Ухвала

від 03.06.2021 по справі 161/20563/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/20563/19 Провадження № 11-кп/802/110/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія: ч.1 ст.286 КК України Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

потерпілої ОСОБА_9 ,

представника потерпілого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 серпня 2020 року щодо ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Великий Порськ Ковельського району Волинської області, житель АДРЕСА_1 , з вищою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий,

засуджений:

- за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (в редакції закону до 17.06.2020), що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.

Стягнуті з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь КП «ВОДТМО» Волинської обласної ради матеріальна шкода в сумі 3877 (три тисячі вісімсот сімдесят сім) гривень 48 коп. та в дохіддержави 2512(двітисячі п`ятсотдванадцять)гривень 16 коп. судових витрат за проведення судових експертиз.

В порядку ст.100 КПК України, вироком вирішена доля речових доказів.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнаний виннимза те,що 27.04.2019 близько 07 год. 40 хв. він, керуючи технічно справним автомобілем, марки «Фольцваген Транспортер» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись на вул. Митрополита Андрія Шептицького, що є другорядною, у напрямку вул. Гетьмана Мазепи м. Луцька, яка є головною, починаючи виїзд на перехрестя, всупереч вимогам п.2.3(б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, неуважно стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагував на її зміну, а саме: проявив безпечність та неуважність, не врахував дорожньої обстановки та, всупереч вимогам п.п.16.11, 16.15 Правил дорожнього руху, при виїзді з другорядної дороги на головну дорогу не переконався у безпеці маневру, не надав перевагу у русі та допустив зіткнення з автомобілем, марки «Мерседес Е220 D» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , який рухався на вул. Гетьмана Мазепи головною дорогою, у напрямку вул. Рівненської м. Луцька, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження, а пасажир автомобіля, марки «Фольцваген Транспортер» номерний знак НОМЕР_1 , потерпіла ОСОБА_7 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 297 від 13.05.2019, отримала тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для загоєння необхідний час більше 21-ї доби.

У прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_7 п.п.2.3 (б), 16.11, 16.15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинуваченого, прокурор у кримінальному провадженні оскаржує вирок суду, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Не погоджується із призначеним покаранням внаслідок його м`якості. Посилається на те, що місцевим судом до ОСОБА_7 безпідставно застосоване покарання (в редакції Закону до 17.06.2020), хоча необхідно було застосовувати закон в редакції від 15.04.2008. Зазначає, що у вступній частині вироку суд першої інстанції вказує, що обвинувачений не працює, однак при призначенні йому покарання посилається на те, що додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не застосовується, оскільки керування транспортними засобами є єдиним джерелом доходу та засобом для існування ОСОБА_7 . З огляду на наведене, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити обвинуваченому покарання виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

У змінах до апеляційної скарги заступник керівника обласної прокуратури просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання (в редакції Закону від 24.09.2008) у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого не погоджується з вироком суду у зв`язку із неповнотою судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що його підзахисний жодних порушень Правил дорожнього руху не допускав. Вказує, що будь-яких знаків дорожнього руху на даному перехресті встановлено не було. Зауважує, що саме дії водія автомобіля, марки «Мерседес Е220 D», ОСОБА_12 спричинили вказану ДТП. Вважає висновок інженерно-транспортної експертизи № 448 від 29.11.2019 помилковим, а тому вважає за необхідне провести повторну експертизу. Враховуючи наведене, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, пояснення обвинуваченого, його захисника та потерпілої, які підтримали апеляцію сторони захисту у повному обсязі та заперечили доводи апеляційної скарги прокурора і просили виправдати ОСОБА_7 , міркування прокурора, який підтримав подану ним апеляцію зі змінами у повному обсязі, заперечив апеляційну скаргу сторони захисту та просив скасувати вирок і ухвалити новий, представника потерпілого, який заперечив апеляційну скаргу сторони захисту і підтримав апеляційну скаргу прокурора, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави ухвалення.

Згідно з вимогами ст.94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку апеляційного суду, місцевим судом правильно встановлені фактичні обставини кримінального провадження та зроблений обґрунтований висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1ст.286КК України.

Хоча в суді першої та апеляційної інстанцій обвинувачений заперечував вчинення ним вказаного злочину і вину не визнавав, його показання повністю спростовуються показаннями свідка ОСОБА_12 , котрий у судовому засіданні місцевого суду вказав, що 27.04.2019 близько 07 год. 40 хв. він рухався на автомобілі, марки «Мерседес Е220 D» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на вул. Гетьмана Мазепи, яка є головною, але, проїхавши близько 100-150 метрів, з другорядної дороги виїхав автомобіль, марки «Фольцваген Транспортер» номерний знак НОМЕР_1 , в результаті чого відбулося зіткнення з його транспортним засобом, оскільки водій ОСОБА_7 не зупинявся перед виїздом на головну дорогу.

У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого вказує, що жодних знаків дорожнього руху на даному перехресті встановлено не було.

Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на запит Луцького міськрайонного суду Волинської області Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради надіслав відповідь, що станом на 07.06.2019 на перехресті вулиць Гетьмана Мазепи та Андрія Шептицького розташований дорожній знак 2.1 "Дати дорогу", який розміщений при виїзді з вул. Андрія Шептицького на вул. Гетьмана Мазепи. В напрямку від вул. Гетьмана Мазепи до вул. Балківської, вул. Андрія Шептицького є односторонньою, на що вказує дорожній знак 5.5 "Дорога з одностороннім рухом", який розташований на перехресті вул. Гетьмана Мазепи та Андрія Шептицького. Вулиця Гетьмана Мазепи у співвідношенні до вул. Андрія Шептицького є головною. За період часу з 27.04.2019 схема організації дорожнього руху на вказаному перехресті не змінювалась, дорожні знаки не демонтувались та не встановлювались (а.к.п.94).

У ході апеляційного розгляду даного провадження встановлено, що, згідно з протоколом огляду місця події від 27.04.2019, із доданими фототаблицями та схемою дорожньо-транспортної пригоди, близько 07 год. 40 хв. на проїзній частині перехрестя вулиць Гетьмана Мазепи Андрія Шептицького м. Луцька мала місце дорожньо-транспортна пригода, в результаті чого відбулось зіткнення автомобілів «Мерседес Е220 D» реєстраційний номер НОМЕР_2 , та «Фольцваген Транспортер» номерний знак НОМЕР_1 . Вказані транспортні засоби оглянуто, визнано речовими доказами у даному провадженні та передано на відповідальне зберігання законним володільцям (а.к.п.73-85).

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_7 не допустив порушення жодного пункту Правил дорожнього руху повністю спростовуються висновком інженерно-транспортної експертизи № 448 від 29.11.2019, відповідно до якої з технічної точки зору водій автомобіля «Фольцваген Транспортер»,номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_7 мавдіятиу відповідностідовимогп.п16.11,16.15ПДРУкраїни,тобтоповиненбув датидорогуавтомобілю «Мерседес Е220 D» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_12 , який наближався до перехрестя проїзних частин по головній дорозі. З технічної точки зору дії водія автомобіля «Фольцваген Транспортер», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_7 знаходяться впрямому причинномузв`язку звиникненням даноїДТП. (а.к.п.102-106).

Крім того, як вбачається з висновку інженерної транспортної експертизи № 192 від 31.05.2019, зіткнення автомобілів «Мерседес Е220D»реєстраційний номер НОМЕР_2 ,та «ФольцвагенТранспортер» номернийзнак НОМЕР_1 , відбулось на правій смузі руху вулиці Гетьмана Мазепи м. Луцька у напрямку вул. Рівненської м. Луцька (а.к.п.98-100).

Піддавати сумніву вказані висновки експертів у апеляційного суду немає підстав, а тому посилання захисника з цього приводу апеляційний суд вважає такими, що не заслуговують на увагу.

З дослідженого місцевим судом висновку судово-медичної експертизи № 297 від 13.05.2019 вбачається, що потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого відламкового перелому першого пальця правої кисті, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку. За ступенем тяжкості перелом відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для загоєння необхідний час більше 21-ї доби, струс головного мозку відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки для його лікування необхідний час більше 6 діб (а.к.п.92).

Вказаним висновком також спростовуються і твердження самої потерпілої про те, що вона ніяких тілесних ушкоджень в результаті ДТП не отримала, а тому не може бути потерпілою в даному кримінальному провадженні.

І хоча потерпіла ОСОБА_7 у суді першої інстанції підтвердила показання обвинуваченого і вважає його невинуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, однак це не може слугувати єдиною та виключною підставою для виправдання ОСОБА_7 у вчиненому злочині.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд доходить висновку, що вказаними доказами, які повно і всебічно досліджені місцевим судом, у їх сукупності, повністю спростовуються доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 , а стратегія захисту, висунута останнім, є нічим іншим, як способом уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкостітілесне ушкодження,і кваліфікаціяйого дійза ч.1ст.286КК України є правильними, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Згідно з вимогами ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання,враховує ступіньтяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На переконання суду апеляційної інстанції, доводи прокурора про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність є підставними.

У поданій апеляційній скарзі та змінах до неї сторона обвинувачення посилається на те, що місцевим судом безпідставно застосоване до ОСОБА_7 покарання в редакції Закону від 17.06.2020.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що злочин вчинений ОСОБА_7 27.04.2019.

Редакція закону№ 586-VIвід 24.09.2008 набрала чинності 16.11.2008, а редакція закону № 2617-VIIIвід 22.11.2018 01.07.2020.

Отже, на момент вчинення вказаного кримінального правопорушення, а саме: 27.04.2019 діяла редакція закону№ 586-VIвід 24.09.2008, яка передбачалаза вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, покарання у виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Обираючи ОСОБА_7 міру покарання, суд першої інстанції в повній мірі врахував тяжкість вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, а також його наслідки.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, місцевий суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував, що вчинений обвинуваченим злочин належить до категорії нетяжких.

Суд також взяв до уваги і особу винного, який є особою молодого віку, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив необережний злочин,має постійне місце проживання.

Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлені.

Суд першої інстанції врахував конкретні обставини скоєного злочину, а саме: спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_7 працевлаштований неофіційно (працює у брата), а тому позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його засобів існування і стане непосильним тягарем, адже це його єдине джерело доходу.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу і на позицію потерпілої сторони, яка як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, просила ОСОБА_7 суворо не карати та будь-яких претензій морального чи матеріального характеру до нього не має.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що позиція потерпілої у судових засіданнях не є обов`язковою для суду, натомість враховується у сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.

Тому апеляційний суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень, однак в редакції закону№ 586-VI від 24.09.2008, а доводи апеляційної скарги прокурора щодо застосування до обвинуваченого додаткової мірипокарання увиді позбавленняправа керуватитранспортними засобами, судапеляційної інстанціївважає необґрунтованими.

На переконання апеляційного суду, призначене обвинуваченому покарання у видіштрафу відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчиненню обвинуваченим нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції вважає, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 зі змінами задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті від11серпня 2020року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Вважати засудженим ОСОБА_7 увчиненні злочину,передбаченогоч.1ст.286КК України (вредакції закону№ 586-VI від 24.09.2008).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційних скарг.

Головуючий

Судді