Постанова

від 01.06.2021 по справі 440/524/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 р.Справа № 440/524/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крето" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 10.08.20 року по справі № 440/524/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крето"

до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крето" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2019 № 0000871405, 0000861405.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що обставини, встановлені в акті перевірки, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 р. у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крето" до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крето" подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ТОВ ТД Крето вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства. Вказує, що судом, не надано належної оцінки тому факту, що відповідачем в судовому засіданні жодним чином не доведено безтоварності операцій, зазначених в акті перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначає, що жодних підтверджень тому факту, що операції купівлі- продажу ТОВ ТД Крето у постачальників ТОВ АЙГЕР-ТОРГ , ТОВ СКВАДЕР , ТОВ НАДОКСА , ТОВ РОШШУАР , ТОВ ХАЛБРЕЙН , ТОВ КАЛАНЦАС , ТОВ ЯНТІНІТ , ТОВ КЛАТЕКС , ТОВ ФРАНТОЗА , ТОВ ТЕШУРА , ТОВ ЮККА ОПТ протягом січня-грудня 2018 року охолоджувачів ВХД-17 є безтоварними представником відповідача суду не надано та не доведено вказаного твердження. Також зазначає, що в оскаржуваному рішенні, в порушення п. 3 ч. 4 ст. 246 КАС України, взагалі не надано оцінки тому факту, викладеному у позовній заяві, що ТОВ ТД Крето оскаржувані податкові повідомлення-рішення оскаржені в адміністративному порядку до ДПС України в порядку п.п. 56.2, 56.3. ст. 56 Податкового кодексу України. 25.10.2019 року Товариством від ДПС України отримано лист №666316199-00-08-05-01 від 23.10.2019 року про продовження строку розгляду скарги до 01.12.2019 року (включно). Таким чином, прийнявши скаргу до розгляду, ДПС України підтвердило факт додержання скаржником строків та процедури адміністративного оскарження рішень контролюючих органів. 14.01.2020 року ТОВ ТД Крето з метою з`ясування результатів розгляду поданої раніше скарги на адресу ДПС України спрямовано відповідний запит, відповідь на який отримано 15.02.2020 року. З наданої відповіді ТОВ ТД Крето дізналось про те, що у задоволенні скарги на оскаржувані податкові повідомлення-рішення було відмовлено та, ніби-то, на адресу Товариства 02.12.2019 року спрямовано відповідь, копія якої додана до інформації. Оригіналу вказаного повідомлення ТОВ ТД Крето не отримано до теперішнього часу. 28.01.2020 року ТОВ ТД Крето так і не отримавши відповіді про результати оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень з метою захисту своїх законних прав змушено було звернутись до суду із позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень та, уже після фактичного звернення до суду, ТОВ ТД Крето стало відомо про результати оскарження податкових повідомлень-рішень. Про результати розгляду поданої скарги, ТОВ ТД Крето стало відомо із відзиву ДПС України на подану позовну заяву. Тобто, відповідь у встановлені діючим законодавством строки не отримано. А отже, згідно із приписами абз. 2 п. 56.9 ст. 59 Податкового кодексу України скарга вважається повністю задоволеною, податкове повідомлення- рішення скасованим. Посилається на правову позиція висловлену Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 року по справі № 2а-13207/12/2670.На підставі викладеного, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень № 0000871405 та № 0000861405 від 13.08.2019 року, а також стягнути із відповідачів на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень - ДПС України та ГУ ДПС України у Полтавській області.

Від Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Вказує, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Також Головним управлінням ДПС у Полтавській області (код в ЄДРПОУ ВП: 44057192) подано до суду клопотання про заміну сторони відповідача по справі, в якому просило замінити відповідача - Головне управління ДПС у Полтавській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Наказом ДПС України від 24.12.2020 № 755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" з 01.01.2021 розпочато здійснення повноважень та функцій територіальними органами ДПС повноважень та функцій територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремленими підрозділами згідно наказу ДПС від 30.09.2020 № 529.

Згідно ст. 52 КАС України, процесуальне правонаступництво у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне клопотання про заміну відповідача у справі задовольнити, замінити Головне управління ДПС у Полтавській області на суб`єкта владних повноважень, який представляє інтереси органів ДПС України - Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 44057192), як правонаступника.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .

Також учасники справи повідомлені на електронні адреси, які міститься в матеріалах справи.

Також від Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до суду надійшли додаткові докази по справі щодо направлення рішення про результати розгляду скарги від 02.12.2019р. № 11566/6/99-00-08-05-01.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Державна податкова служба України в судове засідання не прибула про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 13.09.2019 № 0000871405, 0000861405 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 07.08.2019 по 13.08.2019 Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крето" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ "Айгер торг", ТОВ "Сквадер", ТОВ "Надокса", ТОВ "Рошшуар", ТОВ "Халбрей", ТОВ "Каланцас", ТОВ "Янтініт", ТОВ "Клакес" , ТОВ "Франтоза", ТОВ "Теніура" , ТОВ "Юкка опт", ТОВ "Тедіс Україна" протягом січня-грудня 2018 року та відображення вказаних операцій в деклараціях з податку на додану вартість та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по задекларованим господарським взаємовідносинам з вказаними постачальниками (том 2, а.с. 166-250, том 3 а.с. 1-31).

Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження: - податку на прибуток на загальну суму 3055127 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 3055127 грн.; - податку на додану вартість на загальну суму 3447248,00 грн., у тому числі у листопаді 2018 року в сумі 2700488 грн., у травні 2019 року в сумі 746760,00 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області 13.09.2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000861405 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3818908,75,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 3055127 грн., за штрафними санкціями в сумі 763781,75 грн. (том 3 а.с. 37);

- № 0000871405 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4309060 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 3447248 грн., за штрафними санкціями в сумі 861812 грн. (том 3 а.с. 39).

Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В ході проведення перевірки правомірності визначення податкового кредиту встановлено його завищення на загальну суму ПДВ 3447248 грн. у зв`язку з включенням податкового кредиту сум ПДВ по нереальним господарським операціям з придбання товару (охолоджувачів) у ТОВ "Айгер Торг", ТОВ "Сквадер", ТОВ "Надокса", ТОВ "Рошшуар", ТОВ "Халбрей", ТОВ "Каланцас", ТОВ "Янтініт", ТОВ "Клакес", ТОВ "Франтоза", в тому числі у листопаді 2018 року на суму 2700488 грн. та у травні 2019 року на суму 746760 грн.

ТОВ "Айгер Торг", ТОВ "Сквадер", ТОВ "Надокса", ТОВ "Рошшуар", ТОВ "Халбрей", ТОВ "Каланцас", ТОВ "Янтініт", ТОВ "Клакес", ТОВ "Франтоза" знаходяться на обліку у ГУ ДФС у Кіровоградській області (м. Світловодськ), зареєстровані в період вересень-жовтень 2018 року.

Для перевірки платником надавались договори поставки від 29.11.2018 № 15-11/18 (продавець ТОВ "Айгер Торг"), від 27.11.2018 № 17-2711/18 (продавець ТОВ "Сквадер"), від 22.11.2018 № 2211/18 (продавець ТОВ "Надокса", від 22.11.2018 № 2311/18 (продавець ТОВ "Рошшуар"), від 29.11.2018 № 15-11/18 (продавець ТОВ "Рошшуар"), від 29.11.2018 № 15-11/18 (продавець ТОВ "Халбрей"), від 01.11.2018 № 1-11/18 (продавець ТОВ "Каланцас"), від 10.12.2018 № 2 (продавець ТОВ "Янтініт"), від 12.11.2018 № 1211/18 (продавець ТОВ "Клакес"), від 13.12.2018 № 5-12/18 (продавець ТОВ "Франтоза"); податкові накладні на загальну суму ПДВ 3447248 грн.

Згідно із наданими документами (договорами зберігання) та отриманими пояснення платника встановлено, що датою придбання товару (охолоджувачів) у продавців ТОВ "Айгер Торг", ТОВ "Сквадер", ТОВ "Надокса", ТОВ "Рошшуар", ТОВ "Халбрей", ТОВ "Каланцас", ТОВ "Янтініт", ТОВ "Клакес", ТОВ "Франтоза" охолоджувачі передавалися на безоплатне зберігання самим же продавцям, відповідно руху товару не було.

Згідно із договорами зберігання, передане майно зберігається на складі у зберігача за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Підгірна, 1.

В той же час, зберігачі за вказаними в договорах адресами не зареєстровані, відомості про наявність у них складських приміщень чи інших об`єктів оподаткування за зазначеними в договорах адресами відсутні.

Колегія суддів зазначає, що факт передачі на зберігання товарів, в даному випадку охолоджувачів, повинен бути підтверджений відповідними документами про приймання-передачу, товарно-транспортними накладними (в разі перевезення).

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

За правилами ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Зазначені норми права вказують на те, що окрім письмового договору з професійним зберігачем, сторони відповідного договору у майбутньому додатково засвідчують факти прийняття речі чи партії речей на зберігання.

Передачу товарів на зберігання та їх повернення в загальному випадку оформляють накладною або актом приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, які підписують зберігач і поклажодавець.

Відповідно до п. 3.1.1 договорів зберігання Поклажодавець повинен передати Зберігачеві майно не пізніше, ніж через сім календарних днів після набрання чинності цим Договором.

При проведенні перевірки досліджено ланцюг постачання придбаного ТОВ "ТД "Крето" товару (охолоджувачів) у зазначених постачальників (з моменту їхньої реєстрації), в результаті чого встановлено, що 20 охолоджувачів придбані у ТОВ "Айгер Торг", ТОВ "Сквадер", ТОВ "Надокса", ТОВ "Рошшуар", ТОВ "Халбрей", ТОВ "Каланцас", ТОВ "Янтініт", ТОВ "Клакес", ТОВ "Франтоза".

В наданих документах зазначено про подальшу реалізацію 19 з них на ці ж підприємства, 14 охолоджувачів було повернуто покупцями, тобто на дату закінчення перевірки проданими є 5 охолоджувачів.

ТОВ "Торговий дім "Крето" надано документи на підтвердження подальшої реалізації охолоджувачів, а саме: договори поставки від 21.11.2018 № 1-11/18 (покупець ТОВ "Айгер торг"), 27.11.2018 № 4-11/18 (покупець ТОВ "Сквадер"), від 29.11.2018 № 6-11/18 (покупець ТОВ "Халбрей"), від 28.11.2018 № 3-11/18 (покупець ТОВ "Рошшуар"), від 14.12.2018 № 2-12/18 № 2-12/18 (покупець ТОВ "Юкка опт"), від 17.12.2018 (покупець ТОВ "Франтоза"), видаткові накладні, накладні на повернення товару.

Разом з тим позивач, стверджуючи, що придбаний у ТОВ "Айгер Торг", ТОВ "Сквадер", ТОВ "Надокса", ТОВ "Рошшуар", ТОВ "Халбрей", ТОВ "Каланцас", ТОВ "Янтініт", ТОВ "Клакес", ТОВ "Франтоза" товар був переданий на зберігання цим же товариствам, не надав документів, які б підтверджували вказану обставину, а саме акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, тощо .

Тобто документи щодо приймання-передачу товару, складені за участю ТОВ "ТД "Крето" та ТОВ "Айгер Торг", ТОВ "Сквадер", ТОВ "Надокса", ТОВ "Рошшуар", ТОВ "Халбрей", ТОВ "Каланцас", ТОВ "Янтініт", ТОВ "Клакес", ТОВ "Франтоза" у матеріалах справи відсутні.

Також, як вбачається з матеріалів справи, придбані у контрагентів товари були у подальшому реалізовані на ці ж підприємства.

Згідно з п. 2.4 договорів зберігання зберігач не має права передавати майно у користування третім особам.

Жодних документів в підтвердження факту продажу (реалізації) товарів до суду не надано.

Отже, стверджуючи про здійснення продажу товару, позивач не надав як доказів його повернення зі зберігання, так і доказів надання доручень зберігачу здійснити відпуск товару.

Тобто, в матеріалах справи відсутні письмові докази, які б у повному обсязі відображали фактичний рух товару від постачальника до покупця, умови його перевезення, відповідальних осіб, які здійснювали приймання товару від перевізника, визначали фактичне місце зберігання і порядок його відпуску.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази того, що товар по вищезазначених угодах фізично був отриманий покупцем. Реальний рух товарів від постачальника до покупця, з матеріалів справи не вбачається.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано доказів фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Айгер Торг", ТОВ "Сквадер", ТОВ "Надокса", ТОВ "Рошшуар", ТОВ "Халбрей", ТОВ "Каланцас", ТОВ "Янтініт", ТОВ "Клакес", ТОВ "Франтоза", а також спричинення реальних змін майнового стану у зв`язку з їх здійсненням.

Позивачем до суду було надано видаткові накладні, проте доказів оплати придбаних товарів до суду не надано. Позивачем зазначено, що в окремих випадках проводиться взаємозалік заборгованостей за придбані охолоджувачі.

Позивач ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не спростовує вищенаведених висновків суду та податкового органу, а лише зазначає, що ним було надано достатньо документів на підтвердження реальності здійснення операцій з контрагентами.

Таким чином позивачем не доведено реальних змін у структурі своїх господарських активів, що мали б настати у разі дійсності операції з купівлі ним відповідних охолоджувачів. Окремі первинні бухгалтерські документи, надані позивачем, не дають змоги достовірно ідентифікувати товарно-матеріальні цінності як такі, що дійсно придбані й використані у своїй господарській діяльності.

Положеннями підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової "доброчесності" контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової "надійності" такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

При цьому, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на врахування цих витрат. Це відповідає самому змісту наведених норм ПК України, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов`язання на суму податку, сплаченого ним у зв`язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презюмує здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.

При цьому, суд зауважує, що якщо між суб`єктами господарювання була підписана уся первинна документація (договори, акти, видаткові накладні тощо), а також була зареєстрована податкова накладна, то це не є беззаперечним фактом реальності господарської операції між контрагентом та платником податків. Будь-яка господарська операція повинна, перш за все, мати ділову мету та економічну вигоду. З цього приводу, Суд зазначив: "за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку".

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у поставі від 19 травня 2020 року по справі №826/10104/16.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 826/9368/15 вказано, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: "неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку".

Верховний Суд в постанові від 21.05.2019 у справі 2а-10440/10/2670 підкреслив, що про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, колегія суддів зазначає, що документи бухгалтерської звітності, надані позивачем, не можуть вважатись такими, що відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що в сукупності з іншими доводами контролюючого органу свідчить про не підтвердження фактичного виконання зобов`язань за договорами між позивачем та його контрагентами.

Отже, проаналізувавши господарські правовідносини позивача з ТОВ "ТД "Крето" та ТОВ "Айгер Торг", ТОВ "Сквадер", ТОВ "Надокса", ТОВ "Рошшуар", ТОВ "Халбрей", ТОВ "Каланцас", ТОВ "Янтініт", ТОВ "Клакес", ТОВ "Франтоза", ТОВ "Теніура", ТОВ Юкка опт", колегія суддів констатує правомірність висновків суду першої інстанції та контролюючого органу про порушення ТОВ "ТД "Крето" пункту 44.1 статті 44; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження: - податку на прибуток на загальну суму 3055127 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 3055127 грн.; - податку на додану вартість на загальну суму 3447248,00 грн., у тому числі у листопаді 2018 року в сумі 2700488 грн., у травні 2019 року в сумі 746760,00 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги з приводу того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення оскаржені в адміністративному порядку до ДПС України в порядку п.п. 56.2, 56.3. ст. 56 Податкового кодексу України та позивач так і не отримав відповіді про результати оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, а отже, згідно із приписами абз. 2 п. 56.9 ст. 59 Податкового кодексу України скарга вважається повністю задоволеною, податкове повідомлення- рішення скасованим, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.56.8 ст.56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Пунктом 56.9 ст. 56 ПК України встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Пунктом 56.13 ПК України встановлено, що у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Як вбачається з матеріалів справи та відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу, та додатково наданих на вимогу суду апеляційної інстанції документів, ТОВ "Торговий дім Крето" звернувся із скаргою до ДПС (вх. ДПС № 5223/6 від 03.10.2019) на податкові повідомлення-рішення від 13.09.2019 № 0000871405, № 0000861405.

23.10.2019р. Державною податковою службою України було прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги до 01.12.2019р. включно (вихідний день).

Про отримання рішення про продовження строку розгляду скарги позивач не заперечує.

ДПС за результатами розгляду скарги ТОВ "Торговий дім Крето" прийнято рішення від 02.12.2019 № 11566/6/99-00-08-05-01, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Г ДПС у Полтавській області від 13.09.2019 № 000087140: № 0000861405, а скаргу - без задоволення.

Рішення ДПС від 02.12.2019 № 11566/6/99-00-08-05-01 надіслано ТОВ "Торговий дім Крето" (на адресу : 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 1905 року, б.21) в перший робочий день, що настає за вихідним (святковим) днем, тобто 02.12.2019 року.

Рішення 02.12.2019 здано на поштове відділення зв`язку Київ-053 (штрих кодовий ідентифікатор № 0405344111545 на адресу, зазначену у скарзі (вул. 1905 року, буд. 21 м. Кременчук, Полтавська область, 39600).

Як вбачається з копії поштового повідомлення про вручення (т. 4 а.с. 47) позивачем отримано рішення від 02.12.2019 № 11566/6/99-00-08-05-01 05.12.2019р.

Позивач звертався до ДПС України листом від 13.01.2020 б/н (вх. ДПС № 2031/6 від 16.01.2020).

ДПС України на адресу позивача направило відповідь від 11.02.2020 № 5359/6/99-00-08-06-02- 08 (даний лист Позивач з додатками надав до Полтавського окружного адміністративного суду у судовому засіданні та наявний в матеріалах справи), яким повідомлено, що рішення за результатами розгляду скарги здано на поштове відділення зв`язку Київ-53 (штрих кодовий ідентифікатор № 0405344111545 на адресу, зазначену у скарзі (вул. 1905 року, буд. 21 м.Кременчук, Полтавська область, 39600) та надано копії переліку поштових відправлень та поштового відправлення.

Таким чином, рішення направлено у спосіб та строки, передбачені чинним законодавством.

Щодо посилань представника позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на неналежність наданого представником відповідача поштового повідомлення про відправлення, колегія суддів зазначає наступне.

З наданого відповідачем поштового документа вбачається факт своєчасної відправки поштової кореспонденції позивачу.

З урахуванням вищенаведеного, доводи позивача стосовно того, що він не отримував відповіді про результати оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, а отже, згідно із приписами абз. 2 п. 56.9 ст. 59 Податкового кодексу України скарга вважається повністю задоволеною, податкове повідомлення- рішення скасованим є помилковими.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крето".

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності документів на підтвердження реальності угод між позивачем та контрагентами.

З урахуванням встановлених судом обставин, колегія суддів вважає, що документи на які посилається позивач та які були надані ним до перевірки не є такими, що свідчать про правомірність відображення операцій в податковому обліку.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 по справі № 440/524/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 07.06.2021 року