Постанова

від 02.06.2021 по справі 1.380.2019.004395

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 червня 2021 року

Київ

справа №1.380.2019.004395

адміністративне провадження №К/9901/19067/20, К/9901/19364/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Блажівської Н.Є., Яковенка М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

представника позивача Круся Ю.І.,

представника відповідача Холявки І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда та Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року (суддя: Братичак У.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (судді: Качмар В.Я., Большакова О.О., Старунський Д.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними дій, стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда (далі - Товариство, ТОВ Фірма Артеміда позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі -ГУ ДКС у Львівській області, відповідач-2) в якому просило:

-стягнути з державного бюджету України на користь товариства проценти/відсотки нараховані на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) на рівні 120 % від облікової ставки Національного банку України (далі -НБУ) за період із 31.08.2004 по 28.07.2005 у розмірі 238103,62 грн;

- стягнути з державного бюджету України на користь товариства відсотки, нараховані на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування ПДВ, на рівні 120 % від облікової ставки НБУ за період із 29.07.2005 по 20.12.2010, у розмірі 1675640,90 грн;

- стягнути з державного бюджету України на користь товариства нарахування на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування ПДВ на рівні 120 % від облікової ставки НБУ за період із 21.12.2010 по 31.12.2010 у розмірі 6364,20 грн;

- стягнути з державного бюджету України на користь товариства нараховану на бюджетну заборгованість пеню на рівні 120 % від облікової ставки НБУ за період із 01.01.2011 по 11.07.2019 у розмірі 3490014,06 грн;

- стягнути з державного бюджету України на користь товариства нараховану відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень (далі -Закон №4901-VI) на суму бюджетної заборгованості компенсацію у розмірі 3% річних, що становить 229525,40 грн, а всього просить стягнути 5639648,18 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року позов задоволено частково: стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ Фірма Артеміда пеню, нараховану на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування ПДВ, на рівні 120% від облікової ставки НБУ за період із 31.08.2004 по 11.07.2019, у розмірі 2488811,49 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення пені нарахованої на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість на рівні 120% від облікової ставки Національного банку України за період з 31 серпня 2004 року по 11 вересня 2019 року у розмірі 1384866,10 грн та прийнято нову постанову, якою позов в цій частині задоволено. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що він уже неодноразово довів у судах як факт, так і період (із 31.08.2004 по 11.07.2019) існування бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ перед товариством, однак незважаючи на це, суди вирішили, що період нарахування пені переривається періодом, коли існувало (було чинним) скасоване в подальшому судове рішення, яким позивачу було відмовлено у стягненні бюджетної заборгованості. Окрім цього, скаржник вважає, що оскільки право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ було підтверджене судовими рішеннями, які тривалий час не виконувались відповідними державними органами, - на його користь слід стягнути також компенсацію у розмірі 3% річних, а висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову суперечить приписам Закону №4901-VI .

В свою чергу, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач також подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що факт існування в період 30.08.2004 по 20.12.2011 рішення про задоволення позову щодо стягнення ПДВ, за умови його подальшого скасування не породжує у позивача права та стягнення пені за цей період, оскільки таке рішення було скасовано повністю в зв`язку з чим не може породжувати жодних прав чи обов`язків. Також вважає, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині визначення облікової ставки НБУ та статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині розподілу судових витрат.

Процесуальним правом на звернення до суду із відзивом на касаційну скаргу скористалося лише ГУ ДКС у Львівській області. У відзиві відповідач-2 просив залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Додатково акцентує увагу суду на тому, що орган Казначейства не може виступати відповідачем у даній справі, оскільки прав та законних інтересів позивача не порушував, будь-якими фактичними даними, що стосуються предмета спору, не володіє.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача-1 підтримали вимоги своїх касаційних скарг.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 14 жовтня 2004 року ТОВ Фірма Артеміда звернулося до суду з позовом до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - правонаступника державної податкової інспекції у м. Трускавець, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2004 року №361/23-0/23973113/5701 та зобов`язання відділення Державного казначейства у м. Трускавець здійснити на користь Товариства бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 497 770 грн.

28 жовтня 2004 року рішенням Господарського суду Львівської області у справі №5/2920-19/354 позов ТОВ Фірма Артеміда було задоволено та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2004 року №361/23-0/23973113/5701.

10 грудня 2004 року Господарським судом видано наказ про примусове виконання означеного вище рішення.

12 лютого 2007 року Державна податкова інспекція у м. Трускавець звернулася до Господарського суду Львівської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 28 жовтня 2004 року у справі №5/2920-19/354.

