Ухвала

від 07.06.2021 по справі 915/716/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

УХВАЛА

07 червня 2021 року Справа № 915/716/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали

заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову ,

особи, що можуть отримати статус учасника справи:

відповідачі:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю ЕРКА (54010, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1В/7)

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

без виклику учасників справи,

В С Т А Н О В И В:

03.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 03.06.2021 (вх. № 8467/21), в якій зазначає відповідачами: Товариство з обмеженою відповідальністю ЕРКА , ОСОБА_2 , та просить суд визначити, що розмір частки ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРКА (ЄДРПОУ 32430232) у сумі 518500,00 грн становить 100 відсотків.

Одночасно з пред`явленням позову, 03.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н та без дати (вх. № 8495/21) про забезпечення позову , в якій просить суд:

- накласти арешт на врожай насіння сільськогосподарських культур врожаю 2021 року (озимий засів 2020 року) що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) та знаходиться на земельних ділянках загальною площею 274,37 га, які перебувають у користуванні (на правах оренди) Товариства з обмеженою діяльністю ЕРКА (ЄДРПОУ: 32430232, юридична адреса: вул. Морехідна, 1в/7, м. Миколаїв, 54010) та знаходяться біля с.Новоїнгулка на території Новоодеського району Миколаївської області за наступними кадастровими номерами: 4824883900:06:003:0149;

4824883900:06:003:0163; 4824883900:06:003:0016; 4824883900:06:003:0157;

4824883900:06:003:0090; 4824883900:06:003:0129; 4824883900:06:000:0023;

4824883900:06:003:0160; 4824883900:06:003:0165; 4824883900:06:000:0053;

4824883900:06:003:0015; 4824883900:06:000:0031; 4824883900:06:003:0020;

4824883900:06:003:0007; 4824883900:06:000:0043; 4824883900:06:003:0017;

4824883900:06:003:0138; 4824883900:06:003:0158; 4824883900:06:003:0135;

4824883900:06:003:0152; 4824883900:06:003:0148; 4824883900:06:003:0161;

4824883900:06:003:0156; 4824883900:06:003:0014; 4824883900:06:004:0100;

4824883900:06:003:0172; 4824883900:06:003:0008; 4824883900:06:003:0019;

4824883900:06:003:0167; 4824883900:06:000:0032; 4824883900:06:003:0171;

4824883900:06:003:0127; 4824883900:06:003:0124; 4824883900:06:003:0125;

4824883900:06:000:0051; 4824883900:06:004:0004; 4824883900:06:003:0009;

4824883900:06:003:0011; 4824883900:06:003:0140; 4824883900:06:003:0021;

4824883900:06:003:0139; 4824883900:06:003:0131; 4824883900:06:003:0087;

4824883900:06:003:0164; 4824883900:06:003:0128; 4824883900:06:003:0123;

4824883900:06:003:0025; 4824883900:06:003:0027; 4824883900:06:003:0166;

4824883900:06:000:0037; 4824883900:06:003:0153; 4824883900:06:003:0143;

4824883900:06:003:0146; 4824883900:06:000:0022; 4824883900:06:003:0024;

4824883900:06:003:0018; 4824883900:06:003:0093; 4824883900:06:003:0159;

4824883900:06:003:0145; 4824883900:06:003:0144; 4824883900:06:003:0103;

4824883900:06:003:0088; 4824883900:06:003:0013; 4824883900:06:003:0012;

4824883900:06:000:0010; 4824883900:06:003:0001; 4824883900:06:003:0101;

4824883900:06:000:0025; 4824883900:06:003:0136; 4824883900:06:003:0170;

4824883900:06:003:0132; 4824883900:06:003:0155; 4824883900:06:003:0094;

4824883900:06:003:0002; 4824883900:06:000:0004; 4824883900:06:000:0038;

4824883900:06:003:0126, з правом зібрання врожаю за допомогою власної або залученої спеціалізованої сільськогосподарської техніки ОСОБА_1 та подальшого його переміщення до місця зберігання;

- передати арештований та зібраний врожай насіння сільськогосподарських культур 2021 року врожаю на відповідальне зберігання ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) до вирішення справи по суті.

За правилами ч. 1, 3-4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши подану заяву відповідно до приписів § 1 глави 5 та глави 10 Розділу І ГПК України, суд дійшов висновків про відмову в її задоволенні, виходячи з такого:

Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

Виходячи з прохальної частини позову, його предметом виступає немайнова вимога позивача щодо визначення розміру частки позивача в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач-2).

При цьому, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, зокрема, таке.

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся з позовною заявою щодо визначення розміру статутного капіталу товариства та розміру часток учасників ТОВ ЕРКА (ЄДРПОУ 324) (надалі - Відповідач-1).

Так, між Позивачем та ОСОБА_2 (надалі -Відповідач-2) було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ і ЕРКА від 20.03.2020 року (надалі - Договір).

За цим Договором продавець (Відповідач-2) зобов`язався передати у власність покупця (Позивача) належну йому частку в статутному (складеному) капіталі товариства (Відповідач-1) разом з всіма правами та обов`язками учасника товариства відповідно до належної продавцю частки в статутному капіталі товариства (корпоративні права), а покупець зобов`язався прийняти цю частку та сплатити за вказану частку обумовлені грошові кошти в порядку, у строки та на умовах визначених Договором. Згідно до пункту 3.1 Договору сторони погодили, що частка в статутному капіталі, що є предметом купівлі-продажу за цим Договором, відчужується за ціною 200 000 доларів США.

Позивачем повністю були виконанні свої зобов`язання зі сплати ціни Договору, шляхом сплати Відповідачу-2 готівкою грошових коштів у сумі 50 000 доларів США та в подальшому внесення готівки до каси товариства (Відповідач-2 на загальну суму 5 400 000 грн (підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів доданих до позову).

10 вересня 2020 року було укладено та підписано сторонами, зокрема, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ ЕРКА та рішення загальних зборів товариства за №1/1009: про зміну складу його засновників, призначення нового директора, зміну місцезнаходження та затвердження нової редакції статуту товариства.

Зазначені документи було складено на спеціальних бланках нотаріальних документів. Справжність підписів Позивача і Відповідача-2 були засвідчені приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіною О.Г.

Після повної сплати та виконання умов Договору Позивач (вважаючи себе вже єдиним засновником/учасником ТОВ ЕРКА ) здійснив обробку земельних ділянок, які знаходяться у користуванні товариства на праві оренди, та озимий посів сільськогосподарських культур, зокрема олійних культур (ріпака) та гороху.

Позивач на той час навіть не міг припустити і думки, що згодом Відповідач-2 (колишній засновник товариства) стане заперечувати факт та обставини продажі своєї частки у статутному капіталі товариства.

Підставою звернення до суду з позовом слугувала та обставина, що в теперішній час колишній учасник (засновник) товариства (Відповідач-2) заперечує щодо факту та обставин укладання ним такого договору. Відповідач-2 звернувся зі скаргою в адресу Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України. На підставі висновку комісії за результатом розгляду скарги наказом Міністерства юстиції №4454/5 від 23.12.2020 року у ЄДР були скасовані реєстраційні дії щодо ТОВ ЕРКА , а саме запис/дія: від 04.12.2020 - щодо зміни відомостей про засновників (учасників) та від 07.12.2020- щодо зміни керівника.

В результаті чого 23.12.2020 року державним реєстратором Департаменту державної реєстрації МЮУ в ЄДР були скасовані реєстраційні дії щодо змін відомостей про засновника та керівника ТОВ ЕРКА в особі ОСОБА_1 Та станом на теперішній час в ЄДР відображена попередня інформація.

Згодом Відповідач-2 виставив на земельних угіддях які перебувають в користуванні ТОВ ЕРКА (засів яких здійснив Позивач як власник та засновник товариства) свою охорону. Позивача до них не допускає.

Наближається час збору врожаю 2021 року (озимий засів 2020 року), зокрема врожаю ріпака. З огляду на такі обставини та дії Відповідачів, слідує що вони претендують самостійно зібрати врожай та реалізувати його.

Оскільки засів полів які перебувають у користуванні ТОВ ЕРКА свого часу здійснив Позивач (будучи єдиним власником та засновником товариства) то цей врожай, як майно належить товариству та й відповідно Позивачу .

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім право на суд , яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі Кюблер проти Німеччини , заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені правом на суд .

Суд зауважує, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За змістом ч.ч. 1, 3-4, 11 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому, слід наголосити, що у провадженні з розгляду заяви про забезпечення позову суд позбавлений можливості встановлювати законність і обґрунтованість дій відповідачів, позаяк такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження. Сутність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії покликана захистити заявника від неправомірних дій осіб, якщо крім усього такі дії носять непередбачувані, швидкі та невідворотні елементи. Таким чином, у цьому провадженні суд встановлює обґрунтованість заходів забезпечення з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника, його доводів, відповідності наведених в приписах підстав із положеннями закону.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст.137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 23.10.2019 у справі №927/432/19).

Обранням належного, відповідно до предмета спору заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову у даній справі, заявник стверджує, що оскільки судове рішення, яке може бути прийнято у разі задоволення позову позивача поновить його права як єдиного учасника (засновника) та керівника ТОВ ЕРКА існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Позивач вважає, що обрані ним заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними позовним вимогам, оскільки, у випадку невжиття заходів забезпечення позову, врожай буде зібрано відповідачами та реалізовано, а кошти можуть бути приховані чи витрачені і не оприбутковані через касу товариства.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову у даній справі, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).

За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

При цьому судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд, по-перше, вважає, що заявник взагалі не надав суду доказів, які б вказували на необхідність та терміновість вжиття відповідних заходів забезпечення позову по даній справі, отже не довів, що невжиття таких заходів судом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.

Так, в заяві про забезпечення позову відсутні, зокрема обґрунтування тверджень, з посиланням на конкретні докази, щодо стверджуваних ОСОБА_1 обставин здійснення ним обробки земельних ділянок, які знаходяться у користуванні товариства на праві оренди, та озимого посіву сільськогосподарських культур, а також того, що відповідач-2 виставив на земельних угіддях які перебувають в користуванні ТОВ ЕРКА свою охорону та не допускає до них позивача.

Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, без обґрунтування підстав, підтверджених доказами, для вжиття таких заходів не може бути підставою для забезпечення позову.

Заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин та намірів відповідача, як і не наведено обставин в підтвердження того, що незастосування визначених ним засобів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливить виконання рішення.

По-друге, суд наголошує, що як уже було наведено вище, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

Звертаючись до суду з заявою про застосування вказаного заходу забезпечення позову (накладення арешту на врожай насіння сільськогосподарських культур врожаю 2021 року, тобто фактично на майно Товариства з обмеженою відповідальністю ЕРКА ), позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, відповідний врожай буде зібрано відповідачами та реалізовано, а кошти можуть бути приховані чи витрачені і не оприбутковані через касу товариства.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому, у поданому позові позивачем заявлені інші позовні вимоги - а саме, немайнова вимога щодо визначення розміру частки позивача в статутному капіталі товариства, яка безпосередньо не стосується майна, на яке заявник просить накласти арешт.

Таким чином, на переконання суду, накладення арешту на врожай насіння сільськогосподарських культур врожаю 2021 року (озимий засів 2020 року) що належить ОСОБА_1 та знаходиться на земельних ділянках загальною площею 274,37 га, які перебувають у користуванні (на правах оренди) Товариства з обмеженою діяльністю ЕРКА , як захід забезпечення позову, який позивач просить суд вжити, не перебуває в необхідному зв`язку з можливістю виконання рішення суду та безпосередньо не спрямовані на поновлення прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, зокрема, за захистом корпоративних прав, а, отже не є адекватним заявленим позовним вимогам та не перебуває у зв`язку з предметом позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у матеріалах справи відсутні та позивачем разом з заявою про забезпечення позову не надано належних у розумінні положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для забезпечення позову.

Отже, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н та без дати (вх. № 8495/21) про забезпечення позову у справі № 915/716/21 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Г. Смородінова