Постанова

від 27.05.2021 по справі 910/9145/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2021 р. Справа№ 910/9145/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Копитової О.С.

Грека Б.М.

за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.

представники учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2021 року

у справі № 910/9145/20 (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати

частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати,

індексації заробітної плати у розмірі 214 240 грн 02 коп.

в межах справи № 910/24323/16

за заявою Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/24323/16 за заявою АТ "Альфа-Банк" про банкрутство ПАТ "Мостобуд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 року.

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва у межах справи №910/24323/16 про банкрутство ПАТ "Мостобуд" з позовом до боржника про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 33 702,47 грн., компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 124 230,57 грн., а також індексації за не виплачену заборгованість по заробітній платі в розмірі 56 306,98 грн.

В обґрунтування поданого позову позивач вказує, що станом на дату звернення з даним позовом відповідач не виплатив йому заробітну плату, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати та індексації заробітної плати за період з 16.02.2013 року по травень 2019 року.

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2021 року у справі №910/9145/20 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2021 року у справі №910/9145/20 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, а також порушення норм матеріального права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М.,судді: Копитова О.С., Грек Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 року вищевказаною колегією суддів поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2021 року у справі №910/9145/20, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 27.05.2021 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ "Мостобуд" просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 124 230,57 грн., а також індексації за не виплачену заборгованість по заробітній платі в розмірі 56 306,98 грн.

В судове засідання 27.05.2021 року скаржник не з`явився, в апеляційній скарзі просив розглядати справу без його участі.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання з`явилися, причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

27.05.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2021 року у справі №910/9145/20 - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, з 16.02.2013 року ОСОБА_1 працював у відокремленому підрозділі ПАТ "Мостобуд" - Мостобудівельний загін №12 ПАТ "Мостобуд" на посаді підсобного робітника, про що свідчить довідка №118 від 04.12.2017 року.

На підставі наказу №МО/К-00268 від 02.05.2019 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КзпП за ініціативою працівника.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці", який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, закріплене аналогічне визначення поняття "заробітна плата".

Конституційний Суд України в рішенні 1-18/2013 від 15.10.2013 року зазначив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.

Відповідно до положень ст. 97 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем із виплати заробітної плати за період з лютого 2013 року по жовтень 2017 року становить 81 206,71 грн., про що свідчить довідка ПАТ "Мостобуд" в особі відокремленого підрозділу Мостобудівельний загін № 12 ПАТ "Мостобуд" за вих. №96 від 04.12.2017 року, а з грудня 2017 року по травень 2019 року - 33 702,47 грн. згідно довідки ПАТ "Мостобуд" в особі відокремленого підрозділу Мостобудівельний загін № 12 ПАТ "Мостобуд" за вих. №51 від 12.08.2019 року.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості по заробітній платі, місцевий господарський суд виходив з їх необґрунтованості, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2019 року у справі №910/24323/16, яка набрала законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ "Мостобуд" про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 81 206,71 грн., яка виникла за період з лютого 2013 року по жовтень 2017 року, тобто вказану сума вже біла стягнута на користь позивача.

Разом з тим, наведені висновки є помилковими, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою, що заборгованість із заробітної плати у розмірі 81 206,71 грн. згідно довідки №96 від 04.12.2017 року виникла за період з лютого 2013 року по жовтень 2017 року, в той час як у межах даної справи №910/9145/20 позивачем заявлено до стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 33 702,47 грн., що виникла за період з грудня 2017 року по травень 2019 року та підтверджується довідкою відповідача №51 від 12.08.2019 року, тобто позовні вимоги в цій частині стосуються іншого періоду.

Доказів того, що заборгованість у розмірі 33 702,47 грн. з вищенаведений період стягнута з відповідача на користь позивача судовим рішенням або сплачена відповідачем позивачу матеріали справи не містять

З огляду на викладені обставини, судова колегія вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача, які складають заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 33 702,47 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача індексації заробітної плати в сумі 56 306,98 грн. за період з лютого 2013 року по травень 2019 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Стаття 33 Закону України "Про оплату праці" визначає, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи населення, зокрема, оплата праці, у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 (надалі по тексту Порядок № 1078) частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Згідно з п.1-1 Порядку №1078, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до п.4 Порядку №1078, сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2015 року у справі "Кечко проти України" висловив правову позицію, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення.

