Ухвала

від 02.06.2021 по справі 127/24813/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/24813/18

Провадження №11-кп/801/106/2021

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника ПрАТ

«Миронівський завод по

виготовленню круп

і комбікормів» ОСОБА_8

(в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №32017020000000031 за апеляційною скаргою представника ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» ОСОБА_10 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року, яким

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зволен, Словаччина, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

Затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 06 листопада 2018 року між прокурором відділунагляду задодержанням законіворганами фіскальноїслужби прокуратуриВінницької областірадником юстиції ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_9 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 32017020000000031 від 02.03.2017 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.5 ст.27 ч.2 ст.205 КК України.

Визнано винуватим ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.5 ст.27 ч.2 ст.205 КК України та призначено узгоджену сторонами міру покарання:

за ч.1 ст.205 ККУкраїни у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.;

за ч.5ст.27ч.2ст.205ККУкраїни у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.

На підставі ч.1 ст.70 ККУкраїни засукупністю злочинівшляхом поглиненняменш суворогопокарання більшсуворим призначено ОСОБА_9 покаранняу видіштрафу врозмірі 3000неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що становить51000грн.

На підставі ч.4 ст.53 КК України розстрочено виплату штрафу в розмірі 51 000 грн. рівними частинами строком на один рік, що становить 4 250 грн. щомісячно,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_9 в січні 2016 року, перебуваючи у м. Вінниці, отримав від невстановленої особи пропозицію за грошову винагороду придбати та перереєструвати на своє ім`я суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), стати їх засновником, не маючи на меті здійснення підприємницької діяльності та отримання за це прибутку, тобто зайнятись фіктивним підприємництвом. Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та директора підприємства, ОСОБА_9 погодився на таку пропозицію.

Виконуючи злочинний намір, ОСОБА_9 у кінці січня 2016 року, підписав наданий йому невстановленою особою договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Приватного підприємства «Елітар Авто» (далі - ПП «Елітар Авто») (код 37357964, м. Вінниця, вул. Промислова, буд. 4) від 23.01.2016, відповідно до якого він придбав у попереднього засновника ПП «Елітар Авто» ОСОБА_12 частку у розмірі 100% статутного капіталу вказаної юридичної особи. Після чого, невстановлена особа виготовила рішення №7 загальних зборів засновників (учасників) ПП «Елітар Авто» від 23.01.2016, відповідно до якого, із складу засновників зазначеної юридичної особи вийшов ОСОБА_12 і був прийнятий ОСОБА_9 , довіреність ПП «Елітар Авто» від 25.01.2016 про те, що ОСОБА_9 доручає йому подати державному реєстратору документи для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статут ПП «Елітар Авто» у редакції від 23.01.2016, після чого у невстановленому місці, за допомогою невстановлених осіб підробила у вказаних документах підписи ОСОБА_9 .

Крім того, невстановлена особа, використовуючи вищевказані документи, виготовила та власноручно підписала заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у якій зазначила відомості: 1) про зміну керівника ПП «Елітар Авто»; 2) зміну фізичних осіб або зміну відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у т.ч. підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; 3) зміну додаткової інформації про зв`язок з юридичною особою; 4) зміну кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи; 5) зміну складу засновників, учасників або зміну відомостей про засновників, учасників юридичної особи. У подальшому 29.01.2016 подавши вказані документи державному реєстратору реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення державної реєстрації, підписавши при цьому роздрукований державним реєстратором опис документів, що подаються для державної реєстрації.

Отримання вищевказаних документів надало юридичні підстави державному реєстратору ОСОБА_13 провести перереєстрацію ПП «Елітар Авто» на ОСОБА_9 , у результаті чого він отримав майнові та корпоративні права і обов`язки засновника та став директором ПП «Елітар Авто». У подальшому невстановлені слідством особи отримали контроль над ПП «Елітар Авто» і використовували протягом 2016 року реквізити цієї юридичної особи для незаконного оформлення безтоварних господарських операцій про нібито поставлений соняшник для безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість для ПрАТ «Миронівський завод з виробництва круп і комбікормів».

Крім того, ОСОБА_9 у січні 2016 року отримав від невстановленої особи пропозицію за грошову винагороду придбати та перереєструвати на своє ім`я суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), стати їх засновником, не маючи на меті здійснення підприємницької діяльності, та отримання за це прибутку, тобто зайнятись фіктивним підприємництвом. Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та директора підприємства, ОСОБА_9 погодився на таку пропозицію. У подальшому невстановлені слідством особи, знаючи про згоду ОСОБА_9 про реєстрацію на його ім`я юридичних осіб, 13.05.2018 повторно придбали на ім`я ОСОБА_9 з метою прикриття незаконної діяльності суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісбудінтер» (далі - ТОВ «Сервісбудінтер»). Так, невстановлені особи, за невстановлених обставин виготовили заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначивши у ній відомості про зміну складу засновників ТОВ «Сервісбудінтер», зміну керівника, зміну кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, також виготовили статут ТОВ «Сервісбудінтер», протокол №4 загальних зборів учасників ТОВ «Сервісбудінтер», довіреність від ОСОБА_9 на ОСОБА_14 , договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Сервісбудінтер», підробили у них підписи ОСОБА_9 та надали ОСОБА_14 , який був не обізнаний про злочинні наміри невстановлених осіб та 13.05.2016 подав їх державному реєстратору Вінницької міської ради ОСОБА_15 за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 59, для проведення державної реєстрації, підписавши при цьому роздрукований державним реєстратором опис документів, що подаються для державної реєстрації. Отримання вищевказаних документів надало юридичні підстави державному реєстратору ОСОБА_15 провести перереєстрацію ТОВ «Сервісбудінтер» на ОСОБА_9 , у результаті чого він отримав майнові та корпоративні права і обов`язки засновника та став директором ТОВ «Сервісбудінтер». У подальшому невстановлені слідством особи отримали контроль над ТОВ «Сервісбудінтер» і використовували протягом 2016 року реквізити цієї юридичної особи для незаконного оформлення безтоварних господарських операцій про нібито поставлений соняшник для безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість для ПрАТ «Миронівський завод з виробництва круп і комбікормів». Таким, чином ОСОБА_9 , надавши невстановленій особі згоду на реєстрацію на його ім`я суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) без мети здійснення підприємницької діяльності, надавши засоби у вигляді своїх паспортних даних і відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків, усунув перешкоди для вчинення злочину іншими співучасниками, тобто виступив пособником у вчиненні повторного фіктивного підприємництва.

Крім того, ОСОБА_9 у січні 2016 року отримав від невстановленої особи пропозицію за грошову винагороду придбати та перереєструвати на своє ім`я суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), стати їх засновником, не маючи на меті здійснення підприємницької діяльності та отримання за це прибутку, тобто зайнятись фіктивним підприємництвом. Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та директора підприємства, ОСОБА_9 погодився на таку пропозицію. У подальшому невстановлені слідством особи, знаючи про згоду ОСОБА_9 про реєстрацію на його ім`я юридичних осіб, 18.05.2018 повторно придбали на ім`я ОСОБА_9 з метою прикриття незаконної діяльності суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Центр технічного обслуговування» (далі - ТОВ НВП «Центр технічного обслуговування»).

Так, невстановлені особи у травні 2016 року, за невстановлених обставин виготовили заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначивши у ній відомості про зміну складу засновників ТОВ НВП «Центр технічного обслуговування», зміну керівника, зміну кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, також наказ №31-о від 15.05.2016 про призначення ОСОБА_9 директором, договори купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ НВП «Центр технічного обслуговування» між попередніми засновниками ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_9 , статут ТОВ НВП «Центр технічного обслуговування», підробили у них підписи ОСОБА_9 та надали невстановленій особі для подання до державного реєстратора.

У подальшому невстановлена особа 18.05.2016 подала державному реєстратору Вінницької міської ради ОСОБА_19 за адресою: м. Вінниця, проспект Космонавтів, 30, для проведення державної реєстрації вищевказані документи, підписавши при цьому замість ОСОБА_9 опис документів, які подаються державному реєстратору для проведення реєстраційних дій. Отримання вищевказаних документів надало юридичні підстави державному реєстратору ОСОБА_19 провести перереєстрацію ТОВ НВП«Центр технічногообслуговування» на ОСОБА_9 , у результаті чого він отримав майнові та корпоративні права і обов`язки засновника та став директором ТОВ НВП «Центр технічного обслуговування». У подальшому невстановлені слідством особи отримали контроль над ТОВ НВП«Центр технічногообслуговування» і використовували протягом 2016 року реквізити цієї юридичної особи для незаконного оформлення безтоварних господарських операцій про нібито поставлений соняшник для безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість для ПрАТ «Миронівський завод з виробництва круп і комбікормів». Таким чином ОСОБА_9 , надавши невстановленій особі згоду на реєстрацію на його ім`я суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) без мети здійснення підприємницької діяльності, надавши засоби у вигляді своїх паспортних даних і відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків, усунув перешкоди для вчинення злочину іншими співучасниками, тобто виступив пособником у вчиненні повторного фіктивного підприємництва.

Під час судового провадження на підставі положень ст. 468 КПК України, 06 листопада 2018 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Вінницької області радником юстиції ОСОБА_11 , якому на підставіст.37 КПК Українинадані повноваження прокурора у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 32017020000000031 від 02.03.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України, з однієї сторони, та обвинуваченим у даному провадженні ОСОБА_9 , з іншої сторони, у присутності захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_20 було укладено угоду про визнання винуватості, у зв`язку з чим суд, на виконання вимог ч.ч.2,3 ст.474 КПК України, невідкладно перейшов до її розгляду.

Так, згідно з даною угодою, її сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.205 КК України, фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності; за ч.5 ст.27 ч.2 ст.205 КК України, - пособництво у фіктивному підприємництві, тобто у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненому повторно.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» ОСОБА_10 просить скасувати оскаржуваний вирок суду першої інстанції, матеріали кримінального провадження направити до суду першої інстанції для призначеного нового розгляду, мотивуючи свої вимоги тим, що даний вирок порушує права та інтереси товариства, оскільки суд першої інстанції зробив висновок про те, що Товариство з порушенням податкового законодавства сформувало податковий кредит з ПДВ, при цьому не досліджуючи обставин поставки насіння соняшнику та без відома Товариства, даний висновок суду свідчить про те, що для Товариства можуть настати негативні податкові наслідки у вигляді нарахування додаткового ПДВ або відмову у відшкодуванні ПДВ з бюджету по поставкам від ПП «Елітар Авто», ТОВ «Сервісбудінтер» на ТОВ «НВП «Центр технічного обслуговування».

Висновок суду першої інстанції може негативно вплинути на ділову репутацію Товариства, яке входить до Агроіндустріального холдингу «Миронівський хлібопродукт» та експортує свою продукцію до різних країн.

Апелянт звертає увагу, на те, що Товариство не було учасником даної справи, про її розгляд останнє дізналося із ЄДРСР, а тому воно не мало змоги захистити свої права, законні інтереси, а тому такий висновок порушує принципи верховенства права та змагальності, які є одними із основоположних принципів судочинства згідно Конституції України та статті 7 КПК України, що визначає засади кримінального провадження.

В Товариства наявні докази, які свідчать про реальність господарських операцій з ПП «Елітар Авто», ТОВ «Сервісбудінтер» та ТОВ НВП «Центр технічного обслуговування» та про правомірність формування Товариством податкового кредиту за наслідками здійснення останніх.

За результатами придбання Товариством насіння соняшнику у Товариства наявний повний пакет первинних та інших непервинних документів, які він надає разом із апеляційною скаргою, а саме, щодо кожного з контрагентів ПП «Елітар Авто», ТОВ Сервісбудінтер» та ТОВ НВП «Центр технічного обслуговування», дані документи не подавались суду першої інстанції та не досліджувались, оскільки Товариство не було стороною або учасником цієї справи і як було вказано вище Товариство не було відомо про існування цієї справи.

Оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню оскільки Товариство було не єдиним контрагентом, з яким ПП «Елітар Авто», ТОВ Сервісбудінтер» та ТОВ НВП «Центр технічного обслуговування» мало господарські операції.

Заслухавши представника ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» ОСОБА_8 , який підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_7 , прокурора, які заперечили проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами слід повернути особі, яка її подала.

Положення п.8 ч.3 ст.129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ч.1 ст.24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 2 вказаної норми процесуального закону гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст.393 КПК України. Пунктом 10 цієї статті передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, передбачених ст.394 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди;

2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 03.03.2016 року (справа № 5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст.394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що у ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» право на оскарження вироку щодо ОСОБА_9 може виникнути тільки у випадку, якщо вирок стосується прав, свобод та інтересів підприємства.

Оскаржуваним вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 06 листопада 2018 року між прокурором відділунагляду задодержанням законіворганами фіскальноїслужби прокуратуриВінницької областірадником юстиції ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_9 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 32017020000000031 від 02.03.2017 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.5 ст.27 ч.2 ст.205 КК України, та ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.5 ст.27 ч.2 ст.205 КК України.

Колегія суддів дослідивши апеляційну скаргу представника ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» ОСОБА_10 та матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» не є особою, яка має право на оскарження вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року щодо ОСОБА_9 з наступних підстав.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», вирок, ухвалений на підставі угоди, у такому випадку (стосовно однієї із декількох осіб) не має преюдиційного значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а визнання винуватості першою не є доказом вини останніх.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня іншою особою, яка не була учасником судового провадження, ключовим є з`ясувати, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції стосується виключно обвинувачення ОСОБА_9 , який уклав угоду про визнання винуватості.

Дослідження та оцінка правомірності дій ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», які такої угоди не укладали, суд не здійснював, тим більше не вирішував наперед питання про права, свободи чи інтереси підприємства, і не встановлював преюдиційних фактів щодо даного підприємства.

Дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру, тощо) у даному чи іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.13 ч.1 ст.3 КПК України), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності з вимогами ст.ст.91, 92, 277, 291 КПК України.

Зазначений правовий висновок кореспондується з правовим висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеному у оставнові від 18.05.2020 року (справа № 639/2837/19, провадження №1-5394кмо19).

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у встановленому законом порядку.

У національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основних конституційних принципів судочинства відображено в ч.1 ст.62 Конституції України та ч.1 ст.17 КПК України. Згідно із цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Чинний КПК України не звільняє сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи.

Більше того, інші процесуальні кодекси так само передбачають обмежену преюдиціальність вироку чи ухвали суду, постановлених в кримінальному провадженні. Так, відповідно до ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, і лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Такі ж норми містяться у ст.82 ЦК України та ст.75 ГК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23.02.2016 року у справі «Навальний і Офіцеров проти Росії» (Navalnyy and Ofitserov v Russia, заяви № 46632/13 і № 28671/14) підкреслив, що обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження. Особливо це стосується вироків, ухвалених на підставі угоди.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» не позбавлений права оскаржити дії органів ДФС України у разі порушення ними прав підприємства.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має права її подавати.

Згідно з вимогами статей 398, 399 КПК України питання про те, чи подана апеляційна скарга на вирок чи ухвалу суду першої інстанції особою, яка має права її подавати, розглядається і вирішується суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції до прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

З метою недопущення обмеження доступу ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до правосуддя та необхідністю повного та всебічного з`ясування обставин справи, апеляційне провадження було відкрите.

Разом з тим під час апеляційного розгляду в судовому засіданні було достовірно встановлено, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати.

Саме тому така апеляційна скарга не може бути розглянута по суті, а відкрите (розпочате) апеляційне провадження за такою скаргою підлягає закриттю з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відмова в перегляді в апеляційному порядку вироку суду на підставі угоди за апеляційною скаргою особи, яка не має процесуального права її подавати, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.01.2008 року щодо прийнятності заяви №32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 рішення від 28.05.1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», п. 96 рішення від 13.01.2001 року у справі «Кромбах проти Франції»).

За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подала особа, яка не має права її подавати, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає поверненню особі, яка її подала, а апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.393, 399, 404, 405, 419 КПК України,

у х в а л и в :

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» ОСОБА_10 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року щодо ОСОБА_9 за ч.1 ст.205, ч.5 ст.27 ч.2 ст.205 КК України.

Апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4