Рішення

від 07.06.2021 по справі 308/1545/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1545/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Лецак Н.В., позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у місті Ужгороді цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

08 лютого 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (далі відповідачі) з вимогою про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є одинокою особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання, єдиним джерелом його доходу є пенсія по інвалідності у розмірі 2 281,01 грн., в 2012 році переніс інсульт, має постійні проблеми зі здоров`ям. В 2013 році після розлучення зі своєю дружиною ОСОБА_6 проживає окремо в найманій квартирі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , власного житла не має. Колишня дружина та діти створюють перешкоди позивачу в користуванні будинком за адресою АДРЕСА_2 , в якому він зареєстрований, чим порушують його права на житло. Позивач є батьком двох повнолітніх дітей - син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_5 , однак діти ухиляються від надання йому матеріальної допомоги. Син та дочка є фізичними особами-підприємцями, отримують дохід від своєї діяльності. ОСОБА_1 подарував своїй доньці ОСОБА_4 земельну ділянку, що знаходиться на території Холмківської сільської ради в с. Розівка Ужгородського району розміром 0,10 га, кадастровий номер 2124887404:01:001:0093. Таким чином, повнолітні діти є забезпеченими особами та можуть утримувати не тільки себе, свої сім`ї, але і свого батька, який є непрацездатною особою з інвалідністю 2-ї групи та за станом здоров`я не має можливості працевлаштуватися з метою отримання додаткового стабільного заробітку.

Виходячи з викладеного, позивач просив стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн. щомісячно з кожного відповідача, починаючи з дня подання позовної заяви та довічно.

Відповідачі відзиву на позовну заяву не надали.

Пояснення осіб, що з`явилися, в судовому засіданні

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Позивач пояснив, що проживає в орендованій квартирі, хто саме оплачує оренду квартири та комунальні послуги йому невідомо, можливо це колишня дружина або дочка. Додаткового заробітку окрім пенсійних виплат немає. Постійно, за винятком останніх двох років, проходить лікування в реабілітаційному центрі в м. Виноградово, де на період лікування орендує квартиру.

Відповідачі в судовому засіданні позов не визнали.

Відповідач ОСОБА_4 пояснила, що батько зловживав алкогольними напоями, протягом її дитинства повністю ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своїх дітей, завдавав їй та її брату ОСОБА_3 тілесні ушкодження, закривав у підвалі будинку. Згадала випадок, коли батько ледве її не задушив. Будучи дітьми, відповідачі відчували відчуття страху по відношенню до батька. До правоохоронних органів з приводу вчинення батьком домашнього насильства не зверталися, оскільки таке було неприйнятне у той час.

Додала, що протягом останніх 10-ти років оплачує оренду квартири позивачу, яка на даний момент становить 3000 грн., включаючи комунальні послуги. Щодо тієї обставини,що батько подарував їй земельну ділянку, пояснила, що вказане нерухоме майно було спільною сумісною власністю її батьків.

Відповідач ОСОБА_3 підтримав пояснення, які надала ОСОБА_4 .

Фактичні обставини встановлені судом.

Позивач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Позивач є пенсіонером з 04.06.2015 і довічно, вид пенсії - по інвалідності, ІІ група, загальне захворювання /пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 04.05.2015 року/. Позивач являється людиною похилого віку (60 повних років на момент розгляду справи).

Відповідно до висновку мультиспіральної комп`ютерної томографії від 16.11.2012 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, поставлений діагноз КТ-ознаки дисциркуляторної енфефалопатії з атрофічним компонентом, гострий ішемічний інсульт в басейні кінцевих гілок лівої ЗМА; рекомендовано консультація та динамічне спостереження у невропатолога, МР/КТ контроль в динаміці. Відповідно до довідки до огляду медико - соціальною експертною комісією серії АВ № 0936026 ОСОБА_1 07.05.2018 пройшов повторний огляд , йому протипоказана фізична праця, рекомендовано лікування у невропатолога.

Відповідно до довідки ПФУ України у Закарпатській області від 26.11.2020 року №1956 ОСОБА_1 за шість місяців 2020 року мав дохід від отримання пенсії по інвалідності у розмірі 13 686,06 грн /щомісячний розмір 2 281,01 грн/.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є повнолітніми особами. Дохід ОСОБА_3 відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 29.04.2021 року №28317 в періоді з 1 кварталу 2020 по 4 квартал 2020 року становить 710,79 грн. Дохід ОСОБА_5 відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 29.04.2021 року №28316 в періоді з 1 кварталу 2020 по 4 квартал 2020 року становить 183 154,15 грн.

30.09.2011 позивач ОСОБА_1 подарував ОСОБА_4 земельну ділянку, що розташована на території Холмківської сільської ради, с.Розівка, Ужгородський район, Закарпатська область, кадастровий номер 2124887404:01:001:0093 /договір дарування земельної ділянки від 30.09.2011, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Семен Ю.Ю., реєстр № 1177/.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.09.2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6

13.09.2014 року, тобто після набуття відповідачами повноліття, їх мати ОСОБА_6 зверталася Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області із заявою про захист її та її сім`ї від п`яних нецензурних образ її колишнього чоловіка ОСОБА_1

16.09.2014 року відповідно до висновку ДІМ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області лейтенанта поліції Росада С.М. перевірку по даному факту припинено, складено відносно гр. ОСОБА_1 адміністративний протокол за вчинення насильства в сім`ї.

Оцінка суду

Обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений в статті 51 Конституції України.

Дана конституційна норма знайшла своє відображення і в Сімейному кодексі України.

Згідно з ч.1 ст.172 СК України дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 203 СК України, дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18 дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Походження /кровне споріднення/ відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від позивача ОСОБА_1 сторонами не оспорюється.

Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого ст. 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень, отже дохід позивача в 2020 році перевищував встановлений прожитковий мінімум для непрацездатних осіб. Даних про дохід позивача у 2021 році не надано.

Отже, позивач, який являється інвалідом ІІ групи, являється непрацездатною особою, його середній щомісячний дохід у 2020 році становив 2 281,01 грн. (13 686,06 грн. /6 міс), що перевищує встановлений законом прожитковий мінімум.

В рамках даної справи судом з`ясовувалася потреба позивача ОСОБА_7 у матеріальній допомозі.

Так, позивач отримує дохід, який є більшим за прожитковий мінімум, однак це автоматично не свідчить, що він не потребує матеріальної допомоги. Потреба в наданні матеріальної допомоги повинна бути доведена позивачем, так як сам факт непрацездатності батька не є безумовною підставою для виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Позивач у позовній заяві вказував, що потреба в отриманні матеріальної допомоги викликана погіршенням стану здоров`я, у зв`язку з чим він змушений витрачати значні кошти на придбання ліків, проведення медичних процедур, лікування, діагностику.

Разом з тим, доказів на підтвердження погіршення стану здоров`я у порівнянні з 2012 роком, коли ОСОБА_1 було діагностовано КТ-ознаки дисциркуляторної енфефалопатії з атрофічним компонентом, гострий ішемічний інсульт в басейні кінцевих гілок лівої ЗМА , позивач не надав, як не надав і доказів того, що він витрачає кошти на придбання ліків, проведення медичних процедур, лікування, діагностику. У матеріалах справи відсутні призначення лікарів щодо поточного лікування позивача, наявні лише рекомендації, дані у 2018 році, щодо огляду у невропатолога.

Отже, позивачем не доведено, що він несе додаткові витрати у зв`язку з інвалідністю. Не надано також і обґрунтування того, чому саме сума в розмірі 2 500 грн. підлягає стягненню з кожного з відповідачів.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, і це не заперечувалося стороною позивача, що позивач ОСОБА_1 проживає в орендованій квартирі, орендні та комунальні платежі оплачує його донька ОСОБА_4 , тобто донька проявляє розумну турботу про батька.

У відповідності до ч.1 ст.204 СК України, дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків.

Як роз`яснено в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15.05.2006 № 3, обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК).

Згідно Декларації ООН прав дитини (1959 року), визначено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особи потребує любові та розумінні. Вона, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків.

Статтею 150 Сімейного кодексу України встановлено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:

1.Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2.Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3.Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя

4. Батьки зобов`язані поважати дитину.

5.Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

6.Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7.Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав від 30 березня 2007 р. № 3 роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Водночас зазначені чинники, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини. Сплата аліментів на дитину не є належною участю у її вихованні.

Суд, керуючись внутрішнім переконанням, вважає доводи відповідачів щодо ухилення батька ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що заслуговують на довіру.

При цьому, ухвалюючи рішення по даній справі суд застосовує загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності. а також керується однією з аксіом цивільного судочинства: Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem , що означає: У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права /див. постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц/.

Факт дарування позивачем відповідачу ОСОБА_4 в 2011 році земельної ділянки не свідчить про виникнення обов`язку у ОСОБА_4 сплачувати аліменти на утримання дарувальника, адже договір дарування є безоплатним, дарувальник не має права вимагати від обдаровуваної особи зустрічних дій майнового або немайнового характеру. Також факт дарування не доводить факту виконання батьківських обов`язків належним чином.

За таких обставин, оскільки дохід ОСОБА_1 перевищує встановлений законом прожитковий мінімум, позивач не довів необхідність отримувати сторонню матеріальну допомогу, доводи відповідачів щодо ухилення батька ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків щодо дітей суд вважає такими, що заслуговують на довіру, керуючись внутрішнім переконанням та принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Судові витрати слід віднести на рахунок держави, оскільки позивач звільнений від їх сплати.

Керуючись статтями ст.ст. 7, 180-184, 192 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 206, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.06.2021.

Суддя Голяна О.В.