Ухвала

від 25.05.2021 по справі 2-н-3539/11

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 2-н-3539/11

Провадження № 4-с/487/44/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2021 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Горта О.М., розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в якій просить визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Заводський ВД ВС у місті Миколаєві ГТУЮ у Миколаївської області Лойко К.А. протиправними. Скасувати постанову державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження ВП №64421721.

Заявлені вимоги заявник обґрунтовує тим, що датою повернення виконавчого документа 26.09.2017 року та повторним зверненням 10.12.2020 року пройшло більше 3 років.

У судове засідання на вказану дату заявник та її представник, державний виконавець, представники стягувача не з`явилися повідомлялися належним чином про слухання справи.

Суд, дослідивши надані учасниками матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, приходить до наступного. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, Заводським районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ в по справі № 2-н-3539/11 від 18.11.2011 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 1775,60 гривень та стягнуто судовий збір у розмірі 94,10 гривень, а також 168,93 гривень сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 64,60 гривень - три відсотки річних.

Постановою державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лойко К.А. від 11.02.2021 року відкрито виконавче провадження № 64421721 на підставі вищезазначеного судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частина 1 статті 4 ЗУ Про виконавче провадження містить вимоги до виконавчого документа, а саме: у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Так, з судового наказу вбачається відсутність ідентифікаційного коду боржника.

Крім того, суд бере до уваги доводи скаржника щодо пропущення строку пред`явлення виконавчого листа по справі № 2-н-3539/11 до виконання, оскільки з 26.09.2017 року та повторним зверненням 10.12.2020 року пройшло більше 3 років, а за такого, трирічний строк для пред`явлення вищезазначеного судового наказу сплинув.

За умовами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду, тому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини у п. 43 рішення від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97 р., Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).

Так, державний виконавець доказів спростування вимог скаржника не надав, а матеріали поданої скарги та досліджена у судовому засіданні копія спірної постанови у виконавчому провадженні № 64421721 свідчать про те, що сплинув строк пред`явлення судового наказу до виконання.

За таких обставин, скаргу ОСОБА_1 на постанову про відкриття виконавчого провадження № 64421721 від 11 лютого 2021 року слід задовольнити та скасувати спірну постанову про відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8,19 Конституції України, ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Заводський ВД ВС у місті Миколаєві ГТУЮ у Миколаївської області Лойко К.А. про відкриття виконавчого провадження № 64421721 від 11 лютого 2021 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня отримання ухвали.

Суддя Д.Г. Нікітін