Рішення

від 02.06.2021 по справі 370/281/20

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

справа №370/281/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2021 р. Макарівський районний суд Київської області

у складі: судді Мазка Н.Б.

із секретарем Лещук О.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт Макарів Київської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки за договором міни,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки за договором міни, посилаючись на те, що з січня 2006 року між ним та відповідачем існують партнерські відносини з обробки сільськогосподарських земель і вирощування овочів і фруктів. У лютому 2007 року між ними був укладений усний договір, згідно якому він, позивач працював на майновому комплексі відповідача до квітня 2011 року. за цей відпрацьований час відповідач згідно з договором зобов`язаний був виплатити йому, позивачу грошову винагороду в сумі 1 600 000.00 гривень. Таким чином, відповідач заборгував за відпрацьовані чотири роки на його земельних ділянках, а також ще і особистих грошових вкладень на потреби майнового комплексу відповідача. На підтвердження цієї домовленості відповідач надав розписки про повернення боргу у вигляді передачі йому, позивачу і братові земельної фасадної ділянки з яблучним садом площею 4.6 га землі з належного йому на праві власності ділянки кадастровий номер 3222786500:04:017:0032. Спочатку відповідач брав зобов`язання оформити цю ділянку до 01.07.2013 року, потім до 01.09.2013 року, потім до 01.10.2016 року. Після багаторазових зустрічей та переговорів з відповідачем домовилися оформити його заборгованість у вигляді договору міна, що і зробили.

Факт наявності боргу перед ним, позивачем у сумі 1 600 000.00 гривень або земельної ділянки площею 4.6 га відповідач визнає в друге, тобто уклавши договір міни від 12.12.2019 року.

Складання листів (розписок) відповідачем про наявність боргу та дату його повернення, а також договору міни між ними, в яких відповідач визнає борг, є безспірними доказами наявності його боргу.

Неодноразові прохання до відповідача про погашення заборгованості не принесли позитивних результатів щодо повернення боргу та його погашення.

На адресу відповідача були направлені листи-претензії від 02.01.2020 року з повідомленням про нотаріальне оформлення землі згідно п.5. договору міни до 12.01.2020 року.

На досудовий лист-претензію також не отримано відповіді ні виконання зобов`язань по заборгованості. На день подачі судового позову термін виконання зобов`язань по заборгованості у сумі 1 600 000.00 гривень або 4.6 га землі закінчився, відповідачем кошти не сплачені, нотаріальне оформлення земельної ділянки не зроблено.

Позивач ОСОБА_1 просить: - стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором міни 1 600 000.00 гривень, як суму основного боргу; - судові витрати покласти на відповідача.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі з посиланням на те, що в жодній розписці немає ніякого посилання про повернення якогось боргу, тому твердження позивача є видумкою. Як вбачається із розписок, в них мова ведеться про відчуження земельних ділянок в майбутньому і яким чином воно відбудеться та на яких умовах, в розписках не зазначено, що навіть не можна назвати укладенням попередніх договорів, бо його, відповідача земельна ділянка знаходиться під іпотекою. Крім того, не надано розрахунків та підтверджених доказами виконаних робіт чи наданих послуг протягом зазначеного період з 2007 року по 2011 рік. Договір міни укладений між ним та позивачем не був посвідчений нотаріально та за формою не відповідає вимогам цивільного законодавства, тому між ним та позивачем не виникли та не існує ніяких договірних зобов`язань, які можуть породжувати будь-які зобов`язання (а.с.29-31).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Середенко О.В. підтримали позовні вимоги з посиланням на викладені в позовній заяві обставини, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Шатковський С.В. позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 пояснили, що в 2007 році ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 і ОСОБА_1 заснували бізнес з обробки сільськогосподарських земель і вирощування овочів і фруктів, а керівником і власником визначили ОСОБА_2 , який прибуток використовував на власний розсуд і для своїх потреб, а за виконану роботу нічого не платив, обіцяючи розрахуватися з часом. Свідок ОСОБА_1 також пояснив, що в його присутності складався і підписувався договір міни і що це було вільне волевиявлення сторін.

Судом встановлено, що в розписці від 11.12.2014 року ОСОБА_2 зазначив, що маючи у власності земельну ділянку 8.89 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №406855, яка знаходиться на території Пашківської сільської ради, посвідчує факт усної домовленості переоформлення у власність земельної ділянки в кількості 3.7 га ОСОБА_1 та ОСОБА_5 шляхом відчуження земельної ділянки, разом з молодим садом у кількості 1.8 га посадки осені 2010 року, та зобов`язується зробити це переоформлення після розрахунку з банком ВББ, оскільки земельна ділянка знаходиться в заставі в банку ВБР, тобто до 01.10.2016 року ( а.с.3).

В розписці від квітня 2013 року ОСОБА_2 зазначив, що маючи у власності земельну ділянку в кількості 8.8900 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №406855, яка знаходиться на території Пашківської сільської ради, посвідчує факт усної домовленості переоформлення у власність земельної ділянки 3.700 га ОСОБА_1 та ОСОБА_5 шляхом відчуження зі своєї земельної ділянки разом з молодим садом у кількості 1.800 га посадки осені 2010 року та зобов`язується зробити переоформлення при відсутності форс- мажорних обставин до 01.09.2013 року (а.с.4).

В зобов`язанні від 20.01.2012 року ОСОБА_2 зобов`язався зробити відчуження земельної ділянки ОСОБА_1 за його рахунок в кількості 1.53 га зі своєї власної земельної ділянки, що має площу 8.8900 га та знаходиться в межах Пашківської сільської ради разом з частиною молодих дерев яблунь, які були висаджені осінню 2010 року до листопада місяця 2012 року, передавши частину молодих дерев в користування до листопада 2012 року та земельну ділянку на якій посаджена полуниця в липні 2013 року (а.с.5).

В договорі міни від 09.12.2019 року, складеному в смт Макарів між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначено про те, що ОСОБА_2 міняє належну йому на праві власності земельну фасадну ділянку з яблучним садом на ній площею 4.6. га кадастровий номер 3222786500:04:017:0032, яка перебуває у селі Пашківка Макарівського району Київської області в межах Пашківської сільської ради - за відпрацьований ОСОБА_1 робочий час з березня 2007 року по квітень 2011 року на його майновому комплексі (надана послуга). Право власності на земельну ділянку площею 8.89 га, з якої буде виділятися ділянка 4.6 га належить йому, ОСОБА_2 на праві власності згідно державному акту №040948040000. За згодою сторін земельна ділянка площею 4.6 га кадастровий номер 3222786500:04:017:0032 оцінено в 1 600 000.00 гривень або рівноцінної наданої послузі. В пункті 5 договору зазначено про те, що договір вважається виконаним після його повного оформлення за договором і здійснення його державної реєстрації в БТІ. Порушення цього пункту є підставою для розірвання договору і відшкодування нанесених збитків. Це договір вважається виконаним з моменту фактичного переоформлення земельної ділянки п.1. у власність ОСОБА_5 договір підписаний ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (а.с.7).

В листі від 02.02.2020 року на ім`я ОСОБА_2 за підписом ОСОБА_5 зазначено, що у зв`язку з не переоформленням та передачею в його, ОСОБА_5 власність земельної ділянки площею 4.6 га кадастровий номер 3222786500:04:017:0032, справу вирішено передати до суду (а.с.8).

Відповідно до вимог ч.1 ст.715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Згідно з вимогами ст.716 ЦК України, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язань.

Укладання договорів міни земельних ділянок здійснюється відповідно до положень ЦКУ з урахуванням вимог, визначених ст.132 ЗК України, якою регламентований зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки, та якою передбачено, що угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити:

а) назву сторін (прізвище, ім`я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);

б) вид угоди;

в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;

ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;

д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

е) договірну ціну;

є) права та обов`язки сторін;

ж) кадастровий номер земельної ділянки;

з) момент переходу права власності на земельну ділянку.

Згідно вимог ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно вимог ч.1, 2 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно вимог ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому за змістом ст.4, 265 ЦПК України позов може бути задоволений лише у випадку встановлення обставин чи були і ким порушені, не визнані або оскаржені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Якщо таких обставин не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності, які вказують, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, суд вважає, що позивач не довів порушення своїх прав на час звернення до суду, не надав доказів на підтвердження тих обставин, якими обґрунтовував свої вимоги, тож підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Керуючись вимогами ст.715, 716 ЦК України, ст.132 ЗК України, ст.3, 11, 15, 16, ч.1 ст.76, 81, ст.264, 265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки за договором міни.

Резолютивна частина судового рішення складена 02.06.2021 року.

Повний текст рішення буде складений 11.06.2021 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.273 ЦПК України.

Суддя