Постанова

від 31.05.2021 по справі 922/3770/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2021 р. Справа № 922/3770/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.;

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефио» (вх.№813Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2021 у справі №922/3770/20 (повний текст рішення складено та підписано 23.02.2021 суддею Байбаком О.І. у приміщенні господарського суду Харківської області),

за позовом Харківської міської ради, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефио» , м.Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефио" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 68963,04 грн. Позов обґрунтовано тим, що відповідач без правовстановлюючих документів у період з 01.01.2020 по 31.10.2020 використовував земельну ділянку, з кадастровим номером 6310138800:03:017:0003, за адресою: м.Харків, пров.Мовчанівський, 21, з метою обслуговування належних йому нежитлових приміщень, внаслідок чого відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.02.2021 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефио" на користь Харківської міської ради 44058,13 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по пров.Мовчанівському,21, у м.Харкові за період з 01.01.2020 по 31.10.2020 та 1342,89 грн судового збору. У решті позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції мотивував його тим, що ТОВ «Рефио» , набувши з 17.12.2019 право власності на нерухоме майно, і по теперішній час не оформив право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі, та не уклав з Харківською міською радою відповідного договору оренди. Судом враховано, що факт використання земельної ділянки, площею 0,4063 га, (кадастровий номер 6310138800:03:017:0003) за адресою: м.Харків, пров.Мовчанівський,21, з метою експлуатації та обслуговування нежитлових будівель підтверджується актом від 19.08.2020. Відомості про земельну ділянку за адресою: м. Харків, пров. Мовчанівський, 21, площею 0,4063 га, (кадастровий номер 6310138800:03:017:0003) містяться в Державному земельному кадастрі, що означає сформованість земельної ділянки. Формування земельної ділянки неможливе без визначення її площі та меж. Судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування частиною земельної ділянки за адресою: м.Харків, пров. Мовчанівський, 21, а саме: площею 707,84 кв.м, (кадастровий номер 6310138800:03:017:0003). Збереження (заощадження) цього майна почалося з моменту набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю за зазначеною адресою. Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався позивачем з урахуванням витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по пров.Мовчанівському, 21, у м.Харкові (кадастровий номер 6310138800:03:014:0003) від 05.02.2019 №337/0/45-19 та від 22.05.2020 №4116, виданий Відділом у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. З урахуванням того, що частина нерухомих об`єктів, які розташовані на спірній земельній ділянці, належать на праві спільної часткової власності, розрахунок здійснювався пропорційно площі нежитлових приміщень до загальної площі земельної ділянки (частина 1 ст.286.6 Податкового кодексу України), та, виходячи із загальної площі сформованої земельної ділянки з урахуванням часток на нежитлові будівлі, які, зокрема, належать на праві власності ТОВ «Рефио» . Відповідно до наданого позивачем розрахунку визначена земельна ділянка, яка використовувалася відповідачем з 01.01.2020 по 31.10.2020, складала 707,84 кв. м. Посилання відповідача на те, що в розумінні приписів пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України відповідач має сплачувати за користування земельною ділянкою земельний податок у вигляді саме податку, а не орендної плати господарський суд визнав безпідставними, оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Харківської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефио" грошових коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2020 по 31.10.2020 господарський суд визнав такими, що ґрунтуються на вимогах Закону. Розглянувши здійснений позивачем розрахунок, господарський суд зазначив, що позивачем при його складенні не враховано суму земельного податку, сплаченого відповідачем за користування зазначеною земельною ділянкою у розмірі 17242,35 грн з 01.01.2020 по 22.12.2020, сплата якого підтверджується листом ГУ ДПС у Харківській області № 22795/ФОП/20-40-04-40-22 від 22.12.2020. Відтак, сума заявлених до стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою по пров.Мовчанівському, 21, у м.Харкові (кадастровий номер 6310138800:03:014:0003) за період з 01.01.2020 по 31.10.2020 підлягає зменшенню на суму сплаченого земельного податку. За таких обставин, за наслідками розгляду справи заявлений позов підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 44058,13 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування за користування спірною земельною ділянкою за період з 01.01.2020 по 31.10.2020.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2021 у справі №922/3770/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити Харківській міській раді у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на такі обставини:

- обстеження земельної ділянки, як один із етапів вжиття Харківською міською радою заходів самоврядного контролю та складання акту обстеження, не ґрунтується на нормах діючого законодавства, через що результати обстеження не можуть використовуватися у якості підстави для звернення до суду та обґрунтування позовних вимог;

- акт обстеження від 19.08.2020 не відповідає вимогам Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради та наказу №2 від 29.01.2019 «Про деякі питання організації діяльності відділу обстеження земельних ділянок Департаменту територіального контролю Харківської міської ради» . Апелянт зазначає, що акт обстеження земельної ділянки, доданий до позовної заяви, не може бути належним доказом у справі, адже його складено за результатами здійснення самоврядного контролю, що не передбачено нормами діючого законодавства; працівником відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, тобто особою, яка не мала на це відповідних повноважень; не за встановленою формою, він не містить відомостей щодо фактичного використання земельної ділянки відповідачем. Крім того, відсутня інформація щодо погодження акту обстеження начальником відділу обстеження (пункт 4 Порядку обробки заяв). З огляду на зазначене, заявник вважає, що позивачем не доведено фактичне використання відповідачем земельної ділянки, про яку йдеться у позові. Однак така обставина повинна бути доведеною в обов`язковому порядку, адже позивачем стягується плата з ТОВ Рефио саме за користування певною земельною ділянкою, на якій ніби -то розташовані нежитлові будівлі, що належать відповідачу на праві спільної часткової власності;

- висновки суду першої інстанції про те, що ТОВ «Рефио» з 17.12.2019 по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,4063 га (кадастровий номер 6310138800:03:017:0003) не ґрунтуються на матеріалах справи та не відповідають встановленим судом обставинам;

- суд першої інстанції неправильно розтлумачено приписи пункту 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України у їх взаємному розумінні із положеннями статей 269, 270 та 286 Податкового кодексу України, а тому господарський суд дійшов неправильного висновку, що відповідач не є платником земельного податку, оскільки не є власником чи постійним користувачем земельної ділянки, та єдиною можливою формою плати за землю для нього є орендна плата;

- позивачем не доведено факту використання ТОВ «Рефио» земельної ділянки по пров.Мовчанівському 21, у м.Харкові саме з кадастровим номером 6310138800:03:017:0003 та саме площею 707,84 кв.м. Також позивачем заявлено неправомірні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача орендної плати за земельну ділянку, у той час як ТОВ «Рефио» на підставі приписів Податкового кодексу України має сплачувати саме податок за земельну ділянку, оскільки є співвласником нежитлових будівель, розташованих на земельній ділянці, і сплата податку у такому випадку не пов`язується із виникненням права власності чи користування (у тому числі й постійного користування) земельною ділянкою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефио» залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефио» (вх.№813Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2021 у справі №922/3770/20. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 26.04.2021 о 16:00 годині. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 19.04.2021 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

22.04.2021 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№4776) на апеляційну скаргу, в якому просить поновити строк для подання відзиву та зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

19.05.2021 від представника відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№5732) щодо обставин справи, в яких викладено позицію щодо неналежності акту обстеження земельної ділянки від 19.08.2021 як доказу у даній справі.

У судовому засіданні 31.05.2021 представник відповідача підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та просила задовольнити її у повному обсязі.

Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Рішенням Харківської міської ради від 19.11.2003 №222/03 АК ВТ «Онікс» надано в оренду земельну ділянку, площею 0,4063 га, по пров.Мовчанівському, 21, у м.Харкові для реконструкції нежитлової будівлі, літ. "И-1", з надбудовою 2-го поверху для розміщення на 1-му поверсі складу негорючих матеріалів, на 2-му поверсі - офісних приміщень до 01.10.2005 та для експлуатації та обслуговування виробничих і допоміжних будівель строком до 01.10.2008.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та АК ВТ «Онікс» укладений договір оренди землі від 27.02.2004 № 8817/04.

