Рішення

від 17.05.2021 по справі 761/46699/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/46699/19

Провадження № 2/761/1222/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.

за участю секретаря Савенко О.І.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу Кудіна Олександра Миколайовича, ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федоришина Олега Петровича про визнання права власності та усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу Кудіна Олександра Миколайовича (далі по тексту - відповідач-1), ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач-2), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федоришина Олега Петровича (далі по тексту - відповідач-3)про визнання права власності та усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном.

Позивач просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу №10425 від 08.07.2008р.; визнати право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:91:129:0083; площею 0,1000га за ОСОБА_1 ; усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43913613 від 07.11.2018р. права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:91:129:0083, площею 0,1000га та поновлення реєстраційних записів про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:91:129:0083; площею 0,1000га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному земельному кадастрі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:91:129:0083; площею 0,1000 га, на підставі договору дарування від 16.12.2003р. №11197 (ВВА №757403), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ №120915 від 01.03.2004р. 31.10.2018 року державним реєстратором Кудіним О.М. на підставі договору купівлі-продажу №10425 від 08.07.2008, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П., зареєстровано право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3

15.02.2019р. ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/6609/19 встановлено, що існують обґрунтовані підстави вважати, що право власності на вказане майно є об`єктом кримінально-протиправного посягання, набуте протиправним шляхом та накладено арешт на земельну ділянку 10 соток за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:91:129:0083.

У договорі купівлі-продажу від 08.07.2008р. вказані недостовірні дані щодо предмета правочину, а саме: у п. 2 вказано невірний кадастровий номер земельної ділянки 800000000:91:129:0083; у п. 2 вказано невірно цільове призначення земельної ділянки - будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд; у п. 3 вказано невірну дату посвідчення цивільно-правового договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійко В.В. -15.12.2003р.Викладені розбіжності зумовлені тим, що ані приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федоришин О.П., ані ОСОБА_3 ніколи не бачили та не могли бачити договір дарування від 16.12.2003p. № 111997 (ВВА №757403), та Державний акт на право власності на земельну ділянку серія №120915 від 01.03.2004р.

29.07.2011р. позивач отримав Декларацію про початок будівельних робіт від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, а саме на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином, 29.07.2011р. державним органом - Інспекцією д архітектурно-будівельного контролю у м. Києві встановлено право власності земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 - за позивачем.

Ухвалою суду від 05.12.2019 року по справі відкрито провадження.

На підставі розпорядження щодо повторного автоматичного розподілу справи № 01-08-371 від 14.01.2020 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Рибаку М.А. у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 20.01.2020 року справу прийнято до провадження судді Рибака М.А. в порядку загального позовного провадження та призначено по справі підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.10.2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 09.10.2020 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:91:129:0083, площею 0,1000га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1687572980000.

У встановлений в ухвалі строк відповідачі відзив на позовну заяву до суду не подали.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно норми пункту 1 частини 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:91:129:0083; площею 0,1000 га, на підставі договору дарування від 16.12.2003р. №11197 (ВВА №757403), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ №120915 від 01.03.2004р. ( а.с. 5-6).

31.10.2018 року державним реєстратором Філії № 1 КП Реєстраційний центр у м. Києві Кудіним О.М., на підставі договору купівлі-продажу №10425 від 08.07.2008, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П., зареєстровано право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 .

Рішенням Київської міської ради від 6 грудня 2018 року № 251/6302 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 20.12.2016 року № 704/1708 Про уточнення назв, перейменування вулиць та провулків у місті Києві перейменовано назву АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 .

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12019100100000948 від 31.01.2019р. вбачається, що за період з листопада 2018 до січня 2019 невстановлена особа, в приміщенні державного реєстратора Кудіна Олександра Миколайовича філія № 1 Комунального підприємства Реєстраційний центр у м. Києві та у приміщенні приватного нотаріуса Київського місцевого нотаріального округу Федоришина Олега Петровича, що за адресою: АДРЕСА_2 , надала завідомо підроблені документи на право власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 31.10.2018 року Державний реєстратор Кудін Олександр Миколайовича зареєстрував право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 07.11.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Федоришиним Олегом Петровичем, який йому надали невстановлені особи. При цьому ОСОБА_1 вказаний договір не підписував. Таким чином невстановлені особи заволоділи земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 та недобудованим будинком на ній. (а.с.53-54).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання зa договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 Земельного кодексу України, угоди про перехід права власності на земельні ділянки повинні містити, зокрема, документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Земельного кодексу України, додатком до угоди, за якою здійснюється відчуження земельної ділянки приватної власності, є державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується (або відчужувалась).

Відповідно до п. в ст. 140 Земельного кодексу України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, відчуження земельної ділянки за рішенням власника.

Відповідно до ст. 55 Закону України Про нотаріат , угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, крім випадків, встановлених статтею 38 Закону України Про іпотеку , посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 - 8000000000:91:129:0083; цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельна ділянка набута ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійка В.В. 16.12.2003 року, зареєстровано в реєстрі за № 11197 (а.с. 5-6).

Разом з тим у спірному договорі купівлі-продажу від 08.07.2008р. вказані недостовірні дані щодо предмета правочину, а саме: у п.2 вказано невірний кадастровий номер земельної ділянки 800000000:91:129:0083 та невірно вказано цільове призначення земельної ділянки - будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд; у п. 3 вказано невірну дату посвідчення цивільно-правового договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійко В.В. 15.12.2003р.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач зазначає, що договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 08.07.2008 року є недійсним на підставі ч. 3 та ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 3,5 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не мав волевиявлення на вчинення спірного правочину щодо відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_3 , що підтверджується наявним кримінальним провадженням.

Поряд із цим, згідно із листом Міністерства юстиції України від 20.03.2019 року № 10799/Р-3309/19.6.1, приватна нотаріальна діяльність Федоришина О.П. по Київському міському нотаріальному округу припинена з 22.05.2009 року з анулюванням реєстраційного посвідчення. На даний час документи нотаріального діловодства Федоришиним О.П. до Київського державного архіву не передані.

Крім того наявні розбіжності в договорі купівлі-продажу, державному акті про право власності на земельну ділянку та договорі дарування свідчать про відсутність первинних документів на земельну ділянку під час укладання спірного договору купівлі-продажу.

Отже. за спірним договором фактично було передано земельну ділянку з іншим кадастровим номером та цільовим призначенням земельної ділянки, а тому у державного реєстратора були відсутні повноваження щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 .

Згідно з с. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Разом з тим ОСОБА_1 не було передано земельну ділянку, що є предметом договору купівлі-продажу у володіння ОСОБА_3 , що підтверджується наступним.

29.07.2011р. ОСОБА_1 отримав Декларацію про початок будівельних робіт від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, а саме на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , для отримання дозволу на виконання будівельних робіт подається заява, до якої додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію.

Таким чином, 29.07.2011р. державним органом - Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві підтверджено право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 - за позивачем.

Крім того отримання зазначеного дозволу підтверджує той факт, що позивач не передавав земельну ділянку, що є предметом договору купівлі-продажу у володіння ОСОБА_3 та не мав волевиявлення на відчуження такої земельної ділянки.

Вказане вище свідчить про недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.07.2008 року на підставі ч. 3 та ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пп. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон), державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 12 Постанови КМУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі- порядок), розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру, Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів), а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Згідно з п. 18 Порядку, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися згідно із законом , воно повинне мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві . Якраз необхідність у демократичному суспільстві і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути відповідними і достатніми ; для такого втручання має бути нагальна суспільна потреба , а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання справедливого балансу між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачами не надано доказів на підтвердження законних підстав для реєстрації права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:91:129:0083.

Згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). (постанова Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19)

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про визнати недійсним договір купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та поновлення реєстраційних записів про право ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 640, 655 ЦК України, ст.ст. 81, 132, 140 ЗК України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 12, 15,16, 77, 80-82, 137, 141, 258, 263-265, 267 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу Кудіна Олександра Миколайовича, ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федоришина Олега Петровича про визнання права власності та усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном - задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №10425 від 08.07.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Визнати право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:91:129:0083; площею 0,1000га за ОСОБА_1 .

Усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43913613 від 07.11.2018 року права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:91:129:0083; площею 0,1000 га

Поновити реєстраційні записи про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:91:129:0083; площею 0,1000 га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі.

Стягнути з Державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу Кудіна Олександра Миколайовича, ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федоришина Олега Петровича на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3073,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 .

Державний реєстратор Комунального підприємства Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу Кудіна Олександра Миколайовича: 04071, м. Київ, вул. Електриків,16-Г, ЄДРПОУ: НОМЕР_3,

ОСОБА_3 : АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 ,

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федоришин Олег Петрович: АДРЕСА_2.

СУДДЯ М.А. РИБАК

Повний текст рішення складено: 27.05.2021 року.