Постанова

від 31.05.2021 по справі 453/81/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 453/81/21 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.

Провадження № 22-ц/811/1253/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія: 84

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Івасюти М.В.,

з участю: представника апелянта - адвоката Решоти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Решоти Володимира Володимировича на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 25 лютого 2021 року у справі за поданням приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича про примусове проникнення до житла боржника, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2021 року приватний виконавець Виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. звернувся до суду з поданням, у якому просив надати дозвіл на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 , що по АДРЕСА_1 .

Вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області перебуває ЗВП№60828366. Боржником є ОСОБА_2 . Загальна заборгованість по зведеному виконавчому провадженні становить 1567761 гривні 50 копійок.

22 січня 2019 року приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №58161332, № 58161514, скеровано боржнику до виконання, стягувачу до відома.

30 серпня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59925232, скеровано боржнику до виконання, стягувачу до відома.

09 грудня 2019 року приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №60819110, скеровано боржнику до виконання, стягувачу до відома.

22 січня 2019 року приватним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника, внесено відповідні відомості в державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

04 травня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та скеровано в АБ УКРГАЗБАНК , АТ А-БАНК , АТ АЛЬФА- БАНК , АТ Ідея Банк , АТ КБ ПРИВАТБАНК , АТ ОТП БАНК , АТ Ощадбанк , АТ ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК , АТ Райффайзен Банк Аваль , АТ ТАСКОМБАНК , АТ Укрексімбанк , АТ УкрСиббанк , ПАТ АКБ Львів , ПАТ КРЕДОБАНК , ПАТ ПУМБ для виконання, сторонам для відома.

31 січня 2019 року приватним виконавцем скеровано запит у Відділ адресно-довідкової роботи ГУДМС України у Львівській області, Регіонльний сервісний цент МВС України У Львівській області, Начальника Головного Управіння Держгеокадастру у Львівській області, Державна служба України з безпеки на транспорті, Національна комісія цінних паперів та фондового ринку, Державна служба інтелектуальної власності, Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг, Відділ державного реєстру актів цивільного стану Управління державної Реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОКП ЛОР БТІ та ЕО .

25 вересня 2020 року приватним виконавцем на адресу боржника та його дружини надіслано виклик щодо явки до виконавця на 05 жовтня 2020 року та 09 жовтня 2020 року для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_2 на виклик виконавця не з`явився, скерував на адресу приватного виконавця пояснення.

06 листопада 2020 року Сколівським районним судом винесено Ухвалу про обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

14 грудня 2020 року приватним виконавцем на адресу боржника скеровано вимогу надати доступ до майна(будинку) 24 грудня 2020 року.

23 грудня 2020 року на адресу приватного виконавця надійшла заява ОСОБА_2 про відкладення проведення виконавчих дій у зв`язку з ситуацією, пов`язаною із пандемією коронавірусу COVID-19 .

24 грудня 2020 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою проживання боржника, що у АДРЕСА_1 , для огляду майна. Проте доступ для огляду внутрішніх приміщень об`єкта оцінки боржником не надано, про що складено акт приватного виконавця.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 25 лютого 2021 року в задоволенні подання приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича про примусове проникнення до житла боржника- ОСОБА_2 , що по АДРЕСА_1 , - відмовлено.

Вказану ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Решота Володимир Володимирович.

Вважає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що суд не дослідив належним чином усі наявні докази та не дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку, що в даній справі боржник перешкоджає вільному доступу виконавця до житла та ухиляється від здійснення виконавчих дій.

Також звертає увагу суду на ту обставину, що після того як ОСОБА_2 стало відомо про відкриття провадження у справі №453/233/18 за позовом про стягнення заборгованості за договором позики, де він виступає в ролі відповідача, він з метою унеможливлення виконання рішення суду про стягнення коштів у майбутньому відчужив усе належне йому нерухоме майно шляхом передачі останнього до статутного фонду ТзОВ Сателіт-Сколе , а натомість набув частку у статутному капіталі даного товариства, які згодом безоплатно передав донці шляхом дарування своїх корпоративних прав.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою подання задоволити.

Від ОСОБА_2 27 травня 2021 року поступив відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Приватний виконавець Виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажною причину неявки у дане судове засідання ОСОБА_3 і на підставі ст. ст. 371- 372 ЦПК України ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за його відсутністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Решоти Володимира Володимировича на підтримання апеляційної скарги , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні подання про примусове проникнення до житла боржника, суд першої інстанції виходив з того, що примусове проникнення до володіння боржника при проведенні виконавчих дій є крайнім заходом, спрямованим на своєчасне виконання судового рішення, за умови що всі можливості щодо здійснення виконавчих дій вичерпано і боржник перешкоджає проведенню виконавчих дій. Суд вказав, що боржник не ухилявся від здійснення виконавчих дій, а просив перенести перевірку після закінчення карантину, а також частково погасив суму боргу.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду зважаючи на наступне.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У рішенні ЄСПЛ в справі Войтенко проти України від 29 червня 2004 року (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, Бурдов проти Росії , заява № 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-III; Ясіуньєне проти Латвії , заява № 41510/98, § 45, 6 березня 2003 року) - пункт 53.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року в справі Чіжов проти України (заява № 6962/02), позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон України Про виконавче провадження або Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Матеріалами справи та судом встановлено, що постановами приватного виконавця від 22січня 2019 року ВП №58161332, №58161514; 30серпня 2019 року ВП №59925232; 09 грудня 2019 року ВП №60819110; відкрито виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа №453/233/18, виданого 16 листопада 2018 року Сколівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 1 376 694, 67 грн., (що є гривневим еквівалентом 52785,50 доларів США на дату ухвалення судового рішення), з яких 1 232 810 сума основного боргу за договором позики, 143884, 67 грн.- 3% річних від простроченої суми, з примусового виконання виконавчого листа № 453/233/18 від 16 листопада 2018 року виданого Сколівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5391, 66 грн. судових, з примусового виконання виконавчого листа № 453/108/19 від 16 квітня 2019 року виданого Сколівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 97326,40 грн, судові витрати у сумі 973 26 грн., з примусового виконання виконавчого листа № 453/885/19 від 25 листопада 2019 року виданого Сколівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 44 948, 20 грн. інфляційних витрат та 16110, 97 грн. - 3% річних та 768, 40 грн сплаченого судового збору, з примусового виконання виконавчого листа № 453/389/20 від 23 грудня 2020 року виданого Сколівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24707, 14 грн. - 3% річних від простроченої суми, 840 грн. 80 коп. судових витрат.

22 січня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

04 травня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

Згідно наданих відповідей органів пенсійного фонду України, фіскальної служби, відділу реєстрації, МВС України, боржник зареєстрований за адресою, зазначеною у виконавчому документі, пенсійних виплат та доходів не отримує, відсутнє рухоме майно, у дружини боржника ОСОБА_4 відсутнє нерухоме майно.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що приватним виконавцем Виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем було здійснено всі можливі та передбачені законом заходи щодо примусового виконання виконавчого листа, проте бажаного результату це не принесло, оскільки в ОСОБА_2 відсутні транспортні засоби, земельні ділянки, грошові кошти на рахунках в банківських установах тощо, на які можливо звернути стягнення, а сума боргу залишилися непогашеною і боржник ухиляється від виконання покладених на нього зобов`язань, ігноруючи виклики і вимоги виконавця.

14 грудня 2020 року приватним виконавцем на адресу боржника скеровано вимогу надати доступ до майна(будинку) 24 грудня 2020 року.

23 грудня 2020 року на адресу приватного виконавця надійшла заява ОСОБА_2 про відкладення проведення виконавчих дій у зв`язку з ситуацією, пов`язаною із пандемією коронавірусу COVID-19 .

24 грудня 2020 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою проживання боржника, що у АДРЕСА_1 , для огляду майна. Проте доступ для огляду внутрішніх приміщень об`єкта оцінки боржником не надано, про що складено акт приватного виконавця.

З огляду на встановлені обставини, що підтверджується матеріалами подання, вбачається, що приватним виконавцем вчинено всі можливі активні дії по виконанню рішення суду, яке набрало законної сили, проте боржником були проігноровані законні вимоги виконавця і сума боргу тривалий час залишається не повернутою.

При цьому боржник тривалий час не вчиняє жодних дій по погашенню значного за розміром боргу, присудженого до стягнення чинним рішенням суду, чим ставить під сумнів конституційні гарантії обов`язковості рішення судів про стягнення цього боргу.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною п`ятою статті цього Закону визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

За вимогами статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження, серед іншого, виконавець має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

За наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи виконавець має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Як зазначено у статті 30 Конституції України, статті 311 ЦК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Частиною першою статті 439 ЦПК України передбачено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Тобто, одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.

Аналіз положень Закону України Про виконавче провадження та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Враховуючи, що приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович у передбаченому законом порядку повідомив боржника ОСОБА_2 про початок примусового виконання рішення суду, а саме шляхом направлення постанови про відкриття виконавчого провадження разом з викликом приватного виконавця на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, а також вичерпав всі можливості виконати виконавчий лист про стягнення заборгованості без примусового проникнення до житла, суд першої інстанції неправильно застосував положення вищенаведених норм права та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні подання у даній справі.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин відмова у наданні приватному виконавцю дозволу на примусове проникнення до житла боржника є необґрунтованою та такою, що прийнята без належного з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин, що підлягають перевірці, оскаржувана ухвала не відповідає обставинам справи і вимогам статей 260, 263 ЦПК України, вона постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення подання приватного виконавця.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст.376, 381-384, 388,389 ЦПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Решоти Володимира Володимировича - задоволити.

Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 25 лютого 2021 року -скасувати та постановити нове судове рішення, яким подання приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича про примусове проникнення до житла боржника задоволити.

Дозволити приватному виконавцю Виконавчого округу Львівської області Пиць Андрію Андрійовичу здійснити примусове проникнення до житла ОСОБА_2 - житловий будинок, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , з метою огляду майна боржника, виявлення майна, яке там перебуває та на яке згідно з законом можливо звернути стягнення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст рішення суду складено 04.06.2021 року.

Головуючий Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.