Рішенням Харківської міської ради від 24.12.2008 №357/08 до договору оренди землі від 27.02.2004 № 8817/04 укладено додаткову угоду від 11.12.2014 №8091540 щодо подовження терміну його дії до 30.11.2018.

У подальшому договір оренди землі 27.02.2004 №8817/04 розірвано рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.2016 у справі №922/357/16, земельна ділянка передана до земель запасу на підставі акту приймання-передачі від 23.06.2016 №88/16 (інше речове право припинено 10.06.2016).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.08.2020 №220842819 право приватної власності на нежитлові будівлі по пров.Мовчанівському, 21, у м.Харкові зареєстровані таким чином:

1/2 літ. «К-1» з 17.12.2019 зареєстроване за ТОВ «Рефио» на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 06.11.2015 №1456;

21/50 літ.« 3-1» з 17.12.2019 зареєстроване за ТОВ «Рефио» на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 06.11.2015 №1456;

1/2 літ.«Ж-1» зареєстроване з 17.12.2019 за ТОВ «Рефио» на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 06.11.2015 №1456;

11/100 літ.«Г-1» зареєстроване з 17.12.2019 за ТОВ «Рефио» на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 06.11.2015 №1456;

1/2 літ.«В-1» зареєстроване з 17.12.2019 за ТОВ «Рефио» на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 06.11.2015 №1456;

2/10 літ.«Б-2» зареєстроване з 17.12.2019 за ТОВ «Рефио» на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 06.11.2015 №1456;

частка 12/25 нежитлових приміщень 1-го поверху № І, 1, 3, 4 та 2-го поверху № ІІ, 2, 3, 4 у літ.«А-2» зареєстроване з 17.12.2019 за ТОВ «Рефио» на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 06.11.2015 №1456;

3/100 літ.«Л-2» зареєстроване з 17.12.2019 за ТОВ «Рефио» на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 06.11.2015 №1456.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.06.2020 №НВ-0005090942020 земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:03:017:0003 сформована, її площа складає 0,4063 га. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування виробничих і допоміжних будівель. Датою держаної реєстрації вказаної земельної ділянки є 21.09.2007.

Ураховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по пров.Мовчанівському, 21, у м.Харкові з кадастровим номером 6310138800:03:017:0003, та з урахуванням ст.12, 80, 83 Земельного кодексу України, земельна ділянка, площею 0,4063 га, по пров.Мовчанівськову,21, у м.Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.06.2020 №НВ-0005090942020.

Отже, господарським судом правильно встановлено, що ТОВ «Рефио» з 17.12.2019 по теперішній час використовує земельну ділянку, площею 0,4063 га, (кадастровий номер 6310138800:03:017:0003) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для експлуатації та обслуговування виробничих і допоміжних будівель по пров.Мовчанівському, 21, у м.Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст.125, 126 Земельного кодексу України.

За інформацією ГУДПС у Харківській області від 22.12.2020 №22795/ФОП/20-40-04-40-22 ТОВ «Рефио» надано у 2020 році податкову декларацію з плати за землю до Основ`янського району м.Харкова та задекларовано податкові зобов`язання з земельного податку за земельну ділянку, загальною площею 0,0708 гектара, кадастровий номер земельної ділянки не зазначено. Загальна сума сплаченого ТОВ «Рефио» земельного податку до бюджету за період з 01.01.2020 по 22.12.2020 склала 17242,35 грн (а.с.122).

19.08.2020 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Павловським Р.В. у порядку ст.189 Земельного кодексу України здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що з 17.12.2019 ТОВ «Афито» та ТОВ «Рефио» по теперішній час використовують земельну ділянку, площею 0,4063 га, (кадастровий номер 6310138800:03:017:0003) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для експлуатації та обслуговування виробничих і допоміжних будівель по пров.Мовчанівському,21, у м.Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.125, 126 Земельного кодексу України; згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.06.2020 №НВ-0005090942020 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:04:015:0001 складає 0,4063 га.

За результатами обстеження 19.08.2020 складено акт обстеження земельної ділянки по пров.Мовчанівський, 21, у м. Харкові.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що відповідач, набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, всупереч вимогам ст.120, 125 Земельного кодексу України, належним чином та у встановленому законодавством порядку не уклав з позивачем договору оренди на вказану земельну ділянку. Оскільки такий договір не укладено, позивач вважає, що відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню останнім за період користування земельною ділянкою з 01.01.2020 по 31.10.2020 становить 68963,04 грн.

При цьому позивач стверджував, що розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався ним з урахуванням сплаченого земельного податку та на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по пров.Мовчанівському, 21, у м.Харкові (кадастровий номер 6310138800:03:014:0003) від 05.02.2019 №337/0/45-19 та від 22.05.2020 №4116, виданий Відділом у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Позивач також зазначав, що такий розрахунок здійснювався пропорційно площі нежитлових приміщень до загальної площі земельної ділянки (частина 1 ст.286.6 Податкового кодексу України), тобто, виходячи із загальної площі сформованої земельної ділянки, з урахуванням часток на нежитлові будівлі, які, зокрема, належать на праві власності ТОВ «Рефио» . Відповідно до наданого позивачем розрахунку, визначена земельна ділянка, яка використовувалася відповідачем з 01.01.2020 по 31.10.2020, складала 707,84 кв.м.

Обставини щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 68963,04 грн за користування земельною ділянкою по пров.Мовчанівському,21, у м.Харкові (кадастровий номер 6310138800:03:014:0003) за період з 01.01.2020 по 31.10.2020 стали підставами для звернення позивача до суду з даним позовом у порядку ст.1212-1214 Цивільного кодексу України.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У силу приписів статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності» .

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

Відповідно до ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, ураховується іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, посилання апелянта на те, що судом першої інстанції неправильно розтлумачено приписи пункту 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України у їх взаємному розумінні із положеннями статей 269, 270 та 286 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано правову позицію Верховного Суду у справі №922/3208/19 у подібних правовідносинах відповідно до частини 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України.

Помилковими є посилання апелянта на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №826/11166/16, від 22.04.2020 у справі №826/12431/16, від 17.04.2015 №820/3171/17, від 31.01.2020 у справі №826/8008/16, оскільки предмет і підстави позову (визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення) в адміністративних справах та фактичні обставини, що формують зміст спірних господарських правовідносин у наведених скаржником справах не є тотожніми предмету позову у справі №922/3770/20, яка розглядається. Викладена у цих постановах правова позиція щодо застосування приписів статті 14.1.147 пункту 14.1 ст.14, 16.1.4 пункту 16.1 ст.16, ст.269, 270 Податкового кодексу України стосується питання сплати земельного податку власниками нежитлового приміщення (його частин) у багатоквартирному жилому будинку.

Отже, господарський суд в оскаржуваному рішенні правильно застосував висновки Верховного Суду у справі №922/3208/19, які є найбільш релевантними.

Частина 1 ст.93 Земельного Кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 ст.21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Предметом позову у справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташовано.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці. На час розгляду справи у суді договір оренди земельної ділянки не оформлений, відповідач не сплачує кошти за фактичне користування земельною ділянкою.

Оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Предметом доказування у даному спорі є також обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 ст.79 Земельного кодексу України відповідно до положень якої, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами частин 1, 3, 4, 9 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини з урахуванням вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 ст.21 названого Закону).

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом спірного періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17.

