Постанова

від 26.05.2021 по справі 400/1024/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2021 року м. Кропивницький

справа № 400/1024/17

провадження № 22-ц/4809/38/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство Вершино-Власівське ,

відповідачі - ОСОБА_1 , Фермерське господарство Надія ,

треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області Пушка Олена Вадимівна,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Вершино-Власівське на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2019 року у складі судді Колесник С.І. і

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року Фермерське господарство Вершино-Власівське (далі - ФГ Вершино-Власівське ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Надія (далі - ФГ Надія ) та просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий № 3524955100:02:000:0392, що розташована на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області, загальною площею 6,0859 га, укладений 12.12.2016 між ОСОБА_1 та ФГ Надія , строком на 10 років, зареєстрований 13.12.2016 державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Петрівської районної державної адміністрації Пушкою О.В. (№ запису про інше речове право 18207987).

Позовна заява мотивована тим, що 01.10.2006 між ФГ Вершино-Власівське та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, у відповідності до якого, позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий № 3524955100:02:000:0392, що розташована на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області, загальною площею 6,0859 га, строком на 10 років.

Договір зареєстрований у ДП Кіровоградська регіональна філія Центру ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2006 за № 105.

05.12.2009 між ФГ Вершино-Власівське та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до вказаного вище договору, згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни до первинного договору оренди землі, а саме щодо строку дії договору оренди, обумовивши продовження строку ще на 10 років, тобто до 12.12.2026.

Вказану угоду у встановленому законом порядку було зареєстровано 11.11.2011.

ОСОБА_1 кожного року отримував орендну плату в повному обсязі та не висловлював зауважень стосовно виконання умов договору оренди з урахуванням змін та доповнень до нього обумовлених у додатковій угоді.

На початку 2017 року було виявлено, що 13.12.2016 державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг (далі - ЦНАП) Петрівської РДА Кіровоградської області Пушкою О. В., було проведено державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку кадастровий № 3524955100:02:000:0392 за ФГ Надія на підставі договору оренди землі, укладеного 12.12.2016 із ОСОБА_1 .

На час прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ФГ Надія , договір оренди з ФГ Вершино-Власівське від 2006 року не було жодним чином припинено.

Позивач вважає, що відбулася подвійна реєстрація права оренди однієї й тієї ж земельної ділянки, яка можлива лише за тієї умови, якщо відділом у Петрівському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не були перенесені відповідні відомості про обтяження до Державного земельного кадастру.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 не мав права укладати з іншим суб`єктом господарювання договір оренди земельної ділянки знаючи про те, що вона (земельна ділянка) вже перебуває в оренді починаючи з 2006 року.

ФГ Вершино-Власівське не може використовувати земельну ділянку кадастровий № 3524955100:02:000:0392 на правах оренди згідно чинного Договору оренди від 01.10.2006, оскільки її розпочало використовувати ФГ Надія , яке також заперечує дійсність наявних правочинів із ФГ Вершино-Власівське та перешкоджає підприємству обробляти орендовану земельну ділянку, наполягаючи на своїх правах щодо користування нею на законних підставах, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом свого права.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ФГ Вершино-Власівське та просив визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 01 жовтня 2006 року, складену 05 грудня 2009 року, зареєстровану відділом Держкомзему у Петрівському районі Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 листопада 2011 року та стягнути з ФГ Вершино-Власівське на свою користь 704 грн 80 коп судового збору.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 наявну у матеріалах справи додаткову угоду 05.12.2009 до договору оренди землі ніколи не підписував, а виконаний у ній від його імені підпис ОСОБА_1 не належить.

Більше того, ФГ Вершино-Власівське у додатковій угоді неправильно зазначені паспортні дані ОСОБА_1 , що пояснюється відсутністю у нього копії паспорту позивача, повторно отриманого ним 03 березня 2007 року, у зв`язку з втратою попереднього.

Сумніви у ОСОБА_1 викликає і державна реєстрація додаткової угоди відділом Держкомзему у Петрівському районі Кіровоградської області, нібито проведена 11 листопада 2011 року.

Зокрема, навіть за відсутності спеціальних знань, очевидно, що напис про реєстрацію Додаткової угоди виконаний шрифтом, відмінним від шрифту виконання самої додаткової угоди.

Також, зазначений напис містить не застережені виправлення та не скріплений печаткою відділу Держкомзему у Петрівському районі Кіровоградської області.

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2019 року в задоволенні позову ФГ Вершино-Власівське до ОСОБА_1 , ФГ Надія , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Судові витрати віднесено на рахунок ФГ Вершино-Власівське , залишивши їх по фактично понесеним.

Позов ОСОБА_1 до ФГ Вершино-Власівське про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 01 жовтня 2006 року, складену 05 грудня 2009 року, зареєстровану відділом Держкомзему у Петрівському районі Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 листопада 2011 року.

Стягнуто з ФГ Вершино-Власівське на користь ОСОБА_1 у відшкодування понесених судових витрат 704 грн 80 коп судового збору.

Рішення суду мотивоване тим,що запис про реєстрацію додаткової угоди у Державному реєстрі земель, проведений 11.11.2011, містить не застережені виправлення та не скріплений печаткою відділу Держкомзему у Петрівському районі Кіровоградської області.

Крім того, згідно висновку судового експерта лабораторії клінічних досліджень Дніпропетровського НДІСЕ Міністерства юстиції України Забуги А.B №1429-19 від 18.06.2019 встановлено, що підпис у додатковій угоді від 05 грудня 2009 року до договору оренди землі від 01 жовтня 2006 року, укладеній між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та ФГ Вершино-Власівське , зареєстрованій відділом Держкомзему у Петрівському районі Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 листопада 2011 року, у графі Орендодавець , виконаний не особисто ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий № 3524955100:02:000:0392, укладений 12.12.2016 мiж ОСОБА_3 та ФГ Надія .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ФГ Вершино-Власівське суд першої інстанції виходив з того що ОСОБА_1 не підписував додаткову угоду до договору оренди землі від 01.10.2006, тобто його волевиявленням не охоплювалося укладення додаткової угоди, що свідчить про те, що сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору та є підставою недійсності оспорюваної додаткової угоди до договору оренди землі від 01.10.2006, складеної 05 грудня 2009 року.

В апеляційній скарзі ФГ Вершино-Власівське просить рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ФГ Вершино-Власівське до ОСОБА_1 , ФГ Надія про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки задовольнити, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ФГ Вершино-Власівське про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі відмовити, а судові витрати по справі покласти стягнути з відповідачів на користь ФГ Вершино-Власівське .

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки було ухвалене з численними порушеннями норм матеріального та процесуального права.

Позивач вважає сумнівним висновок № 1429-19 від 18.06.2019адже, судом першої інстанції було допущено низку суттєвих порушень під час підготовки та призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи, а експертом Забугою А.В. було використано навмисно змінені, та такі, що взагалі ніколи не використовувались ОСОБА_1 експериментальні підписи та ряд вільних зразків підписів ОСОБА_5 вчинених після відкриття провадження у цивільній справі, що слугувало причиною для надання експертом висновку, який є таким, що суперечить матеріалам справи.

ОСОБА_1 навмисно надав до суду документи, що містять вільні зразки його підписів, але максимально віддалені у часі їх виконання до досліджуваного об`єкту, що безумовно вплинуло на надання експертом висновку, який викликає сумніви в його правильності.

Реалізуючи своє право визначене ст.43 ЦПК України, 25.09.2019 року ФГ Вершино- Власівське звернулось до суду із обґрунтованим клопотанням про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи, посилаючись на численні порушення, що були допущені при призначенні судом додаткової судово-почеркознавчої експертизи, проте, 14.11.2019 суд першої інстанції ухвалою відмовив у задоволенні клопотання.

Зі змісту вказаної ухвали суду від 14.11.2019 не вбачається чітких доводів, на спростування аргументів ФГ Вершино-Власівське , щодо порушень допущених при підготовці та призначенні додаткової експертизи, проте суд першої інстанції при розгляді клопотання обмежився констатацією факту, що експерт на основі спеціальних знань та наданих судом об`єктів дослідження і матеріалів, встановив та надав категоричний негативний висновок, що підпис у оспорюваній додатковій угоді до договору оренди землі виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Із мотивації суду є очевидним, що порушення допущені під час призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи є не випадковими, більш того, всі дії суду першоїінстанції вчинені виключно в інтересах та на користь ОСОБА_1 , що безумовно вказує на упередженість, необ`єктивність, прихильність суду першої інстанції до опонента, та ніяк не відповідає покладеним на суд обов`язкам.

Внаслідок того, що суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи, фактично було порушено принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, оскільки ФГ Вершино-Власівське у такий спосіб було позбавлене можливості реалізувати гарантовані законом права на захист своїх порушених прав шляхом отримання відповідного доказу, зокрема за умови відібрання у ОСОБА_1 експериментальних зразків підписів вчинених усіма застосовуваними ним варіантами підписів, та дослідження вільних зразків підписів ОСОБА_1 , що наближені за часом їх виконання до часу вказаному у об`єкті, що досліджується, можливо було б спростувати твердження ОСОБА_1 щодо неукладення ним додаткової угоди від 05 грудня 2009 року до договору оренди землі від 01 жовтня 2006 року.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Чуприна С.П., який представляє інтереси ФГ Вершино-Власівське , та голова ФГ Вершино-Власівське Сидоренко Г.М. підтримали доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 та адвокат Ковальов А.І., який представляє інтереси ОСОБА_1 та ФГ Надія , заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області Пушка Олена Вадимівна в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер № 3524955100:02:000:0392, яка розташована на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області, загальною площею 6,0859 га.

01.10.2006 між ФГ Вершино-Власівське та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, у відповідності до якого ФГ Вершино-Власівське прийняло в строкове платне користування, строком на 10 років, земельну ділянку кадастровий № 3524955100:02:000:0392, що розташована на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області, загальною площею 6,0859 га.

Зазначений договір був зареєстрований у ДП Кіровоградська регіональна філія Центру ДЗК , про що у державному реєстрі вчинено запис від 12.12.2006 за № 105.

05.12.2009 між ФГ Вершино-Власівське та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.10.2006, яку зареєстровано відділом Держкомзему у Петрівському районі Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.11.2011. Вказаною додатковою угодою дію договору було продовжено на 10 років.

13.12.2016 державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Петрівської РДА Кіровоградської області Пушкою Оленою Вадимівною, було проведено державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку кадастровий № 3524955100:02:000:0392 за ФГ Надія , на підставі договору оренди землі укладеного 12.12.2016 із ОСОБА_1 .

Згідно висновку судового експерта лабораторії клінічних досліджень Дніпропетровського НДІСЕ Міністерства юстиції України Забуги А.B № 1429-19 від 18.06.2019 встановлено, що підпис у додатковій угоді від 05 грудня 2009 року до договору оренди землі від 01 жовтня 2006 року, укладеній між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та ФГ Вершино-Власівське , зареєстрованій відділом Держкомзему у Петрівському районі Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 листопада 2011 року, у графі Орендодавець , виконаний не особисто ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

Однак, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 наявної у матеріалах справи додаткової угоди до договору оренди землі від 01.10.2006 року, яку зареєстровано відділом Держкомзему у Петрівському районі Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.11.2011 року, не підписував, а виконаний у ній від його імені підпис йому не належить, що підтверджується висновком судового експерта лабораторії клінічних досліджень Дніпропетровського НДІСЕ Міністерства юстиції України Забуги А.B №1429-19 від 18.06.2019 року (а.с.205-212).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ФГ Вершино-Власівське до ОСОБА_1 , ФГ Надія про визнання недійсним додаткової угоди до договору оренди та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ФГ Вершино-Власівське суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 наявної у матеріалах справи додаткової угоди до договору оренди землі від 01.10.2006, яку зареєстровано відділом Держкомзему у Петрівському районі Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.11.2011, не підписував, а запис про реєстрацію додаткової угоди у Державному реєстрі земель, проведений 11.11.2011, містить не застережені виправлення та не скріплений печаткою відділу Держкомзему у Петрівському районі Кіровоградської області.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможна з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Матеріалами справи підтверджується, що 01 жовтня 2006 року був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 надав ФГ Вершино-Власівське у строкове платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, яка знаходиться на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області, розміром 6,09 га, строком на 10 років.

Вказаний договір зареєстрований у ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного Земельного кадастру , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12 грудня 2006 року за № 105 (том 1, а.с. 6-7).

Згідно додаткової угоди № 1 від 05 грудня 2009 року до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, ОСОБА_1 та ФГ Вершино-Власівське дійшли до згоди внести зміни до договору оренди землі кадастровий номер 3524955100:02:000:0392, зареєстрованого у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК 21 грудня 2006 року за № 105, серед яких: продовжено строк дії договору на 10 років до 12 грудня 2026 року, розділи Орендна плата Умови використання земельної ділянки Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору викладені в новій редакції.

Додаткова угода зареєстрована відділом Держкомзему у Петрівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 листопада 2011 року № 352490004000545 (том 1, а.с. 8).

Копіями видаткових касових ордерів від 21.10.2015, від 14.12.2015, від 08.12.2015, від 16.10.2015, від 08.10.2015, від 04.10.2016, від 31.08.2016, від 29.09.2016 підтверджується, що ОСОБА_1 отримував орендну плату за 2015-2018 роки (том 1 а.с. 68-75).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

За змістом ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, судом може бути призначена експертиза або відповідні висновки експертів можуть надаватися суду сторонами (стороною), у разі підготовлення їх на замовлення такого учасника справи (статті 102, 103 ЦПК України).

За змістом статі 1 ЗУ Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (ст. 3 ЗУ Про судову експертизу ).

Відповідно до ч. 3 ст. 72 ЦПК України експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

За змістом статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.12.2018 № 12295/12296/18-32, проведеного на виконання ухвали Петрівського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2018 року про призначення судово-почеркознавчої експертизи, підпис у додатковій угоді від 05 грудня 2009 року до договору оренди землі від 01 жовтня 2006 року у графі Орендодавець виконаний письмовим приладдям, а саме кульковою ручкою. Будь яких слідів попередньої підготовки виконання досліджуваного підпису (перетискання, підготовка олівцем, сліди копіювального паперу та ін.), а також слідів його виконання за допомогою технічних засобів не виявлено, проте встановити, чи виконаний підпис у вказаній додатковій угоді у графі Орендодавець від імені ОСОБА_1 особисто ним чи іншою особою - не виявилось можливим (том 1 а.с. 152-158).

Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2019 року у справі призначено додаткову судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено запитання чи виконаний підпис у додатковій угоді від 05 грудня 2009 року до договору оренди землі від 01 жовтня 2006 року у графі Орендодавець від імені особи ОСОБА_1 особисто ним чи іншою особою?

Проведення експертизи доручено експерту (експертам) Державної експертної установи Дніпро НДІ СЕ Міністерства юстиції України.

Долучено до справи та надано експерту в якості доказів, що містять вільні зразки підпису ОСОБА_1 оригінал відомості ФГ Вершино-Власівське від 30 листопада 2008 року про видачу ОСОБА_1 орендної плати за 2008 рік; оригінал видаткового касового ордера ФГ Вершино-Власівське № 48 від 30 вересня 2009 року про видачу ОСОБА_1 орендної плати 2009 рік; оригінал накладної ФГ Вершино-Власівське № 55 від 05 листопада 2010 року про отримання ОСОБА_1 зерна кукурудзи в рахунок орендної плати за 2010 рік; оригінал видаткового касового ордера ФГ Вершино-Власівське № 375 від 21 жовтня 2015 року про видачу ОСОБА_1 орендної плати в сумі 3000,00 гривень; оригінал видаткового касового ордера ФГ Вершино-Власівське №540 від 14 грудня 2015 року про видачу ОСОБА_1 орендної плати в сумі 850,00 гривень; оригінал договору оренди землі від 12 грудня 2016 року , укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Надія ; оригінал довіреності ОСОБА_1 від 09.10.2017; оригінал договору про надання правової допомоги від 05.10.2017; оригінал паспорту громадянина України ОСОБА_1 .

Надано експерту в якості доказів, що містять експериментальні зразки власноручних підписів ОСОБА_1 , відібрані в судовому засіданні від 05 березня 2019 року зразки його почерку та підписів на 15 аркушах.

Крім цього, надано експерту в якості досліджуваного документа отриманого від ФГ Вершино-Власівське оригінал додаткової угоди від 05 грудня 2009 року до договору оренди землі від 01 жовтня 2006 року, зареєстрованої відділом Держкомзему у Петрівському районі Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 листопада 2011 року (том 1 а.с. 194-195).

Згідно висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18.06.2019 № 1429-19, проведеного на виконання ухвали Петрівського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2019 року, підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець додаткової угоди № 1 від 05.12.2009 до договору оренди землі від 12.12.2006, виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису (том 1 а. с. 205-215).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року клопотання ФГ Вершино-Власівське задоволено та призначено у справі повторну комісійну судово-почеркознавчу експертизу (том 3 а. с. 42-46).

Оскільки у встановлений нормативним актом термін, запитані у клопотанні експерта додаткові матеріали, необхідні для проведення судово-почеркознавчої експертизи надійшли не в повному обсязі, без чого проведення експертизи не є можливим, що підтверджується повідомленням № 20-6867 від 13 квітня 2021 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 400/1024/17.

При вивченні зразків - підписів ОСОБА_1 по загальних та окремих ознаках експертами встановлена значна їх варіаційність та те, що йому притаманні декілька варіантів підписів (виходячи з наданого судом порівняльного матеріалу).

Також зазначено, що для вирішення питання про справжність (не справжність) підпису від імені ОСОБА_1 , необхідна наявність достатньої кількості вільних зразків його підпису у документах за 2009 рік та попередні роки (том 3 а.с. 97-99).

За змістом пункту 2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) (далі - Інструкція) експерт має право відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи.

Згідно пункту 2.2. Інструкції на експерта покладається обов`язок, зокрема, особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз`яснити його.

Вилучення об`єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків оформлюються протоколом згідно з вимогами процесуального законодавства. У них, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Протокол підписується всіма особами, які брали участь у вилученні об`єктів, відібранні зразків (п. 3.4. Інструкції).

За змістом абзацу 1 пункту 1.1. глави 1 розділу I Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5) (далі - Рекомендації) основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису.

Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань (абзац 2 пункту 1.1. Рекомендацій).

Відповідно до абзацу першого пункту 1.3 Рекомендацій для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

За змістом абзацу 1 пункту 1.5 Рекомендацій вільні зразки по змозі повинні відповідати об`єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням.

Пунктом 1.6 Рекомендацій передбачено, що відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи. На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за тематикою, близькою до досліджувального об`єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, у яких виконувався рукописний текст, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи тощо), таким самим приладдям письма та на папері того самого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що й документ, який досліджується. Якщо буде помічено, що той, хто пише, намагається змінити свій почерк, темп диктовки слід прискорити.

У разі коли тексти, що досліджуються, і особливо підписи виконувались на бланках (касові ордери, квитанції, поштові перекази, платіжні відомості тощо), експериментальні зразки слід відбирати на таких самих бланках або на папері, що розграфлений відповідно до бланка.

Якщо розташування підпису, що досліджується, не визначається характером документа, експериментальні зразки відбираються на окремих аркушах як лінованого, так і нелінованого паперу.

Після нанесення 10 - 15 експериментальних підписів аркуші паперу треба міняти.

Якщо дослідженню підлягає рукописний текст, то вільні та експериментальні зразки надаються у вигляді текстів. При дослідженні підписів та обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) вільні та експериментальні зразки надаються як у вигляді відповідних текстів (записів), так і у вигляді підписів.

Експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім`я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо) (пункт 1.7 Рекомендацій).

Пунктом 1.8. Рекомендацій передбачено, що як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів.

Згідно пункту 1.10. Рекомендацій при вилученні вільних зразків підписів особи, від імені якої виконано досліджуваний підпис, слід відшукувати документи з варіантом підпису, найбільш схожим на підпис, що досліджується. Такі підписи найчастіше зустрічаються у документах, аналогічних досліджуваному.

При відібранні експериментальних зразків підпису особи, від імені якої виконано підпис, слід запропонувати їй розписатися всіма застосовуваними нею варіантами підписів.

Якщо з певних причин виконати будь-які вимоги, що стосуються відбирання та надання зразків, не було можливості, про це слід указати в документі про призначення експертизи (залучення експерта).

Достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній експертній ситуації.

Критерієм достатності обсягу порівняльного матеріалу вважається надання такої його кількості, за якою можливо виявити індивідуальність, варіаційність та стійкість ознак в досліджуваному об`єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця (пункт 1.13. Рекомендацій).

Аналізуючи висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18.06.2019 № 1429-19, на який посилався суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходить з того що його було проведено з порушенням Інструкції.

Зокрема, на порушення приписів Інструкції у вступній частині висновку експертів № 1429-19 не зазначено спосіб доставки досліджуваних об`єктів, не вказано спосіб доставки та вид упаковки матеріалів цивільної справи.

Згідно питання ухвали Петрівського районного суду Кіровоградської області від 05.03.2019 дослідженню підлягав підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді від 05.12.2009 до договору оренди землі від 01 жовтня 2006 року, проте при проведенні експертизи, за результатами якої складено висновок експерта № 1429-19, досліджувався підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 1 від 05.12.2009 до договору оренди землі від 12.12.2006 .

У вступній частині висновку експерта № 1429-19 при описі зразків підпису та почерку ОСОБА_1 перелічені документи, надані у розпорядження експерта, але не вказано, які конкретно підписи та рукописні записи у цих документах використовувались як порівняльний матеріал.

Таке описання зразків вбачається неточним та не дозволяє оцінити якість і достатність наданого порівняльного матеріалу.

Крім того, для проведення порівняльного дослідження у розпорядження експерта було надано усього 3 документи з вільними зразками підпису та почерку ОСОБА_1 , які за часом виконання наближені до дати складання досліджуваного документу 2009 рік - відомість на видачу орендної плати від 30.11.2008, видатковий касовий ордер від 30.09.2009 та накладна від 05.11.2010, але вказані документи за їх характером, змістом та цільовим призначенням не відповідають досліджуваному документу (додаткова угода).

Інші зразки підпису та почерку ОСОБА_1 , що були надані у розпорядження

експерта, виконані значно пізніше дати складанні досліджуваного документу, а експертом не заявлялось клопотання про отримання додаткового порівняльного матеріалу.

У переліку методичних матеріалів, наведеному у вступній частині висновку експерта № 1429-19, відсутні посилання на ряд методичних джерел, які слід було врахувати при проведенні експертизи, за результатами якої складено вказаний висновок.

Крім того, в ухвалі Петрівського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2019 року про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи не зазначено, чи пропонувалося ОСОБА_1 в експериментальних зразках підписатися усіма застосовуваним ним варіантами підписів та не зазначено відповідної причини, через які він не зміг розписатися всіма застосовуваними ним варіантами.

У розпорядження судовому експерту було надано експериментальні зразки підпису, механізм відбирання яких не відповідаєпункту 1.6 глави Рекомендаціям, адже відібрання у ОСОБА_1 експериментальних зразків підписів здійснювалось на аркушах розграфлених не так, як документ у якому стоїть досліджуваний підпис; при нанесенні ОСОБА_1 10-15 експериментальних підписів аркуші паперу потрібно було міняти, в той час, як ним наносилось на одному аркуші паперу більш ніж 40 експериментальних підписів; у посвідчувальному написі судді на експериментальних зразках не зазначено особливості зразка (написані лівою чи правою рукою, тощо) та положення, в якому ОСОБА_1 виконував експериментальні підписи.

Вищезазначені недоліки проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи № 1429-19 вказують на неповноту та нечіткість висновків, які в ній викладені експертами.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що додаткова судово-почеркознавча експертиза, за результатами якої складено висновок експерта № 1429-19 від 18.06.2019, проведена неповно, не об`єктивно та з порушенням положень Інструкції та Рекомендацій, тому не може бути достовірним, належним та достатнім доказом обставин, на які посилався ОСОБА_1 в зустрічній позовній заяві.

Інших доказів в підтвердження обставин, викладених в зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 не надавав та матеріали справи не містять.

Безпідставними є посилання суду першої інстанції, що запис про реєстрацію додаткової угоди у Державному реєстрі земель, проведений 11.11.2011, містить не застережені виправлення та не скріплений печаткою відділу Держкомзему у Петрівському районі Кіровоградської області, адже зі змісту додаткової угоди вбачається, що остання зареєстрована відділом Держкомзему у Петрівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 листопада 2011 № 352490004000545 та містить підпис, прізвище та ініціали посадової особи, яка провела державну реєстрацію, що не може бути підставою для визнання недійсним правочину.

Суд першої інстанції надав неправильну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, дійшов передчасного висновку про доведеність обставин, на які посилався ОСОБА_1 в своїй позовній заяві та помилково задовольнив зустрічні вимоги.

Оскільки ОСОБА_1 не доведено наявність обставин, на які він посилався в зустрічній позовній заяві, в задоволенні його вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 05 грудня 2009 року № 1 до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року необхідно відмовити.

Суд також звертає увагу, що в разі доведеності ОСОБА_1 , що він не підписував додаткову угоду, позовні вимоги про визнання додаткової угоди недійсною не можуть бути задоволені, оскільки останній обрав не правильний спосіб захисту.

Як наслідок, помилковими є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ Вершино-Власівське до ОСОБА_1 , ФГ Надія про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, огляду на таке.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Процедура укладення, вимоги до змісту і форми та порядок припинення договору оренди землі визначені Земельним кодексом України та спеціальним законом - Законом України Про оренду землі .

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Аналогічна норма була закріплена в частині другій статті 124 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі від 12 грудня 2006 року).

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з Законом України Про оренду землі орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 1, 13 Закону України Про оренду землі ).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом статті 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом першим частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, серед яких право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Таким чином, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Системний аналіз статей 210, 638 ЦК України у взаємозв`язку зі статтями 125, 126 ЗК України та статтею 6 Закону України Про оренду землі дають підстави для висновку, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Частиною другою статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зобов`язано державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 8-1 частини другої статті 9 цього Закону під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема, щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Такий правовий висновок висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 587/2331/16-ц (провадження № 14-411цс19), від 09 жовтня 2019 року в справі № 387/1095/17 (провадження № 14-414цс19), від 20 листопада 2019 року в справі № 669/930/16-ц (провадження № 14-486цс19), від 15 січня 2020 року в справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19) та в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 378/146/18 (провадження № 61-44278св18), від 21 травня 2020 року у справі № 378/85/17 (провадження № 61-44166св18).

Матеріалами справи підтверджується, що13.12.2016 державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Петрівської РДА Кіровоградської області Пушкою Оленою Вадимівною, було проведено державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку кадастровий № 3524955100:02:000:0392 площею 6,0859 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ФГ Надія , на підставі договору оренди землі серії: б/н, від 12.12.2016 укладеного між ФГ Надія із ОСОБА_1 строком 10 років (том 1 а.с. 9,123).

Згідно листа Відділу у Петрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 07.04.2017 ФГ Вершино-Власівське повідомлено, що відомості про додаткову угоду від 11.11.2011 № 352490004000545 не були перенесені адміністратором Державного земельного кадастру (том 1 а.с. 14).

З наведеного вбачається, що на час укладення оспорюваного договору оренди землі від 12.12.2016, договір оренди від 01 жовтня 2006 року, укладений між ФГ Вершино-Власівське та ОСОБА_1 , з урахуванням додаткової угоди від 05 грудня 2009 року, відповідно до вимог законодавства та умов договору не припинений, строк його дії не сплив та у встановленому законом та договором порядку не розірваний.

Тому, договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Надія , був укладений в період дії договору оренди тієї ж самої земельної ділянки, укладеного між ФГ Вершино-Власівське та ОСОБА_1 01 жовтня 2006 року, а оскаржуваним договором порушено права ФГ Вершино-Власівське як орендаря земельної ділянки, які підлягають захисту.

Суд зазначає, що виходячи із обставин даної справи, відбулась одночасна реєстрація договору оренди земельної ділянки за законодавством, яке діяло до 01 січня 2013 року та реєстрація права оренди земельної ділянки за законодавством, яке діяло станом на 12 вересня 2019 року.

Під час реєстрації оскаржуваного договору оренди від 12 грудня 2016 року державний реєстратор мав обов`язок перевірити, зокрема, інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав, у тому числі, з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Оскільки, оскаржуваний договір укладений до закінчення строку його дії попереднього, новий договір оренди тієї ж земельної ділянки з іншим орендарем є недійсним з моменту його вчинення в силу вимог частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що укладення договору оренди землі від 12 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Надія на об`єкт, право оренди на який за ФГ Вершино-Власівське не припинено, не може визнаватися законним, оскільки одна й та сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними з різними орендарями, тому позовні вимоги ФГ Вершино-Власівське до ОСОБА_1 , ФГ Надія про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню.

Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2020 року (справа № 659/326/19, провадження № 61-22607св19) від 15 березня 2021 року (справа № 659/310/19, провадження № 61-22494св19), а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року (у справі № 378/596/16-ц, провадження №14-545цс19).

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1,3, 4 ч. 1ст.376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви та апеляційної скарги ФГ Вершино-Власівське сплатило 4 000 грн судового збору, тому з відповідачів в порядку розподілу судових витрат на користь позивача підлягає стягненню по 2 000 грн, з кожного, сплаченого ФГ Вершино-Власівське судового збору.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Вершино-Власівське задовольнити.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким позов Фермерського господарства Вершино-Власівське до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Надія , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий № 3524955100:02:000:0392, що розташована на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області, загальною площею 6,0859 га, укладений 12.12.2016 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Надія , ідентифікаційний код 20642404 строком на 10 років, зареєстрований 13.12.2016 державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Петрівської районної державної адміністрації Пушка Оленою Вадимівною (№ запису про інше речове право 18207987).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Ковальов Андрій Ігорович , до Фермерського господарства Вершино-Власівське про визнання недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 01.10.2006 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та з Фермерського господарства Надія (ЄДРПОУ 20642404)на користь Фермерського господарства Вершино-Власівське (ЄДРПОУ 22223278) по 2000 (дві тисячі) грн, з кожного, судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 04.06.2021.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко