Постанова

від 26.05.2021 по справі 921/14/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2021 р. Справа №921/14/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Матущака О.І.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

явка учасників справи:

від прокурора - Місінська М.Б. (посвідчення №058375);

від позивача - Мартинюк З.І. (посвідчення серії ТЕ №024 від 23.10.2012);

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи-1 - не з`явився;

від третьої особи-2 - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Бучацьке лісове господарство б/н від 04.12.2020 (вх. № 01-05/3761/20 від 18.12.2020)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2020 (суддя Бурда Н.М., повний текст рішення виготовлено 17.11.2020)

за позовом заступника керівника Теребовлянської місцевої прокуратури, м. Бучач, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області, м. Тернопіль,

до відповідача Державного підприємства Бучацьке лісове господарство , м. Бучач, Тернопільська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Золотопотіцької селищної ради, смт. Золотий Потік, Бучацький район, Тернопільська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Стінківської сільської ради, с. Стінка, Бучацький район, Тернопільська область,

про відшкодування шкоди в сумі 523 070,61 грн., завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог .

02.01.2020 в Господарський суд Тернопільської області звернувся заступник керівника Теребовлянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області з позовом до Державного підприємства Бучацьке лісове господарство про відшкодування шкоди в сумі 523 070,61 грн., завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, що здійснювалась невстановленими особами на територіях, які знаходяться у межах Стінківської сільської ради та Золотопотіцької селищної ради.

Оскільки ліс, що розташований на територіях цих органів місцевого самоврядування, переданий на зберігання п`яти майстрам Державного підприємства Бучацьке лісове господарство , яких визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 197 Кримінального кодексу України, то прокурор вважає, що відповідач,як постійний лісокористувач, не дотримався вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив з вини своїх працівників самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження дерев непризначених для порубки, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенню законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а тому зобов`язаний відшкодувати заподіяну шкоду.

Наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави обґрунтовано тим, що Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області протягом більш як шести місяців не вживаються заходи щодо відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, незважаючи на обізнаність про ці факти.

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 1, 16, 17, 19, 63, 64, 68, 69, 86, 93, 105, 107 Лісового кодексу України, ст.ст. 614, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 5, 42, 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.01.2020 у справі №921/14/20 залучено до участі в справі Стінківську сільську раду та Золотопотіцьку селищну раду в якості третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, оскільки згідно інформації ДП Бучацьке лісове господарство №165 від 11.03.2019 всі виділи кварталів Золотопотіцького лісництва відносяться до Золотопотіцької селищної ради та Стінківської сільської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2020 вищезазначений позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства Бучацьке лісове господарство на користь Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області шкоду завдану навколишньому природному середовищі в розмірі 523 070,61 грн., з них 397 508,17 грн. перераховано в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Золотопотіцької селищної ради та 125 562,44 грн. - в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Стінківської сільської ради.

Суд дійшов до висновку, що відповідач у особі своїх працівників проявив бездіяльність, оскільки не вживав жодних заходів з метою недопущення незаконної рубки лісу. Місцевий господарський суд встановив всі елементи складу цивільного правопорушення та притягнув відповідача до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування завданих державі збитків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що:

1)висновки суду першої інстанції про наявність у діяннях відповідача протиправної поведінки не відповідають фактичним обставинам справи згідно яких у матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення працівниками відповідача незаконних рубок та не обґрунтовано в чому саме полягала бездіяльність або неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків;

2)висновок місцевого господарського суду про те, що Державне підприємство Бучацьке лісове господарство несе відповідальність за шкоду, завдану діями осіб, які вчиняли незаконну порубку лісу не узгоджується з положеннями чинного законодавства;

3)з актів раптової ревізії №3, 4, 5, 6, 7 та контрольної ревізії лісових обходів (майстерських дільниць) ДП Бучацьке лісове господарство за результатами якої складено довідку від 23.04.2018, організація та забезпечення охорони та захисту лісів, здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок не вбачається що дії ДП Бучацьке лісове господарство було предметом перевірки вищевказаних комісій;

4)постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 передбачено обчислення шкоди лише за незаконні, неправомірні дії (вирубування дерев, знищення, пошкодження дерев, чагарників тощо), а не за бездіяльність у вигляді незабезпечення охорони і збереження лісу.

Узагальнені доводи та заперечення прокурора та позивача .

У відзивах на апеляційну скаргу позивач та прокурор погодились з висновками місцевого господарського суду, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзивів на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені у оскаржуваному рішенні.

Майстри лісу у віданні яких перебували вказані квартали, не вжили необхідних заходів задля збереження та охорони лісових насаджень, факти незаконних порубок своєчасно не зафіксували та не ініціювали звернення до правоохоронних органів з цього приводу, що підтверджується Книгою обліку лісопорушень, відповідно до якої у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року майстрами лісу не обліковано жодної незаконної порубки на вищезазначених кварталах.

В судове засідання 26.05.2021 з`явився прокурор та представник позивача.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за їх відсутності.

Прокурор та представник позивача підтримали доводи викладені у відзивах на апеляційну скаргу та просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзивах на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що предметом спору у цій справі є стягнення з ДП Бучацьке лісове господарство шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Частиною другою статті 68 цього Закону встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.

Згідно з частиною третьою, четвертою статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною першою статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Отже, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Відшкодування збитків завданих унаслідок порушення екологічного законодавства здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб`єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб`єктів правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності екологічно-правова санкція відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", як за порушення екологічно-правових зобов`язань у межах договірної відповідальності, так і за порушення встановлених вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки у межах позадоговірної відповідальності.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини відповідно до частини другої цієї статті.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: (1)неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. (2)наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). (3)причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. (4)вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

За змістом ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 №909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17.

Дана позиція спростовує доводи відповідача стосовно відсутності обов`язку відповідача нести відповідальність за шкоду завдану діяннями третіх осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.

Судами встановлено, що наказом директора Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" №74 від 30.03.2018 про проведення раптової ревізії дільниць Золотопотіцького лісництва, проведено перевірку контролю за виконанням майстрами дільниць їхніх обов`язків по охороні лісу від незаконних порубок на території Золотопотіцького лісництва та в ході перевірки встановлено:

- на дільниці №6 Золотопотіцького лісництва (майстер лісу Задвірний І.Я. та закріплені за ним квартали 20-30), встановлено факт незаконної рубки 17 дерев, а саме: у кварталі №24 виділу 6 - двох дерев породи граб, у кварталі №25 виділу 1 - одного дерева породи сосна, у кварталі №25 виділу 2 - одного дерева породи граб та одного дерева породи сосна, у кварталі №24 виділу 8 - двох дерев породи ялина, у кварталі №22 виділ 11 - одного дерева породи бук, у кварталі №21 виділу 14 - одного дерева породи граб та одного дерева породи ясен, у кварталі №20 виділу 1 - чотирьох дерев породи граб, одного дерева породи бук та одного дерева породи дуб, у кварталі №24 виділу 3 - одного дерева породи дуб, на загальну суму 26026,00 грн., що зазначено у акті ревізії №6 від 03.04.2018.

- на дільниці 7 Золотопотіцького лісництва (майстер лісу ОСОБА_1 та закріплені за ним квартали 67-71), встановлено факт незаконної рубки 82 дерев, а саме: у кварталі №64 виділ 32 - п`яти дерев породи граб, ясен, клен, у кварталі №64 виділ 35 - п`яти дерев породи ясен, у кварталі №69 виділ 3 - трьох дерев породи дуб, у кварталі №69 виділ 2 - дерева породи дуб, у кварталі №69 виділ 36 - чотири дерева породи граб, сосна, у кварталі №69 виділ 9 - тринадцяти дерев породи дуб, явір, клен, граб, у кварталі №69 виділ 10 - трьох дерев породи граб та клен, у кварталі №70 виділ 23 - п`яти дерев породи черешня, дуб, у кварталі №71 виділ 1 - трьох дерев породи дуб, граб, у кварталі №64 - трьох дерев породи дуб та граб, у кварталі №66 - шести дерев породи ясен, граб та берест, у кварталі №67 - вісімнадцяти дерев породи граб, ясен, дуб, у кварталі №68 - дев`яти дерев породи дуб, граб, на загальну суму 412 470,53 грн., що зазначено в акті ревізії №7 від 03.04.2018.

- на дільниці №2 Золотопотіцького лісництва (майстер лісу Карач В.В. та закріплені за ним квартали 31-39, 44-50, 52), встановлено факт незаконної рубки 5 дерев, а саме: у кварталі №47 - двох дерев породи ясен та одного дерева породи граб, у кварталі №49 - одного дерева породи береза, у кварталі №50 - одного дерева породи вільха, на загальну суму 5584,65 грн., що зазначено в акті ревізії №2 від 03.04.2018.

- на дільниці №8 Золотопотіцького лісництва (майстер лісу Провальнюк М.В. та закріплені за ним квартали 1-6, 72, 74-75, 87), встановлено факт незаконної рубки 2 дерев, а саме: у кварталі №82 виділ 1 - двох дерев породи граб;

- на дільниці №5 Золотопотіцького лісництва (майстер лісу за ОСОБА_2 та закріплені за ним квартали 1-6, 72, 74-75, 87), встановлено факт незаконної рубки 18 дерев, а саме: кварталі №3 виділ 3 - одного дерева породи береза, у кварталі №5 виділ 1- одного дерева породи ялина, у кварталі №72 виділ 10 - одного дерева породи дуб та одного дерева породи сосна, у кварталі №75 виділ 12, - дванадцяти дерев породи граб та двох дерев породи дуб, на загальну суму 42141,44 грн., що зазначено в актах ревізії №5 та №8 від 03.04.2018.

- на дільниці №4 Золотопотіцького лісництва (майстер лісу Скрипник С.М. та закріплені за ним квартали 51, 53-63, 88), встановлено факт незаконної рубки 5 дерев, а саме: у кварталі №56 виділу 16 - одного дерева породи дуб, у кварталі №59 виділу 9 - одного дерева породи дуб та одного дерева породи бук, у кварталі №57 виділу 9 - одного дерева породи дуб, у кварталі №56 виділу 14 - одного дерева породи дуб на загальну суму 36574,99 грн., що зазначено в акті ревізії №4 від 03.04.2018.

Розмір заподіяної та невідшкодованої шкоди, розрахований відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" складає - 523 070,61 грн.

З вищезазначених актів перевірок щодо додержання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, вбачається факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів.

Судами встановлено, що Державне підприємство "Бучацьке лісове господарство" є постійним лісокористувачем обстежуваної лісової ділянки, а тому обов`язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача;

Наказами ДП Бучацьке лісове господарство : №124-К від 19.10.2017 прийнято на роботу на посаду майстра лісу Задвірного І.Я., №35-К від 08.04.2015 прийнято на роботу на посаду майстер лісу Карача В.В., №113-к від 01.11.2010 переведено майстрами лісу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно посадових інструкцій майстра лісу, затвердженої наказом директора ДП "Бучацький лісгосп" та інструкції з обліку продукції лісозаготівель №205 від 19.12.2003, майстер лісу повинен знати і виконувати основні завдання обліку лісо продукції; своєчасне, якісне та достовірне відображення руху лісо продукції; контроль за зберіганням та використанням лісо продукції, вжиття заходів щодо попередження нестач, крадіжок і незаконного витрачання лісо продукції.

Окрім того, судами встановлено, що вироком Бучацього районного суду Тернопільської області від 19.10.2018 визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченим ст. 197 Кримінального Кодексу України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (вирок набрав законної сили 20.11.2018).

Вироком Бучацього районного суду Тернопільської області від 22.10.2018 визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченим ст. 197 Кримінального Кодексу України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (вирок набрав законної сили 22.11.2018).

Вироком Бучацього районного суду Тернопільської області від 31.10.2018 визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченим ст. 197 Кримінального Кодексу України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (вирок набрав законної сили 03.12.2018).

Вироком Бучацього районного суду Тернопільської області від 06.12.2018 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченим ст. 197 Кримінального Кодексу України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (вирок набрав законної сили 09.01.2019).

Вироком Бучацього районного суду Тернопільської області від 05.02.2019 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченим ст. 197 Кримінального Кодексу України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. (вирок набрав законної сили 11.03.2019).

Тобто п`ятеро майстрів лісу, яким було ввірено контроль за зберіганням та використанням лісо продукції, вжиття заходів щодо попередження нестач, крадіжок і незаконного витрачання лісо продукції, допустили умисну бездіяльність, яка призвела до незаконної рубки лісу, що знаходиться та території відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019) обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином підтверджуються доводи прокурора та позивача про те, що майстри лісу у віданні яких перебували вказані квартали не вжили заходів задля збереження та охорони лісових насаджень, факти незаконних порубок своєчасно не зафіксували та відповідне звернення до правоохоронних органів з цього приводу не ініціювали.

Ці обставини додатково підтверджується Книгою обліку лісопорушень, відповідно до якої у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року майстрами лісу не обліковано жодної незаконної порубки на вищезазначених кварталах.

З огляду на це суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що проявом протиправної бездіяльності відповідача, як постійного лісокористувача, є незабезпечення охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами: незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, а тому апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що цією постановою не передбачено обчислення шкоди за бездіяльність у вигляді незабезпечення охорони і збереження лісу.

Таким чином, обґрунтованим є висновок, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустив незаконну рубку лісу, що є підставою для стягнення з нього шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Предметом перевірки в актах раптової ревізії №3, 4, 5, 6, 7 та контрольної ревізії лісових обходів (майстерських дільниць) ДП Бучацьке лісове господарство були обставини щодо наявності чи відсутності факту незаконних рубок дерев, а тому спростовуються доводи апелянта про належну організацію та забезпечення охорони та захисту лісів, здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок у ДП Бучацьке лісове господарство .

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлено неправомірність поведінки відповідача (незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок); вина завдавача шкоди у вигляді протиправної бездіяльності; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а отже, наявними є всі елементи деліктної відповідальності.

Жодних доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем заходів для забезпечення збереження та охорони лісу і недопущення незаконної рубки дерев відповідачем судами не встановлено.

Оскільки відповідач як лісокористувач не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ДП Бучацьке лісове господарство 523 070,61 грн. завданої шкоди.

Викладене спростовує доводи скаржника щодо відсутності підстав для відшкодування збитків у зв`язку із недоведеністю вини відповідача у вчиненні порушень природоохоронного законодавства, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданими державі збитками.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги .

Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм процесуального права.

Заперечення прокурора та позивача щодо доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі, а тому апеляційна скарга Державного підприємства Бучацьке лісове господарство підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то 11 769,09 грн., які сплачені апелянтом за подання апеляційної скарги покладаються на нього.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Державного підприємства Бучацьке лісове господарство б/н від 04.12.2020 (вх. № 01-05/3761/20 від 18.12.2020) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2020 у справі №921/14/20- залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 11 769,09 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

О.І. Матущак

Повний текст постанови складено 04.06.2021.