Постанова

від 03.06.2021 по справі 826/17000/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17000/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енерголайн на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2018 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерголайн про стягнення податкової заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулося з позовом до суду, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енерголайн до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в розмірі 1 135 994,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заборгованість відповідача виникла у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань: з податку на додану вартість - 603 977,39 грн, з податку на прибуток підприємства - 532 016,87 грн, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Разом із тим, доводи апеляційної скарги стосуються протиправності податкових повідомлень-рішень на підставі яких податковим органом заявлено відповідну суму до стягнення.

Крім того, відповідачем подано клопотання, в якому просить замінити ГУ ДФС у Львівській області правонаступником - ГУ ДПС у Львівській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано ГУ ДФС у Львівській області у ГУ ДПС у Львівській області.

Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Наведене клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача ГУ ДФС у Львівській області її правонаступником ГУ ДПС у Львівській області та після такої заміни усі дії, вчинені в адміністративному процесі до її вступу, обов`язкові для ГУ ДПС у Львівській області в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для ГУ ДФС у Львівській області.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ Енерголайн зареєстроване у виконавчому комітеті Львівської міської ради, внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій і присвоєно ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25394365.

Відповідач має заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 603 977,39 грн, з податку на прибуток підприємств у сумі 532 016,87 грн.

Зазначений податковий борг виник:

- з податку на додану вартість: 436 176,00 грн - основний платіж за актом перевірки, 109 001,50 грн - штрафна санкція, залишок несплаченого зобов`язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2017 року №0009681402, винесеного на підставі акту перевірки від 11 травня 2017 року №536/13-01-14-02/25394365 та від 02 березня 2017 року №0000371201, винесеного на підставі акту перевірки від 17 лютого 2017 року №3/13-01/25394365, пеня 58 799,89 грн;

- з податку на прибуток підприємств - 532 016,87 грн: 392 406,00 грн - основний платіж за актом перевірки, 98 101,50 грн - штрафні санкції залишок несплаченого зобов`язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2017 року №0009701402, винесеного на підставі акту перевірки від 11 травня 2017 року №536/13-01-14-02/25394365 та податкової декларації за 2016 рік, 40 096,47 грн - пеня згідно зворотного боку облікових карток.

Відповідно до Податкового кодексу України податкове зобов`язання, визначене у встановленому законодавством порядку податковим органом, вважається узгодженим з моменту закінчення терміну наданого для оскарження рішення податкового органу.

У випадку оскарження рішення контролюючого органу до суду зобов`язання вважається узгодженим з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання вважається узгодженою.

Проте, як вбачається із картки особового рахунку відповідача, сплата самостійно задекларованих зобов`язань не відбулась.

Керуючись інтересами держави з метою запобігання безпідставних втрат в частині поповнення дохідної частини державного бюджету України, Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулось з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів сплати узгодженої суми податкової заборгованості у добровільному порядку або її оскарження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як встановлено в абзаці 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Разом із тим, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 по справі №813/525/18, яка набрала законної сили 15.11.2018, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Енерголайн до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2017 року №0009681402, №0009701402 залишено без розгляду.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про узгодженість податкового зобов`язання.

Позивач надіслав відповідачу податкову вимогу №6580-17 від 25 квітня 2017 року. Доказів оскарження вказаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано, а тому вона є чинною та підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідачем не надано суду доказів сплати узгодженої суми податкової заборгованості у добровільному порядку або оскарження її, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги контролюючого органу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 ПК України.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд, вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків у банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Колегія суддів дійшла до висновку, що надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов`язання, самостійно задекларована платником, набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення Інспекцією податкової вимоги та її вручення Товариству, а також безперервності податкового боргу з моменту її формування, що не спростовано відповідачем в ході розгляду справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи.

Аналогічна правова позиція щодо спірних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 810/3703/16.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енерголайн - залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2018 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 04.06.2021.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна