Постанова

від 19.05.2021 по справі 340/881/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2021 року м. Дніпросправа № 340/881/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Цвєткової К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОУКРРЕЗЕРВ" на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 р. (суддя Жук Р.В.) в адміністративній справі № 340/881/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОУКРРЕЗЕРВ" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроукррезерв" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті 11.03.2020 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області податкові повідомлення - рішення: №00000130506, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 24116455,00 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 19293164,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4823291,00 грн. та №00000120506, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3275,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказувалось на помилковість висновків податкової перевірки, оскільки господарські операції з ТОВ "СГ "Самоцвіт Агро" підтверджуються первинними документами та мали реальний характер.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення, ухвалити нове рішення, задовольнивши позов.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

На підставі наказу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 06.02.2020 року №204 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агроукррезерв" та направлень №237 та №238 від 07.02.2020 року, проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Агроукррезерв" (код ЄДРПОУ - 43201734) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "СГ "Самоцвіт Агро" (код ЄДРПОУ - 34513561) за жовтень-грудень 2019 року - показників декларацій з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2019 року (т.8, а.с.53-55). За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.02.2020 року №13/11-28-05-06/43201734 (т.1, а.с.8-31), згідно якого встановлено порушення позивачем п.198.1., п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 19 293 164,00 грн., втому числі: - за листопад 2019 року на суму 9577527,00 грн.; - за грудень 2019 року на суму 9715637,00 грн. Згідно висновків акту перевірки від 20.02.2020 року №13/11-28-05-06/43201734 позивачем завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) на суму 3275,00 грн. за грудень 2019 року. На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.03.2020 року: - №00000130506, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 24 116 455,00 гривень, в тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 19293164,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4823291,00 гривень (т.1, а.с.32); - №00000120506, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3275,00 гривень (т.1, а.с.33).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Як встановлено судом першої інстанції, 21.10.2019 між ТОВ "Агроукррезерв" (Покупець) та ТОВ "СГ "Самоцвіт Агро" (Постачальник) укладено договір поставки №21/10-19 (т.1, а.с.121-125). Відповідно до умов договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію - сою в кількості та за ціною вказаними в рахунках та/або у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах договору. На підтвердження проведення господарської операції представником позивача до матеріалів справи надано копії видаткових та податкових накладних (т.2, а.с.49-250; т.3, а.с.1-250; т.4, а.с.1-250; т.5, а.с.1-26; т.6, а.с.157-250; т.7, а.с.1-250; т.8, а.с.1-22). На підтвердження здійснення перевезення придбаної сої представником позивача до матеріалів справи надано копії договорів перевезення, актів виконаних робіт, товарно - транспортних накладних, заявок до договору транспортного перевезення, платіжних доручень та актів звірки (т.1, а.с.105-112; т.5, а.с.27-250; т.6, а.с.1-156; т.8, а.с.87-97). На підтвердження оплати за придбану сою представником позивача надано копії платіжного доручення та банківської виписки (т.1, а.с.101-104). В подальшому, придбану сою позивач переробив на соєву олію, фосфатидний концентрат соєвий та соєвий шрот, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договору на переробку давальницької сировини, додатків, додаткових угод, видаткових накладних (у переробку), актів послуг з переробки, звітів про продукцію, що вироблена з сировини замовника, накладних на повернення постачальнику сировини та декларацій виробника (посвідчення про якість) (т.1, а.с.113-120, 129-250; т.2, а.с.1-48; т.8, а.с.191-218). На виконання ухвали суду ТОВ "Транзпостач" (виконавець за договором переробки давальницької сировини) на підтвердження наявності у нього виробничих потужностей, трудових ресурсів та лабораторії надав до суду копії договору оренди №01061809, акту прийому - передачі до договору оренди №01061809, договору оренди №01041916, договору про надання послуг №01061818, наказів №122-К та №85/1-К, штатні розписи (т.9, а.с.12-56). На підставі оформлених та зареєстрованих податкових накладних позивач сформував податковий кредит.

Суд першої інстанції погодився із висновком відповідача, наведеним в акті перевірки, який ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про відсутність підтвердження фактичного здійснення операцій з реалізації (поставки) товару, а надані до перевірки первинні документи не опосередковувались реальним рухом активів від контрагента.

Так, у долучених до матеріалів справи копій актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, заявок до договору транспортного перевезення та актів звірки пунктом навантаження сої придбаної у ТОВ "СГ "Самоцвіт Агро" зазначено вул. Армійська, 11, м.Охтирка, Сумська область, тоді як, ТОВ "СГ "Самоцвіт Агро" зареєстроване за адресою вул. Вербова, 15, офіс 14/7, м. Львів, Львівська область. Згідно долученого до матеріалів справи звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року та листів Держгеокадастру, ТОВ "СГ "Самоцвіт Агро" використовує земельні ділянки у Миколаївській та Херсонській областях (т.8, а.с.81-86). Доказів того, що ТОВ "СГ "Самоцвіт Агро" використовує складські приміщення за адресою вул. Армійська, 11, м. Охтирка, Сумська область суду не надано. В єдиному реєстрі податкових накладних відсутні зареєстровані податкові накладні на адресу ТОВ СГ САМОЦВІТ АГРО ,ТОВ "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС" та ТОВ "ЕСТЕЛЬ АГРОТРАНС" щодо придбання послуг зберігання будь-яких товарів за вказаною адресою. До матеріалів справи долучено звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 вересня 2019 року в якому зазначено, що ТОВ "СГ "Самоцвіт Агро" зібрано 22078,32 ц. сої (т.8, а.с.78-79). Однак, зазначене у звіті спростовується, долученими на виконання ухвали суду Головне управління статистики у Львівській області (місце реєстрації ТОВ "СГ "Самоцвіт Агро") доказами. Так, управління повідомило, що ТОВ "СГ "Самоцвіт Агро" (ідентифікаційний код - 34513561) звітність про кількість вирощеної сої у 2018, 2019 роках не подавало (т.9, а.с.60).

На спростування зазначених висновків скаржником до суду надано лист ТОВ СГ Самоцвіт Агро від 22 грудня 2019 р., який містить інформацію про укладення 18.10.2019 між ним та ДП Охирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України договору складського зберігання №юр2/77-19. Копія договору складського зберігання долучена до матеріалів справи. Також, ПП ЛП ТРАНС направило копію договорів про спільну діяльність в сфері автотранспортного перевезення вантажів № 02/07 від 01.07.2019, укладеного із ОСОБА_1 , № 01/07 від 01.07.2019, укладеного із ОСОБА_2 , договору про спільну діяльність від 01.07.2019, укладеного із ОСОБА_3 . Надані копії технічних паспортів на автомобілі (т. 9 а.с.150-183).

ДП Охтирський КХП листом №606 повідомило суд першої інстанції, що за період 2018-2019 роки ніякі договори з ТОВ "СГ "Самоцвіт Агро" (код 34513561), ТОВ "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС" (код 43163516) та ТОВ "ЕСТЕЛЬ АГРОТРАНС" (код 43162863) не укладалися, транспортні засоби з зазначеними у документах та листі суду державними номерними знаками на території ДП Охтирський КХП не завантажувалися (а.с.118, т.9).

Натомість, скаржником до суду надано копії наказу № 19-10/19 від 19.10.2019 ДП Охтирський КХП , яким встановлено на території пропускний режим із забезпеченням допуску працівників, уповноважених осіб та автомобілів ТОВ СГ Самоцвіт Агро з метою належного виконання умов договору, ввезення/вивезення на/з території зернового складу зернових культур, навантажувально-розвантажувальних робіт, зважування, прийняття на зберігання, тощо. Також надані копії актів звірки залишків на складі зберігання зерна і лист генерального директора ДП Охтирський КХП , який повідомив про неможливість отримання від попереднього керівництва документів внаслідок ігнорування його звернень (т. 9 а.с.240-246).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються також на результатах аналізу податкової звітності постачальників та неможливості по ланцюгу постачання встановлення походження товару.

Колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, на що також вказував Верховний Суд у зазначених вище рішеннях.

Крім того, позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання у контрагента товару встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням обставин діяльності контрагента. Так само позивач позбавлений можливості впливати на контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведена обставина відсутності законних підстав для формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від його контрагента, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатись правомірними.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції (21020 грн.) та судового збору за подачу апеляційної скарги (31530 грн.) - всього на суму 52550 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОУКРРЕЗЕРВ" - задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 р. в адміністративній справі № 340/881/20 - скасувати та ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОУКРРЕЗЕРВ" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати повідомлення - рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області 11 березня 2020 р. №00000130506 та №00000120506.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОУКРРЕЗЕРВ" (код ЄДРПОУ 43201734, вул. Вербова, буд. 15, офіс 14/7 місто Львів, 79058) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606, вул. Велика Перспективна, 55, місто Кропивницький, 25006) судові витрати зі сплати судового збору на суму 52550 (п`ятдесят дві тисячі п`ятьсот п`ятдесят) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 19 травня 2021 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 03 червня 2021 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Т.С. Прокопчук

суддя О.О. Круговий