25 травня 2010 року постановою Господарського суду Львівської області, залишеною без змін 20 грудня 2011 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, заяву Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено: скасовано постанову Господарського суду Львівської області від 28 жовтня 2004 року по справі №5/2920-19/354 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Фірма Артеміда відмовлено.

09 січня 2007 за результатом розгляду позовної заяви Державної податкової інспекції у м. Трускавець у справі №5/1785-19/ЗЗЗА до ТОВ Фірма Артеміда та ТОВ Лія-Сан про визнання недійсним господарського зобов`язання в порядку статей 207, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Господарський суд прийняв постанову, якою визнав недійсним договір купівлі-продажу від 17.03.2004 №50304 між відповідачами та стягнув з обох на користь держави по 1498620 грн. Вказана постанова була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року. За наслідками касаційного перегляду цієї справи ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2011 року касаційну скаргу ТОВ Фірма Артеміда було задоволено частково: судові рішення у даній справі скасовано, закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання господарського зобов`язання недійсним, а у частині застосування наслідків, передбачених статтею 208 ГК України. матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду цієї справи постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі №2а-8983/11/1370, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року, позов задоволено: стягнуто з ТОВ Фірма Артеміда та ТОВ Лія-Сан в дохід держави по 14986620 грн. 21січня 2014 року постановою Вищого адміністративного суду України судові рішення у справі №2а-8983/11/1370 були скасовані та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Трускавець повністю.

Поряд з цим, 25 травня 2010 року постановою Господарського суду у справі №13/11А (далі - Постанова №13/11А) за результатами розгляду заяви податкового органу про перегляд за нововиявленими обставинами Господарського суду Львівської області у справі №5/2920-19/354, було ухвалено рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Фірма Артеміда про визнання недійсним ППР та відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за червень 2004 року в сумі 2497770 грн відмовлено.

13 лютого 2014 року ТОВ Фірма Артеміда подало до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами Постанови №13/11А, у якій просило скасувати вказану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви податкового органу відмовити повністю. Стягнути з Управління Державного казначейства у Львівській області на користь Товариства бюджетну заборгованість з ПДВ за червень 2004 року в сумі 2497770 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, вимоги позивача, що викладені у заяві про перегляд Постанови №13/11А за нововиявленими обставинами, задоволено повністю.

Однак вказане судове рішення було виконане лише у липні 2019 року, що підтверджується меморіальним ордером від 11.07.2019 №5967 (далі - Меморіальний ордер), згідно якого кошти в сумі 2497770 грн було відшкодовано позивачу.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду із цим позовом, оскільки вважає, що на його користь має бути стягнена пеня (відсотки, нарахування) на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування ПДВ на рівні 120 % від облікової ставки НБУ за період з 31.08.2004 (дата виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ ) по 11.07.2019 (дата фактичної сплати бюджетного відшкодування з ПДВ), а також компенсація у розмірі 3% за несвоєчасне виконання судового рішення на підставі частини першої статті 5 Закону №4901-VI.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що протягом 2004-2019 років пеня на бюджетну заборгованість з ПДВ підлягає стягненню за період з 31.08.2004 по 20.12.2011 та з 07.10.2015 по 11.07.2019, з огляду на те, що лише у вказані періоди заборгованість держави перед позивачем щодо відшкодування відповідних сум мала статус узгодженої. Поряд із цим суд дійшов висновку, що позивач неправомірно у своїх розрахунках сум пені враховував облікові ставки НБУ, що змінювались під час строку нарахування пені, оскільки згідно норм законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин і станом на час розгляду справи, при обрахуванні пені застосовується облікова ставка НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, та є незмінною протягом усього строку нарахування пені. Вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення з державного бюджету України на користь позивача компенсації у розмірі 3% річних, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, відповідно до частини першої статті 5 Закону №4901-VI у сумі 229525,40 грн, суд дійшов висновку, що положення Закону №4901-VI не поширюються на правовідносини при здійсненні відшкодування ПДВ, оскільки для виконання судових рішень по даній категорії справ визначено окремий порядок виконання.

Суд апеляційної інстанції здебільшого погодився з такими висновками суду першої інстанції, поряд із цим, визнав помилковим твердження суду першої інстанції щодо незмінності облікової ставки НБУ протягом усього строку нарахування пені, як такі, що суперечать приписам пункту 200.23 статті 200 ПК України та усталеній практиці Верховного Суду з даного питання.

В силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ГУ ДПС у Львівській області та необхідність часткового задоволення касаційної скарги ТОВ Фірма Артеміда , з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За час існування спірних правовідносин порядок визначення сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення таких розрахунків були врегулювані низкою різних нормативно-правових актів.

Так, згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (далі - Закон №168/97-ВР) в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань, що виникли у зв`язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від`ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

За нормами пунктів 6.3, 6.4 пункту 6 Порядку відшкодування податку на додану вартість , затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.1997 №209/72 (далі - Порядок; в редакції, чинній на 30.08.2004) на суму бюджетної заборгованості податковими органами в особовому рахунку платника після повного перерахунку коштів з бюджету нараховуються відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Податкові органи повідомляють платника податку про належні йому суми відсотків за бюджетною заборгованістю.

З 01.01.2011 року відносини щодо відшкодування платникам податків податку на додану вартість з Державного бюджету почали врегульовуватись ПК України.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи, податкове законодавство містило норму щодо нарахування пені на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Наведене дає підстави для висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику ПДВ суму бюджетного відшкодування протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Наявність бюджетної заборгованості з ПДВ за червень 2004 року в сумі 2 497 770 грн, так само як і несвоєчасність її погашення сторонами визнається та не заперечується, оскільки протягом всього строку наявності бюджетної заборгованості право на її відшкодування доводилось позивачем у судовому порядку.

Фактично незгода скаржників із оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій зводиться до помилковості розрахунку пені в частині строку, з якого він має бути розпочатий, та облікової ставки НБУ, яка має бути застосована при його обчисленні.

Надаючи оцінку таким обґрунтуванням касаційних скарг колегія суддів зазначає, що факт нарахування пені нерозривно пов`язується із фактом існування заборгованості бюджету, що дозволяє стверджувати про пеню як про міру відповідальності держави перед платником за порушення нею обов`язку вчасного відшкодування від`ємного значення суми ПДВ. Така пеня нараховується рівно стільки часу, скільки триває зазначене порушення держави у вигляді нездійснення відповідними державними органами необхідного комплексу дій з відшкодування узгоджених сум податку.

З огляду на наведене колегія судів вважає, що судами попередніх інстанцій під час визначення періоду прострочення зобов`язання та нарахування пені обґрунтовано були враховані лише ті періоди, під час яких такі зобов`язання мали статус узгоджених, а саме: з 31.08.2004 по 20.12.2011 та з 07.10.2015 по 11.07.2019 відповідно.

Колегія суддів також погоджується із правильністю розрахунків пені судом апеляційної інстанції, виходячи із облікової ставки НБУ протягом строку її дії, тобто із врахуванням зміни облікової ставки НБУ за відповідний період, оскільки таке правозастосування пункту 200.23 ПК України цілком відповідає правовим позиціям, послідовно викладеним в постанові Верховного Суду України від 03.04.2014 по справі №21-131а14 та постановах Верховного Суду, зокрема, від 20 червня 2019 року по справі №820/1750/18, від 25 березня 2020 року по справі №808/481/16 та від 02 лютого 2021 року по справі №810/1506/17.

Поряд із цим Верховний Суд не може погодитись із позицією судів попередні інстанцій з приводу того, що положення Закону №4901-VI не поширюють свою дію на правовідносини при здійсненні відшкодування ПДВ та, як наслідок, відсутності у позивача права на 3% річних, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, внаслідок тривалого невиконання рішення у справі №13/11А, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів врегульовані Податковим кодексом України, Бюджетним кодексом України та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845).

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлені Законом № 4901-VI, відповідно до частини другої статті 1 якого (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) терміни в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України і Законі України Про виконавче провадження .

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначені статтею 2 Закону №4901-VI відповідно до частини першої якої держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності (частина друга статтею 2 Закону №4901-VI).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За приписами частини четвертої статті 3 Закону №4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів (крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону), стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (частини перша - друга статті 5 Закону №4901-VI).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, установлений Порядком №845.

Так, за приписами підпункту 6 пункту 16 Порядку №845 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

Абзацами 1, 2 пункту 23 Порядку №845 передбачено, що стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби. Орган Казначейства надсилає після надходження зазначених документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку.

Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів (абзац 4 пункту 23 Порядку №845).

Таким чином, установлюючи державні гарантії щодо виконання рішень суду, законодавець передбачив можливість виплати компенсації стягувачу у разі затримки перерахунку коштів за рішенням суду про стягнення коштів. Водночас норми Закону №4901-VI не пов`язують виплату такої компенсації з доходами державного бюджету, зокрема, з його надходженнями. Тобто для виникнення права на її отримання достатньо лише факту порушення уповноваженим органом строків виконання судового рішення, за яким стягуються кошти з державного бюджету. Недостатність коштів у межах бюджетних видатків також не є підставою відмови у нарахуванні компенсації.

Системний аналіз наведених норм дає підстави до висновку про те, що механізм виплати коштів за судовими рішеннями, що передбачають стягнення з державного бюджету, розроблено з метою вчасного та безумовного виконання державою своїх зобов`язань щодо виконання рішень суду. Однією із таких гарантій є запровадження додаткової відповідальності за несвоєчасне виконання судових рішень у вигляді виплати компенсації, передбаченої статтею 5 Закону №4901-VI. Це означає, що у разі порушення органом Казначейства строків виплат, що здійснюються за судовими рішеннями, що передбачають виплати за рахунок бюджетних асигнувань, стягувач має право на отримання компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виключенням є лише випадки, коли стягувачами за судовими рішеннями є організації, що фінансуються та утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Аналогічна правова позиція була викладена в поставові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року по справі №П/811/169/16.

Як встановлено судами на примусовому виконанні у ГУ ДКСУ у Львівській області перебувало судове рішення по справі №13/11А про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Фірма Артеміда бюджетної заборгованості з ПДВ за червень 2004 року в сумі 2497770 грн. Строк, передбачений Законом №4901-VI для перерахування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду у справі №13/11А, сплив 18 червня 2016 року, однак суму заборгованості перераховано на рахунок ТОВ Фірма Артеміда лише 11 липня 2019 року, тобто період прострочки складає 1118 днів (з 19 червня 2016 року по 11 липня 2019 року).

Вказані обставини відповідачем-2 не заперечуються. Більш того, протиправність відмови ГУ ДКСУ у Львівській області прийняти до виконання виконавчий лист по справі №13/11А та виконати його встановлена таким, що набрало законної сили, судовим рішенням у справі №813/2125/16.

Враховуючи те, що нормами Закону №4901-VI визначений вичерпний перелік стягувачів за судовими рішеннями, на яких не поширюються його норми, і позивач не відноситься до переліку осіб, перелічених у частині другій статті 2 Закону № 4901-VI, Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для виплати позивачу компенсації, передбаченої Законом №4901-VI, та вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ТОВ Фірма Артеміда в означеній частині, виходячи з розрахунку, наданого останнім, з огляду на відсутність у даній справі спору щодо правильності такого розрахунку та кількості днів прострочення.

Враховуючи наведене вище касаційна скарга ТОВ Фірма Артеміда підлягає частковому задоволенню.

В свою чергу доводи та обґрунтування, наведені у касаційній скарзі ГУ ДПС у Львівській області, не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду справи, а, відтак, така скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Позивачем у цій справі сплачено судовий збір: за подання позовної заяви - 19210 грн, за подання апеляційної скарги - 19210 грн, за подання касаційної скарги - 42040 грн.

За результатами касаційного перегляду справи позовні вимоги ТОВ Фірма Артеміда були задоволені частково на загальну суму 4 103 202,99 грн, що становить 72,76% від загального розміру позовних вимог, тобто судовий збір, який підлягає поверненню, складає 58 542, 70 грн.

При цьому, враховуючи вимоги частини третьої статті 139 КАС України щодо пропорційного покладення судових витрат на відповідачів, колегія суддів вважає за необхідне стягнути судові витрати у сумі 55 243, 84 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області та 3 298, 86 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДКСУ у Львівській області, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до кожного із відповідачів.

Керуючись статтями 344, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда задовольнити частково.

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда компенсації на суму бюджетної заборгованості у розмірі 2 497 770 гривень у розмірі 3% річних та в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда компенсацію, нараховану відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень на суму бюджетної заборгованості у розмірі 2 497 770 гривень, у розмірі 3% річних, що становить 229525 (двісті двадцять дев`ять п`ятсот двадцять п`ять) гривень 40 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Артеміда" (ЄДРПОУ 23973113) судові витрати в сумі 55 243 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті сорок три) гривні 84 копійки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (місцезнаходження: вул.К.Левицького, 18, м.Львів, 79005; код ЄДРПОУ 38008294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Артеміда" (ЄДРПОУ 23973113) судові витрати в сумі 3 298 (три тисячі двісті дев`яносто вісім) гривень 86 копійок.

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: Н.Є. Блажівська

М.М. Яковенко

Повний текст постанови виготовлено 03 червня 2021 року.