Судом апеляційної інстанції досліджено наданий позивачем розрахунок та встановлено, що позивачем нараховано розмір індексації заробітної плати в сумі 56 306,98 грн. за період з лютого 2013 року по травень 2019 року.

Разом з тим, щодо заборгованості по заробітній платі в сумі 81206,71 грн., нарахованій за період з лютого 2013 року по жовтень 2017 року, то вказану заборгованість було проіндексовано, а саме: постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 року у справі №910/24323/16 стягнуто з відповідача на користь позивача індексацію заробітної плати у сумі 38095,20 грн.

Щодо заборгованості по заробітній платі за період з грудня 2017 року по травень 2019 року у розмірі 33 702,47 грн., то судова колегія звертає увагу скаржника про те, що відповідно до наказу ПАТ "Мостобуд" №17 від 22.03.2016 року "Щодо індексації заробітної плати у ПАТ "Мостобуд" нарахування заробітної плати у ПАТ "Мостобуд" за вказаний період було проведено вже з урахуванням індексації.

Вказана обставина підтверджується також наявними в матеріалах справи розрахунковими листами за спірний період, згідно яких окремим рядком вказується індексація заробітної плати.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про протилежне, позивач до суду не надав.

Таким чином, повторні нарахування за той самий період із застосуванням індексу споживчих цін не узгоджуються з вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення індексації заробітної плати в сумі 56 306,98 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів в розмірі 124 230,57 грн., з яких 60 386,81 грн. - компенсація за невиплачену своєчасно заробітну плату та 63 843,76 грн. - компенсація за невиплачену своєчасно суму індексації заробітної плати.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 наведеного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

В силу ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до викладених вище положень закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001р. "Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати" (надалі по тексту Порядок".

Згідно п.2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001р.

Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.

Згідно п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Тобто, вказаними нормативними актами передбачено, зокрема нарахування компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати заробітної плати. При цьому і сама компенсація, як зазначено вище фактично відноситься до частини заробітної плати.

Як встановлено судом, постановою Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 05.02.2020 року у справі №910/24323/16 на користь позивача вже було стягнуто, в тому числі компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 42 101,72 грн. за період з лютого 2013 року по жовтень 2017 року.

Проте, не зважаючи на вищевказане судове рішення, позивач у позовній заяві повторно нараховує компенсацію втрати частини доходу по заробітній платі в сумі 81 206,71 грн. за період з лютого 2013 року по жовтень 2017 року, яка вже була стягнута постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 року у справі №910/24323/16.

Враховуючи той факт, що відповідачем нарахована позивачу заробітна плата у загальному розмірі 114 909,18 грн. (81 206,71 + 33 702,47) не виплачена, вказані вище обставини стягнення рішенням суду 42 101,72 грн. суми компенсації втрати частини доходу по заробітній платі за період з лютого 2013 року по жовтень 2017 року є підставою для зменшення нарахованої позивачем суми компенсації на вказану суму.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача компенсації частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 18 285,09 грн. (60 386,81 - 42 101,72).

Щодо компенсації за невиплачену своєчасно суму індексації заробітної плати у розмірі 63 843,76 грн., судова колегія зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078, в редакції чинній до 21.06.2012 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці (грошове забезпечення) індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Приклад обчислення суми індексації грошових доходів громадян наведений у Додатку № 2 вищевказаного Порядку. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати" (далі - Порядок №159), яким передбачено, зокрема, наступне:

- компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року (п.2 Порядку);

- заробітна плата підлягає компенсації (п. 3 Порядку);

- сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100 (п.4 Порядку);

- індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (п. 4 Порядку).

Використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.01.2020 року у справі №803/203/17 висловив правову позицію, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

З огляду на зазначене Судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування компенсації за несвоєчасну виплату суми індексації доходів позивача.

Так, позивачем при розрахунку суми компенсації використані показники щодо величини приросту індексу споживчих цін для обрахунку розміру суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, що розміщено в Інформаційно-аналітичній системі "Ліга" ("Індекси споживчих цін для визначення суми компенсації зарплати за 1998 - 2020 рр., яка виплачується у червні 2020 року", додано до відповіді на відзив), які розраховані станом на дату проведення розрахунку суми компенсації (червень 2020 року). Використані показники щодо приросту індексу споживчих цін повністю збігаються з опублікованими показниками Держкомстату в офіційних періодичних виданнях.

Розрахунок компенсації відповідно викладених вище положень діючого законодавства відбувається наступним чином. Якщо, нарахований але не виплачений грошовий дохід за січень 2018 року (3000,00грн.) виплачується у червні 2020 року, то відповідно компенсація розраховується таким чином: 3000,00 грн. X 14,60 (приріст індексу споживчих цін за період невиплати грошового доходу у відсотках, розрахований шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін з лютого 2018 року (наступний місяць після місяця в якому утворилась заборгованість) до травня 2020 року (місяць, що передує виплаті доходу): 100 = 438,00грн., ще відповідає сумі, наведеній у розрахунку.

Індексація заробітної плати розрахована Позивачем станом на червень 2020 з використанням "Коефіцієнтів (сум) індексації заробітної плати у 2020 році", що розміщено в Інформаційно-аналітичній системі "Ліга". Показники щодо приросту індексу споживчих цін повністю збігаються з опублікованими показниками Держкомстату в офіційних періодичних виданнях.

Таким чином, доводи відповідача про те, що надані позивачем розрахунки суми компенсації заробітної плани не деталізовані, оскільки з них не вбачається, які вихідні дані використовував позивач для розрахунку позовних вимог, є помилковими та судом апеляційної інстанції відхиляються.

Висновки місцевого господарського суду про те, що при розрахунку суми індексації позивач неправомірно використовує приріст індексу споживчих цін станом на червень 2020 року, в той час як він звільнився з роботи у відповідача у травні 2019, є безпідставними, оскільки згідно норм КЗпП України, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку №1078 звільнення працівника не є підставою для припинення нарахування індексації заробітної плати.

Крім того, враховуючи, що відповідач не виплачував своєчасно позивачу заробітну плату, через що утворилася заборгованість в розмірі 114 909,18грн. (81206,71+33702,47) за період з лютого 2013 по травень 2019 року, а також з огляду на часткове знецінення вказаної суми заборгованості у зв`язку з інфляційними процесами, то позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення з відповідача сум індексації заробітної плати.

Станом на червень 2020 року вказана заборгованість погашена не була, отже Позивач правомірно заявив до стягнення з Відповідача сум індексації заробітної плати з використанням приросту індексу споживчих цін станом саме на червень 2020 року.

Також необґрунтованими є висновки суду у оскаржуваному рішенні про те, що позивач працював неповний робочий час, а тому він повинен був розрахувати суму індексації пропорційно відпрацьованому часу, оскільки жодних обґрунтувань та посилань на відповідні докази того, що позивач дійсно працював неповний робочий час, судом у рішенні не наведено та матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача компенсації за невиплачену своєчасно суму індексації заробітної плати у розмірі 63 843,76 грн.

Крім того, розглядаючи спір по суті, колегія суддів вважає за необхідне вказати про наступне.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі ст. 2 Закону України "Про оплату праці" структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за №114/8713 (далі - Інструкція №114/8713), розробленої відповідно до Закону України "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно пп. пп. 2.2.7 і 2.2.8 вказаної Інструкції, суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників та суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати віднесено до фонду додаткової заробітної плати.

За таких обставин суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників та суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати фактично є заробітною платою працівника та підлягають виплаті в загальному порядку.

Відповідної позиції притримується і Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 910/4518/16 від 30.01.2019 року.

Отже, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 33 702,47 грн. заборгованості з виплати заробітної плати, 18 285,09 грн. компенсації частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та 63 843,76 грн. компенсації за невиплачену своєчасно суму індексації заробітної плати.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1737,47 грн. та у суді апеляційної інстанції у розмірі 2606,20 грн. покладаються на відповідача шляхом їх стягнення в дохід Державного бюджету України.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні підстави для її часткового задоволення та скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2021 року у справі №910/9145/20 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2021 року у справі №910/9145/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м.Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 33 702,47 грн. заборгованості з виплати заробітної плати, 18 285,09 грн. компенсації частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та 63 843,76 грн. компенсації за невиплачену своєчасно суму індексації заробітної плати.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м.Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326) в дохід Державного бюджету України 1 737,47 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 2 606,20 грн. - за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

8. Справу повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 07.06.2021 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді О.С. Копитова

Б.М. Грек