Постанова

від 08.06.2021 по справі 200/1887/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2021 р. справа №200/1887/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Ашумова Т. Е., за участю представника відповідача Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Гуревич Родіона Геннадійовича, як представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК «СХІД» про ухвалення додаткового рішення по справі № 200/1887/20-а за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК «СХІД» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБК «СХІД» (далі - позивач, ТОВ «ТБК «СХІД» ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 27 січня 2020 року №00000120509 за формою «Р» , сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями складає 913666,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 456833,00 грн., пеня 0 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд: визнав неправомірним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 27 січня 2020 року №00000120509 за формою «Р» , яким збільшене сума грошового зобов`язання за платежем : податок на додану вартість за податковим зобов`язання у розмірі 846999,33 грн та застосований штраф у розмірі 423499,67 грн.; стягнув з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК«СХІД» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19057,49 грн. В іншій частині позову відмовив.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 р. у справі № 200/1887/20-а залишено без змін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК «СХІД» , звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. Заявник просив стягнути на його користь суму понесених у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував.

Представник позивача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести судове засідання у його відсутність.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи заяви, встановив наступне.

Відповідно до п.3 ч. 1, ч. 2 та 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частина 1 статті 139 КАС України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Стаття 134 КАС України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення частин 1 та 2 статті 134 КАС України, кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження складу та розміру витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Колегія суддів зазначає, що при апеляційному перегляді рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 р. за скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області, судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.

Як вбачається зі змісту заяви представника позивача, подана заява про винесення додаткового рішення стосувалася розподілу витрат на правничу допомогу, які позивач поніс в суді першої інстанції та у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

У підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу матеріали справи містять: копію договору про надання правової допомоги від 03.10.2019; копію акту про прийняття-передачі наданих послуг від 26.04.2021; копію звіту про надання правової допомоги, як Додатку № 1 до акту про прийняття-передачі наданих послуг; копію рахунку № 2604ю від 26.04.2021 на суму 35000 грн; копію товарного чеку № 2604 від 26.04.2021 на суму 35000 грн.

Отже, сума витрат на правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанції згідно вищевказаного Договору та підтверджуючих документів складає - 35000,00 грн.

Відповідачами не було надано суду апеляційної інстанції клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також не вчинено дій по доведенню не співмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування.

Суд звертає увагу, що відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі №907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18).

Разом з цим суд зазначає, що системний аналіз положень статті 139, 143 КАС України дає підстави для висновку, що питання щодо стягнення судових витрат на користь осіб, що їх понесли, в ході розгляду справи, вирішуються відповідним судом в якому такі витрати понесені. Отже, питання щодо розподілу судових витрат у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, які сторона понесла в ході розгляду справи в суді першої інстанції, вирішується судом першої інстанції який ухвалив рішення по суті.

Відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тобто, суд апеляційної інстанції може змінювати розподіл судових витрат, які сторона понесла в ході розгляду справи в суді першої інстанції, якщо відбудеться зміна судового рішення або ухвалення нового.

Отже, суд апеляційної інстанції не має процесуальних прав на вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс в ході розгляду справи в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 р. у справі № 200/1887/20-а залишено без змін.

Як вбачається зі звіту про надання правової допомоги, як Додатку № 1 до акту про прийняття-передачі наданих послуг, до складу понесених судових витрат на правничу допомогу включено витрати які сторона понесла в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Проаналізувавши зроблений позивачем розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

З врахуванням викладеного, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 6000 грн при зверненні з апеляційною скаргою.

Керуючись ст. 139, 243, 252, 308, 310, 321, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката Гуревич Родіона Геннадійовича, як представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК «СХІД» про ухвалення додаткового рішення по справі № 200/1887/20-а - задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК «СХІД» (код ЄДРПОУ 37503624) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги, у сумі 6000,00 грн (шість тисяч гривень).

Судове рішення набирає законної сили з моменту його підписання та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 08 червня 2021 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць