Постанова

від 16.09.2021 по справі 200/1887/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа №200/1887/20-а

адміністративне провадження № К/9901/22953/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК "СХІД" на додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року (судді: Казначеєв Е.Г., Гайдар А.В., Компанієць І.Д.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК "СХІД" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТБК "СХІД" (далі-позивач, ТОВ "ТБК "СХІД") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 27 січня 2020 року №00000120509.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, позов було задоволено частково.

За результатами апеляційного перегляду позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 35000 грн.

Додатковою постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року заяву ТОВ "ТБК "СХІД" було задоволено частково: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Донецькій області на користь Підприємства витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив змінити оскаржуване рішення в частині суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Донецькій області на користь ТОВ "ТБК "СХІД", визначивши її в розмірі 35000 грн.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що нормами процесуального законодавства не встановлено заборони для апеляційного суду щодо вирішення питання про понесені стороною по справі судові витрати на правову допомогу за результатами розгляду справи в суді першої інстанції.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Надаючи правову оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо відшкодування ТОВ "ТБК "СХІД" судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, у випадку задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлені позивачем до стягнення суми витрат на правову допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи у розмірі 6000 грн підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами.

Поряд із цим зазначено, що питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, які сторона понесла в ході розгляду справи в суді, вирішується саме судом тієї інстанції, який ухвалив рішення по суті.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, адже, враховуючи строки та порядок подання стороною доказів, на підставі яких суд встановлює розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а також системний аналіз положень статті 139, 143 КАС України таке питання, дійсно, має вирішуватись судом кожної інстанції окремо, за ініціативою заінтересованої у відщкодуванні особи.

За таких обставин, Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності часткового задоволення заяви позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги правильність висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткова постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК "СХІД", - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська