Постанова

від 07.06.2021 по справі 463/3496/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/3496/20 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.

Провадження № 22-ц/811/1013/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:37

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова Група ТАС на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС в особі Західної регіональної дирекції Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС про стягнення невиплаченого страхового відшкодування та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог.

В квітня 2020 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) звернувся в суд із позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС в особі Західної регіональної дирекції Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС про відшкодування невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 49 169 грн, моральної шкоди в сумі 15 000 грн, а також судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 26 жовтня 2019 року відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП), за участю автомобіля Volvo ХС90 ДНЗ НОМЕР_1 VIN НОМЕР_2 яким на підставі Довіреності №7/11 від 12.11.2019 користується ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ 21099 н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , цивільна правова-відповідальність якого застрахована в АТ Страхова група ТАС , згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 1277833525 від 08.02.2019 року.

Позивачем на адресу відповідача 28.10.2019 було направлено повідомлення про ДТП - страховий випадок разом із додатками, а 28.12.2019 року було направлено заяву про страхове відшкодування, однак станом на сьогодні страхове відшкодування не виплачено.

Позивачем було одержано відповідь про відмову у виплаті страхового відшкодування, яка мотивована тим, що його доручення на керування автомобілем та отримання страхового відшкодування неналежно оформлене. Однак відповідач не наводить жодних законних підстав та обґрунтувань чи посилань на закон, яким би підтверджувалось вимоги до довіреності та підстави не визнання належною поданої довіреності. Розмір заподіяний шкоди визначений експертом Відповідача та погоджений позивачем становить 49 169 грн. Крім того, затягування відповідачем процесу виплати відшкодування на ремонт пошкодженого транспортного засобу заподіло значні душевні хвилювання позивачеві та спричинило моральну шкоду, а тому оцінює таку в розмірі 15 000 грн.

Також позивач скористався своїм правом та уклав договір про правову допомогу з адвокатом від 01.09.2019, очікувана орієнтовна вартість судових витрат на правову допомогу 8 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20 січня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС на користь ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) страхове відшкодування в розмірі 49 169,00 грн (сорок дев`ять тисяч сто шістдесят дев`ять гривень).

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС на користь ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) витрати на правничу допомогу в сумі 5500 грн (п`ять тисяч п`ятсот гривень).

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС в дохід держави 2102 грн (дві тисячі сто дві гривні) судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її доводи.

ПАТ СГ ТАС з рішенням суду не погоджується, вважає таке незаконним та не обґрунтованим.

Вказує, що 28 грудня 2019 року на адресу АТ СГ ТАС від позивача було направлено заяву про виплату страхового відшкодування, до якої було додано довіреність складену в Литовській Республіці, №7/11 від 12.11.2019 року. Після чого позивачу був направлений лист про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі того, що довіреність, додана до заяви про виплату страхового відшкодування, немає юридичної сили на території України.

Не погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу норм ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені ст.. 37 Закону, їх перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Зазначає, що ОСОБА_1 не є потерпілим, чи особою яка має право на отримання страхового відшкодування в розумінні цього Закону, тому що надана ним довіреність є недійсною на території України.

Просить рішення суду в частині стягнення з ПрАТ Страхова група ТАС на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 49 169,00 грн, витрат на правничу допомогу у розмірі 5500, а також 2102 грн. судового збору скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

26 жовтня 2019 року відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) на автодорозі Львів-Самбір-Ужгород в напрямку Самбора, при в`їзді у смт Великий Любінь на вул. Львівській, за участю автомобіля Volvo ХС90 ДНЗ КСС 841 VIN НОМЕР_2 яким на підставі Довіреності №7/11 від 12.11.2019 користується ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 .

Автомобіль ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_3 виконуючи лівий поворот не надав позивачу перевагу у русі та здійснив зіткнення з автомобілем Volvo ХС90 ДНЗ НОМЕР_4 .

Цивільна правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована АТ «СГ «ТАС» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів ЕР 127833525 від 08.02.2019.

28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення про дорожньо - транспорту пригоду, яка мала місце 26.10.2019, час ДТП 9:00 год, місце ДТП - Львівська область, смт Великий Любінь, вул. Львівська, 274, учасники: транспортний засіб ВАС 21099 з д.н.з. НОМЕР_3 , власник: ОСОБА_5 , водій ОСОБА_3 , поліс ОСЦПВВНТЗ №ЕР 127833525 термін дії з 09.02.2019 по 08.02.2020 виданий АТ СГ «ТАС» ; транспортний засіб - Volvo ХС90 ДНЗ НОМЕР_1 , що належить UAB « Fenisko autoliuksas» , під керуванням - ОСОБА_1 (а.с.5).

28 грудня 2019 року ОСОБА_1 скерував на адресу відповідача заяву про страхове відшкодування на суму 49169 грн. (а.с.7) До такої було долучено також доручення №7/11 від 12.11.2019, видане в Литовській Республіці, від власника автомобіля Volvo ХС90 ДНЗ НОМЕР_1 UAB « Fenisko autoliuksas» в особі директора ОСОБА_6 (а.с.6)

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було відмовлено у отриманні страхового відшкодування, така була мотивована тим, що доручення представлене позивачем не належним чином оформлена, а тому АТ «СГ «ТАС» не може наразі здійснити своє зобов`язання про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 (а.с.9)

Позиція Апеляційного суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позовні вимоги судом було встановлено наявність у позивача права на виплату страхового відшкодування, яке у нього виникло в результаті настання страхового випадку підтвердженого у встановленому Законом, і таке право ним підтверджено шляхом вчинення юридично значимих дій, що полягали у поданні особою заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, а доводи відповідача щодо відсутності підстав у виплаті страхового відшкодування судом відхилені, тому суд вважав, що відповідач зобов`язаний був здійснити виплату позивачу страхового відшкодування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступник) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Частиною першою статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Дії осіб, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), визначені у статті 33 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування (частина перша статті 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ). Вказаною нормою також визначено вимоги до змісту та необхідних додатків до заяви про страхове відшкодування.

Встановлено, що 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 скерував на адресу відповідача заяву про страхове відшкодування на суму 49169 грн. (а.с.7) До такої було долучено також доручення №7/11 від 12.11.2019, видане в Литовській Республіці, від власника автомобіля Volvo ХС90 ДНЗ НОМЕР_1 UAB « Fenisko autoliuksas» в особі директора ОСОБА_6 (а.с.6)

Проте, відповідачем було відмовлено у отриманні страхового відшкодування, оскільки доручення представлене позивачем не належним чином оформлене, а тому АТ «СГ «ТАС» не може наразі здійснити своє зобов`язання про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 (а.с.9)

Згідно роз`яснень п. 13 Постанови Пленуму ВССУ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки №4 від 01.03.2013 року (далі - Постанови Пленуму ВССУ №4), враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху), (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, до яких належить право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно з вини третіх осіб завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Тобто, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з пунктом 2.2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту користування ним на достатній правовій підставі, відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183 цс 14.

Верховний Суд у своїх постановах від 20 травня 2019 року у справі № 521/8965/16-ц, від 03 квітня 2018 року у справі № 553/3281/14-ц не вбачає підстав для відступу від вказаного висновку.

З огляду на викладене не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не є потерпілим, чи особою яка має право на отримання страхового відшкодування.

Відповідно до приписів ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367,368, п.1.ч.1 ст.374,375,381,382,384 ЦПК України, суд-

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова Група ТАС - залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 січня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 07.06.2021 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.