На підтвердження тієї обставини, що земельна ділянка, на якій розташовані об`єкти нерухомості, що належать на праві власності відповідачу, є сформованою, позивач надав до суду витяг з Державного земельного кадастру станом на 17.06.2020 про земельну ділянку по пров.Мовчанівський, 21, у м.Харкові з кадастровим номером 6310138800:03:017:0003, та витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 22.05.2020 №4116 (а.с.24-25).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем під час апеляційного провадження, на спірній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомості, частина з яких знаходиться у спільній частковій власності ТОВ Рефио .

Відповідно до приписів пункту 288.1 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 288.2 - 288.5 Податкового кодексу України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, річна сума платежу встановлена пунктами 288.5.1., 288.5.2., 288.5.3., 288.5.4., 288.5.5. Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 288.7 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Пунктом 286.6 Податкового кодексу України встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційне належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційне належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Як убачається з матеріалів справи, розрахунок безпідставно збережених коштів у зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомості, частина з яких належить на праві спільної часткової власності, здійснений позивачем, виходячи з пропорційності від загальної площі земельної ділянки та площі нежитлових приміщень, що належать на праві власності саме ТОВ Рефио .

Іншого розрахунку матеріали справи не містять.

Вищезазначене спростовує доводи відповідача про те, що здійснений позивачем розрахунок складено без врахування інформації стосовно того, яку саме площу займає кожна конкретна нежитлова будівля та, яка площа її при будинкової території.

Відповідно до інформації ГУДПС у Харківській області від 22.12.2020 № 22795/ФОП/20-40-04-40-22 ТОВ «Рефио» надано у 2020 році податкову декларацію з плати за землю до Основ`янського району м.Харкова та задекларовано податкові зобов`язання з земельного податку за земельну ділянку загальною площею 0,0708 гектара, кадастровий номер земельної ділянки не зазначено. Загальна сума сплаченого ТОВ «Рефио» земельного податку до бюджету за період з 01.01.2020 по 22.12.2020 склала 17242,35 грн.

Відповідач задекларував податкові зобов`язання з земельного податку за земельну ділянку, загальною площею 0,0708 га, навіть більше, ніж зазначено позивачем у розрахунку.

Господарським судом встановлено, що відповідач не має у користуванні інших земельних ділянок, крім земельної ділянки по пров. Мовчанівському, 21, у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:03:014:0003), а податкові зобов`язання ним реєструвалися саме стосовно вказаної земельної ділянки.

Зазначене також свідчить про обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів, виходячи з частки земельної ділянки, яка використовується відповідачем у розмірі 707,84 кв.м.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок, суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем при його складенні не повністю ураховано суму земельного податку, сплаченого відповідачем за користування земельною ділянкою за спірний період у розмірі 17242,35 грн з 01.01.2020 по 22.12.2020, сплата якого підтверджується листом ГУДПС у Харківській області №22795/ФОП/20-40-04-40-22 від 22.12.2020.

Таким чином, господарський суд, з висновками якого погоджується колегія суддів, дійшов обґрунтованого висновку, що сума заявлених до стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою по пров.Мовчанівському, 21, у м.Харкові (кадастровий номер 6310138800:03:014:0003) за період з 01.01.2020 по 31.10.2020 підлягає зменшенню на суму сплаченого відповідачем земельного податку, яка складає 17242,35 грн та, яка не врахована позивачем.

Щодо доводів апелянта про неналежність акту обстеження земельної ділянки від 19.08.2020 колегія суддів виходить з такого.

Статтею 189 Земельного кодексу України визначено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Рішення Харківської міської ради 7 скликання від 20.11.2015 №7/15 затверджено Положення виконавчих органів міської ради.

Так, додатком 13 до вказаного рішення затверджене Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради (далі- Положення), відповідно до пункту 2.2 якого основним завданням Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів, забезпечення виконання повноважень з питань державного архітектурно - будівельного контролю, вжиття заходів із виявлення та звільнення території міста Харкова від самовільно (незаконно) встановлених об`єктів, реалізація повноважень щодо контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, розміщенням, функціонуванням та обладнанням майданчиків для паркування.

Пунктом 3.1.1. Положення визначено, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а також за додержанням юридичними та фізичними особами земельного законодавства.

Пункт 3.1.4. Положення встановлює, що Департамент здійснює контроль за додержанням вимог законодавства України при використанні земель комунальної власності фізичними та юридичними особами, виявляє та фіксує факти неодержання доходів за період тимчасового невикористання земельної ділянки (самовільного зайняття), використання земельної ділянки без документа, що посвідчує право на земельну ділянку, неодержання доходів унаслідок порушення умов договору оренди землі (нецільове використання), невідповідність розміру орендної плати за договором оренди землі вимогам чинного законодавства.

Відповідно до підпункту 3.2.1.1. Положення Департамент має право:

- обстежувати будь-які земельні ділянки у межах міста Харкова з метою здійснення контролю за дотриманням порядку їх використання та охорони, а також при підготовці рішень про передачу у власність та користування, при оформленні угод щодо оренди землі, актів прийому-передачі земельних ділянок, за вмотивованими запитами виконавчих органів Харківської міської ради та в інших випадках, які необхідні для виконання покладених на Департамент повноважень;

- складати акти обстеження земельних ділянок та дотримання умов їх використання. Виносити приписи про усунення порушень у сфері благоустрою.

Контроль реалізується Харківською міською радою як єдиним власником всіх земельних ділянок у межах адміністративно-територіальної одиниці міста Харкова, які не перебувають у приватній або державній власності, з метою захисту своїх прав та інтересів саме як власника таких земельних ділянок та здійснюється нею у різних правових формах, однією з яких є проведення обстежень земельних ділянок комунальної власності, які використовуються з порушенням земельного законодавства, виключно у межах здійснення заходів самоврядного контролю.

Обстеження земельної ділянки є одним із етапів вжиття заходів самоврядного контролю, проходження якого необхідно для захисту прав власника земельної ділянки комунальної власності в особі Харківської міської ради з метою подальшого вжиття заходів правового реагування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 вказала опосередковано, що Департамент територіального контролю Харківської міської ради на виконання самоврядних повноважень, визначених приписами Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування» , може складати акти обстеження земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів оскарження акту обстеження від 19.08.2020, а відтак відповідачем не спростовано визначених в акті відомостей.

Як свідчать матеріали справи, головним спеціалістом інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради у межах своїх повноважень, у порядку та на підставах, визначених ст.12, 189 Земельного кодексу України, здійснено заходи самоврядного контролю щодо законності використання земельної ділянки по пров.Мовчанівському, 21, у м.Харкові шляхом здійснення обстеження вказаної земельної ділянки. За результатами такого обстеження складено акт від 19.08.2020.

Отже, вказаний акт обстеження складено повноважною особою - головним спеціалістом інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на виконання самоврядних повноважень Харківської міської ради, визначених приписами Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .

Також безпідставними є посилання апелянта на те, що термін дії акту обстеження від 19.08.2020 становить 3 місяці, оскільки термін дії акту обстеження земельної ділянки, складений працівниками Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на виконання самоврядних повноважень Харківської міської ради, законодавчо не обмежений.

Колегія суддів вважає, що акт обстеження від 19.08.2020 є належним, допустимим, достовірним і вірогідним доказом у розумінні ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, як один з елементів на підтвердження заявлених позовних вимог у даній справі.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача про те, що позивачем не доведено фактичне використання відповідачем земельної ділянки, оскільки акт обстеження від 19.08.2020 не є належним доказом, тому що складений неуповноваженою особою.

З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, господарський суд законно та обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача 44058,13 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування за користування земельною ділянкою по пров.Мовчанівському, 21, у м.Харкові (кадастровий номер 6310138800:03:014:0003) за період з 01.01.2020 по 31.10.2020.

Відповідно до вимог ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 254, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефио» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2021 у справі №922/3770/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.06.2021.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов