Постанова

від 31.05.2021 по справі 904/3615/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2021 року м. Дніпро Справа № 904/3615/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання Манчік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЮТМК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2020р. (повний текст складено - 30.10.2020р., суддя Панна С.П.) у справі № 904/3615/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГСТАЛЬ", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЮТМК", м. Дніпро

про стягнення суми позики, пені, відсотків річних в загальному розмірі 395 093,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2020р. позовні вимоги задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення 45 000,00 грн. основного боргу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЮТМК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГСТАЛЬ" суму позики в розмірі 335 000,00 грн., пеню в розмірі 4 325,68 грн. за період з 02.06.2020р. по 01.07.2020р., 30 % річних в розмірі 9 721,30 грн. за період з 02.06.2020р. по 01.07.2020р., а також 5 235,70 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що як встановлено матеріалами справи, строком повернення позики є 31.05.2020р., відповідно до п. 4.1. договору з відповідними змінами згідно додаткової угоди № 1 від 11.01.2020р. до договору. Судом не взято до уваги твердження відповідача щодо того, що між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання зворотної фінансової допомоги № 1018/2ф від 09.07.2019р., згідно з якою строк повернення суми позики встановено до 31.05.2021р., оскільки відповідачем не було надано оригіналу вказаної додаткової угоди, а позивач не визнав факту її укладення. Після відкриття провадження у справі відповідачем було здійснено часткову оплату суми заборгованості в розмірі 45 000,00 грн., відповідно до платіжних доручень № 146 від 27.07.2020р. на суму 20 000,00 грн., № 162 від 14.08.2020р. на суму 20 000,00 грн. № 258 від 02.10.2020р. на суму 5 000,00 грн., таким чином, відсутній предмет спору у справі № 904/3615/20 щодо стягнення заборгованості у розмірі 45 000,00грн. В зв`язку з чим, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю. Судом здійснено перевірку суми заявлених позивачем до стягнення пені та 30 % річних та встановлено, що розрахунок виконано позивачем невірно, а саме позивачем неправильно визначено період порушення відповідачем зобов`язання. Суд першої інстанції дійшов висновку, що за період з 02.06.2020р. по 01.07.2020р. до стягнення з відповідача на користь позивача належить 4325,68 грн. пені та 9721,30 грн. 30 % річних, а в решті заявлених позовних вимог слід відмовити. Відповідачем жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених в позовній заяві, суду не надано.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2020р. в частині задоволених позовних вимог, відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт в обґрунтування своїх доводів зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи, які мають значення для справи та здійснив неправильну оцінку доказів, що наявні у матеріалах справи. Відповідач стверджує, що він не є таким, що не приступив до виконання зобов`язання в розумінні ст. 612 ЦК України, оскільки в даному випадку строк виконання зобов`язань за договором ще не настав. Додатковою угодою № 2 строк повернення суми позики продовжено до 31.05.2021р. Оскільки відповідач не прострочив виконання зобов`язання з повернення суми позики, відповідно відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача в повному обсязі, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2020р. залишити без змін, витребувати у відповідача оригінал Додаткової угоди № 2 від 14.05.2020р. до Договору про надання зворотної фінансової допомоги № 1018/2ф від 09.07.2019р., на яку йде посилання в апеляційній скарзі як на підставу для скасування судового рішення. Так, позивач не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі відповідача, вважає оскаржуване рішення законним. Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги зазначає, що Додаткова угода № 2 до Договору № 1018/2ф від 09.07.2019р., на яку в обґрунтування своїх доводів посилається відповідач та відповідно до якої строк повернення суми позики закінчується 31.05.2021р. сторонами у справі не укладалась. Відповідачем, в свою чергу, не виконано вимоги ухвали від 06.10.2020р. та не надано до суду оригінал Додаткової угоди № 2 від 14.05.2020р. до Договору № 1018/2ф. Таким чином, твердження відповідача, що строк повернення суми позики ще не настав є непідтвердженим, а отже відсутні правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги, які є необґрунтованими та недоведеними під час розгляду справи.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

13.04.2021р. ухвалою Центрального апеляційного господарського суду поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЮТМК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2020р. у справі № 904/3615/20. Зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021р. розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 31.05.2021р.

В судовому засіданні 31.05.2021р. представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався та не забезпечив явку в судове засідання свого повноважного представника, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Як вбачається із змісту відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача, позивач просив витребувати у відповідача оригінал Додаткової угоди № 2 від 14.05.2020р. до Договору про надання зворотної фінансової допомоги № 1018/2ф від 09.07.2019р.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про його відхилення, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Сторонами у даній справі не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції Додаткової угоди № 2 від 14.05.2020р. до Договору про надання зворотної фінансової допомоги № 1018/2ф від 09.07.2019р., з причин, що об`єктивно не залежали від сторін.

31.05.2021р. в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

09.07.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГСТАЛЬ" (надалі - позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ЮТМК" (надалі - позичальник, відповідач) укладено договір про надання зворотної фінансової допомоги № 1018/2ф (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в межах розміру, визначеному в п. 2.1. цього Договору (надалі - позика), а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим Договором строк.

За даним Договором позичальнику надається безпроцентна позика (п. 1.2. Договору).

Предметом даного договору є надання суми позики в розмірі 1 300 000.00 грн. (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору, позика може надаватись частинами в межах суми, визначеної п. 2.1. Договору.

Позика передається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника (п. 3.1. Договору).

Позика вважається переданою позичальникові в момент списання грошових коштів з рахунку позикодавця (п. 3.2. Договору).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк до 09.08.2019р. (п. 4.1. Договору).

Позичальник має право повертати позику частками (п. 4.2. Договору).

Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця, зазначений у цьому Договорі (п. 4.3. Договору).

Днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок позикодавця (п. 4.4. Договору).

Договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 6.1. Договору).

Строк повернення позики, установлений в п. 4.1. Договору, може бути продовжено за погодженням сторін, що оформлюється додатковою угодою до Договору (п. 6.2. Договору).

На виконання умов Договору позивач здійснив перерахування суми в розмірі 1 300 000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 3069 від 09.07.2019р.

11.01.2020р. сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання зворотної фінансової допомоги № 1018/2ф від 09.07.2019р., згідно з п. 1 якої сторони, керуючись п. 6.2. Договору дійшли згоди внести зміни до п. 4.1. Договору та викласти його в такій редакції: "4.1. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю суму позики до 31.05.2020р.".

Відповідач здійснив часткове повернення суми позики у розмірі 920 000,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями: № 32 від 12.09.2019р. на суму 500 000,00 грн.; № 65 від 01.10.2019р. на суму 400 000,00 грн.; № 294 від 23.12.2019р. на суму 100 000,00 грн.; № 307 від 27.12.2019р. на суму 20 000,00 грн.; № 97 від 18.02.2020р. на суму 50 000,00 грн.; № 93 від 16.04.2020р. на суму 10 000,00 грн.; № 268 від 22.05.2020р. на суму 10 000,00 грн.; № 148 від 29.05.2020р. на суму 10 000,00 грн.; № 92 від 25.06.2020р. на суму 20 000,00 грн.

Оплата в розмірі 500 000 грн. за платіжним дорученням № 32 від 12.09.2019р. здійснена за надані позики за двома договорами, а саме - 200 000,00 грн. як повернення суми позики по Договору про надання зворотної фінансової допомоги № 1017/2ф від 19.06.2019р. та 300 000,00 грн. як повернення суми позики по Договору про надання зворотної фінансової допомоги № 1018/2ф від 09.07.2019р., оскільки вказані номери договорів зазначені у призначенні платежу.

Позивач звертаючись із даним позовом зазначає, що станом на 01.07.2020р. відповідачем не повернута сума позики в розмірі 380 000,00 грн., стягнення якої та суми штрафних санкцій і є предметом даного спору.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами у справі укладено договір про надання зворотної фінансової допомоги №1018/2ф від 09.07.2019р., відповідно до якого позикодавець (позивач) передає у власність позичальнику (відповідач) грошові кошти в межах розміру, визначеному в п. 2.1. договору, а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений в договорі строк.

До договору № 1018-2ф було укладено Додаткову угоду № 1 від 11.01.2020р., відповідно до якої внесено зміни до п. 4.1. Договору та визначено строк повернення позики - до 31.05.2020р.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою суттю є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму позики в розмірі 1 300 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3069 від 09.07.2019р.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Строк повернення позики сторонами погоджений до 31.05.2020р. (п. 4.1. Договору з відповідними змінами згідно додаткової угоди № 1 від 11.01.2020р. до Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткове повернення суми позики у розмірі 920 000,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем було здійснено часткову оплату суми заборгованості в розмірі 45 000 грн., відповідно до платіжних доручень: № 146 від 27.07.2020р. на суму 20 000 грн., № 162 від 14.08.2020р. на суму 20 000 грн., № 258 від 02.10.2020р. на суму 5 000 грн.

Таким чином, станом на 29.10.2020року був відсутній предмет спору у даній справі щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 45 000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, а отже місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 45 000 грн.

Враховуючи факт сплати відповідачем після відкриття провадження у справі 45 000,00 грн., стягненню за Договором підлягає 335 000,00 грн. суми позики. Зазначена сума не оспорюється сторонами у справі.

Відповідач, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги стверджує, що відповідно до Додаткової угоди № 2 укладеної сторонами у справі, строк повернення позики спливає 31.05.2021р., і цей строк на дату звернення позивача до суду ще не настав. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує факт укладення зазначеної Додаткової угоди.

Як вбачається із матеріалів даної справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2020р. було зобов`язано сторони до дати судового засідання надати оригінал Додаткової угоди № 2 від 14.05.2020р. до Договору про надання зворотної фінансової допомоги № 1018-2ф від 09.07.2019р. для огляду в судовому засіданні.

Відповідачем не було надано суду першої інстанції оригінал вказаної Додаткової угоди для огляду в судовому засіданні, як не було його додано і до апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Таким чином, доводи відповідача про закінчення строку повернення позики 31.05.2021р. відповідно до Додаткової угоди № 2 не береться до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки факт укладення Додаткової угоди № 2 не є доведеним належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України) .

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що відповідачем свого зобов`язання з повернення позики не виконано, зворотнього не доведено, тому він вважається таким, що прострочив виконання, внаслідок чого наявні підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої чинним законодавством.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 230 ГК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами у п. п. 5,1, 5.2. договору погоджено, що при простроченні повернення позики позичальник несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України. У разі порушення термінів повернення позики, передбачених цим договором, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості вчасно не повернутої позики, за кожен день прострочення. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, позичальник сплачує позикодавцю 30 % річних від своєчасно неповернутої суми.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 175 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 4 688,13 грн. та 30 % річних на суму 10 405,38 грн. за період прострочення повернення позики з 31.05.2020р. по 01.07.2020р.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем допущено помилку у визначенні початкової дати порушення зобов`язання відповідачем та дня його закінчення. З урахуванням приписів ст. 254 ЦК України, перебіг строку прострочення виконання розпочинається з 02.06.2020р. та закінчується 01.07.2020р.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши розрахунки пені та 30 % річних, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що розрахунок суду першої інстанції є арифметично вірним. В зв`язку з чим місцевим господарським судом обґрунтовано стягнена з відповідача на користь позивача пеня в сумі 4 325,68 грн. та 30 % річних в розмірі 9 721,30 грн.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд в оскаржуваному судовому рішенні.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЮТМК" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2020р. у справі № 904/3615/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 08.06.2021р.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд