц вихід на роботу працівника) за разунок коштів Фонду не надається, так як це суперечить нормам ч.1 ст.22 Закону №1105. Відтак, Павлоградськими відділеннями правомірно відхилено заяву-розрахунок ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля , яка надійшла 24.06.2020 року, у зв`язку з відсутністю правових підстав для її фінансування.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, а тому в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.01.2001 року по теперішній час працює повний робочий день у ВСП Шахтоуправління імені Героїв Космосу ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля , що підтверджується трудовою книжкою (а.с.13-14).

Згідно з листками непрацездатності серії НОМЕР_1 та серії АДЧ №583752 позивач перебував на лікарняному з 04.05.2020 року по 21.05.2020 року (а.с.16, 17).

Наказом №1089 від 15.04.2020 року ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля в період з 20.04.2020 року по 15.05.2020 року оголошено простой (а.с.15).

Отже, у період оголошення простоя підприємства позивач перебував на лікарняному (у тимчасовій непрацездатності).

Перші 5 календарних днів знаходження позивача на тимчасовій непрацездатності з 04.05.2020 року по 08.05.2020 року оплачено позивачу підприємством згідно із ст. 22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Інший період з 09.05.2020 року по 21.05.2020 року в сумі 11507,21 грн. має бути оплачений відповідачем, у зв`язку із чим 17.06.2020 року ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля подано до відповідача заяву-розрахунок про здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам.

Зазначене підтверджується листом ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля на заяву позивача, датований 02.09.2020 року №16/1587 (а.с.22-24).

24.06.2020 року Павлоградським відділенням відхилено заяву - розрахунок з підстави того, що допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування працівника в простої, за рахунок коштів Фонду не надається, оскільки це буде суперечити нормам ч.1 ст. 22 Закону України №1105 (а.с.25).

Не погодившись з відмовою відповідача у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності, позивач оскаржив таку відмову до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що стаття 23 Закону №1105 містить вичерпний перелік підстав, при яких матеріальна допомога не призначається, і розширеному тлумаченню не підлягає, а період простою підприємства не належить до такого переліку підстав. Під час простою підприємства не з вини працівника допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватись працівнику на загальних підставах, а відповідачем не може бути відмовлено у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованих особам у інших випадах, ніж передбачені ст.23 Закону №1105. Враховуючи не встановлення таких підстав, а також відсутності доказів того, що листки непрацездатності видані з порушеннями або є недійсними, суд першої інстанції вважав обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови прийняти заяву-розрахунок та здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_1 відповідно до листка непрацездатності.

Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання правомірності відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування роботодавця в простої.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 року №1105-XIV (далі по тексту - Закон №1105), статтею 20 якого в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); 2) допомога по вагітності та пологах; 3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); 4) оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати визначені статтею 22 Закону №1105, за змістом частини першої якої допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві;

2) необхідності догляду за хворою дитиною;

3) необхідності догляду за хворим членом сім`ї;

4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

5-1) на період перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій;

6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

8) перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону №1105 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини третьої статті 30 Закону №1105 рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону №1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначає Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2011 року №455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 року за №1005/6196 (далі по тексту - Інструкція№ 455).

Листки непрацездатності серії НОМЕР_1 та серії АДЧ № 583752 не містять помилок, виправлень, мають усі реквізити, визначені Інструкцією №455 та наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.11.2004 року №532/274/136-ос/1406 Про затвердження зразка, технічного опису листка непрацездатності та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності . Будь-яких помилок, виправлень, відсутності реквізитів, визначених вищенаведеними інструкціями, вказані листки не містять. Це підтверджується і тим фактом, що при прийнятті вказаних листів непрацездатності відповідачем не наведено будь-яких недоліків в оформлені відповідних документів на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності. Вказана обставина не є спірною, апелянтом не заперечується та не спростовується.

Підставою відхилення заяви-розрахунку роботодавця органом ФСС та не призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності позивачеві стала видача листків непрацездатності позивачу в періоді оголошеного простою ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля .

Статтею 23 Закону №1105 встановлені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю з метою ухилення від роботи чи інших обов`язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв`язку з навчанням.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону №1105 застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з`являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Стаття 23 Закону №1105 містить вичерпний перелік підстав, при яких матеріальна допомога не призначається. Вказаний перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Цей перелік не містить такої підстави як настання тимчасової працездатності у період простою роботодавця.

Висновки суду першої інстанції в цій частині апелянтом не оскаржуються та не спростовуються.

Доводи апелянта стосовно того, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання відповідного страхового випадку (частина перша статті 22 Закону №1105), а через доведеність факту простою роботодавця та не підтвердження факту виходу позивача на роботу в період простою відсутні підстави вважати, що позивачем втрачено заробітну плату у період тимчасової непрацездатності, суд визнає необґрунтованими.

Крім того, апелянт зазначає, що позивач у період простою знаходився поза межами підприємства, виконання трудових функцій від нього не вимагалось, відповідно позивачем не була втрачена працездатність, яка необхідна працівнику при виконанні визначених його посадових обов`язків. Отже, на думку відповідача, законні підстави для компенсації втрати працездатності, яка в цей період від позивача, як працівника, не вимагалася, за рахунок коштів Фонду, відсутні.

Колегія суддів зазначає, що таке тлумачення відповідачем норм статті 22 Закону №1105 нівелює взагалі інститут соціального страхування, оскільки за позицією відповідача підстави для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності в період, наприклад, відпустки застрахованої особи, також відсутні.

Як зазначалось вище, приписами Закону №1105 встановлено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Порядок і умови видачі листка непрацездатності визначає Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ України від 13.11.2001 року №455, яка не містить положення, згідно з яким листок непрацездатності не видається у період простою підприємства.

З аналізу норм чинного законодавства під час простою підприємства не з вини працівника, допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватись працівнику на загальних підставах.

Відповідачем не може бути відмовлено у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованих особам у випадах, інших, ніж передбачені статтею 23 Закону №1105.

Судом наявності таких підстав не встановлено, а сторонами не надано доказів того, що вказані листки видані з порушеннями або є недійсними. Відповідачем вказана обставина не спростована.

Суд визнає необґрунтованими посилання апелянта на листи Мінсоцполітики від 31.07.2015 року №445/18/99-15 та від 20.10.2020 року №010-4474, адже такі листи не є нормативно-правовими актами, якими мав керуватися суд першої інстанції при вирішення спірних правовідносин.

Одночасно суд звертає увагу, що Мінсоцполітики України в листі від 23.06.2020 року № 6387/0/290-20/45 Щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності під час запровадження простою на підприємстві надано роз`яснення, що під час простою підприємства не з вини працівника допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватися працівнику на загальних підставах.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 року у справі №160/13167/20, оскільки це не відповідає положенням частини 5 статті 242 КАС України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством, відповідно не може на власний розсуд, за відсутності підстав, передбачених статтею 23 Закону №1105, відмовляти у наданні допомоги по тимчасовій працездатності, в тому числі, у разі відсутності факту втрати заробітної плати позивачем.

Враховуючи приведені обставини та правове регулювання спірного питання, апеляційний суд визнає обґрунтованим обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання відповідача здійснити фінансування ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля для надання позивачу матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за 13 днів його тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності серія АДЧ № 583752, а саме за період з 09.05.2020 року по 21.05.2020 року.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи, що під час апеляційного розгляду даної справи порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування оскаржуваного судового рішення, не встановлено, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки за приписами ч.1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно із ч.4 ст.257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно із п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року в адміністративній справі №160/14063/20 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року в адміністративній справі №160/14063/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак